Практика ~ Фабрічевой ☘️

Колеги, рекомендую до перегляду вебінар «Законодавство у сфері психічного здоров’я: навігатор для фахівця» https://www.youtube.com/live/n-Erp1HOvkY?si=qnwamO3zMloXFiz5⁠ Корисний, структурований матеріал для всіх, хто працює у сфері психічного здоров’я і хоче розуміти, що саме вже змінюється в професійному полі, і як ці зміни впливають на щоденну практику, професійні межі, вимоги до різних флрматів роботи, супервізію та сертифікацію У вебінарі представлено навігатор по новому законодавчому ландшафту у сфері психічного здоров’я з фокусом на практичні наслідки для фахівця, а також орієнтири щодо нових норм, очікувань і професійної відповідальності. Спікер – Андрій Кудря, магістр права, кандидат медичних наук, експерт з розробки законодавства. Ключові тези вебінару: ▫️ нова законодавча рамка у сфері психічного здоров’я;▫️ розмежування видів допомоги і професійних повноважень;▫️ професійні вимоги до фахівців;▫️ правові умови надання послуг онлайн ▫️ функції Національної комісії з питань психічного здоров’я та саморегулівних організацій у процедурі сертифікації;▫️ державні реєстри, супервізія та безперервний професійний розвиток; ▫️ сертифікація фахівців сфери психічного здоров’я та строки її запровадження: загалом протягом шести років, до 7.02.2032, сертифікація є добровільною; але для послуг, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, ця вимога почне діяти раніше  - з 7.02.2028.Дякую організаторам проєкту, Координаційному центру з психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» та команді програми «Ти як?» за цю роботу.

Шановні друзі, колеги! Мої добрі знайомі запрошують вас до участі у ХVІІІ Міжнародній науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології:«Психологічне забезпечення здоров’я та благополуччя в умовах війни: інтеграція на рівні суспільства, організації, особистості»16–17 квітня 2026 року, КиївКонференцію проводять: Українська Асоціація організаційних психологів та психологів праці, лабораторія організаційної та соціальної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, відділ соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України та ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України».Серед основних тем конференції: – психологічне забезпечення здоров’я та благополуччя в умовах війни, – підтримка психічного здоров’я персоналу в різних соціальних сферах, – профілактика, підтримка та відновлення в роботі психологів, – психологічна підтримка військовослужбовців, їхніх родин, ВПО та українців за кордоном, – міждисциплінарні підходи у сфері громадського здоров’я, – психологічні умови розвитку підприємництва і бізнесу під час війни, – підготовка фахівців сфери психічного здоров’я відповідно до нового законодавства України.Формат участі: офлайн та онлайн.Місце проведення офлайн: Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ, вул. Андріївська, 15.Онлайн-участь: Zoom.Форми роботи: доповіді, панельні дискусії, майстер-класи.Для участі необхідно зареєструватися за посиланням:https://forms.gle/9635pKwvKqwgQNZr8

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️моя перша терапевтка познайомила мене з авторкою цієї книги. на цій зустрічі багато років тому ми говорили про важливість дозволяти собі. тоді я вперше подумала, що Марія колись обовʼязково напише книгу. і от, нарешті, книга.я читала її досить повільно, бо в кожній забороні я впізнавала себе. було боляче це розуміти в принципі, а розуміти, що інший сценарій в середовищі, в якому ми зростали був неможливий. в книзі зібрані 13 психологічних заборон, але мене найбільше зачепили наступні - право бути важливим, право на довіру, право на сепарацію, право на близькість і право бути собою.з дитинства пригадую яскравий приклад про відсутність права на сепарацію: кожні вихідні у пʼятницю після роботи ми їхали до дідуся і бабусі в село за будь-якої погоди, за будь-якого самопочуття, незважаючи на наявність власного життя. ми три години їхали в переповненому автобусі, а потім ще 7 км йшли пішки заради того, щоб бабуся була задоволена і сусіди не дивились косо. коли я почала жити окремо, перший рік був адом, бо мама не могла зрозуміти, чому у мене у вихідні є власні справи. ми сварились, вона могла тижнями зі мною не розмовляти і навіть, коли ми нібито дійшли компромісу, кожна розмова починалась з питань «чому ти не дзвониш» і «коли ти приїдеш». своїх дітей я виховувала за іншим сценарієм: з дитинства вони знають, що вони мені нічого не винні і я не очікую, що вони поставлять власне життя на паузу, щоб потішити мене. я прийшла до тієї думки лише через те, що не хотіла бути схожою на маму, бо тоді я не знала про інший шлях.дуже раджу цю книгу всім, хто зростав у схожих психологічних сценаріях, щоб краще розібратися і зрозуміти себе.Марія Фабрічева.гора з плечей. як виявити і подолати 13 психологічних заборон •

