Нагороджений паном Содолем за "особливі заслуги" мер Одеси провів голосування на своєму telegram каналі. Тема голосування: чи варто змінювати назви вулиць пушкіна, достоєвського і тд на назви, обрані на честь жителів Одеси, які віддали життя у боротьбі з ордою.Голосування активно поширювалося російськими пропагандистськими каналами. На основі результатів голосування, де прийняли участь майже 200 000 акаунтів, мер Одеси заявляє про перемогу "пушкіна" з відривом у тисячу голосів, оскільки "справжні одесити зробили свій вибір".Не знаю, як у вас, а у мене стійке відчуття якогось дисонансу. Я живу в двох світах одночасно. Слухаю новини з фронту і відслідковую зміни на карті.Водночас читаю про ремонти охмадитів, відкати на військових цвинтарах, проросійських чиновників, які потужно діють в медіа-просторі.Це якась чорна діра.Я можу зрозуміти підпали авто. Коли недалекі люди ведуться на легкі гроші.Можу зрозуміти конфлікти з РТЦК. Коли з обох сторін часто бувають зловживання і маніпуляції. Можу зрозуміти і прийняти існування руснявих щурів, які позабивалися в дірки і сподіваються на явлення русского міра.Але не можу зрозуміти, як багато наших політичних, адміністративних, військових діячів можуть публічно декларувати курс, діаметрально протилежний тому, який необхідний для виживання народу? Як так може бути, що зараз можуть звучати і підтримуватися аргументи проросійської ідеології? Як це все сприймати пересічному бійцю, який відтепер матиме інвалідність, можливо втратив рідних, може боровся чисто на морально-вольових - як йому тепер ходити з цими ножами в спині? Епоха совка зробила свою справу. Нами здебільшого керують люди, що не мають честі. Обрали їх на цю посаду здебільшого люди, які не були знайомі з честю і не шукали її серед кандидатур. Чи то їх вина? Якщо їм ніколи не говорили про честь і правду?Рік за роком. Термін за терміном. Для кожного, хто забув про честь, останнім шансом згадати про неї постає заграва, відблиски згарищ, на яких зникли душі, що нікому нічим не завинили.Невже цей трепет усвідомлення важливості миті, яку ми проживаємо, боротьби, яку ми проходимо - невже є істоти, які залишилися байдужими до цього?Про Донецький аеропорт кажуть: "люди витримали; не витримав метал".Про Україну зараз можна сказати: "люди б вистояли; але бракує совісті".Пані та панове, наша основна проблема - не брак західної допомоги. Не некомплектація бойових підрозділів. Не дефіцит бюджету.Наша основна проблема - брак совісті і честі на усіх рівнях. І ця проблема тягне за собою всі інші. Дуже, дуже пізно. Але треба змінюватися. Краще запізно, аніж ніколи.