Олег Мудренко

Бунт півнів у парашном бараці.Спочатку все було однозначно і зрозуміло. Чоловіки встали й пішли на війну. Хто добровільно, хто отримавши повістку. Після Житомирської траси розповідати про «психологічну мотивацію» може лише дегенерат. А грошове та речове забезпечення в Армії й у перші дні було пристойним.Ті, хто не пішов, чітко знали своє місце. Бздло сиділо тихо й шморгало носами під спідницями своїх самиц. При цьому розуміючи, що чоловічі справи й розмови їх не стосуються.Як і досі їх не стосуються наші проблеми. Зруйноване здоров'я і психіка, патологічна втома і особисте кладовище побратимів у кожного, хто ще живий. Довічний термін у нагороду за гідність і повагу до себе. Воїнам — рятувати Державу, безстатевим боягузам — сидіти мовчки.Саме на них і зробила ставку політота. Від близького за духом Ze до губатих «опозиціонерів». Миттєво почалася вакханалія броні та відстрочок — зі ста жлобів у тилу дев’яносто п’ять «на законних підставах». Мент, студент, писар, футболіст, артист, жопний глист — кожна воша з довідкою, допомоги не буде.Півні посиділи мовчки в теплі, освоїлися за нашими спинами — і почали кукурікати.Тепер вони не бояться кричати про свої «права», про свої «переконання», героїзувати в інтернеті та обливати слиною наших жінок — «а ти чому в окопі?»У парашному бараці з’явилися й свої знавці параграфів та свої вожді. У всяких мімосралів, купрієвих і гончаренок — сотні тисяч голосистих шанувальників.Політота — завжди готується до виборів, це інстинкт) Жодна блядь з жодної трибуни ніколи не скаже про божевілля броні та відстрочок, про те, що заповнювати втрати ніким. Жоден куртуазний «патріот» не вимагатиме скасування 80% відстрочок — адже електорат цього не оцінить!Ворог теж розуміє, де наше болюче місце — і системною пропагандою допомагає губатим Алёшам знищити систему комплектування Армії. Злилися в екстазі)На все це, тихо охуевая, дивиться Армія. Солдати, сержанти, польові офіцери... Ті, чиїм стрижнем і суттю є гідність, повага до своїх і до себе, загострене почуття справедливості. Те, на чому тримається будь-який батальйон і будь-яка батарея. Сприймати ці півнячі перегони в тилу, вважати це лайно і цих балакунів рівними собі — мозок Воїна відмовляється. Що, на жаль, ситуацію не змінює.А ситуація — проста, як удар прикладом по вечірньому макіяжу. Ми крок за кроком повторюємо шлях Сайгона. У ситуації патологічної законослухняності — виходу я не бачу. А те, що бачу, — готовий обговорювати лише з бойовим та командним складом Сил оборони. І то не з усіма.Мене дорікали за стиль і деякі терміни в моїх текстах. «Так, я знаю, що ти не зек і що грудь в золоті, але як же від тебе тхне дев’яностими роками!»У 90-ті ми проблеми вирішували. А не базікали про них місяцями . Так і зараз — ми вирішуємо проблему з окупантом, поки гламурні панове верещать з трибун, а куртазні дамочки падають у непритомність від виразу «півень з парашного барака» на адресу цих базік

З днем народження, сину. Тобі сьогодні чотире роки.Коли ти народився, я вже був на війні. Ми рідко і ненадовго бачимося. Невідомо, коли я повернуся - і чи повернуся взагалі.Тому, на майбутнє, напишу тобі кілька побажань. Сподіваюся, виростеш - разом прочитаємо.Люби і бережи свою сім'ю. Мама, сім'я - це головне в нашому житті. Усе інше минеться і що раз зміниться - тільки мати в тебе одна і на все життя. Люби її - як я. Піклуйся й оберігай. Ти чоловік - з тебе особливий попит.Вчися.Не отримуй гламурні корочки - а саме вчися. Усе життя.Мені байдуже, чи будеш ти вміти рахувати інтеграли і логарифми - вчися головному.Відрізняти добро від зла. Брехню від правди. Паяца від гідного. Вчися виводити наслідки від причин.Читай. Я зібрав тобі багато хороших книг. Люди з великими бібліотеками - завжди будуть вищими за людей з великими телевізорами. Вчи мови. Раджу англійську та одну з мов східної Європи.Вчися спеціальності. У ній ти маєш бути професіоналом, який пишається своєю майстерністю.  Я не знаю, ким ти захочеш стати - це стосується будь-якої роботи. Професіонал - це незалежність. Твоя голова і твої руки завжди при тобі - і жоден роботодавець чи царек їх не забере. Це як "скрипочка" - запитай у мами, вона розповість.