Лонгріди Мюллера

У Надіній історії Третій поки що виглядає не дуже.З одного боку - завдяки таким підрозділам, як Третій, ми взагалі зараз розмовляємо.З іншого ж: як пояснює юрист Наді, Третій (тобто певні відповідні керівники, як я розумію) ігнорує запити правозахисників та висуває зустрічні звинувачення (неофіційно, звісно).Парадокс у тім, що, звісно, Третій ніхто ні в чому не звинувачує. Річ у кількох конкретних людях. Корпус має сприяти встановленню справедливості, а не ігнорувати запити. Особливо коли йдеться про родину, яку вони взяли у свою медійну роботу свого часу.І навіть не йдеться про якісь покарання наразі. Достатньо позиції, публічної демонстрації готовності шукати правду.Ця історія може увігнати клин між військовими і цивільними більше, ніж ми уявляємо. Це не історія про умовного чоловіка, якого побили і викрали. Це дещо сильніше - історія про дітей, з яких знущалися. Люди не закриватимуть очі. Річ у тім, що усіх сколихнули саме звірства росії. Тож коли по-звірячому чинять наші співвітчизники, ні їх посади, ні рід занять, ні досягнення не мають значення. Ця війна ведеться за те, аби жінки і діти почувалися в безпеці. І аби до їх голосів прислухалися. Інакше злочинці знатимуть - навіть якщо жертва заговорить - до неї не прислухаються.Ми будуємо ідеологію свого існування на речах, кардинально відмінних від тих, що керують росіянами.Якщо ж ні - тоді ця війна безглузда.Дякую.

Обговорювали питання мобілізації під дописом у знайомої.Один з моїх коментарів опублікую тут.Відповідь на питання, а що би я зробив, якби мав можливість вплинути на ситуацію?"Коли хтось робить, завжди легко стояти збоку і розповідати, як краще. Я не хотів би бути людиною, яка стоїть збоку і розповідає. Проте. Гіпотетично. Якби з якогось дива я вирішував би зараз питання мобілізації, я зробив би наступним чином. Зауважу, що для багатьох людей ці методи видавалися би неприйнятними, проте прошу до уваги брати той факт, що як ціль ці методи мали б на увазі наповнення бюджету та наповнення війська.Для боротьби з корупційною складовою: запровадив би платні бронювання. Етична складова цього питання сумнівна, проте людина, що має досить грошей і не хоче йти до війська, знайде, як вирішити питання. Тоді хай платить на прямі рахунки Міноборони грубі гроші за білий білет. Тим більше, що наразі ми маємо цю схему у прихованому форматі, адже корупційна складова пробралася і у бронювання від підприємств та оформлення відстрочок у МСЕК та ТЦК. А так ці гроші бодай ідуть до бюджету.На противагу аргументу про "війну бідних", який справедливо повстане у суспільстві, покажу, що війна може робити не бідними. Військові контракти з початковою виплатою 10 тисяч доларів та щомісячною виплатою від 3000 $ в залежності від місця служби. Очевидне питання: а де брати гроші? Очевидна відповідь: перестати тягнути до війська хворих та залежних, аби не витрачати мільйони доларів на їх лікування, на виплати для родин військових не за покликанням, але за примусом, які у зміненому стані свідомості гуляють мінними полями чи підривають себе з побратимами на позиціях. Показати людям справедливість - за кожні п'ять укладених контрактів шляхом лотереї надавати можливість для демобілізації одному військовому, що служив більше трьох років. Це дасть людям розуміння можливості закінчення служби не калікою і не небіжчиком, хай навіть шанси мізерні, проте саме принципове існування такої можливості справить позитивний ефект. Водночас виключити із лотереї підрозділи, відсоток сзч в яких перевищить певний встановлений поріг за певний встановлений термін.На мою думку, наша адміністрація не вірить в народ. І марно, тому що народ показав чотири роки тому, що гідний довіри. Проте наша адміністрація фокусується на силовому методі вирішення проблеми, ігноруючи договірні методи. Проте не слід забувати, що значна частина сьогоднішніх ухилянтів - це вчорашні чоловіки з черги до військкоматів весною 22-го. Вони переховуються не через страх.І наостанок ще дещо: чітка ідеологічна стратегія. Застосування для цього адмінресурсу у державній та бізнес-сферах. Викуп ефірного часу у блогерів, в першу чергу таких, які працюють на молодіжну аудиторію, що готові співпрацювати у проукраїнському напрямку, та блокування і видалення сторінок тих, що у такій співпраці відмовляють. А також жорстка цензура - серйозні санкції для видань, що поширили неперевірені дані, і водночас фінансова винагорода для журналістських розслідувань, які встановили факти корупції.Таким чином я висловив свої думки щодо питання.Визнаю, що в силу обмеженості та некомпетентності не можу розуміти всіх нюансів питання. Проте до цих висновків прийшов на підставі певного досвіду."Також прошу брати до уваги, що більша частина населення є досить приземленою в своїх мотивах, і що люди з високим рівнем соціальної відповідальності майже повністю уже задіяні до боротьби. Відповідно для решти категорій населення потрібно підбирати шляхи мотивації та комунікації. Постає розумний аргумент в умовних військових та їх родин: а чому з кимось повинні панькатися і водити за ручку там, де я пішов чи пішла самостійно і тягну все на собі? Відповідь може бути наступною: тому, що це дає шанс тобі повернутися додому.Тож.Визнаю, що можу помилятися, і готовий до критики. Військово-політичне керівництво країни в жодному разі не критикую. Викладаю свої міркування у напрямку того, як зробити нашу країну міцнішою, стійкішою та ціліснішою.Подякував.

