Пам’ятаю, як напередодні зустрічі 2000 року ми волали у дворі приспів хіта Scooter - F^ck the Millennium.Це здавалося викликом усім тодішнім страшилкам за календарем майя, апокаліптичним пророцтвам й іншим нісенітницям, якими щедро годували жовта преса й поодинокі телевізійні шоу. Мені було майже двадцять. Здавалося, що це початок чогось надзвичайного і все буде лише так, як я запрограмувала собі, випиваючи келих шампанського зі шматочками попілу "магічної серветки з бажаннями" До ери сенсорних смартфонів залишалося десять років;до ковіду - дев’ятнадцять;до першої хвилі війни - чотирнадцять;до повномасштабної - 22 роки~ останні три пункти однозначно не входили в список моїх мрій [як і ваших] Сьогодні, зустрічаючи четвертий Новий рік в атмосфері війни, я знову ловлю себе на бажанні крикнути: f^ck the millennium!Бо в ретроспективі завжди дуже добре видно - не ті стежки, не ті вибори, не ті рішення.Але правда в тому, що будь-яке рішення ухвалюється з точки зору доступних можливостей на момент його прийняття. І бажання загадуюються не з позиції знання того, що буде далі, а з того місця, де ти тоді стояла - зі своїм досвідом, ресурсами, страхами й надіями. Тож, попри те що це не зовсім те майбутнє, яке я уявляла, рахуючи секунди до переходу у 2000-й, можу сказати абсолютно чесно:мені є за що собі подякувати;є чим пишатися;є кому посміхатися і є за ким сумувати![як і вам, мої друзі, колеги, підписники] Отже, ➡️бажаю вам [і собі], щоб якомога швидше настав той момент, коли, дивлячись на 2025 рік у ретроспективі, змогли б сказати:і цей пі%дець ми таки пережили. ➡️Нехай 2026 рік принесе не лише нові надії й сподівання, а й їхню реальну реалізацію.Не на яловому дофаміновому ході й не лише на силі волі, а так, щоб інгібітори зворотного захвату серотоніну зробили свою роботу. Тобто щоб відчувався смак завершенності процесів. ➡️Бажаю вам резистентності [витримувати навантаження, не розсипаючись під тиском обставин]І резильєнтності [вміння відновлюватися після ударів долі та повертатися до енергії життя] ➡️Щоб вистачало сил і духу не тільки на справи, а й на право на відпочинок [без токсичної провини й самозвинувачень, будь ласка] ➡️Щоб палкі дискусії таки мали сенс, були направленні на розвиток і перетворювалися на реальні важливі зміни, а не ресентимент ➡️Щоб у вашому подальшому досвіді знаходилися приводи для радості та натхнення. ➡️Щоб ваша соціальна бульбашка була наповнена підтримкою, довірою, повагою і любов’ю.А вихід з зони комунікаційного комфорту не перетворювався на тотальний стрес для соціальної нервової системи. ~Сьогодні я вже не пью шампанське з "магічним попілом", у мене інша традиція. Безмежна вдячність, повага та шана нашим захисникам, захисницям та славетним силам ППО - за те, що кожного року цієї повномасштабної війни ми маємо можливість рахувати секунди до нового року й продовжувати жити життя на своїй землі. Тримаємо зв’язки.До зустрічі у 2026-му.