Вчися битися і вчися військовій справі. Єдиноборству - у хорошій секції без зайвої філософії. Військової справи - у секціях і на полігонах. Ти повинен завжди вміти захистити свою сім'ю і себе від будь-якої загрози. Постався зі знанням і побоюванням до Закону. Знай, за що карає правосуддя, свої права та обов'язки. Я не прошу від тебе поваги до писаних правил - у мене самого її немає.Але знай і щосекунди пам'ятай - машина правосуддя дуже жорстко карає за дурість і помилки. Один невірний вчинок - може зламати все життя. Не думай, що ти розумніший за стражів Закону. У них системний досвід і структура - в якій професорів більше, ніж у будь-якій банді автоматників.Не вір, що стражі закону і взагалі державні люди прийдуть тобі на допомогу в складній ситуації. Попри всю пафосну тріскотню з трибун - вони думають тільки про себе. На сторонніх їм наплювати, їхня мрія - щоб ми були покірливою прислугою.При цьому - нікого не бійся. Нікому не давай себе принижувати і сідати на шию. Ніяких пафосних посад, ксів і суворих окриків. Не давай нікому стати твоїм "гуру" - все піддавай своїй оцінці, думай своєю головою, а не "наставника".Учитель - знає свою науку краще за тебе і ділиться своїм знанням. Поважай його за це. Але якщо на уроці математики тобі починають розповідати про релігію чи політику, хто хороший і хто поганий, - знай, твій час краде маніпулятор. Це слухати не варто, можна встати і піти.  Намагайся уникати конфліктів і не створюй їх. Але пам'ятай - безсмертних не існує. І у будь-якої проблеми домашня адреса є. Не ставай проблемою сам - і вирішуй їх якомога спокійніше.Не бери на себе зайві і, особливо, довгострокові зобов'язання перед нашою державою. Правила гри в нас змінюються часто. І ти завжди повинен мати можливість встати і піти з будь-якої посади і вийти з будь-якого контракту.Років через десять ти зацікавишся дівчинами - а вони тобою. Я не розповідатиму тобі дурниці - ти їх наслухаєшся без мене. Тільки пам'ятай - будь-який вчинок завжди тягне за собою наслідки.Поводься так, щоб не було соромно перед самим собою. Найсуворіший суддя і найзліший прокурор - він усередині нас.Люблю тебе, Василю. Сподіваюся, що у нас попереду буде багато часу все обговорити.

За повідомленнями нашого улюбленого Президента, понад 200 спеціалістів із боротьби проти «Шахедів» беруть найактивнішу участь у відбитті атак дронів на Дубай та околиці. Уже є успіхи й збиття, також планується навчити місцевий персонал технологіям і тактиці використання дронів‑перехоплювачів, за що місцеві араби будуть нам безмежно вдячні. І це добре, але чи можна, щоб вони навчили збивати дрони і над Україною та бажано не у містах, а ще на підльоті?Бо тим часом просто зараз у Луцьку палає величезний логістичний термінал «Нової пошти», бомбардуванню піддалися міста Західної України, і просто зараз понад 70 «Шахедів» летять до своїх цілей. Летять відкрито, вдень, великими формаціями по багато разів повтореному маршруту, особливо нічого не боячись. Як може тихохідний, доволі помітний дрон пролетіти 400–500–600 кілометрів над Україною й не бути збитим, якщо у нас ТАК ВСЕ ЧУДОВО, що ми відправляємо спеціалістів у інші країни? І як ми виглядаємо, коли президент розповідає про український досвід збиття Шахедів, а вони поямо зараз атакують Буковель. Чи захист Дубая важливіший за захист України??? Як взагалі могли опинитися українські війська у арабів без погодження Верховної Ради України? І чому досі не підготовлені тисячі додаткових операторів протишахедних дронів? Це не в пріоритеті у влади? Щось багато запитань виникає до нашого потужного лідера в вони потребують відповідей.Риторичні питання, відповіді на які простий народ уже давно знає. Зеленський і компанія слуг не збираються тут жити й ростити дітей. Вони вже давно мешканці «кращого світу» — Дубаїв, Іспанії, Британії, США, Оману чи Італії, а на Україну їм давно плювати, вона їм потрібна лише для видобутку грошей для життя ТАМ. Саме тому горить Україна, а не Дубай. До речі, влада ОАЕ, як раз піклується безпекою своєї країни, тгму що живе там, буде жити там та знає, що їх діти будуть там жити. А ми всі потім десятиліттями будемо розгрібати діяльність цієї камарильї в нашій країні. І не факт, що це нам легко вдасться.