Блекаут!Україна на межі!Метро ни ходе!Поїзди ни їзде!Цей день - рожева мрія росіян, оскільки вони, схоже, певні, що від капітуляції Україну тримає тоненька волосинка, яку слід лиш розірвати, і тоді всі приповзуть до москви на колінах.Але є нюанс.Річ не в незламності навіть, не в силі духу і тд.Будьмо відверті, усі довкола морально вичавлені, про яку незламність і волю можна говорити.А в чому річ?Сам не знаю.У якійсь оскаженілий впертості?Не знаю, як називається цей сплав, що кується при температурі -20 з розпачу, страху й болі геранями і калібрами, але в таблицях такого нема наразі.І це те, що не розуміє росія. Бо її громадяни під тиском кришаться і розсипаються, розвалюються. Наші - переплавляються у щось нове. Різниця в породі, думаю. У відсотку шлаку.До речі, є думка, що ця тимчасова незручність - результат диверсії або кібератаки росії. Ну, вони ж обіцяли Америці не обстрілювати кілька днів? А про решту ж мови не було 😏 Це підкреслює важливість цих кількох морозних діб для верхівки росії - вони готові навіть ризикувати прихильністю старого збоченця, за сумісництвом очільника "планетарного шерифа", який явно заплив жиром і компроматом у наш час.Є щось, що допомагає мамам з дітьми підійматися на 12й поверх з прогулянок. Що допомагає триматися батькам, що похоронили дітей.Що допомагає родинам, що два, три, чотири роки поспіль живуть від зустрічі до зустрічі, від повідомлення до повідомлення.Що це?Я не знаю.Але радий, що це є.

Чоловік однієї дружини.Батько двох дітей.Не вважаю шлюб річчю, що є виключно необхідною для усіх людей, проте переконаний, що коли він укладений - це на все життя.Це про твою відповідальність і впевненість та спокій партнера.Не вважаю батьківство річчю абсолютно необхідною для кожного шлюбу, але поважаю родини з дітьми. Особливо поважаю жінок, що народжують, оскільки це важко. А зараз - навіть страшно.Тож материнство - це про повагу, а не про знецінення. І це - виключно жіноче, те, що недоступне чоловіку. Це - сила, а не слабкість.Також поважаю чоловіків, що забезпечують родину усім, аби дружина могла бути з дітьми. І чоловіків, що залишаються вдома, оскільки дружина заробляє більше і це об'єктивно. Таких менше, оскільки жінка як правило обиратиме дітей, але це стосується не усіх, може бути інакше.Поважаю і родини, що просто тягнуть, як можуть, що кому по силах. Таких більшість, мені здається. Головне - командою. Разом.Ми часто не призвичаєні до відповідальності, до чуйності, до вірності. Ми часто приходимо в шлюб з вимогами, а не пропозиціями, з претензіями, а не готовністю працювати.Шлюб - річ, яка змінює. Питання лише у тому, чи готова людина змінювати себе таким чином, щоби стати монолітом з іншою людиною, втративши певну частину свободи та незалежності, проте отримавши натомість любов і безкомпромісну підтримку.Моя дружина говорить - я підтримую тебе абсолютно завжди. Мене це трохи лякає, бо я можу і помилятися в чомусь. Проте з іншого боку - критикувати людину завжди шикується черга охочих, а підтримка - річ дефіцитна.Шлюб - це про любов і гармонію.Не таку, що пошлеться із неба, як манна, одного прекрасного ранку. А таку, що створите ви самі, якщо спроможетеся знайти гідну людину.Люди, що критикують шлюб, нагадують мені людей, що критикують автомобілі через ДТП на дорогах. Можу порадити лиш вчитися їздити. Втім, так. Ризики все одно залишаються, дорога є дорога. Тож можна все життя простояти в гаражі, якщо річ лише у страху - так буде безперечно безпечніше.Це моя позиція, не вимога і не вказівка. Це те, як я розумію шлюб.👉🏻👈🏻

