Лонгріди Мюллера

Рандомний воювака вилазить з болота до хати, заходить в Інтернет. Читає: тцк, Анджеліна.Лізе назад в болото, повертається і читає: Міндіч.Воювака не знає цих людей, але він починає відчувати, що всі довкола займаються важливими справами. Всі, окрім нього. Тому що про нього ніколи ніде не напишуть. Коли фінансова та ідеологічна мотивація не працюють в парі, людина рано чи пізно подумає про рідну хату. В кожного є своя межа, за якою буде просто начхати вже, бо хочеться просто лягти спати в понеділок і проснутися в четвер. Всі знали, завжди всі знали, що сумашечі гроші відкатуються та освоюються, просто не всі були готові до того, що це робитиметься так серед війни. Це вже не про "діти депутатів хай воюють", це інший рівень демотивації, який осідає на душах навіть заряджених людей, то що вже говорити про тих, у кого і так просідає впевненість та рішучість. Словом, просто допомагайте військовим. Де можете і як можете. Просто словами навіть, як більше нічим. Навіть не знаю, які шанси спинити цей потік лайна чайними ложечками, але часом аби не загубитися в безодні пітьми достатньо тоненького променя світла.

Зараз звернуся до військових.Заряджу трохи лонгрід, бо давно не було, перейшов із формату соцмереж до роботи з видавництвом, левелап такий собі. Проте наразі є що сказати.Тож.Як я завжди кажу перед тим, як почати основну частину виступу – не тільки перед військовими, взагалі перед будь-якою аудиторією: якщо бодай хтось один візьме з моїх слів щось корисне для себе, значить, ці слова були не марними.Тож – дівчата і хлопці, тітки і дядьки, дехто з вас уже починає повертатися з війська додому. Дехто вже давно повісив кітель на цвяшок і одягає лиш на прогулянку, декого це чекає попереду. Хтось із вас із передової, хтось із тилу, хтось зі штабу – не має значення.Коли я звертаюся до вас зі словом, то зі свого місця я бачу вас так, як ви не бачите один одного. Я бачу вас однаковими. Я бачу вас рівними. Так, звісно, бачу я аватарів, бачу я просто роботяг, офіцерів бачу, бачу рубак. Але форма, яка на вас (навіть якщо ви сидите конкретно тієї миті у джинсах  і вітровці), на цьому етапі об'єднує вас. Попри все. Це передусім.Але щойно ви повернетеся додому – може статися, що ця форма почне вас розділяти.Якщо ви бодай трохи ініціативні та помітні на своєму місці – до вас почнуть підходити з розмовами різні тітоньки та дядечки, які вирішують політичні питання на місцях. Чи може ви прийдете до них з якимось питанням у пошуках справедливості. Словом – одне за друге, і ви опам'ятатись не встигнете, як вже стоятимете у формі з чиїмось прапором, а супроти вас стоятиме хлопець чи дівчина, у такій же формі, як та, що була на ній чи ньому, коли ви сиділи в одній їдальні з табличкою “в/ч *”, але тепер ви вважатимете, його чи її перешкодою на шляху до великої справедливості. Ви зрозумієте про що я. Лиш би вчасно. По суті нічого не зміниться. Просто змінять ваше сприйняття ті, кому це потрібно у ту конкретну мить для виконання конкретної задачі. У політиків теж є ТЗ, теж є робочі чати, теж є фотозвіти. І повірте, перед кожним стоїть задача – завербувати до себе людей у формі. Бо це зараз має вагу – це добре, це правильно, що це має вагу, так має бути. Просто зважайте на те, на яких шальках хочете опинитися. Бо потім ситуація зміниться і у вас вже потреби не буде, вас просто скинуть. Прийде хтось вагоміший – а вагоміші завжди приходять, так воно працює.Тож до чого то я. Не вірте нікому. Якщо хочеться влізти в політику - влазьте. На свій страх і ризик. Але не грайте по правилах які вам нав'язують. Річ у тім, що тут правил жодних немає, не заглядайте нікому в рота і не бігайте ні за ким. Все, що не заборонено законами – можна. Хочете добитися правди – робіть це. Але з самого початку на цьому шляху ви будете одні. Далі – ні. Але початок буде такий. А тих, хто обіцяє вам прекрасне майбутнє і золоті гори за вашу підтримку у місцевих політичних зарубах - шліть їх туди, де зараз спочиває сумнозвісний "творець України". Бо нічого доброго для вас із того не вийде.Знайте собі ціну. Дякую.Все власне.Говорити можна багато, але основне передав.Слава Україні.

