Лонгріди Мюллера

СОУ як мерседес: стримують рашистів у повітрі, на воді, на землі.Тим часом на Полтавщині застрелено працівника РТЦК.Тим часом у МО відбувається якийсь кадровий взаємознищуючий хаос.Тим часом...Тим часом...Тим часом...Водночас деякі новини вказують на те, що не все так погано, як може здаватися.Повільно і часто запізно, але система армії перелаштовується під сучасні потреби.Попри перепони, протидію, корупцію - щоночі бпла навідуються до росії і виводять з ладу/знищують один за одним заводи і склади.До ключових посад дістаються ключові люди.Так, здається, що розбрат зносить дах.Так, здається, що розколи нищать стіни.Це важко заперечити, але для мене очевидно, що фундамент зберігається в недоторканності. Інакше існування України-Руси в наш час неможливо пояснити. Коли все довкола руйнується, тримаймося основ. І будуємо з іншими, хто теж тримається підвалин. Бо то є основна ціль ворога - роздробити і висмикнути підмурки, переорати і засіяти сіллю. Тож допоки ми боронимо своє осердя - ми непереможні.Подякував.

Ексголова Броварської РВА Майбоженко (той що в центрі Броварів п'яним на джипі убив/покалічив людей), отримав 34000 грн штрафу та позбавлення водійського посвідчення на три роки. Десь через півроку він вигулькне якимось помічником радника, даватиме інтерв'ю, отримуватиме відзнаки, будуватиме котедж в Козині.Умовний солдат Майбоженюк, який дьоргнув у СЗЧ залікувати пахову грижу (бо у військовій частині поки теплий - здоровий), аби не носити тельбухи в матні - або поїде зі швами виконувати БЗ (в штрафбат), або піде під суд (штрафом же ж певне не обійдеться), або до кінця днів сидітиме на хаті і не світитиме ніде доки, бо зрадник, негідник і боягуз. Чхали всі, що з цією самою грижею пішов Майбоженюк до війська в лютому, у тому самому лютому.Приїде солдат в своє село, подивиться трохи новини. Що скаже Майбоженюк своїм дітям, племінникам, сусідам - здоровим чоловікам призовного віку, коли запечатає свої тельбухи назад у пузо?Якби приїхав солдат Майбоженюк на кемрюсі 16-го року (не в кредит, на секундочку), показав шрам на животі (прибреше, що там уламок був, а не грижа, але хай), купив лісу і заходився будувати баню, та розказав, який у нього крутий командир і скільки вони пройшли разом і які вони круті дядели (ну прибрехав би трохи, але хай), то двоє чи троє ще би з Майбоженюком поїхали би підписувати контракт у підрозділі.Але умовний солдат Майбоженюк не виходить з хати і бухає. Всім на нього начхати і він всіх ненавидить. Просто раптом комусь цікаво, чому провалилася мобілізація. Та куди раптом поділися ті всі круті чоловіки. Та ну його в дупу - кажуть колись круті дядьки і йдуть в сзч.Та ну його в дупу - кажуть дядьки, які так і не стали крутими, і не виходять з хати. Та ну його в дупу - кажуть їхні діти, племінники, і в 17 років гуртом виїжджають за кордон. Ухилянство не можна толерувати.Це факт. Очевидний для всіх. Але чомусь відповідальні люди на своїх місцях забули, що не можна створювати умови для процвітання ухилянства.Ставитись до людей як до худоби, починаючи з бусіка і закінчуючи підрозділом.Брехати людям, починаючи з шашликів, двох-трьох тижнів, пікніків у Криму, закінчуючи потужним контрнаступом і демобілізацією.Зазвичай я пишу дописи мотивуючі. Ну типу бо всі бачать те, що погано, але треба прагнути до того, що краще. Просто дві новини контрастом врізалися сьогодні. Про вбивцю-посадовця.І про добровольця, який пішов у СЗЧ, аби вилікуватися.Тому я сприймаю те, що росіяни не стоять по лінії Дніпра, за чудо.Бо там, де генерали і полководці некомпетентні, мусять з'являтися героїчні солдати. Ну і звісно, на росії все ще гірше.Інакше чому вони шлють в бій піхоту на милицях без зброї, а на бойові завдання підрозділи вивозять сковані наручниками. Тому все буде добре, але рівно настільки, наскільки ми напрацювали. Значить будемо працювати. Отак я хитренько хочу витягнути на мажорній ноті. Не дуже вийшло, але до вечора виправлюся. Якщо ще якийсь посадовець не вб'є когось п'яний і не отримає штраф 800 доларів.