Знайомий дивиться відео у фб.Каже - дивися, гуска танцює!Дід на баяні грає, а гусак витанцьовує.Дивлюся - гуска так не рухається, стара хатка побілена вкрита металочерепицею.Кажу - це несправжнє відео.Відповідь - а яка різниця, смішно ж.Дійсно.Насправді так. Яка різниця - об'єктивно різниці нема. Ми споживаємо контент постійно, який може не мати зв'язку з реальністю.Але: фільми, серіали, мультфільми, книги, картини - ми розуміємо, що йдеться про інтерпретацію реальності.Зі згенерованим контентом інакше - він стирає спроможність адекватної оцінки.Втім.На ідеологічному рівні людство завжди мало проблеми з доступом до об'єктивної дійсності. Як у посушливих районах світу до води доводиться добиратися годинами, так і з правдою, з реальністю зараз - до неї важко докопатися. Але тепер електронна генерація виводить цей ефект на новий рівень - вплив на критерії оцінки дійсності здійснюється на базовому рівні.Тож як результат колись матимемо явище, коли людина віритиме тому, що на моніторі, більше, ніж тому, що за вікном.Цей допис - не критика ШІ.ШІ - просто інструмент.Цей допис - вираз сумніву у спроможності людства використати цей інструмент на добро, не задіюючи при цьому у злих справах. Певен, це неможливо.Це як молоток.Хтось будує ним будинки, хтось трішки змінює форму і нападає на людей.🤷🏻

Рандомний воювака вилазить з болота до хати, заходить в Інтернет. Читає: тцк, Анджеліна.Лізе назад в болото, повертається і читає: Міндіч.Воювака не знає цих людей, але він починає відчувати, що всі довкола займаються важливими справами. Всі, окрім нього. Тому що про нього ніколи ніде не напишуть. Коли фінансова та ідеологічна мотивація не працюють в парі, людина рано чи пізно подумає про рідну хату. В кожного є своя межа, за якою буде просто начхати вже, бо хочеться просто лягти спати в понеділок і проснутися в четвер. Всі знали, завжди всі знали, що сумашечі гроші відкатуються та освоюються, просто не всі були готові до того, що це робитиметься так серед війни. Це вже не про "діти депутатів хай воюють", це інший рівень демотивації, який осідає на душах навіть заряджених людей, то що вже говорити про тих, у кого і так просідає впевненість та рішучість. Словом, просто допомагайте військовим. Де можете і як можете. Просто словами навіть, як більше нічим. Навіть не знаю, які шанси спинити цей потік лайна чайними ложечками, але часом аби не загубитися в безодні пітьми достатньо тоненького променя світла.