Протистояння виходить на черговий виток.Минулої ночі, коли росія нищила Київ, СБС уразили чергові два НПЗ. Цьогоразу йдеться про рахунок на десятки ударних дронів, що досягли цілі майже водночас. Тобто Україна наполегливо продовжує перекривати нафтовий кисень росії.Натомість.росія взялася послідовно нищити енергетичну інфраструктуру України. Газовидобувну, газотранспортну, об'єкти генерації та розподілу енергії. Це відбувається поступово, починаючи з прикордоння, Сум, Харківщини, Полтавщини. Але от учора дійшло і до Поділля. можливо наслідки ми відчуємо з першими пониженнями температури. Можливо. Втім, здебільшого всі уже готові до подібного. Сподіваюся.Підсумовуючи - стратегія України полягає у тому, щоби позбавити росію засобів для війни. росія ж намагається в принципі позбавити Україну засобів для існування та знищити саме українське існування усіма засобами, окрім ЯЗ.Голод і холод в розумінні росії повинні уражати там, де не дістає зброя. Голод, холод і страх.У цій ситуації ми маєму перевагу отримувати підтримку від Європи. Дійсно, після того, як самовпевнений хтивий старий дід потонув у очицях терориста №1 у світі, лишень Європа залишається ядром, що сфокусоване на послідовній допомозі Украні.Двадцять одна душа тим часом відсьогодні в небутті, з них чотири - дитячі. Безмежно дивує той факт, що такі події залишають багатьох впливових людей байдужими. Той самий старий дід, про якого я уже згадував, просто "висловив незадоволення". Річ не так у дітях, як у тому, що йому не дадуть медальку. Бідося.Цей світ наче роздвоєний. Одна його частина давно упала до прірви. Проте інша - це люди-ангели, що наповнюють життя змістом. Їхні вчинки і доброта намагаються втримати цей світ ще на якийсь час. Ви усі знаєте таких людей, такі люди є скрізь, хоч і в обмеженій кількості. Лімітована серія.Тож.Підсумовуючи.До чого це все, стільки символів.До простого висновку.Не бійтеся. Не тому, що все неодмінно має бути добре. А тому, що якщо ви обираєте сторону добра, якщо ви обираєте бути ангелом, захищати, боронити, рятувати, лікувати, тамувати, підтримувати та допомагати - з вами уже сталося найкраще, що могло бути. З вами і світом, що пізнав вас. Хай що станеться - ваше світло сяє і відіб'ється від інших, хто захоче теж повторити ваш шлях.Кожен і кожна, хто хоче перемоги, повинні для початку зростити її в собі. Велика ріка не береться нізвідки. Вона збирається з потічків. Джерела не заб'ють серед кам'яної пустелі.Є речі, що не горять. Якщо ви зрозуміли, про що я - я радий. Якщо ні - перепрошую. Та я знаю, у кожного є знайомий або знайома, яким треба дати це прочитати. І подякувати за те, що вони - ангели. Херувими крові і бруду, втоми і спраги, надій і тривог. Колись кожного і кожну покличуть небеса. А до того вони повинні відвоювати землю для небес.❤

Коли я був молодий і зелений у будівництві, іноді дозволяв собі боротися за великі замовлення із забудовниками. І тоді я був певен, що 10 грн на квадраті, виторговані на великому об'ємі, то велика перемога. І що я потужний діл-мейкер.Але потім ми заходили на об'єкт, отримали першу виплату. І їхали додому. Як і бригади до нас, як і бригади після нас. Просто тому, що у підрядника є бюджет. Якщо він подарує тобі десь 10 грн, то забере 100 в іншому місці. І немає аніякісінького значення, про що ви там домовлялися колись і десь. Хочеш - бери гроші тут і зараз. Хочеш - іди собі з Богом. Я, звісно, вдячний Трампу за те, що він час від часу виторговує нам ніч без обстрілів, змушуючи путіна імітувати зацікавленість у мирі. Але мене непокоїть те, все для Трампа і маги проблемою є не те, що Росія хоче зжерти своїх сусідів. А існування конфлікту, який треба погасити за будь-яку ціну. Можна просто домовитися. Цю помилку допустив свого часу Зеленський, коли був певен, що з Путіним можна зійтися посередині. Тепер Трамп стрибає довкола Путіна із дитячим захопленням очікуючи запрошення на зустріч.Прекрасно.Як же це все прекрасно.