Сьогодні вночі у фокусі була рязань. НПЗ, нафтоперекачувальна станція, ТЕЦ.Також повністю на невизначений час зупинив завод у брянську, завод спеціалізувався на виробництві деталей для РЛС.Натомість росія здійснила акт помсти багатоквартирним будинкам в Україні. В офіційних джерелах немає точної локації, тож і я не вказуватиму, скажу лиш, що в сусідньому селі БПЛА влітали людям в квартирі.Після активної діяльності українських БПЛА росія відповідає ударами іскандерів по містах. Київ, Кривий Ріг, Запоріжжя - з того, що обговориться найактивніше. Прифронтові ж та прикордонні села і міста продовжують нищити кабами та артилерією, полюють на цивільних дронами та скидами.Дефіцит боєприпасів, який, імовірно, може виникати внаслідок протидії СОУ росії допомагає компенсувати північна корея.Особовий склад штурмових загонів російських військ працює здебільшого в одноразовому режимі. Бойові задачі змушують виконувати поранених, людей без зброї. Водночас росія посилила психологічний тиск на ЗСУ, публікуючи відео зі стратами українських військових, відео зі знущанням над їх тілами, знятих у форматі якогось середньовічного дикунства. Що ж на тлі цього всього роблять адекватні і притомні люди? Не розповідають у фейсбуці про те, як слід правильно вести себе в полоні і як слід помирати героїчно.Не кричать про все пропало. Не включаються у виборчі срачі типу "юлія володимирівна по секрету розповіла, як українська влада зливає країну".Просто допомагають, чим можуть.Служать, волонтерять, донатять.До чого і вас закликаю.Проблем в країні в нас багато, багато хронічних хвороб накопичилося у війську. Якби я захотів говорити про це - було б достатньо матеріалу для допису на кожен день. Натомість фокусуємося на тому, як робити правильно слід. І кидаймо свій особистий приклад на ці загальнонаціональні шальки. А Бог все бачить, марного не буде нічого.Подякував.

Голосування на одному популярному військовому каналі з +-притомною аудиторією.Цікавий побічний ефект: при таких вихідних даних будь-яке рішення військового та політичного керівництва буде сприйнято як зраду. Але щ усіх можливих рішень найгіршим буде життя за принципом "поки що так, а там побачимо". Зазвичай коли розвиднюється, то вже пізно смикатися.Мій голос на голосуванні теж є, цілком можливо, що моя думка помилкова, власне я і не наполягаю надто, бо на своєму рівні просто не володію усією інформацією.Водночас росія має чіткі наміри встановити свій вплив над Україною. Як на мене, наразі якщо і буде якась "заморозка", то лиш у випадку, якщо Захід проявить чітку позицію. Достатньо чітку, вищу, ніж стурбованість, обурення, поповнення ресурсу ППО, безпорадність ООН, невпевненість НАТО і гнилість Червоного Хреста. В чому маю сумніви. путін переконаний, що ми вже майже повністю в його руках і готується диктувати здачу чи не всього правобережжя.Втім, тільки Бог знає, як воно поверне.І хтозна, чи призупинка (тимчасова, то очевидно для усіх) БД не призведе до того, що ми просто загрузнемо в політичних срачах замість того, аби зігнати тисячі бульдозерів, міксерів і рити і лити, рити і лити, і робити мільйони одиниць ВЛАСНОГО озброєння.В будь-якому випадку - ми країна, що воює і це надовго. Назавжди чи ні, не знаю, але того, що накоїла росія, достатньо, аби принаймні два покоління ненавиділо її до кісток. Тож хай як воно поверне - феєрверків, шашликів, парадів, голубів і тд не буде. Буде втома і ще багато роботи. І етноцид на окупованих територіях.Ну і чисто рефлексії трохи.Я чимдалі дужче люто ненавиджу корупціонерів і корупціонерок всіх рівнів. Ще +-по мирняку ну типу якось воно вже як є. А зараз - це треба прирівнювати до державної зради. Розстрілювати ніхто не буде, але бодай РЕАЛЬНО конфіскувати все і позбавляти права обіймати посади можна було б. Тому що закон не дозволяє утискати права хапуг, а водночас мобілізаційні заходи уже чи не повністю змістилися у темно-сіру правову зону, але це взагалі окрема тема, надіюся і вірю, ми запустимо колись повноцінну мотивуючу ідеологічну кампанію та функціонуючу рекрутингову систему, а не оце. Втім, все з часом, якого катастрофічно бракує(Трошки вилив душу, вибачайте.Подякував.