Друзі, вже традиційно (ну а як це, без передноворічних вправ від психолога?!) 🤓Отже, ➡️залишу вам одну вправу текстом [*її краще робити - письмово у своєму блокноті]1. оберіть відрізок часу (увесь рік / кілька місяців/можна два-три тижня) 2. подумайте про події, які ви пережили за цей період 3. визначте, які риси ви задіяли під час цих подій: • Як і коли ви проявили рішучість? • Як і коли ви виявили силу волі продовжувати боротьбу, і, зрештою, це призвело до успіху? • Як і коли ваша віра допомогла вам [зокрема віра у себе і тих, хто підтримував вас]? • Як і коли ви проявили сміливість? • Як і коли ви взяли на себе відповідальність за вдоволення своїх потреб (включаючи потребу у безпеці)? • Як і коли ви проявили креативність?• ️Як і коли ви проявили стійкість? • Як і коли ви дослухалися своєї інтуїції? • Як і коли вам вдалося зберегти хоч трохи оптимізму? • Як і коли ви змогли задіяти фізичну силу? • Як і коли ви проявили співчуття? • Як і коли ви підтримали інших людей [на якому рівні: емоційно, фізично, фінансово - словом/ ділом]...➡️ А ще - ось вам посилання на папку, де я зібрала ще кілька цікавих вправ, про які згадувала у подкасті на каналі #ОнлайнТерапія https://drive.google.com/drive/folders/1Lt5wURaFWlucXgHSorISoU06w71h0V-s?usp=sharing
Наприкінці 2025 року я хочу поєднати два в одному.Підбити підсумки для себе й водночас подякувати вам.Бо багато подій 2025 року відбулися саме за вашої участі та підтримки. Розмови, присутність, дії, довіра, іноді просто те, що хтось був поруч у важливий момент. Для мене це має сенс і чимале значення.У 2025 році у видавництві Лабораторія вийшла моя книга. [книга, яку я не планувала писати, а потім написала майже за рік].Підтримка з боку команди менеджерів, редакторів і дизайнерів видавництва, а також моя працездатність і наполегливість допомогли мені пройти цей шлях.Дзвінка Завалій, Ніна Кур’ята, Іра Юрченко і вся команда Лабораторії — ❤️Дякую вам, друзі, за те, що купували, завантажували, слухали й писали свої відгуки. Рада, що книга стала для вас корисною та цікавою.І, звісно, тішуся з того, що вона має гарний рейтинг на Goodreads і була в топі продажів майже на всіх книжкових подіях України.Дякую, що були на презентаціях і дискусійних панелях за мотивами книги.Безмежно вдячна моїм співведучим і модераторкам, які допомагали мені промоутити книгу й відкривати для себе затишні закуточки українських міст.➡️Київ - Вікторія Польченко, яка, до речі, є голосом аудіоверсії книги, та Лариса Денисенко, з якою можна вести дискусію і час летить наче вихор.➡️Івано-Франківськ - неймовірний, теплий Олексій Рафалович, от хто знається на таємних стежках Станіслава.➡️Вінниця - шикарна, стильна Алла Гоцман.➡️І, звісно ж, усі ті, хто організовує фестиваль «Фронтера» у Луцьку - ох, ці ваші неймовірні сюрпризи в готелі й місцеві зв’язки.Дякую. Кожному та кожній з вас, це цінний досвід для мене. ❤➡️Дякую, що дивилися подкасти (деякі з них зібрали чималу кількість переглядів і відгуків 🎁).➡️Дякую, що відвідували лекції.➡️Дякую, що читали дописи й статті, залишали реакції та робили репости.➡️Дякую, що виконували вправи для саморегуляції.Дякую за вашу довіру, повагу, цікавість і щирість.Дякую тим, хто в лавах ЗСУ - за захист! Дякую донаторам за ваші внески під час зборів нашого маленького, але все ще потужного фонду - КОД ЖИТТЯ ua.Знайте! Ви неймовірні.Дякую за те, що ви робите- кожен крок, кожен внесок, кожна дія має значення, а взаємопідтримка посилює єдність До нових зустрічей у 2026 році.❤️