У Вінниці "штурмували" стадіон.Тупо, бо в контексті прильотів по ТЦК люди "засвітили" позицію зі своїми ж родичами. Є ж причина, чого пункт збору зробили не в приміщеннях ТЦК (до речі, чисто між іншим, ТЦК в принципі не може затримувати людей, такої концепції взагалі не існує, але не про це).Тож - не про це.Це - раз.Розповідають про прильот у прифронтовому селі, до ЛБЗ лічені кілометри. Військові деблокували покаліченого чоловіка і спитали - чого ти не поїхав звідси? Є ж куди, сусідні села, міста. Чоловік пояснив - а шо, на блокпості скрутять і повезуть на передок.Це два.До чого це все.Концепція примусу не працює.Мобілізація наразі базується на примусі.Висновок?Є в людині якийсь ген віслюка - це не добре і не погано, це те, що є. Коли тебе змушують до чогось - ти не хочеш це робити, оскільки тебе змушують.Тож.З огляду на те, що росіяни творять, важко давати якісь оцінки системі, яка бодай зі збоями, проте працює і зупиняє їх. Просто мені стає недобре від того, як би все було влаштовано, якби ми все організували трішки краще. І якби нікого нікуди не штовхали, бо було би достатньо людей.До речі.Фронт переходить у протистояння технологій та дисципліни. Виграє той, у кого краща організація, взаємодія, інженерна робота, технологічна підтримка. Не у кого більше багнетів.Нам треба менше набирати людей з інвалідностями і залежностями і потім утримувати та лікувати їх за рахунок держави, менше набирати невмотивованих людей, які гинуть майже відразу і потім виплачувати компенсації їх сім'ям, натомість сфокусувати фінанси на здорових, вмотивованих, потужних дядьках. Але для цього слід перейти від радянської планової системи, коли результат оцінюється кількістю. Змінити фокус - не "якщо ти того не зробиш, то будеш покараний", а "якщо ти це зробиш, то матимеш гарантовані бонуси". Хочеш бонусів - працюй. Не хочеш - тоді сиди мовчки і дивися, як круті дядьки піднімаються, і рано чи пізно задумаєшся, чи й собі не спробувати. Частково це працює і зараз, потужних тіток і дядьків маємо, але відсоток пасіонаріїв у суспільстві завжди невисокий. Не можна робити ставку лишень на них.Я написав це з однією метою - я хочу, щоби менше гинуло наших. І хочу, щоби росіян вигнали з країни.Моя колосальна повага людям, які зуміли вивести армію країни на рівень, який дозволяє протистояти "другій армії світу" в умовах, коли часто це здавалося неможливим. Це подвиг, це чудо. І це - наші люди, наші чоловіки і жінки. Тепер треба, аби система продовжувала змінюватися на вимогу обставин і тримала у фокусі одну просту річ: життя людей.Дякую усім.Пам'ятайте про свої права та обов'язки.І не забувайте, хто ворог. Не повертайтеся до нього спиною, аби нападати на своїх, не має значення - цивільний ви чи цивільна, тцк, військова чи поліцейський.🙏🏻

