Знову про генералів)Після статті в AP В.Ф.Залужного в, інтерв'ю генералів С.І.Наєва та С.Г.Кривоноса - громадянському суспільству дещо розплющили очі, як влаштована Армія.Неможливо відмовитись від виконання наказу. Не має значення, ротний солдату наказує чи президент Генералу.Неможливо куртуазно стати в позу та "написати рапорт" на звільнення.Це не ЗСУ, то всі армії з часів римських легіонів так влаштовані. Інакше система не працює. Якщо бійці починають "вирішувати", який наказ виконувати, а який ні - це вже революція. Адмірал Непенін отримує багнет у спину, фронт руйнується - супротивник летить уперед.Проте чую й інші претензії. В основному від людей, що в Армії, що в геополітиці розуміються так, як я в хірургії)"А чому еліта нашого генеральського корпусу, повністю усвідомлюючи катастрофічні наслідки дій Ze кубла при владі - не влаштувала військовий переворот??? Даєш Хунту, няшну та лампову!" Реально - таке питання витає у повітрі та на курилках.Генерали Піночет та Франко – справді, у різний час врятували свої держави. Потім, звісно, ​​рожеві поні їх оббрехали і облаяли, плачучи про "сльозинку невинної дитини". Але тоді – вибору не було. Або червона чума і крах держави - або вперед піхотою та танками.Мені, звісно, ​​генерали не доповідали чому. Однак наважусь висловити свою думку.1. Головне. Повна залежність економіки від няшного електорату ЄС, США та Британії.Ракети ППО, грошове забезпечення Армії, зарплати бюджетникам, пенсії, постачання озброєння та БК. Мільярди доларів на місяць.Гасла охлократії та рівності давно ввібралися в мозок виборців наших годувальників. І співпрацювати з найкращою у світі Хунтою – Макрону та Мерцу буде у тисячі разів складніше, ніж навіть із Ze.2. Війна. Ні Чилі, ні Іспанія не були в стані війни за існування нації та держави. Не мали спільних кордонів із московською ордою.У нас – будь-який незручний рух, щось пішло не за планом – і танковий кулак ворога пріть на столицю.3. Збройний виступ проти обраної влади – це зброя останнього шансу. Як наказ коригувальника "викликаю вогонь на себе". Коли втрачати нічого, жодних інших заходів не працює і жодних інших шансів немає.Так, такий наказ був би зустрінутий ревом захоплення сотень тисяч  і гуркотом бойових машин.А якщо провал? Будь-яке буває - у Штауффенберга же не вийшло. Тоді Армію обезголовлено і деморалізовано, при владі тиран, а на фронті - наснага ворога.Нам тоді, коли було знято з посад кістяк вищого командного складу Армії, було що втрачати. Та й зараз ми хоч із останніх сил, але тримаємо стрій.Итого. Кожен вважає себе стратегом - бачачи бій із боку. Давайте не даватимемо "розумні поради" еліті генералітету. А робити свою роботу, сподіватися та чекати. У тому числі, можливо, і БР від них