Зверобій Маруся Нам доводиться рятувати українців від їх вибору. Від знецінення своєї мови, історії, культури, зневаги до героїв, що гинули за нашу свободу сотні попередніх років. Багатьом з нас, як мені, довелося усвідомити свою совєцьку сліпоту і спокутувати її в строю українського війська. Так, на моєму поломаному хребті і поштопаних тілах моїх побратимів зараз висить ще купа сліпих. То нічого. Бо і ми колись були таким само важким тягарем для попередників, яких ми до 2014 року не зрозуміли, або й не почули. Але дяка їм за їх сміливе бажання вберегти зерно нації. Вони і є для мене прикладом терпіння до недоліків інших. Саме завдяки естафеті боротьби за Україну, ми існуємо, як нація. В битві, за мету треба бачити тільки свою вільну державу. Якщо оглядатись на всіх навколо, мети досягти не вдасться. Бо там "нє всьо так адназначна" і "какая разніца" повідгризають тобі печінки. Якщо ти живеш сьогодні так, що тобою пишався б Степан Андрійович Бандера, то, як і за ним, завжди знайдеться кому піти за тобою. Один в полі воїн. Просто роби що маєш і ненька буде.

«Але є, Петька, нюанси»Перший. Поки пікейні жилети галасують про вибори — саме існування держави стоїть під великим питанням. Зі Ze при владі ми не вивозимо війни на виснаження. Колапс системи все ближче і незабаром стане неминучим.Другий. Вибори під час війни — незаконна профанація.Третє. Вихід із цього замкнутого кола — існує і знаходяться поза куртуазним полем патологічної законослухняності. Але це не тема для соцмереж. Четверте. Висловлюю свою повагу та підтримку В.Ф.Залужному та П.О.Порошенку. Якби їхній думвірат був при владі навесні 2022 року — все було б інакше. Вторгнення розпочав путін. Але в катастрофу його перетворив Zе.П'яте. Хто чекає на «знак», щоб виїхати — зараз саме час. І з нашої України, і з країн Балтії. Поки марципанові бургери не закрили кордон на в’їзд. Хто вирішив залишатися до кінця — плетіть павутину. Горизонтальні зв’язки важливіші за чини та святошану субординацію. Запасайтеся. Ретельно готуйтеся до неминучого.Шосте. Непереможних не існує. Іргун у кілька сотень бійців — пригнув аж саму Британську імперію. У нас що, духу менше, ніж у Бегіна?

