Зверобій Маруся Нам доводиться рятувати українців від їх вибору. Від знецінення своєї мови, історії, культури, зневаги до героїв, що гинули за нашу свободу сотні попередніх років. Багатьом з нас, як мені, довелося усвідомити свою совєцьку сліпоту і спокутувати її в строю українського війська. Так, на моєму поломаному хребті і поштопаних тілах моїх побратимів зараз висить ще купа сліпих. То нічого. Бо і ми колись були таким само важким тягарем для попередників, яких ми до 2014 року не зрозуміли, або й не почули. Але дяка їм за їх сміливе бажання вберегти зерно нації. Вони і є для мене прикладом терпіння до недоліків інших. Саме завдяки естафеті боротьби за Україну, ми існуємо, як нація. В битві, за мету треба бачити тільки свою вільну державу. Якщо оглядатись на всіх навколо, мети досягти не вдасться. Бо там "нє всьо так адназначна" і "какая разніца" повідгризають тобі печінки. Якщо ти живеш сьогодні так, що тобою пишався б Степан Андрійович Бандера, то, як і за ним, завжди знайдеться кому піти за тобою. Один в полі воїн. Просто роби що маєш і ненька буде.