Мені щастить, бо по життю мені зустрічаються цікаві люди. Більшість з них, талановиті та віддані справі, якою займаються.Одна з таких людей - українська журналістка, воєнна кореспондентка, авторка та ведуча YouTube-проєкту «На лінії вогню» Ірина Сампан.Учора мені випала честь бути серед запрошених на допрем’єрний показ документального фільму Іри Сампан «10 втрачених років».Фільм присвячений долям жінок, що потрапили у пастку «Ісламської держави» в Сирії та разом із дітьми стали полонянками табору для вдів.Фільм, який, з одного боку, відкриє для глядачів інший вимір життя, інший, часом незрозумілий вибір, а з іншого – покаже, як небайдужість однієї людини, сміливість та відданість людей, яких ми з вами добре знаємо за абревіатурою ГУР, можуть допомогти вийти зі, здавалося б, безнадійної тупікової ситуації.Цей фільм викличе у вас неоднозначні почуття та роздуми - про світ, людей, вибір.І при цьому подарує вам можливість зробити принаймні один власний вагомий висновок.Залишаю вам посилання на YT де за кілька годин відкриється доступ до фільму і подякую Ірі Сампан, операторці фільму Євгенії Таранченко та команді «Громадського радіо» за те, що можу поділитися класною українською документалістикою.https://youtu.be/TjvRrYBqdwk?si=zoeewloRIC4_hQCL
Друзі, не те що б мені це подобалось, але поки яка реальність, такі й у нас з вами нічні ритуали Тож, якщо оцей неприємний і лякаючий звук вибухів застав вас зненацька (тобто ви спали) - можна зробити наступне:1. Відійти на безпечну відстань. Принаймні від вікон.2. Легалізуйте емоції. Ви злякалися — це нормально.3. Спробуйте повернути себе до ладуЧерез дихання▫️Сядьте з опорою на спину.▫️Зробіть видих.▫️Вдихніть носом на 4 рахунки → затримайте дихання на 2 → видихніть ротом на 6–8.Повторіть 3–5 разів.Робота з тілом▫️Стискайте і розтискайте кулаки кілька разів.▫️Зробіть колові рухи плечима, шиєю.▫️Потягніться — це допомагає «розморозити» тіло та повернути контроль.***Якщо є можливість, налийте собі склянку води або зробіть ковток теплого чаю.Якщо потрібно — коротко перевірте новини чи чат тривог (але не залишайтеся там надовго).Скажіть собі вголос або пошепки:▫️«Я вже прокинувся/прокинулася».▫️«Зараз я у [назвіть місце: кімнаті, квартирі]».▫️«Я роблю кроки, щоб подбати про себе».Метод 5–4–3–2–1Назвіть подумки:▫️5 речей, які бачите;▫️4, яких можете торкнутися;▫️3 звуки, які чуєте;▫️2 запахи;▫️1 смак (наприклад, ковток води).---Для тих, хто перебував в укриттях і не спав - разом потрібно допоміжні вправи 👇 щоб зняти тривожний стан:https://t.me/mfabricheva/2757Ну і зранку оце - щоб підтримати себе після складної ночі: 👇https://t.me/mfabricheva/2778
Доброго ранку, друзі! Ось, свіженьке вам - до кави ☕️Під час осіннього фестивалю Книжкова країна на ВДНГ спільно з правозахисницею Ларисою Денисенко відбулася презентація книги психологині і психотерапевтки Марії Фабрічевої «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон» про психологічні заборони і перехід від заборон до прав. Найцінніше з розмови публікуємо у матеріалі.*** Традиційна «заборонна» формула звучить жорстко: не думай, не довіряй, не рости. Людина привчається жити з позиції «мені не можна». Я свідомо пропоную інший ракурс — мову прав і дозволів: мені можна, я можу принаймні спробувати. Так ми будуємо місток від заборони до дозволу і повертаємо собі суб’єктність. Це допомагає дочитати складні частини книги, інтегрувати нову інформацію і, що головне, почати діяти.
*** Радянський проєкт конструював штучну радянську людину, розчиняючи особисте, національне, культурне. Це десятиліттями підсилювало заборони «не будь собою», «не будь важливим». Зараз ми вже поступово вчимося виходити з цього: десь це вдається блискуче, десь занадто різко. Це нормальний етап після 70 років системного тиску. Нам всім потрібен час і практика.
