Лонгріди Мюллера

День коротшає.Тривоги довшають.Фронт шириться.Вочевидь, росія експертментує над новою тактикою - повітряні тривоги нон стоп.В чім сенс?Бо можуть - раз.Бо це пригнічує і виснажує - два.Бо виродки - три.Загалом - це елемент комплексного плану терору населення, покликаного зломити опір. На одній полиці з обстрілами прифронтових і прикордонних сіл-міст, стратами військових, російською іпсо в соцмережах, агентами-засланцями в держапараті, відданими кремлю політиками і бізнесменами світу.Ми тривожимося, коли чергове село противник бере у лещата.Адже це втрата території, ризик для СО.Але є не менш грізна загроза - в лещатах наша свідомість.Ми повинні зрозуміти, що виходу немає, боротьба безглузда, спротив не має сенсу. До цього нас спонукає противник. Це логічно, це послідовно вписується в загальну стратегію викорінення нашої нації. Що вкотре нагадує - не слід недооцінювати.Проте.Не слід і впадати в панічний страх.Ми живі все ще не тому, що росія вирішила нас пожаліти. А тому, що її можливості не такі безмежні, як їй хочеться показати. Тому, що не змогла убити нас. Поки що і все ще. А далі - тільки Бог знає, Його милістю тримаємося.Тож віримо.Плануємо життя з урахуванням обставин.Допомагаємо СОУ.Молимося.І пам'ятаємо - наш спротив теж повинен бути комплексним. Якщо ми не маємо міцної органічної ідеології - ми вразливі. Якщо ми розділені - ми вразливі. Якщо ми зневірені - ми вразливі.Тримаймося.Дякую.

Чому наші БПЛА не атакують кремль?Чому ми знову здали село?Чому з С. вийшли майже без опору, здали село цілим?Чому А. тримали до останнього, поклали стільки людей в руїнах?От для чого поставили Сирського!Нас зливають!Наз продали, це договорняк!Коли хочеться сказати таке, рекомендовано краще зайняти рот чимось іншим. Їжею, куривом (особисто я не рекомендую), сексом (рекомендую) чи надуванням бульбашок.Коли хочеться написати таке і опублікувати, рекомендовано вимкнути інтернет на телефоні і зайняти пальці чимось іншим. Їжею, сексом, перебиранням крупи, грою в щиглі.Коли хочеться подумати таке, рекомендовано зайняти голову чимось іншим. До прикладу, думками про те, що конкретно роблю я і що можу зробити ще.Навіть бійці безпосередньо у тому ж А. чи С. не завжди можуть дати оцінку подіям, оскільки не володіють повною інформацією. То що тоді говорити про тилових икспертів?Помилки є.Зрадники є.Хибні рішення є.Дезертири є.Ухилянти є.Засланці є.Корупціонери є.Були і будуть. І на це потрібно реагувати. Проте це не означає, що слід підпалювати собі волосся і бігати голяка вулицею з криками “нас злили!”.Звісно, половина світу готова нас злити.Інша половина вдає, що дуже хоче нам допомогти. І лиш дехто готовий бути з нами до кінця, бо розуміє - вони наступні.То що?Невже хтось думав, що жорстокість росії змінить світ, розбудить його?У людей свої цілі, плани, життя. І здебільшого вони не хочуть змінювати їх через когось хай навіть нас. Це не добре і не погано, просто це те, що є.Слід просити допомогу, але надіятися на себе.Якщо ж просто тужливо гортати новини і пхинькати - тоді все довкола буде зрадою.Дякую)

Звісно.Проте водночас повинно щось робитися, щоби народ відчував себе залученим. Зрештою, щоби не сказав - “я тебе туди не слав, не слала, то була не моя війна”.Я не знаю, як має бути,знаю точно – не так, як зараз.О, я хочу миру і спокою. Я звичайна людина. І тим більше мені страшно від того, що я розумію – ми рухаємося більш простим шляхом, проте таким, що йде великим колом. Наші сорок років по пустелі ще тільки-но почалися.Я не вірю в суперзради, в змови і тд. Я розумію, що ідеальних нема, зокрема і політиків, у всіх майже так чи інакше рильце в пушку. І я вважаю, що наша адміністрація уникає якісних кроків, обмежуючись симптоматичними реакціями. А проти такої потужної ідеологічної машини, як росія, це не працює. Ми не перереможемо мільйон кубометрів пітьми своїми тридцятьма тонами мороку. Нам би вистачило променю світла. Одного. Проте ясного. Поки що я його не можу роздивитися ні у зверненнях Президента, ні у діяльності Кабміну, ні у ВР. Не можу побачити його уже три роки як.Променю одного, проте ясного.Світлого.Це ніби так просто.На тлі всепожираючої темряви він би сяяв на кілька всесвітів вусібіч.Проте.Дякую усім мешканцям Світлоукраїнська, що мали терпіння дочитати.Подумайте про це.Подякував.