Сьогодні у нашому офісі ми вшанували пам'ять 124 побратимів з «Європейської Солідарності», які загинули від початку повномасштабного вторгнення. 1. Алєксєєв Василь Васильович 2. Атулін Борис Амангільдайович 3. Бабіч Гліб Валерійович 4. Бабушкін Олександр Юрійович 5. Багнюк Сергій Каленикович 6. Барна Олег Степанович 7. Бац Василь Тадейович 8. Безпалько Юрій Васильович 9. Борщевський Геннадій Володимирович 10. Бреславець Андрій Володимирович 11. Віслов Ілля Володимирович 12. Воробйов Олександр Трохимович 13. Гончарук Руслан Володимирович 14. Горулько Сергій Сергійович 15. Грабовенський Василь Олегович 16. Гринюк Андрій 17. Дерюгін Костянтин Валерійович 18. Десятник Роман Миколайович 19. Джаджа Анатолій Васильович 20. Дзизюк Олексій Іванович 21. Домашин Юрій Григорович 22. Дружкевич Юрій Ігорович 23. Дудар Анатолій Антонович 24. Екзархов Анатолій Іванович 25. Єсин Віталій Вікторович 26. Жеребецький Тарас Петрович 27. Жидков Андрій Борисович 28. Жмихов Анатолій Олександрович 29. Жолудь Костянтин Петрович 30. Жук Роман 31. Жума Андрій Володимирович 32. Задорожний Сергій Павлович 33. Зайцев В’ячеслав Олексійович 34. Запотічний Сергій 35. Зарубенко Петро Степанович 36. Зенц В’ячеслав Борисович 37. Зозуляк Володимир Степанович З8. Зубко Анатолій Анатолійович 39. Іконніков Сергій Русланович 40. Ільницький Сергій Володимирович 41. Індик Олександр Григорович 42. Іщенко Василь Вікторович 43. Їжак Денис Сергійович 44. Кабачок Віталій Іванович 45. Казмерчук Андрій Михайлович 46. Кайстрюков Віталій 47. Каракай Юрій Віталійович 48. Карбан Анатолій Євгенович 49. Касапенко Анатолій Максимович 50. Качур Юрій Юрійович 51. Кисельов Сергій Володимирович 52. Кісіль Василь Степанович 53. Клавдієнко Олександр Іванович 54. Климчук Володимир Георгійович 55. Когут Сергій Анатолійович 56. Кожан Тарас Юрійович 57. Корсун Артем Олексійович 58. Корх Олег Михайлович 59. Котузяк Федір Степанович 60. Красовський Віталій Геннадійович 61. Кузьменко Олексій Миколайович 62. Курсон Станіслав Леонідович 63. Левицький Володимир Богданович 64. Лемець Дмитро Віталійович 65. Липей Василь Валерійович 66. Лисенко Дмитро Олександрович 67. Логвін Олександр Олексійович 68. Лукаш Вадим Олександрович 69. Лукашук Сергій Миколайович 70. Ляшок Мирослав Віталійович 71. Малик Олександр Петрович 72. Мартимянов Олег Володимирович 73. Мартинюк Олександр Ксенофонтович 74. Мельник Михайло Олександрович 75. Мельник Сергій Олександрович 76. Мироник Іван 77. Миткалик Олег Павлович 78. Михайляк Мар'ян 79. Мілеєв Юрій Васильович 80. Мілютін Дмитро Станіславович 81. Мяликгулієв Назар Курбангельдийович 82. Наумов Віктор Опанасович 83. Наумов Дмитро Олександрович 84. Некрут Роман Вікторович 85. Нехаєв Віталій Васильович 86. Нєвєдров Дмитро Анатолійович 87. Новак Віктор Володимирович 88. Обуховський Олександр 89. Остапів Роман Богданович 90. Пайол Сергій Іванович 91. Паламарчук Василь Васильович 92. Петлінський Олександр Нарцизович 93. Погуляйко Сергій Анатолійович 94. Покотило Михайло Дмитрович 95. Поліщук Петро Миколайович 96. Поліщук Руслан Володимирович 97. Пономаренко Сергій Васильович 98. Разкевич Сергій Григорович 99. Росляков Сергій Вікторович 100. Рубаха Богдан Васильович 101. Рудяк Тимофій Ярославович 102. Сапєта Юрій Олександрович 103. Сенишин Володимир Дмитрович 104. Сиротюк Андрій Васильович 105. Соколов Антон Володимирович 106. Соколовський Назар Остапович 107. Сторожук Микола Петрович 108. Сухина Василь Васильович 109. Теребій Андрій Богданович 110. Тимошенко Олександр Васильович 111. Ткач Вадим Михайлович 112. Ткачук Андрій Євгенович 113. Трошин Андрій 114. Ференці Руслан Іванович 115. Халапов Венiамiн Рафаельович 116. Хлипавка Олег Миколайович 117. Чабан Олександр Олександрович 118. Чайка Дмитро Юрійович 119. Чернишов Олександр Олексійович 120. Чернов Олександр Петрович 121. Шпак Платон Олександрович 122. Юферов Дмитро Володимирович 123. Якименко Віталій Анатолійович 124. Янів Роман Ігорович Повага. Гідність. Памʼять. Честь.