Як це працювало сьогодні вночі. Спочатку накривають шахедами місто. Після відбою, коли змучені люди тягнуться то домівках, у будинки летять іскандери. Як це взагалі кваліфікувати? Яке місце в класифікації міжнародного права займає таке? Отаке, ну немає слів просто, аби це пояснити 🤷🏻Є пропуски по шахедах, відчутні. Росіяни опрацювали нову тактику і до того ж, імовірно, оновили шахеди. Ми наче знайшли протидію, але... Дехто з військових, хто працює в цьому напрямку, скаржилися на обмежену кількість зенітних дронів. Такі дрони, до речі, не єдиний варіант протидії БПЛА. Росіяни для цієї цілі переобладнали свій панцир, замінивши бк на в рази більшу кількість дешевших ракет. Ну ми пішли іншим шляхом, то вже таке. Аби лиш працювало. росіяни мають тепер ще більш суворі обмеження щодо можливості запускати крилаті ракети. Бомбардувальники повинні пролітати тисячі км, аби запустити ракету, що пролетить 600 км. З чим їх і вітаємо. Але коли сильно захотіти , то можна знайти варіанти - як продовжити гратися в геополітичний тероризм. Чи в терористичну геополітику, не знаю навіть, як більш влучно.Дехто посилює заклики відповідати ударами по житлових комплексах росіян. Але від цього ми виграємо аж нічого. Хай там як, але без Європи і США нам би було вкрай сутужно. Окрім того, росії абсолютно начхати на своїх людей. Тож на мою думку, наразі командування притримується максимально правильної стратегії. Знищувати виробничо-промислову базу агресора (алабуга, всі ж чекають, то буде гур чи сбу?), логістичні маршрути, протидіяти атакам для захисту своєї території. І використовувати злочини росії для ідеологічно-інформаційного впливу на ключових осіб, що на заході приймають рішення щодо допомоги Україні.Тож так. Підсумовуючи. путін винахідливо займається терором для того, аби залякати. Йому це вдається і він певен, що це єдина правильна стратегія. Але дякувати Богу, бояться не всі. І це те, чого він не врахував. Що буде протидія.Тож протидійте злу тим, що у ваших силах. І цього буде достатньо.

Коли кажуть "чому не протестують на фронті", забувають, що саме громадські активісти ставали до зброї першими.Коли кажуть "чому не на фронті", забувають, що кажуть це людям, які в принципі згідно закону здебільшого не повинні там бути. А у всіх оцінках нам слід орієнтуватися саме на закон.Коли кажуть "діти з матюками на картонках"... Ну тут в принципі я згоден. Прикро, що молоді люди часто не здатні підібрати слів, аби сформулювати свою думку без матюка.ВЛК, ТЦК, рапорти, бойові, виплати...Ці протести прямо стосуються і армії.Оскільки якби не було глобальної причини для того, аби люди виходили на вулиці, багатьом людям не доводилося би наймати юристів, які допомогли би військовим відстояти свої права.Тож так. Річ не в набу, річ не в сап.Забагато лікарів, працівників ТЦК, прокурорів, депутатів, полковників, збагачуються, виїжджають за кордон, купують тещам і сватам яхти. І більшість людей прекрасно обізнана про те, що скільки і в кого коштує. Частину це цілком влаштовує. Проте частина людей каже - так бути не може. То ж ця частина, що виходить зараз на протести, близька по духу тим, що добровільно пішли до зброї. Як на мене. Військові не наводитимуть порядок в тилу.Це справа цивільних.Усі системні проблеми починаються з адміністрації країни, яка представляє народ. Тож лише народ і має вплив. Народ повинен впливати.А військові також бачитимуть, що їм є за що боротися. І що навіть якщо керівництво не оцінює їх належно - прості люди не змарнують можливості, подарованої їм страшною ціною.Подякував.❤️