Я якось було відволікся на війну, роботу, видання книг, особисте життя і решту дрібниць та й забув, що в нас люди все ще чекають месію. Їм потрібен або гетьман, який прийде і все зробить для них.Ну от і чого тоді такі люди сміються з "путін пріді парядок навєді"?Або слуга, який прийде і все зробить за них.Я перепрошую, а тоді самі ми для чого народилися, просто пісяти, какати і качанчика в ополонці полоскати?Складається враження - і підтверджується - що суспільство і демократія наразі вкрай нагадує за відчуттями образ мавпи і газети.В нас це є, ми цього хотіли, це тепер наше, як добре, ми можемо це порвати, помняти, зробити м'яч і кидатися цим або витерти цим дупу.Якби ми вчились так, як треба, скаже часом хтось, хто відкрив-таки цей шматок паперу і подивився на ті чорні закарлючки. Але нащо нам це треба, якщо от-от прийде гетьман. Якщо от-от прийде слуга. Якщо не вони двоє так неодмінно буде хтось третій, он десь месія українського народу на підході. Не заперечую, що він може з'явитись. Чи вона.От тільки месій розпинають.Ясновидців та очевидців спалюють на багаттях. Вчителям відрубують голови.Пророків розрізають пилками Тому як ти не верти, а дупа залишається позаду. І чиновники та посадовці крадуть рівно скільки, скільки їм дозволяють прості люди. А справедливість для простого народу - це аби їм теж дозволили хоча би трішки чогось украсти.Щойно кожен прибере біля свого двору, ми матимемо чисті міста. Щойно кожен зробить щось для свого краю - і несподівано відкриє, що цінує свою працю. І раптом зрозуміє, що йому нецікаві горлання з рекламних постерів про те, що "я зміню ваше життя на краще". Бо краще життя відтепер перестало бути якоюсь магічною формулою, а стало простою і зрозумілою річчю. І біля важелів раптом з'являться люди, які цією річчю і вміють займатися. І не буде тут ніякої магії. Просто люди, які почали думати. Давайте будемо такими людьми. Ніколи не пізно. Подякував.

Херсон, Запоріжжя,Суми.Цивільні території трьох обласних центрів обстріляні протягом сьогоднішнього дня.І це ще на вечір.І це ми не рахуємо менші міста і села. Особливо ті, що біля кордону.Іноді гради розряджаються хаотично в посадки і поля. Не варто робити висновок про те, що це вказує на нескінченність зброї в росії.Проте слід розуміти, що якщо в росії залишиться 15 набоїв до макарова - вона прийде в село і уб'є 15 людей.Подумалося.Уявімо, що з якихось причин між Техасом і рештою Америки почалась війна. Два-три дні давали Техасу усі в світі, та і ми з вами. Проте війська США за три роки так і не дійшли до Остіна попри те, що їм активно допомагали, до прикладу, Канада і Великобританія. Це приклад просто для того, аби ми глянули на ситуацію збоку.Відсторонено. Щоб оцінили, по якому, зрештою, тонкому лезу ходимо.Щоб усвідомили бодай трохи той колосальний масив зусиль і рішень, що приймається і докладається зараз українцями і партнерами загалом і усіма підрозділами Міноборони зокрема.Тоді ми зрозуміємо що єдина справжня загроза для нас - це наша незлагодженість і невідповідальність. Бо тому що коли ми разом збираємося для чогось - важко уявити силу, яка може нас зламати. Навіть якщо цій силі приписують друге місце в світі.

Про важливе.Психологи з ГУР нагадали ту-22 в іркутській області, що він важчий за повітря.Шокований апарат обурено спалахнув і рухнув униз.Насправді, схоже, це якась технічна неполадка або диверсія.Про прикре.На Сумщині знищено хаймерс. Проблема та ж: розвідувальні бпла. Екіпаж установки не знав, що їх ведуть.Про випадкове.Українську військову комендатуру в суджі створено. Очолив її генерал Москальов.Про обнадійливе.Пишуть про більш ніж 2000 військовополонених зсрф, зокрема і про останню партію зі 100 чоловік. Почалися переговори про обмін. Це шанс для когось повернутись додому. Про сумне. На сході ми стабільно відступаємо. Незабаром можуть початися бої за опорні населені пункти, які є з вірогідністю 99% повторять долю Авдіївки.Фактично незабаром варто очікувати початку операції з оборони Покровська і Курахово.Про невідоме. Успіх і ефектність курської операції очевидні. Проте усіх чим далі більше тривожить питання про цілі, які повинні були бути досягнені. Адже це повинні бути речі, які не настільки очевидні. Проте принципові. Час покаже, наскільки вдався задум наших командувачів. Хай там як, на усіх напрямках тисячі людей викладаються на повну для того, щоб ви могли зайти в соцмережу і прочитати цей допис українською.І на повну в багатьох випадках означає до кінця.Тож не забувайте допомагати ЗСУ. Боже, бережи Україну.