Знову про генералів)Після статті в AP В.Ф.Залужного в, інтерв'ю генералів С.І.Наєва та С.Г.Кривоноса - громадянському суспільству дещо розплющили очі, як влаштована Армія.Неможливо відмовитись від виконання наказу. Не має значення, ротний солдату наказує чи президент Генералу.Неможливо куртуазно стати в позу та "написати рапорт" на звільнення.Це не ЗСУ, то всі армії з часів римських легіонів так влаштовані. Інакше система не працює. Якщо бійці починають "вирішувати", який наказ виконувати, а який ні - це вже революція. Адмірал Непенін отримує багнет у спину, фронт руйнується - супротивник летить уперед.Проте чую й інші претензії. В основному від людей, що в Армії, що в геополітиці розуміються так, як я в хірургії)"А чому еліта нашого генеральського корпусу, повністю усвідомлюючи катастрофічні наслідки дій Ze кубла при владі - не влаштувала військовий переворот??? Даєш Хунту, няшну та лампову!" Реально - таке питання витає у повітрі та на курилках.Генерали Піночет та Франко – справді, у різний час врятували свої держави. Потім, звісно, ​​рожеві поні їх оббрехали і облаяли, плачучи про "сльозинку невинної дитини". Але тоді – вибору не було. Або червона чума і крах держави - або вперед піхотою та танками.Мені, звісно, ​​генерали не доповідали чому. Однак наважусь висловити свою думку.1. Головне. Повна залежність економіки від няшного електорату ЄС, США та Британії.Ракети ППО, грошове забезпечення Армії, зарплати бюджетникам, пенсії, постачання озброєння та БК. Мільярди доларів на місяць.Гасла охлократії та рівності давно ввібралися в мозок виборців наших годувальників. І співпрацювати з найкращою у світі Хунтою – Макрону та Мерцу буде у тисячі разів складніше, ніж навіть із Ze.2. Війна. Ні Чилі, ні Іспанія не були в стані війни за існування нації та держави. Не мали спільних кордонів із московською ордою.У нас – будь-який незручний рух, щось пішло не за планом – і танковий кулак ворога пріть на столицю.3. Збройний виступ проти обраної влади – це зброя останнього шансу. Як наказ коригувальника "викликаю вогонь на себе". Коли втрачати нічого, жодних інших заходів не працює і жодних інших шансів немає.Так, такий наказ був би зустрінутий ревом захоплення сотень тисяч  і гуркотом бойових машин.А якщо провал? Будь-яке буває - у Штауффенберга же не вийшло. Тоді Армію обезголовлено і деморалізовано, при владі тиран, а на фронті - наснага ворога.Нам тоді, коли було знято з посад кістяк вищого командного складу Армії, було що втрачати. Та й зараз ми хоч із останніх сил, але тримаємо стрій.Итого. Кожен вважає себе стратегом - бачачи бій із боку. Давайте не даватимемо "розумні поради" еліті генералітету. А робити свою роботу, сподіватися та чекати. У тому числі, можливо, і БР від них

Ми майже ніколи не коментуємо політичні заяви, будь-які, бо наша зона компетенції — захист народу України та нашої державності.Коли політичні заяви погрожують або народу України, або нашій державності, ми будемо реагувати завжди.Звертаємося до Олексія Гончаренка, народного депутата, обов’язок якого так само — служити народові України.Пане Олексію, припиніть маніпулювати суспільною думкою, підіймаючи гострі питання, які, безумовно, турбують кожного українця вже пʼятий рік поспіль. Ваші політичні амбіції не мають бути перешкодою вашим обовʼязкам народного депутата, а саме — працювати заради миру в Україні, а не бути TikTok-депутатом, який прямо просуває наративи держави, з якою у нас війна.Ми рухаємося до цивілізованого світу, де репутація — не пусте слово. З вашою історією в будь-якій цивілізованій країні ваша карʼєра мала б закінчитися ще тоді, коли ви прямо працювали на росію, нахабно просуваючи її інтереси в нашій країні. Це мало бути кінцем вашої політичної карʼєри, але якимось дивом ви досі робите те саме й досі при владі. Перевзулися зовні, але ваші дії та ваші заяви прямо свідчать про протилежне. Тому «то було в минулому», «був не правий» — не аргумент. Ваші заяви сьогодні повторюють заяви російських лідерів, так само як було всю вашу карʼєру.Просимо правоохоронні органи звернути увагу на діяльність пана Олексія.