Мова прав — це спосіб повернути собі доросле Я тут-і-зараз: мені можна вчитися, помилятися, відпочивати, бути важливим. У воєнній реальності це не розкіш, а інструмент стійкості й людяності 💕https://laboratory.ua/blog/rozmova-z-marieyu-fabrichevoyu
45 років. Афігеть!За цей час я встигла чимало. Народила двох дітей. До речі, хто не знає моєму синові сьогодні 14 років (так, святкуємо в один день). Ще я пробувала дітей виховувати, але потім дізналася, що виховувати потрібно себе, тому просто їх безмежно люблю.Кілька разів виходила заміж. І кожного разу вдало. Але вирішила, що експерименти це прекрасно, а стабільність краще. І от уже майже 15 років маю статус «одружена».Закінчила 2 університети, один з яких випадково. Побачила в центрі зайнятості, що можна отримати освіту, і пішла. А що ще було робити, коли навколо бушувала криза? Взагалі навчання в моєму житті й досі триває — про що свідчать три кілограми сертифікатів, деякі з яких представлені на сайті.Ще я працювала в різних сферах: від салону краси до інвестиційного фонду. А потім згадала, що всупереч родичам, які хотіли, щоб я закінчила Нархоз, зробила по-своєму і вступила на психологію. І от вже більше 17 років займаюся улюбленою справою. У вузьких колах мене добре знають як психотерапевтку; і не просто знають, а довіряють. За що я Вам вдячна, бо довіра – одна з цінностей моєї роботи.За свої 45 років я закохалася в життя та навчилася долати кризи. Полюбила тишу та зрозуміла цінність стосунків, у яких можна бути собою. Навчилася цінувати дружбу та розрізняти спілкування, ділові стосунки та ціннісні зв’язки. Я все ще вчуся і дивуюся багатьом речам, буваю нетерпляча й уперта (особливо там, де справа стосується принципів).Я знаю, що таке втрати і наскільки крихким є життя, що таке не встигнути і визнавати своє безсилля. Останнє мені не подобається, тому маскую сарказмом або компенсую гнівом. Я все ще досліджую себе та світ, і мені це подобається.Я маю мрії та надію. Одна з них пов’язує мене з більшістю українців – це надія на те, що війна закінчиться найкращим для нас способом. А потім ми будемо вчитися знову жити мирним життям.А поки... піду, загадаю бажання, запишу кілька планів на наступні 45 років та проведу цей день у колі близьких людей.Поздоровлення приймаю у всіх доступних варіантах: вподобайки, коментарі, повідомлення.Ще можна перейти за посиланнями і обрати варіант привітання ❤▫️привітати особисто мене 📩 https://www.privat24.ua/send/348mr▫️задонатити на наш фонд #КодЖиттяua 🍯https://send.monobank.ua/jar/8PVTb8ryw8▫️ придбати мою книгу «Гора з плечей. Як виявити та подолати 13 психологічних заборон», яка вийшла цього року у видавництві «Лабораторія» 📗https://laboratory.ua/products/gora-z-plechej-yak-vyyavyty-i-podolaty-13-psyhologichnyh-zaboron***Тримаємо зв'язки ❤️
Рош ха-Шана (голова року), 5786 рік – за єврейським календарем (на хвилиночку). Святкування розпочнеться сьогодні ввечері і завершиться 24 вересня (після заходу сонця).В йудейській традиції вважається, що саме на Рош ха-Шана Бог вирішує долю кожної людини і оцінює її за вчинками. Ті, хто вірить, зазвичай моляться Богу про благополуччя, зізнаються у недобрих справах і просять вибачення. Насправді, це класна практика - зупинитися і поміркувати: як прожили цей рік та які вчинки зробили (така собі румінація - рефлексивне обмірковування)Хоча, останні роки показують: ті, кому найпотрібніше було б каятися, робитимуть це найменшеАле залишимо це їм, а собі візімемо трохи святкових ритуалів:▫️Напередодні нового року запалюють святкові свічки. Традиційно їх у дім вносить жінка – як справжня хранителька домашнього вогнища.