Спитав нещодавно: чиї ж сили протиповітряної оборони в світі найдосвідченіші. Особисто моя думка, що тут на перше місце претендує саме протиповітряна оборона Збройних Сил України. Чому? Саме у них є досвід відбиття комбінованих атак в умовах жорсткого дефіциту особового складу та засобів ураження цілей.Наразі в жодної військової структури нема досвіду з протистояння у таких умовах. Тож.Перше. Комбінованість атак. Десятки за десятками БПЛА, які постійно змінюють маршрут і серед яких може бути до половини обманок, які працюють виключно на виснаження. Наступним кроком - десятки крилатих ракет, які можуть щохвилини змінювати маршрут і прямують (як і бпла, до речі) на наднизьких висотах.Далі - пуски балістичних ракет у мить, коли очікується, що протиповітряна оборона є перевантаженою та працює на межі. І це все повторюється 1, 2, 3 рази - на скільки вистачить ресурсу у противника. Тобто умовно у вас є тенісна ракетка, і у вас чотири людини хаотично кидають помідорами і горіхами, а потім п'ята кидає одне з одним чотири яйця. Вам потрібно просто відбити горіхи, помідори легенько опустити в корзинку, а яйця взагалі бажано зловити руками. Це приблизно те, що робить ППО в моменти комбінованих атак росії. І так, я переконаний, що такого досвіду немає ні в кого. Друге.Неоднорідність засобів ураження.Наразі в Україні немає єдиної уніфікованої системи. Номенклатура арсеналу ППО починається зі стрілецької зброї і закінчується петріотами, зенітними дронами і ф16 відповідно. Але головна складність в тому, що на озброєнні в українській армії стоять як радянські засоби, так і більш сучасні європейські та американські. І часто їх доводиться “дружити” між собою, що взагалі не було передбачено розробниками і офіційно вважається неможливим. Іншими словами: вам дають глиняний горщик, індукційну плиту, скакалку і бензопилу і ставлять задачу приготувати обід на трьох з тих продуктів, які ви наловили перед цим ракеткою. Це те, що робить відділ технічного забезпечення для того, щоб російський непотріб падав у полях і лісах, а не влітав у повному складі у нашій будинки. Третє. Дефіцит всього. Люди, техніка, боєзапас, підготовка, час.Фактично наші ППО працюють в режимі постійного форс-мажору, особливо останнім часом. Іншими словами - готувати вам доведеться в умовах, як на конкурсах МайстерШеф: на одній нозі, з закритими очима, і при цьому вас хтось шмагатиме періодично батогом (це вже не як на конкурсі, в реалі по вас ще й пострілюватимуть з автомату).Не треба бути військовим експертом для того, щоб просто на основі даних з відкритих джерел прийти до таких висновків. Саме тому я вважаю, що українське ППО наразі є найдосвідченішим в світі. Так, може не найпотужнішим, може не найбагатшим, не найширшим в контексті розгорнутих систем, проте найдосвідченішим - це однозначно. Так повелося, що нам судилося стати тими, по кому писатимуть підручники. Ми люди цілком скромні і прекрасно обійшлися би і без цієї сумнівної відзнаки. Проте наразі маємо, що маємо. І соромно нам ніколи не буде.Боже, бережи Україну.

