Спитав нещодавно: чиї ж сили протиповітряної оборони в світі найдосвідченіші. Особисто моя думка, що тут на перше місце претендує саме протиповітряна оборона Збройних Сил України. Чому? Саме у них є досвід відбиття комбінованих атак в умовах жорсткого дефіциту особового складу та засобів ураження цілей.Наразі в жодної військової структури нема досвіду з протистояння у таких умовах. Тож.Перше. Комбінованість атак. Десятки за десятками БПЛА, які постійно змінюють маршрут і серед яких може бути до половини обманок, які працюють виключно на виснаження. Наступним кроком - десятки крилатих ракет, які можуть щохвилини змінювати маршрут і прямують (як і бпла, до речі) на наднизьких висотах.Далі - пуски балістичних ракет у мить, коли очікується, що протиповітряна оборона є перевантаженою та працює на межі. І це все повторюється 1, 2, 3 рази - на скільки вистачить ресурсу у противника. Тобто умовно у вас є тенісна ракетка, і у вас чотири людини хаотично кидають помідорами і горіхами, а потім п'ята кидає одне з одним чотири яйця. Вам потрібно просто відбити горіхи, помідори легенько опустити в корзинку, а яйця взагалі бажано зловити руками. Це приблизно те, що робить ППО в моменти комбінованих атак росії. І так, я переконаний, що такого досвіду немає ні в кого. Друге.Неоднорідність засобів ураження.Наразі в Україні немає єдиної уніфікованої системи. Номенклатура арсеналу ППО починається зі стрілецької зброї і закінчується петріотами, зенітними дронами і ф16 відповідно. Але головна складність в тому, що на озброєнні в українській армії стоять як радянські засоби, так і більш сучасні європейські та американські. І часто їх доводиться “дружити” між собою, що взагалі не було передбачено розробниками і офіційно вважається неможливим. Іншими словами: вам дають глиняний горщик, індукційну плиту, скакалку і бензопилу і ставлять задачу приготувати обід на трьох з тих продуктів, які ви наловили перед цим ракеткою. Це те, що робить відділ технічного забезпечення для того, щоб російський непотріб падав у полях і лісах, а не влітав у повному складі у нашій будинки. Третє. Дефіцит всього. Люди, техніка, боєзапас, підготовка, час.Фактично наші ППО працюють в режимі постійного форс-мажору, особливо останнім часом. Іншими словами - готувати вам доведеться в умовах, як на конкурсах МайстерШеф: на одній нозі, з закритими очима, і при цьому вас хтось шмагатиме періодично батогом (це вже не як на конкурсі, в реалі по вас ще й пострілюватимуть з автомату).Не треба бути військовим експертом для того, щоб просто на основі даних з відкритих джерел прийти до таких висновків. Саме тому я вважаю, що українське ППО наразі є найдосвідченішим в світі. Так, може не найпотужнішим, може не найбагатшим, не найширшим в контексті розгорнутих систем, проте найдосвідченішим - це однозначно. Так повелося, що нам судилося стати тими, по кому писатимуть підручники. Ми люди цілком скромні і прекрасно обійшлися би і без цієї сумнівної відзнаки. Проте наразі маємо, що маємо. І соромно нам ніколи не буде.Боже, бережи Україну.