Зараз звернуся до військових.Заряджу трохи лонгрід, бо давно не було, перейшов із формату соцмереж до роботи з видавництвом, левелап такий собі. Проте наразі є що сказати.Тож.Як я завжди кажу перед тим, як почати основну частину виступу – не тільки перед військовими, взагалі перед будь-якою аудиторією: якщо бодай хтось один візьме з моїх слів щось корисне для себе, значить, ці слова були не марними.Тож – дівчата і хлопці, тітки і дядьки, дехто з вас уже починає повертатися з війська додому. Дехто вже давно повісив кітель на цвяшок і одягає лиш на прогулянку, декого це чекає попереду. Хтось із вас із передової, хтось із тилу, хтось зі штабу – не має значення.Коли я звертаюся до вас зі словом, то зі свого місця я бачу вас так, як ви не бачите один одного. Я бачу вас однаковими. Я бачу вас рівними. Так, звісно, бачу я аватарів, бачу я просто роботяг, офіцерів бачу, бачу рубак. Але форма, яка на вас (навіть якщо ви сидите конкретно тієї миті у джинсах  і вітровці), на цьому етапі об'єднує вас. Попри все. Це передусім.Але щойно ви повернетеся додому – може статися, що ця форма почне вас розділяти.Якщо ви бодай трохи ініціативні та помітні на своєму місці – до вас почнуть підходити з розмовами різні тітоньки та дядечки, які вирішують політичні питання на місцях. Чи може ви прийдете до них з якимось питанням у пошуках справедливості. Словом – одне за друге, і ви опам'ятатись не встигнете, як вже стоятимете у формі з чиїмось прапором, а супроти вас стоятиме хлопець чи дівчина, у такій же формі, як та, що була на ній чи ньому, коли ви сиділи в одній їдальні з табличкою “в/ч *”, але тепер ви вважатимете, його чи її перешкодою на шляху до великої справедливості. Ви зрозумієте про що я. Лиш би вчасно. По суті нічого не зміниться. Просто змінять ваше сприйняття ті, кому це потрібно у ту конкретну мить для виконання конкретної задачі. У політиків теж є ТЗ, теж є робочі чати, теж є фотозвіти. І повірте, перед кожним стоїть задача – завербувати до себе людей у формі. Бо це зараз має вагу – це добре, це правильно, що це має вагу, так має бути. Просто зважайте на те, на яких шальках хочете опинитися. Бо потім ситуація зміниться і у вас вже потреби не буде, вас просто скинуть. Прийде хтось вагоміший – а вагоміші завжди приходять, так воно працює.Тож до чого то я. Не вірте нікому. Якщо хочеться влізти в політику - влазьте. На свій страх і ризик. Але не грайте по правилах які вам нав'язують. Річ у тім, що тут правил жодних немає, не заглядайте нікому в рота і не бігайте ні за ким. Все, що не заборонено законами – можна. Хочете добитися правди – робіть це. Але з самого початку на цьому шляху ви будете одні. Далі – ні. Але початок буде такий. А тих, хто обіцяє вам прекрасне майбутнє і золоті гори за вашу підтримку у місцевих політичних зарубах - шліть їх туди, де зараз спочиває сумнозвісний "творець України". Бо нічого доброго для вас із того не вийде.Знайте собі ціну. Дякую.Все власне.Говорити можна багато, але основне передав.Слава Україні.

Протистояння виходить на черговий виток.Минулої ночі, коли росія нищила Київ, СБС уразили чергові два НПЗ. Цьогоразу йдеться про рахунок на десятки ударних дронів, що досягли цілі майже водночас. Тобто Україна наполегливо продовжує перекривати нафтовий кисень росії.Натомість.росія взялася послідовно нищити енергетичну інфраструктуру України. Газовидобувну, газотранспортну, об'єкти генерації та розподілу енергії. Це відбувається поступово, починаючи з прикордоння, Сум, Харківщини, Полтавщини. Але от учора дійшло і до Поділля. можливо наслідки ми відчуємо з першими пониженнями температури. Можливо. Втім, здебільшого всі уже готові до подібного. Сподіваюся.Підсумовуючи - стратегія України полягає у тому, щоби позбавити росію засобів для війни. росія ж намагається в принципі позбавити Україну засобів для існування та знищити саме українське існування усіма засобами, окрім ЯЗ.Голод і холод в розумінні росії повинні уражати там, де не дістає зброя. Голод, холод і страх.У цій ситуації ми маєму перевагу отримувати підтримку від Європи. Дійсно, після того, як самовпевнений хтивий старий дід потонув у очицях терориста №1 у світі, лишень Європа залишається ядром, що сфокусоване на послідовній допомозі Украні.Двадцять одна душа тим часом відсьогодні в небутті, з них чотири - дитячі. Безмежно дивує той факт, що такі події залишають багатьох впливових людей байдужими. Той самий старий дід, про якого я уже згадував, просто "висловив незадоволення". Річ не так у дітях, як у тому, що йому не дадуть медальку. Бідося.Цей світ наче роздвоєний. Одна його частина давно упала до прірви. Проте інша - це люди-ангели, що наповнюють життя змістом. Їхні вчинки і доброта намагаються втримати цей світ ще на якийсь час. Ви усі знаєте таких людей, такі люди є скрізь, хоч і в обмеженій кількості. Лімітована серія.Тож.Підсумовуючи.До чого це все, стільки символів.До простого висновку.Не бійтеся. Не тому, що все неодмінно має бути добре. А тому, що якщо ви обираєте сторону добра, якщо ви обираєте бути ангелом, захищати, боронити, рятувати, лікувати, тамувати, підтримувати та допомагати - з вами уже сталося найкраще, що могло бути. З вами і світом, що пізнав вас. Хай що станеться - ваше світло сяє і відіб'ється від інших, хто захоче теж повторити ваш шлях.Кожен і кожна, хто хоче перемоги, повинні для початку зростити її в собі. Велика ріка не береться нізвідки. Вона збирається з потічків. Джерела не заб'ють серед кам'яної пустелі.Є речі, що не горять. Якщо ви зрозуміли, про що я - я радий. Якщо ні - перепрошую. Та я знаю, у кожного є знайомий або знайома, яким треба дати це прочитати. І подякувати за те, що вони - ангели. Херувими крові і бруду, втоми і спраги, надій і тривог. Колись кожного і кожну покличуть небеса. А до того вони повинні відвоювати землю для небес.❤