День коротшає.Тривоги довшають.Фронт шириться.Вочевидь, росія експертментує над новою тактикою - повітряні тривоги нон стоп.В чім сенс?Бо можуть - раз.Бо це пригнічує і виснажує - два.Бо виродки - три.Загалом - це елемент комплексного плану терору населення, покликаного зломити опір. На одній полиці з обстрілами прифронтових і прикордонних сіл-міст, стратами військових, російською іпсо в соцмережах, агентами-засланцями в держапараті, відданими кремлю політиками і бізнесменами світу.Ми тривожимося, коли чергове село противник бере у лещата.Адже це втрата території, ризик для СО.Але є не менш грізна загроза - в лещатах наша свідомість.Ми повинні зрозуміти, що виходу немає, боротьба безглузда, спротив не має сенсу. До цього нас спонукає противник. Це логічно, це послідовно вписується в загальну стратегію викорінення нашої нації. Що вкотре нагадує - не слід недооцінювати.Проте.Не слід і впадати в панічний страх.Ми живі все ще не тому, що росія вирішила нас пожаліти. А тому, що її можливості не такі безмежні, як їй хочеться показати. Тому, що не змогла убити нас. Поки що і все ще. А далі - тільки Бог знає, Його милістю тримаємося.Тож віримо.Плануємо життя з урахуванням обставин.Допомагаємо СОУ.Молимося.І пам'ятаємо - наш спротив теж повинен бути комплексним. Якщо ми не маємо міцної органічної ідеології - ми вразливі. Якщо ми розділені - ми вразливі. Якщо ми зневірені - ми вразливі.Тримаймося.Дякую.

Чому наші БПЛА не атакують кремль?Чому ми знову здали село?Чому з С. вийшли майже без опору, здали село цілим?Чому А. тримали до останнього, поклали стільки людей в руїнах?От для чого поставили Сирського!Нас зливають!Наз продали, це договорняк!Коли хочеться сказати таке, рекомендовано краще зайняти рот чимось іншим. Їжею, куривом (особисто я не рекомендую), сексом (рекомендую) чи надуванням бульбашок.Коли хочеться написати таке і опублікувати, рекомендовано вимкнути інтернет на телефоні і зайняти пальці чимось іншим. Їжею, сексом, перебиранням крупи, грою в щиглі.Коли хочеться подумати таке, рекомендовано зайняти голову чимось іншим. До прикладу, думками про те, що конкретно роблю я і що можу зробити ще.Навіть бійці безпосередньо у тому ж А. чи С. не завжди можуть дати оцінку подіям, оскільки не володіють повною інформацією. То що тоді говорити про тилових икспертів?Помилки є.Зрадники є.Хибні рішення є.Дезертири є.Ухилянти є.Засланці є.Корупціонери є.Були і будуть. І на це потрібно реагувати. Проте це не означає, що слід підпалювати собі волосся і бігати голяка вулицею з криками “нас злили!”.Звісно, половина світу готова нас злити.Інша половина вдає, що дуже хоче нам допомогти. І лиш дехто готовий бути з нами до кінця, бо розуміє - вони наступні.То що?Невже хтось думав, що жорстокість росії змінить світ, розбудить його?У людей свої цілі, плани, життя. І здебільшого вони не хочуть змінювати їх через когось хай навіть нас. Це не добре і не погано, просто це те, що є.Слід просити допомогу, але надіятися на себе.Якщо ж просто тужливо гортати новини і пхинькати - тоді все довкола буде зрадою.Дякую)

Звісно.Проте водночас повинно щось робитися, щоби народ відчував себе залученим. Зрештою, щоби не сказав - “я тебе туди не слав, не слала, то була не моя війна”.Я не знаю, як має бути,знаю точно – не так, як зараз.О, я хочу миру і спокою. Я звичайна людина. І тим більше мені страшно від того, що я розумію – ми рухаємося більш простим шляхом, проте таким, що йде великим колом. Наші сорок років по пустелі ще тільки-но почалися.Я не вірю в суперзради, в змови і тд. Я розумію, що ідеальних нема, зокрема і політиків, у всіх майже так чи інакше рильце в пушку. І я вважаю, що наша адміністрація уникає якісних кроків, обмежуючись симптоматичними реакціями. А проти такої потужної ідеологічної машини, як росія, це не працює. Ми не перереможемо мільйон кубометрів пітьми своїми тридцятьма тонами мороку. Нам би вистачило променю світла. Одного. Проте ясного. Поки що я його не можу роздивитися ні у зверненнях Президента, ні у діяльності Кабміну, ні у ВР. Не можу побачити його уже три роки як.Променю одного, проте ясного.Світлого.Це ніби так просто.На тлі всепожираючої темряви він би сяяв на кілька всесвітів вусібіч.Проте.Дякую усім мешканцям Світлоукраїнська, що мали терпіння дочитати.Подумайте про це.Подякував.