Німецька техніка перетнула російський кордон. На курщині хаос-хаос-хаос.Зв'язку немає. Збройні формування в оточенні. Населення ніхто не евакуює. Підкріплення розбивається на підступах.Мені спало на думку: а що, якщо наше командування пішло на цей крок зокрема для того, щоб західні партнери трохи спокійніше себе почували, зрозумівши, що ніяких червоних ліній у росії нема. Що вона небезпечна - терористичними атаками, підступом, маніпуляціями, провокаціями. Вистрілами в спину.Але до повноцінного відкритого протистояння вона ніколи не була готова.І не буде. Просто бо це не її стиль.Тероризувати дитячі лікарні і пологові будинки. Перекладати вину.Розхитувати громадськість. Красти. Брехати. Гвалтувати. Тримати мільйони людей в заложниках блекаутів.Але ось виснажена ніби, спустошена війною відносно невеличка країна вривається в гнилу м'якоть цього гіганта і сіє хаос.Хаос, хаос, хаос.Час з'ясувати: що залишилося в росії окрім ракет, націлених на мирні міста. Що залишилося, окрім захопленої атомної станції, якою вона прикривається, ніби щитом.Що залишилося, окрім навали зомбі, хай навіть озброєної сучасними металом.Час з'ясувати: наскільки сильним мотивом можуть бути страх, ненависть і кровожерливість. І для чого його насправді може бути достатньо. І головне - коли його нарешті забракне.Терористичний режим росії рухне тоді, коли розвіється ілюзія ідеології русского міра.Тож насправді зараз відбуваються набагато глибші речі, ніж якісь відволікаючі маневри. Зараз сточуються лещата залякування і брехні, що тримають в оковах добру половина світу.Виродки, які допомагають росії в її справах, відвернутися від неї, щойно вона почне виглядати слабкою. А вона починає.Рано чи пізно для більшості вона постане тим, чим є: гігантським злочинним терористичним угрупуванням, яке процвітає, оскільки зуміло осідлати багату природу щедрого краю та натрусити на себе наліт легітимності.Боже, бережи Україну.Прошу всіх, хто вірить, молитися.Оскільки більша частина боротьби нам залишається невидимою.

Мене не дивує те, що "великий і магучій" прагне крові.Мене дивує, як багато українців прагнуть "велікого і магучіво".Мене не лякає те, що росіяни публікують про наших військовополонених. Мені страшно від того, що вони не публікують. Я схиляюся до думки, що світ всерйоз сприймає ісламський тероризм, проте поблажливо ігнорує тероризм російський. Кораблі і літаки стягуються у Середземне море. Під західними прапорами. Аж цілих шість f-16 символічно літають в нашому небі.У мене формується стійке відчуття, що у Заходу немає важливого елементу, необхідного для виживання. У нього нема страху перед росією. росія для нього - давній стратегічний партнер, з яким можна вести справи цілком вигідно, попри його певну неврівноваженість.радянський союз недарма називали тюрмою народів.російська ж федерація має бути названа катом народівЧи може бути таке, що Захід не бачить: росія безумна. росіяни схиблені. Це не країна-спонсор тероризму. Це нація-терорист.Це ідеологія, що живиться смертю і веде до смерті.Усі чіпляються так за Ізраїль тому, що він чи не останній опорний пункт інтересів Заходу на Ближньому Сході?А про Україну можна вести диспут, оскільки навіть якщо вона впаде, путін не наважиться атакувати НАТО? Невже дійсно знаходяться політики, які готові пустити вогонь у сусідню квартиру, переконані, що їх квартиру вогонь не пошкодить, бо їхня ж квартира в НАТО?У мене іноді відчуття, що допомогу надають нам таким чином, щоби потім, коли Україна буде змушена прийняти умови росії, цей аркуш можна було перегорнути і сказати путіну: "друже, не бери близько до серця - ми повинні були якось відреагувати; тож чи готовий ти повернутися до справ?".Але що говорити про Захід.Якщо це саме можна сказати про наших друзів, односельців, знайомих. Люди, які учать дітей російської мови, які дивляться російські новини, які читають російську літературу. Які побиваються за старими назвами вулиць. Невже їм не страшно? Невже вони частина цієї гидоти?Невже їм не хочеться відділитися від цього?Невже все ще хочеться мати якісь відношення до чогось "русского"?Майже всі люди на планеті припустилися жахливі помилки.Вони вважали росію країною, нацією, народом.А це скажений звір.Подякував.