Коли я був молодий і зелений у будівництві, іноді дозволяв собі боротися за великі замовлення із забудовниками. І тоді я був певен, що 10 грн на квадраті, виторговані на великому об'ємі, то велика перемога. І що я потужний діл-мейкер.Але потім ми заходили на об'єкт, отримали першу виплату. І їхали додому. Як і бригади до нас, як і бригади після нас. Просто тому, що у підрядника є бюджет. Якщо він подарує тобі десь 10 грн, то забере 100 в іншому місці. І немає аніякісінького значення, про що ви там домовлялися колись і десь. Хочеш - бери гроші тут і зараз. Хочеш - іди собі з Богом. Я, звісно, вдячний Трампу за те, що він час від часу виторговує нам ніч без обстрілів, змушуючи путіна імітувати зацікавленість у мирі. Але мене непокоїть те, все для Трампа і маги проблемою є не те, що Росія хоче зжерти своїх сусідів. А існування конфлікту, який треба погасити за будь-яку ціну. Можна просто домовитися. Цю помилку допустив свого часу Зеленський, коли був певен, що з Путіним можна зійтися посередині. Тепер Трамп стрибає довкола Путіна із дитячим захопленням очікуючи запрошення на зустріч.Прекрасно.Як же це все прекрасно.

У Вінниці "штурмували" стадіон.Тупо, бо в контексті прильотів по ТЦК люди "засвітили" позицію зі своїми ж родичами. Є ж причина, чого пункт збору зробили не в приміщеннях ТЦК (до речі, чисто між іншим, ТЦК в принципі не може затримувати людей, такої концепції взагалі не існує, але не про це).Тож - не про це.Це - раз.Розповідають про прильот у прифронтовому селі, до ЛБЗ лічені кілометри. Військові деблокували покаліченого чоловіка і спитали - чого ти не поїхав звідси? Є ж куди, сусідні села, міста. Чоловік пояснив - а шо, на блокпості скрутять і повезуть на передок.Це два.До чого це все.Концепція примусу не працює.Мобілізація наразі базується на примусі.Висновок?Є в людині якийсь ген віслюка - це не добре і не погано, це те, що є. Коли тебе змушують до чогось - ти не хочеш це робити, оскільки тебе змушують.Тож.З огляду на те, що росіяни творять, важко давати якісь оцінки системі, яка бодай зі збоями, проте працює і зупиняє їх. Просто мені стає недобре від того, як би все було влаштовано, якби ми все організували трішки краще. І якби нікого нікуди не штовхали, бо було би достатньо людей.До речі.Фронт переходить у протистояння технологій та дисципліни. Виграє той, у кого краща організація, взаємодія, інженерна робота, технологічна підтримка. Не у кого більше багнетів.Нам треба менше набирати людей з інвалідностями і залежностями і потім утримувати та лікувати їх за рахунок держави, менше набирати невмотивованих людей, які гинуть майже відразу і потім виплачувати компенсації їх сім'ям, натомість сфокусувати фінанси на здорових, вмотивованих, потужних дядьках. Але для цього слід перейти від радянської планової системи, коли результат оцінюється кількістю. Змінити фокус - не "якщо ти того не зробиш, то будеш покараний", а "якщо ти це зробиш, то матимеш гарантовані бонуси". Хочеш бонусів - працюй. Не хочеш - тоді сиди мовчки і дивися, як круті дядьки піднімаються, і рано чи пізно задумаєшся, чи й собі не спробувати. Частково це працює і зараз, потужних тіток і дядьків маємо, але відсоток пасіонаріїв у суспільстві завжди невисокий. Не можна робити ставку лишень на них.Я написав це з однією метою - я хочу, щоби менше гинуло наших. І хочу, щоби росіян вигнали з країни.Моя колосальна повага людям, які зуміли вивести армію країни на рівень, який дозволяє протистояти "другій армії світу" в умовах, коли часто це здавалося неможливим. Це подвиг, це чудо. І це - наші люди, наші чоловіки і жінки. Тепер треба, аби система продовжувала змінюватися на вимогу обставин і тримала у фокусі одну просту річ: життя людей.Дякую усім.Пам'ятайте про свої права та обов'язки.І не забувайте, хто ворог. Не повертайтеся до нього спиною, аби нападати на своїх, не має значення - цивільний ви чи цивільна, тцк, військова чи поліцейський.🙏🏻