Я якось було відволікся на війну, роботу, видання книг, особисте життя і решту дрібниць та й забув, що в нас люди все ще чекають месію. Їм потрібен або гетьман, який прийде і все зробить для них.Ну от і чого тоді такі люди сміються з "путін пріді парядок навєді"?Або слуга, який прийде і все зробить за них.Я перепрошую, а тоді самі ми для чого народилися, просто пісяти, какати і качанчика в ополонці полоскати?Складається враження - і підтверджується - що суспільство і демократія наразі вкрай нагадує за відчуттями образ мавпи і газети.В нас це є, ми цього хотіли, це тепер наше, як добре, ми можемо це порвати, помняти, зробити м'яч і кидатися цим або витерти цим дупу.Якби ми вчились так, як треба, скаже часом хтось, хто відкрив-таки цей шматок паперу і подивився на ті чорні закарлючки. Але нащо нам це треба, якщо от-от прийде гетьман. Якщо от-от прийде слуга. Якщо не вони двоє так неодмінно буде хтось третій, он десь месія українського народу на підході. Не заперечую, що він може з'явитись. Чи вона.От тільки месій розпинають.Ясновидців та очевидців спалюють на багаттях. Вчителям відрубують голови.Пророків розрізають пилками Тому як ти не верти, а дупа залишається позаду. І чиновники та посадовці крадуть рівно скільки, скільки їм дозволяють прості люди. А справедливість для простого народу - це аби їм теж дозволили хоча би трішки чогось украсти.Щойно кожен прибере біля свого двору, ми матимемо чисті міста. Щойно кожен зробить щось для свого краю - і несподівано відкриє, що цінує свою працю. І раптом зрозуміє, що йому нецікаві горлання з рекламних постерів про те, що "я зміню ваше життя на краще". Бо краще життя відтепер перестало бути якоюсь магічною формулою, а стало простою і зрозумілою річчю. І біля важелів раптом з'являться люди, які цією річчю і вміють займатися. І не буде тут ніякої магії. Просто люди, які почали думати. Давайте будемо такими людьми. Ніколи не пізно. Подякував.

Херсон, Запоріжжя,Суми.Цивільні території трьох обласних центрів обстріляні протягом сьогоднішнього дня.І це ще на вечір.І це ми не рахуємо менші міста і села. Особливо ті, що біля кордону.Іноді гради розряджаються хаотично в посадки і поля. Не варто робити висновок про те, що це вказує на нескінченність зброї в росії.Проте слід розуміти, що якщо в росії залишиться 15 набоїв до макарова - вона прийде в село і уб'є 15 людей.Подумалося.Уявімо, що з якихось причин між Техасом і рештою Америки почалась війна. Два-три дні давали Техасу усі в світі, та і ми з вами. Проте війська США за три роки так і не дійшли до Остіна попри те, що їм активно допомагали, до прикладу, Канада і Великобританія. Це приклад просто для того, аби ми глянули на ситуацію збоку.Відсторонено. Щоб оцінили, по якому, зрештою, тонкому лезу ходимо.Щоб усвідомили бодай трохи той колосальний масив зусиль і рішень, що приймається і докладається зараз українцями і партнерами загалом і усіма підрозділами Міноборони зокрема.Тоді ми зрозуміємо що єдина справжня загроза для нас - це наша незлагодженість і невідповідальність. Бо тому що коли ми разом збираємося для чогось - важко уявити силу, яка може нас зламати. Навіть якщо цій силі приписують друге місце в світі.