Друзі мої.Останнім часом я став набагато менше коментувати те, що відбувається в країні та світі. До певного часу - буду ще менше. Може скластися думка, що багато тем проходять повз мою увагу.Це негаразд. Є можливість, ресурси та бажання уважно відстежувати ситуацію. У всій її багатогранності – і робити свої висновки та прогнози.Від макроекономіки у таборі ворога, до перестановок ліжок у столичному борделі, від проблеми використання Старлінка до кризи в ООН. Від завивань борців із мобілізацією до наслідків записів Епштейна.Проте. Бажання трусити повітря – ні. З кількох причин.Головне - я не платний блогер, не підставка під чиюсь агітацію і не претендент на посаду, що обирається або місце в куртуазній тусовці.Однодумці числом до роти - мені набагато важливіше натовп "виборців"Друге. Моя оцінка ситуації та прогноз її розвитку – викличуть лише черговий срач, розчарування та нову хвилю взаємних розфрендів.У тому числі серед тих, кого я щиро поважаю або вважаю союзниками в майбутньому.Третє. Пропоновані мною цілі, заходи та методи - не для говоріння соцмереж. Принаймні поки ми на легальному становищі.Тож. За ключовими новинами погавкуватиму я, звичайно, буду. Але, до певного часу, без програмних промов. Кому вони цікаві – можуть подивитися у стрічці.Поки Система тримається – ми всі в армії чи для армії. Може, й пронесе – кожен із нас дива бачив.Тримаємо лад, залишаємось на зв'язку, збиваємось у купки. Сподіваємося на краще у готовності до неминучого.Тим, хто дочитав до кінця - бонусом старе гасло:Nulla est veritas, omnia licent.

Чому сьогоднішній заголовок "путін був готовий до миру" - це небезпечна маніпуляціяСьогодні мережею ширяться цитати з матеріалу Reuters про те, що диктатор нібито був готовий зупинити війну ще в серпні, а "єдиною" умовою був вихід ЗСУ з Донеччини. На перший погляд це подається як втрачений шанс на мир, яким не скористалася українська влада, але якщо зануритися у військову реальність, стає зрозуміло, що це не пропозиція миру, а пропозиція відстроченої смерті.Чому неможливо таке обговорювати без України?Будь-які домовленості "трампа-путіна" про відведення військ на папері в Анкориджі чи Абу-Дабі не мають сенсу без участі українського керівництва і військового командування. Тільки Генштаб ЗСУ знає реальну ціну кожного метра землі, стан оборонних рубежів та стратегічну логіку позицій. Поступка територіями, які ворог не зміг взяти силою за 4 роки - це не політичний чи мирний компроміс, а руйнація фронту.Здача Донецької області (тих 20%, що під контролем України) - це не просто політична зміна ліній на карті, як багатьом це здається.Це втрата стратегічних висот і укріпрайонів, які будувалися роками; це передислокація армії на непідготовлені, географічно невигідні рубежі, що зробить наші війська легкою мішенню; це ефект доміно, коли росія отримає ідеальний плацдарм для блискавичного прориву в сусідні області та захоплення всього лівобережжя.Хто зупинить наступ "свинособак" завтра?Давайте чесно відповімо на питання: якщо після відводу наших військ росія порушить домовленості (як вона робила це завжди) і піде далі на Дніпро чи Запоріжжя через наші зруйновані позиції - хто їх зупинить? Трамп особисто? Американські чи європейські військові? - Давайте будемо чесні самі із собою, ніякий притомний керівник західної країни не пошле своїх громадян у "м'ясорубку на чужій землі". Чи ті, хто сьогодні кричить "мир за будь-яку ціну"? Будемо відверті: люди, що ховаються по хатах і готові "здати рідну маму", не підуть в окопи захищати сусідню область і її жителів, коли фронт посиплеться. Та навіть свою хату, матір і жінку з дітьми такі не підуть захищати.Подібні новини вкидаються тільки для того, щоб розколоти українське суспільство та виставити наше керівництво "непоступливим". Але реальність така: відхід з позицій без заміни ЗСУ на реальні потужні сили - це самогубство.Підписатися на Дозвольте доповісти