Друзі, якщо ви раптом ще не вирішили, який контент обрати на вечір суботи, пропоную вам свіжий подкаст, який ми записали з Юлею Бориско для її каналу #Жовтікеди➡️ поговорили про транзактний аналіз, взаємодію трьох его-станів – Дитини, Батька і Дорослого, а також про те, як дитячі сценарії та «мережі страху» впливають на нашу поведінку вже в дорослому віці.➡️ про важливість завершення психологічних процесів і про вміння екологічно завершувати виснажливі стосунки, які більше не дають ресурсу.➡️ торкнулися теми хронічного кортизолового навантаження, того, чому так важливо давати собі дозвіл на неідеальність, легалізувати власну втому і використовувати тілесні практики для розширення вікна толерантності. ♾ про те, що ж це за «вікно толерантності» таке і як формуються "мережі страху" - теж пояснила)На мій погляд, вийшла змістовна і дуже жива розмова про психологічну стійкість, внутрішню архітектуру особистості в умовах тривалого воєнного стресу, про цінності, точки опори і способи не зраджувати себе, особливо тоді коли зовнішній світ стає надто агресивним.https://youtu.be/5PKIsiQQaUM?si=eHV7jRKVRtdGbOuN

Шановні друзі! 20.03 | 18:30 запрошую Вас на чергову лекцію у #dialoghub Тема: «Психіка в режимі виживання»Є стан, коли ти ніби справляєшся. Працюєш, робиш справи, відповідаєш людям.Але всередині — постійна напруга, виснаження і відчуття, що “я просто функціоную”.Тривалий стрес змінює не лише настрій. Він впливає на мислення, поведінку, тіло і здатність відновлюватись. І часто ми помічаємо це вже тоді, коли сил майже немає.На лекції говоритимемо про:— що таке хронічний стрес з точки зору психології та нейробіології— які психоемоційні та поведінкові зміни виникають під час тривалого навантаження— які типи втоми існують: фізична, когнітивна, емоційна, соціальна— які сигнали втоми ми зазвичай визнаємо, а які ігноруємо або раціоналізуємо— як культурні установки впливають на наше ставлення до втоми— чому деякі рівні виснаження “соціально дозволені”, а інші частково або повністю опиняються під забороною📌 20 березня 18:30 Offline у @dialog_hub | м. Київ, вул. Володимирська, 43Реєстрація — за посиланнямhttps://forms.gle/3FRdQfcsqpmSc5mJA

8 березня, можна згадати, що у 1977 році ООН офіційно закріпила цю дату як день боротьби за права жінок. Можна говорити про права людини, гендерну рівність,  репродуктивні права, сексизм, гендерно зумовлене насильство і нульову толерантність до нього. Можна згадувати культурні, соціальні, політичні та економічні досягнення жінок. Можна позначати 8 березня,  як день громадянської обізнаності,  привід ще раз поговорити про гідність і повагу. А ще можна згадати одну дуже показову історію.Рекламний проєкт Ford Explorer Men’s Only Edition – автомобіль “тільки для чоловіків”. Потужний, міцний, брутальний, словом, усе, що так любить патріархальна фантазія. Але був нюанс.У авто не було склоочисників, поворотників, обігрівача, дзеркала заднього виду в салоні і навіть GPS.Чому так?Бо з машини прибрали саме ті елементи, які винайшли або розробили жінки. Флоренс Лоуренс – сигнали повороту і стоп-сигнали.Дороті Левітт – дзеркало заднього виду.Гледіс Вест – математична основа сучасного GPS.Хеді Ламарр – технологія, без якої не було б Wi-Fi і багатьох сучасних систем зв’язку.Дороті Пуллінджер – автомобільні рішення, створені з урахуванням жіночого досвіду водіння. Жодного шовінізму, просто маленьке нагадування про те, що у світі є чимало речей, які давно стали “звичними”, але без жінок їх би просто не було. Ще можна подивитися «Приховані фігури» – фільм про жінок, чия робота в NASA серйозно вплинула на розвиток науки і технологій. Можна сказати слова підтримки і вдячності тим, кого ви поважаєте. Незалежно від гендеру.Можна задонатити на ЗСУ. А можна провести цей день так, як хочеться особисто вам. У межах Конституції України і Кримінального кодексу, звісно. І так, 8 березня для мене точно не про поблажливі привітання, чергові кліше і ритуальні букети “бо треба”.Мені значно ближче розмова про повагу, права, вибір і людську гідність.І окремо – про жінок України.Про тих, хто воює, волонтерить, рятує, тримає, вивозить, підтримує, створює, відновлює.Про тих, хто витримує навантаження, від якого у багатьох давно б обсипалася вся декоративна “сила”.Їхній внесок не потребує зменшувальних суфіксів, поблажливих інтонацій  - Вони серед тих, хто змінює реальність. Тож сьогодні про повагу  без соціо-календарного лицемірства. І з побажанням, щоб ця весна принесла жінкам саме те, що вони самі для себе обирають. А квіти можна просто так. Без спеціального приводу.Я замість квітів приймаю реакції на допис. У великій кількості.See U пішла готуватися до запису подкасту 🪽❤️

