Лонгріди Мюллера

– Він не дихає.– Та дихає.– Та де, не він це.– Шо, не бачиш, як пальцями перебирає?Літня пара обговорює виступ саксофоніста під липою біля супермаркету.Неподалік незрячий постукує паличкою поруч з генератором, завмер на місці. Віднедавна йому стало складніше переходити ринкову площу.– Мам!Катруся занервувала в темній залі магазину.– Я тут, Катрусь, не бійся.Вона називає нас із дружиною однаково.Мама.Читав недавно про гендерно-нейтральне виховання. Маячня неймовірна. Але поки що я мама.Жінка з покупками йшла повз холодильну шафу. Взялася за ручку, закрила двері щільніше.– Треба берегти холод…Я звертаю увагу на вчинки людей. На їх реакції. Більшість із них мені зрозуміла.Більшість того, що роблять люди, я розумію. Але не все приймаю.Читав про весілля в Індії і про весілля на Комо.Шикарні заходи.Я тільки-от пропустив мить, коли з індійських смітників зникли малі індуси.І коли українська лінія оборони зупинила свій рух на захід.Є речі, що більші за ринкову економіку і право власності.Є межа, за якою статки перетворюються на зобов’язання.До певного рівня цим принципом можна нехтувати, але він присутній завжди. Для кожної істоти, що володіє свідомістю. І кожен сам визначає чутливість цієї межі.Ви нікому нічого не винні.Але ви повинні.Це тягар усвідомлення.Або благословення.Оберіть, що є про вас.