Зараз звернуся до військових.Заряджу трохи лонгрід, бо давно не було, перейшов із формату соцмереж до роботи з видавництвом, левелап такий собі. Проте наразі є що сказати.Тож.Як я завжди кажу перед тим, як почати основну частину виступу – не тільки перед військовими, взагалі перед будь-якою аудиторією: якщо бодай хтось один візьме з моїх слів щось корисне для себе, значить, ці слова були не марними.Тож – дівчата і хлопці, тітки і дядьки, дехто з вас уже починає повертатися з війська додому. Дехто вже давно повісив кітель на цвяшок і одягає лиш на прогулянку, декого це чекає попереду. Хтось із вас із передової, хтось із тилу, хтось зі штабу – не має значення.Коли я звертаюся до вас зі словом, то зі свого місця я бачу вас так, як ви не бачите один одного. Я бачу вас однаковими. Я бачу вас рівними. Так, звісно, бачу я аватарів, бачу я просто роботяг, офіцерів бачу, бачу рубак. Але форма, яка на вас (навіть якщо ви сидите конкретно тієї миті у джинсах  і вітровці), на цьому етапі об'єднує вас. Попри все. Це передусім.Але щойно ви повернетеся додому – може статися, що ця форма почне вас розділяти.Якщо ви бодай трохи ініціативні та помітні на своєму місці – до вас почнуть підходити з розмовами різні тітоньки та дядечки, які вирішують політичні питання на місцях. Чи може ви прийдете до них з якимось питанням у пошуках справедливості. Словом – одне за друге, і ви опам'ятатись не встигнете, як вже стоятимете у формі з чиїмось прапором, а супроти вас стоятиме хлопець чи дівчина, у такій же формі, як та, що була на ній чи ньому, коли ви сиділи в одній їдальні з табличкою “в/ч *”, але тепер ви вважатимете, його чи її перешкодою на шляху до великої справедливості. Ви зрозумієте про що я. Лиш би вчасно. По суті нічого не зміниться. Просто змінять ваше сприйняття ті, кому це потрібно у ту конкретну мить для виконання конкретної задачі. У політиків теж є ТЗ, теж є робочі чати, теж є фотозвіти. І повірте, перед кожним стоїть задача – завербувати до себе людей у формі. Бо це зараз має вагу – це добре, це правильно, що це має вагу, так має бути. Просто зважайте на те, на яких шальках хочете опинитися. Бо потім ситуація зміниться і у вас вже потреби не буде, вас просто скинуть. Прийде хтось вагоміший – а вагоміші завжди приходять, так воно працює.Тож до чого то я. Не вірте нікому. Якщо хочеться влізти в політику - влазьте. На свій страх і ризик. Але не грайте по правилах які вам нав'язують. Річ у тім, що тут правил жодних немає, не заглядайте нікому в рота і не бігайте ні за ким. Все, що не заборонено законами – можна. Хочете добитися правди – робіть це. Але з самого початку на цьому шляху ви будете одні. Далі – ні. Але початок буде такий. А тих, хто обіцяє вам прекрасне майбутнє і золоті гори за вашу підтримку у місцевих політичних зарубах - шліть їх туди, де зараз спочиває сумнозвісний "творець України". Бо нічого доброго для вас із того не вийде.Знайте собі ціну. Дякую.Все власне.Говорити можна багато, але основне передав.Слава Україні.