Колеги, друзі, всі, хто працює у сфері психічного здоров’я або уважно стежить за її розвитком.4 березня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 288 «Питання сертифікації та безперервного професійного розвитку фахівців у сфері психічного здоров’я».Документ вводить системні правила для трьох важливих напрямів:- порядок сертифікації фахівців у сфері психічного здоров’я;- порядок безперервного професійного розвитку (БПР);- перелік професій, які належать до фахівців у сфері психічного здоров’я.Для професійної спільноти це важливий момент.З одного боку, це означає, що питання освіти, підвищення кваліфікації, підтвердження компетентності та професійних стандартів поступово переходять із розрізнених ініціатив у більш структуроване поле.З іншого боку, є певні запитання і трохи тривоги щодо того, як це виглядатиме не на папері, а на практиці, і наскільки прозоро працюватиме система сертифікації.Втім, маю надію, що поява чітких правил може стати кроком до більшої прозорості професії, підвищення довіри до фахівців і формування зрозумілої системи професійного розвитку.І, здається, це також хороший момент оновити своє професійне портфоліо та впорядкувати дані про навчання, сертифікати і підвищення кваліфікації.Зробити це можна, зокрема, через платформу БПР:https://bpr.centerДеталі постанови можна переглянути за посиланнями:Постанова Кабінету Міністрів України № 288https://www.kmu.gov.ua/npas/pytannia-sertyfikatsii-ta-bezperervnoho-profesiinoho-rozvytku-fakhivtsiv-u-s288040326Порядок сертифікації фахівців у сфері психічного здоров’я (PDF)https://www.kmu.gov.ua/storage/app/uploads/public/69a/968/283/69a968283e291439850615.pdf