Скажу таке Тільки не бийтеАбо хоча б не ногами. Нещодавно повернувся з поїздки Поділлям. Розмовляв там зі знайомим, посадовець у одній із невеликих громад.З його громади наразі служать більше восьми десятків душ. З більшістю з них він має час від часу зв'язок. І жоден з них не покликав його йти служити. Кожен говорив, що воно того не варте. Чому ж так?Може люди бояться росіян? Може люди бояться загинути? Може люди бояться важкої праці? Дивно, але ні. Річ не втім. Основною причиною незадоволення є несправедливість і корумпованість командування. Я давно про це думав. Будь-які розмови про патріотизм і обов'язок закінчуються там, де є місце розмовам про розцінки у ТЦК і за особливі бонусні послуги від командування. І часто у випадках, коли йдеться про те, на що людина мала право. Люди хочуть бачити прозорі справедливі правила гри. Якщо такі будуть - не треба буде нікого ловити біля під'їздів і тягнути до бусів. У нас є ще великі мобілізаційний ресурс але він увесь сидить по хатах. І це ті самі чоловіки часто, які стояли в чергах до військкоматів.Річ не в страху, річ не в ліні.Звісно, вони також є. Річ, на мою думку, в тім, що в комбінації "пряник і батіг" пряник надто часто не доходить до людей. Або його надто часто пропонують віддати в обмін на те, аби до них не застосовували батіг. Що скажемо? У нас немає людей, які готові боронити країну безоглядно? Є. Але їх надто мало.А що ж із рештою людей? Критика і переслідування не дадуть результату прийнятного рівня. Що більший натиск, то сильніший опір. Нам потрібна рекрутингова концепція, коли мобілізаційний примус поєднуватиметься з мотивуючим бонусом. Але наразі достатньо просто якщо почнуться виконуватися усі законні зобов'язання щодо людей. Якщо в когось склалось враження, що я захищаю ухилянтів - ні. Я захищаю людей, які чекають, коли хтось вийде з хат і стане до зброї. Коли хтось побачить в цьому перспективу і можливість, а не дорогу в один кінець. Так, є люди, що здатні це розгледіти. Але для переважної більшості це треба показати. І також я говорю від імені солдат, які спостерігають за тим, як в їхньому підрозділі для людей з гнучкою совістю та широким гаманцем розкриваються можливості, недоступні для інших. Подякував.

Один день - дві новини. На Херсонщині оператор російського дрона поцілив маля. Він бачив хлопчика на екрані, Він свідомо захотів його вбити і ще й певне цим хизується. І свого часу він за це відповість. На курщині внаслідок роботи певео по українському дрону загинула дитина, старша трішки.Я розумію, багато то не розділить таку позицію зі мною, але мені болить за обох.Діти є діти, у них немає національності. Доти, звісно, поки вони не стають достатньо зрілими, аби стати носіями пропаганди.Який висновок хочеться зробити?Що треба припинити це.А кому не хочеться?Не можна забувати про те, що до весен 2014 і 2022 цього не відбувалося. Це почала росія. На ній лежить відповідальність. За все.Абсолютно за все.І свого часу вона відповість. За все.Абсолютно за все.А зараз - припинення війни цілком залежить від росії, але вона не хоче. Їй абсолютно байдуже на усі можливі трагедії. Правда в тім, що росії загалом абсолютно начхати що на своїх дітей, що на наших, що на будь-чиїх іще. А нам ні.А ще насправді в новинах ми бачимо одну соту частинку того, що коїться насправді.А ще українських дітей загинуло тисячі, десятки тисяч викрадено, і кожен день вони страждають, нові і нові, знову і знову.Я віруючий, мені трішки легше в контексті прагнення справедливості: я знаю, що такого сценарію, де злочинці уникнуть відповідальності, не існує. І немає значення ані їхній статус, ані їхні статки.

Для ясності.У нас в країні таке коїться, що якісь паради і контрпаради - то страшенна дрібниця на тлі усього.Але для ясності.Для тих, хто мене читає, і для себе зокрема в першу чергу.Біблія передбачає лише дві статі.І емоційно-побутово-сексуальний зв'язок, який ми називаємо шлюбом, лиш між представниками різних статей. Один чоловік-одна жінка (хто поверхнево знає Біблію, може сказати, що я глибоко помиляюся в останньому пункті і навіть наводити приклади).Тож.Хай там як, таке моє переконання.Це раз.Окрім того, християнське вчення застерігає нас від осуду когось за будь-що. Залишити суд Богу. Тобто в цьому контексті будь-яке переслідування, неповага, агресія, адресована людям, що притримуються інших поглядів (будь-яких), вважається таким, що не відповідає духу християнства.Це два.Тому так, я не вважаю х-статевість нормою, як і "мультилюбовність" і транс-ітд. Але також ніколи не зневажаю людей, які притримуються протилежної думки.І водночас найголовніше.Я відстоюю своє право вільно і відкрито говорити про те, що особисто я вважаю прийнятним. І що не вважаю.Подякував🤗