"Кожна людина носить своїх батьків усередині себе", – писав американський психіатр і засновник методу транзакційного аналізу Ерік Берн. Проте це зовсім не означає, що він мав на увазі: "В усьому й завжди винні батьки".Іноді, коли людина звертається по психологічну допомогу, батьки, дідусі й бабусі, куми чи тітка маминої подруги бʼють на сполох. "Зараз нас критикуватимуть і розсварять", – з острахом думають вони.Часом люди впадають у безкінечне коло пошуку винних і виправдовують усі свої недоліки батьківськими хибами (наприклад, "Мій дід пив, батько пив – то чого ж ви від мене хотіли?").Та важливо розуміти, що психотерапія – це зовсім не про призначення "винних" і не про "виривання" людини з сім'ї. Насправді терапевт має допомогти клієнтові взяти відповідальність за власне життя і рухатися далі, приймаючи минуле і не ранячись об нього з кожним новим кроком.***Що таке дитячі травми та як вони впливають на наше життя? Яка роль терапії у зціленні й чому не варто боятися розмов про дитинство? Як спілкуватися з батьками попри образи і чи потрібно прощати їх, щоб бути щасливим?"УП. Життя" розпитала про це психотерапевтку Марію Фабрічеву.***залишаю вам, друзі посилання для читання https://life.pravda.com.ua/society/chi-vinni-batki-u-nashih-travmah-i-chi-treba-jih-proshchati-313129