Про що це для тебе?Є таке дивне й на перший погляд бісяче питання, яке часто звучить під час психоаналітичних сесій. Згодом, коли автоматичні захисти слабшають, воно відкриває простір для рефлексії й допомагає відокремити спільне від особистого.Ці чотири роки, для мене, час тотальної дихотомії. Період, у якому водночас розривалися й зміцнювалися зв’язки, де зневіра та розчарування перебували в постійному конфлікті з надією та силою волі.Адаптація до нових реалій і відкриття в собі якостей, не завжди приємних, конкурували з бажанням повернути все «як було». Розуміння того, що «як було» вже ніколи не буде, врешті зустрілося з іншим усвідомленням - я вже й не дуже пам’ятаю, яким було те «раніше». Але кадри серіалів, знятих у мирні часи, досі викликають щось межове - між тугою та ностальгією.Бажання втекти від реальності, раз і назавжди захлопнувши кришку ноутбука, витіснялося болем від втрат, які стукали знов і знов - через двері сусідньої кімнати, нічними дзвінками, пекучими повідомленнями в соцмережах.Нервова система поступово перейшла у дивний стан – латентної емпатії.Мої канали сенсорного сприйняття, здебільшого аудіальні, навчилися відрізняти звук сміттєвозів від роботи ППО, мопеди, що везуть замовлення, від «мопедів», що несуть небезпеку.Іноді здається, що мозок навчився обробляти інформацію з шаленою швидкістю. Але я добре розумію, обробляти не дорівнює інтегрувати.Я все більше відчуваю, що моя робоча пам’ять переповнена новинами, дописами, чужою й власною аналітикою, і… сотнями історій людей – трагічними й героїчними, болючими й радісними, схожими й водночас різними.Тому я почала вести маленький щоденник. Скоріше за все, я його ніколи не опублікую. Але він допоможе мені врешті-решт інтегрувати цей досвід.За ці чотири роки, з 24.02.2022, я відчувала себе і на вершині, і під нею; і самотньою, і в колі своїх; сповненою сили та віри, і самураєм, у якого, як-то кажуть, немає мети, є тільки шлях.Я навчилася чекати і не чекати, робити маленькі кроки, жити тут і зараз, планувати не більше ніж на тиждень і майже миттєво змінювати плани.Ці чотири роки остаточно заземлили мене й навчили прийняття: світ одночасно прекрасний і несправедливий. І ти справді багато чого можеш змінити, окрім того, що не підлягає контролю.Ці чотири роки від початку повномасштабного вторгнення дали мені важливе усвідомлення: коли ти доросла, ніхто не зобов’язаний піклуватися про тебе. Але! той, хто хоче тебе підтримати, обов’язково знайде спосіб це зробити. Минє ще кілька років, і я перечитаю цей допис; так само, як сьогодні перечитую свій перший текст, написаний на початку вторгнення рф в Україну - "роби те, що можеш і вмієш робити добре". Обов’язково переслухаю й розшифрую всі свої ефіри; хто знає, можливо, з них вийде друга книга.Я це зроблю, додавши нові дані й висновки до своєї рефлексії. І, можливо, знайду точнішу відповідь на дивне питання: про що це для мене.А поки – вшаную пам’ять тих, хто пішов за ці довгі роки війни.І подякую тим, хто залишився поруч – у максимально екзистенційному сенсі цього слова.Дякую, що ви були.Дякую, що ви є.Тримаємо зв’язки.

У роботі з травмою є важливе правило: досвід потребує імені, голосу та структури, бо те, що не названо і не інтегровано, повертається симптомом. Книга Катерини Егорушкіной - акт інтеграції різних вимірів нашого спільного досвіду ...Коли через обстріли ми були змушені перенести презентацію книги Катерини Егорушкіної «І тоді наш будинок став кораблем», яка мала відбутися ще наприкінці січня у Києві, я зловила себе на думці: як же вони (агресори з країни з абревіатурою рф) намагаються завадити нам говорити. Але ні. Цього разу точно ні.Для мене вкрай важливо бути причетною до подій, які допомагають нам так чи інакше усвідомлювати та інтегрувати цей болісний досвід війни.Вдячна Катерині за важливу й дуже глибоку роботу над книгою, за її талант і ніжне ставлення до людей, які передали свої свідчення через цю книгу.Дякую за теплу атмосферу, що склалася сьогодні у книгарні «Сенс» і дозволила говорити про важливе.Вдячна Ларисі Денисенко за блискучу модерацію, яка дала можливість занурюватися, шукати й знаходити маленькі, але значущі сенси, що допомагають нам крок за кроком проходити випробування сьогодення, більшість з яких ми собі не обирали ❤️Лабораторія 🇺🇦

Вітаю, друзі.Я тут перебуваю у стані між здивуванням та ейфорією.Знайшла сервіс від Google – вирішила спробувати, що воно таке.✏Взяла розшифровку одного зі своїх ефірів, який робила в Instagram ще у 2022 році. У цьому ефірі я говорила про феномен культури насильства та розмірковувала щодо остаточної емоційної сепарації від агресора, порівнюючи суспільство, що звикло до тиранії, із деструктивною родиною, де жорстокість помилково сприймається як прояв любові або норми. Пояснювала, що спроби зрозуміти логіку окупантів можуть затягувати у токсичний симбіоз, який заважає власному відновленню та автономності. І що замість марних дискусій із тими, хто виправдовує насильство, краще зосередити увагу на власній ідентичності та психологічній стійкості.І от цей сервіс натворив мені на основі тексту і інфографіку, і презентацію, і відео.Я не прописувала жодних промптів – просто тицяла на кнопочки. Це мій стиль дослідження чогось нового.Але вийшло доволі прикольно, тож, щоб задовольнити свій стан захвату від нанотехнологій, я таки залишу це відео тут.Поки не обіцяю вам нову хвилю контенту від мене, але це точно прикольний інструмент. І якщо я його опаную, може вийти багато корисного матеріалу.