Нагороджений паном Содолем за "особливі заслуги" мер Одеси провів голосування на своєму telegram каналі. Тема голосування: чи варто змінювати назви вулиць пушкіна, достоєвського і тд на назви, обрані на честь жителів Одеси, які віддали життя у боротьбі з ордою.Голосування активно поширювалося російськими пропагандистськими каналами. На основі результатів голосування, де прийняли участь майже 200 000 акаунтів, мер Одеси заявляє про перемогу "пушкіна" з відривом у тисячу голосів, оскільки "справжні одесити зробили свій вибір".Не знаю, як у вас, а у мене стійке відчуття якогось дисонансу. Я живу в двох світах одночасно. Слухаю новини з фронту і відслідковую зміни на карті.Водночас читаю про ремонти охмадитів, відкати на військових цвинтарах, проросійських чиновників, які потужно діють в медіа-просторі.Це якась чорна діра.Я можу зрозуміти підпали авто. Коли недалекі люди ведуться на легкі гроші.Можу зрозуміти конфлікти з РТЦК. Коли з обох сторін часто бувають зловживання і маніпуляції. Можу зрозуміти і прийняти існування руснявих щурів, які позабивалися в дірки і сподіваються на явлення русского міра.Але не можу зрозуміти, як багато наших політичних, адміністративних, військових діячів можуть публічно декларувати курс, діаметрально протилежний тому, який необхідний для виживання народу? Як так може бути, що зараз можуть звучати і підтримуватися аргументи проросійської ідеології? Як це все сприймати пересічному бійцю, який відтепер матиме інвалідність, можливо втратив рідних, може боровся чисто на морально-вольових - як йому тепер ходити з цими ножами в спині? Епоха совка зробила свою справу. Нами здебільшого керують люди, що не мають честі. Обрали їх на цю посаду здебільшого люди, які не були знайомі з честю і не шукали її серед кандидатур. Чи то їх вина? Якщо їм ніколи не говорили про честь і правду?Рік за роком. Термін за терміном. Для кожного, хто забув про честь, останнім шансом згадати про неї постає заграва, відблиски згарищ, на яких зникли душі, що нікому нічим не завинили.Невже цей трепет усвідомлення важливості миті, яку ми проживаємо, боротьби, яку ми проходимо - невже є істоти, які залишилися байдужими до цього?Про Донецький аеропорт кажуть: "люди витримали; не витримав метал".Про Україну зараз можна сказати: "люди б вистояли; але бракує совісті".Пані та панове, наша основна проблема - не брак західної допомоги. Не некомплектація бойових підрозділів. Не дефіцит бюджету.Наша основна проблема - брак совісті і честі на усіх рівнях. І ця проблема тягне за собою всі інші. Дуже, дуже пізно. Але треба змінюватися. Краще запізно, аніж ніколи.

– Він не дихає.– Та дихає.– Та де, не він це.– Шо, не бачиш, як пальцями перебирає?Літня пара обговорює виступ саксофоніста під липою біля супермаркету.Неподалік незрячий постукує паличкою поруч з генератором, завмер на місці. Віднедавна йому стало складніше переходити ринкову площу.– Мам!Катруся занервувала в темній залі магазину.– Я тут, Катрусь, не бійся.Вона називає нас із дружиною однаково.Мама.Читав недавно про гендерно-нейтральне виховання. Маячня неймовірна. Але поки що я мама.Жінка з покупками йшла повз холодильну шафу. Взялася за ручку, закрила двері щільніше.– Треба берегти холод…Я звертаю увагу на вчинки людей. На їх реакції. Більшість із них мені зрозуміла.Більшість того, що роблять люди, я розумію. Але не все приймаю.Читав про весілля в Індії і про весілля на Комо.Шикарні заходи.Я тільки-от пропустив мить, коли з індійських смітників зникли малі індуси.І коли українська лінія оборони зупинила свій рух на захід.Є речі, що більші за ринкову економіку і право власності.Є межа, за якою статки перетворюються на зобов’язання.До певного рівня цим принципом можна нехтувати, але він присутній завжди. Для кожної істоти, що володіє свідомістю. І кожен сам визначає чутливість цієї межі.Ви нікому нічого не винні.Але ви повинні.Це тягар усвідомлення.Або благословення.Оберіть, що є про вас.