▫️На стіл подають рибу, і цього дня обов’язково з головою.✔️Щоб бути в голові, а не в хвості. І щоб рішення приймати «з голови», а не з-під хвоста.▫️Круглий хліб хала.✔️Щоб вшанувати найважливіший ресурс – час, і нагадати про його циклічність.▫️Нарізана кружальцями морква, що нагадує золоті монети.✔️Щоб у новому році були гроші і достаток.▫️Фрукти. Традиційно з єврейським Новим роком пов’язують гранат (якщо немає – беріть яблуко). Додайте мед. (А якщо, як мені, мед не можна – замініть джемом).✔️Щоб рік, що настає, був солодким і щедрим.▫️Якщо знайдете шофар (музичний інструмент із рогу тварини) – обов’язково потрубіть.І – найголовніше:▫️Згадайте тих, хто пішов у кращий світ, залишивши теплі спогади.▫️Обійміть своїх близьких, тих, хто поруч.▫️Напишіть, зателефонуйте, подайте звістку тим, хто далеко.▫️Скажіть прості, але надзвичайно важливі слова подяки, визнання, любові, взаємності та підтримки.Шана това уметука! ✡️ Доброго та солодкого вам року🙏🇺🇦
Вітаю, друзі! Ситуація наступна: з вересня і до кінця 2025 року, крім роботи з клієнтами та групами, у мене буде ще професійне навчання. Плюс мені вкрай рекомендовано зайнятися своїм здоров’ям (навіть дуже сильні люди іноді стають дуже вразливими) Тож вести соцмережі активно не зможу. Одна функція лишається: повідомлення під час чи після масованих обстрілів. Це частина нашої взаємопідтримки. Дуже сподіваюсь, що таких ситуацій буде дедалі менше. Ще момент: я не беру нових клієнтів і закриваю лист очікування. Якщо (коли) з’явиться ресурс працювати з новими людьми — повідомлю. Я дуже розраховую на ваше розуміння. З 2022 року я ділилася великою кількістю матеріалів безкоштовно. Це було моєю формою соціальної підтримки. Усі ці матеріали залишаються доступними і в інстаграм, і на сайті, і на каналі телеграм. Бережіть себе! Дякую вам за довіру та розуміння! ***Якщо у вас виникне бажання подякувати /підтримати мене – можна порекомендувати, щось з доступних матеріалів Електронні книжки (PDF)▫️Атласи із техніками ▫️Методички І звісно 👇 книга ▫️«Гора з плечей:як виявити та подолати 13 психологічних заборон» ( доступна у різноманітних формаиах; у видавництвах, книгарнях та на librarius.pro) усі посилання у мене на сайті https://www.fabricheva.com.ua/product-category/elektronnie-knigi
Друзі, справи такі: я хворію — вірус з неприємними ускладненнями.Тож оцей неприємний і лякаючий звук вибухів застав мене максимально зненацька (бо я спала під впливом жарознижуючих).Але! У мене є прекрасні методички. Тож якщо вас також «застало зненацька», можна зробити наступне:1. Відійти на безпечну відстаньПринаймні від вікон.2. Легалізуйте емоціїВи злякалися — це нормально.3. Спробуйте повернути себе до ладуЧерез дихання▫️Сядьте з опорою на спину.▫️Зробіть видих.▫️Вдихніть носом на 4 рахунки → затримайте дихання на 2 → видихніть ротом на 6–8.Повторіть 3–5 разів.Робота з тілом▫️Стискайте і розтискайте кулаки кілька разів.▫️Зробіть колові рухи плечима, шиєю.▫️Потягніться — це допомагає «розморозити» тіло та повернути контроль.***Якщо є можливість, налийте собі склянку води або зробіть ковток теплого чаю.Якщо потрібно — коротко перевірте новини чи чат тривог (але не залишайтеся там надовго).Скажіть собі вголос або пошепки:▫️«Я вже прокинувся/прокинулася».▫️«Зараз я у [назвіть місце: кімнаті, квартирі]».▫️«Я роблю кроки, щоб подбати про себе».Метод 5–4–3–2–1Назвіть подумки:▫️5 речей, які бачите;▫️4, яких можете торкнутися;▫️3 звуки, які чуєте;▫️2 запахи;▫️1 смак (наприклад, ковток води).---Бережіть себе ❤️
