диви, я можу без рук

Які професії вбʼє АІ: готуємосяПоки ми гадали, які професії забере ШІ, він все за нас проаналізував і викатив список, який рознісся по мережі зі словами "нам всі кабзд..нець"Я, звичайно, пішла шукати то дослідження Anthropic (розробників Claude AI). І ось, що я вам скажу: перевіряйте джерела.1. Те, що професія активно використовує AI, не означає, що вона зникне.Дослідження вимірює так званий observed exposure – тобто наскільки часто люди з певних професій реально використовують AI у роботі. Що не дорівнює «AI вкраде у вас роботу». 2. Реальне використання AI поки дуже далеко від його теоретичних можливостей.Це буквально написано на зображенні. І що ми дізналися нового? Так, багато задач в діджитальних професіях можна автоматизувати. В тому числі в маркетингу, аналітиці, ресерчі, програмуванні. Що з цього для нас сюрприз?Але це не означає, що це вже відбувається масово. Навпаки – дослідження показує, що рівень реального використання AI поки значно нижчий, ніж його потенціал.Тобто ми все ще на дуже ранній стадії.Бачила аргумент в мережі: АI робить все настільки погано, він ніколи не замінить справжнього професіонала. По-перше, він робить все неідеально зараз. Питання часу і його еволюції. Згадайте, як виглядали аішні відео на початку і які вони тепер. По-друге, ви абсолютно праві. АІ не забере вашу професію, її забере ваш колега, який опанував АІ, тому що він зможе автоматизувати і навіть делегувати частину роботи, що для компанії принесе більше value. Адже він зможе зконцентруватися на іншому рівні задач.3. Історично, завжди зʼявлялися нові технології, а люди адаптувалися під них.Колись казали, що фото вбʼє живопис. Але він просто перестав бути інструментом «копіювати реальність» і став способом інтерпретувати її.Колись гланди виривали щипцями, зараз працюють з лазером. Але лікарі не зникли (поки).Колись керували кінними каретами, потім – автомобілями. Так, кучери масово зникли. Але зʼявилися водії, механіки, логістика, вся транспорта індустрія.Якщо серйозно, я думаю вимог до володіння AI буде ставати все більше. І гарна новина в тому, що у нас всіх ще є час адаптуватися і подумати про майбутнє.Джерело

Овероптимізм і оверпесимізм у роботі. Який перекіс у вас?За 10+ років у маркетингу я помітила закономірність: у більшості спеціалістів є перекіс. Або в “ми завтра закриємо контракт на мільйони”, або в “це не спрацює, не варто й починати”.Як виглядає овероптимізм управлінських рішень.– Ставимо дедлайн, який гарно звучить, але не враховує реальну кількість ресурсів.– Переоцінюємо віддачу від інструменту або події.– Переоцінюємо реальне місце на ринку, лояльність аудиторії.Для цього навіть є термін. Planning fallacy – когнітивне викривлення, при якому ми системно недооцінюємо час, який потрібний для виконання задач.Результат овероптимізму виглядає приблизно так:Ми закладаємо в прогноз, що угода закриється “ось-ось”.Фактично ще немає підписаного контракту, але в голові клієнт уже в revenue. Розслабляємося.Плануємо витрати під майбутні гроші.Рахуємо cash flow, виходячи з найкращого сценарію, не маючи інші.І в якийсь момент отримуємо касовий розрив.Ставимо команді амбітні, але нереалістичні цілі. Не враховуємо реальну місткість ринку, довжину циклу угоди, ресурс людей.Коли дедлайн наближається, починається “дотиснути”, “ще трохи”, “давайте швидше”.У підсумку:– розчарування– зниження довіри до менеджменту– вигорання команди– і обіцянки, які більше ніхто не сприймає серйозноЯк виглядає оверпесимізм?– “Цей формат у нас не спрацює.”– “Ми вже пробували – не зайшло.”– “Educate-контент не дає SQL потрібного рівня.”– “Це занадто амбітно для нас.”Це все реальні кейси.Кейс 1. Канал, який “не працює”.Я приходжу в команду. Канал місяцями в мінусі. Спеціалісти чесно кажуть: “Ми вже все пробували. Результату немає.”Я спілкуюся з командою відкрито: якщо канал не окупається, ми його закриваємо. Бізнес не благодійність.Але якщо ми не хочемо закривати – тоді пробуємо інші підходи.Ми почали проводити тести – і тим самим інструментом, який “не працював”, вийшли в стабільну окупність.Кейс 2. B2B і educate-контент.У команди було упередження: вебінари не закривають ліди, які нам цікаві. Після довгої аргументації вирішили протестувати формат.З першого ж вебінару – SQL з компанії, з якою ми давно хотіли працювати. Саме вебінар став тригером до перемовин.Оверпесимізм часто маскується під “досвід”.Овероптимізм – під “амбітність”.Пару років тому я усвідомила, що автоматично знаходжу слабкі місця. У мене завжди три варіанти прогнозу. Це забракувало не одну ідею. Я була менш схильна до ризику, більше – до перевірених рішень. І це обмежувало, коли треба рости іксами.Я змінила “чому це не спрацює?”, на “що потрібно, щоб це спрацювало?”. І тоді песимізм перестав бути блоком і став інструментом.Мені здається, найсильніші команди – це ті, де є і оптимісти, і песимісти.Ті, хто вірять, що можна більше й амбітніше. І ті, хто одразу думають про ризики, терміни й ресурси.Ви більше овероптиміст чи оверпесиміст?Чи були у вас кейси, коли “воно не працює” раптом запрацювало? Або коли нереалістичні амбіції дорого коштували?

Тренд в контенті, який не можна пропустити. Навіть якщо ви з нього смієтесь.Українська компанія HOLYWATER залучила $22 млн у формат вертикальних серіалів. Так, тих самих. Де він – найкращий баскетболіст школи. Вона – ботанка. І хтось вже когось зрадив на 4й секунді. І ви такі: хто це дивиться? А потім ловите себе на тому, що не прогорнули їх рекламу 🫢 Поки хтось з цього крінжує, ринок робить дуже серйозну ставку на цей формат. І це може нам багато чого розказати про те, що відбувається з користувачем, його увагою і як це впливає на контент.Що насправді відбувається1. Short-form контент, який приніс TikTok, поступово змінив не тільки формат, а й спосіб споживання контенту. Ми живемо в постійному когнітивному шумі. Перевантаження стало нормою. Увага – дефіцит. Якщо з ТВ ви чекали нову серію завтра, то зараз користувач хоче все одразу.Більше емоцій.Більше конфлікту.Більше “що далі?”.Не випадково словом 2025 року за Оксфордом стало rage bait.Контент навмисно провокує сильну реакцію – злість, страх, обурення.Люди приходять в коменти писати “що за маячня”, але додивляються. Платформи оптимізують під це. 2. Хук тепер не тільки заголовок.Гачок виходить за рамки перших 3х секунд кадру. Тепер все, що відбувається в кадрі повинно чіпляти. Сама тема, формулювання, інтонації, візуальний сеттінг. Якщо ви починаєте з “сьогодні поговоримо про…” – ви вже втратили увагу.Пс, до речі, вам треба віддати мої напрацювання по хукам (за символічну каву?)3. Історія важливіша за продакшн.Подивіться на якість цього контенту. Вона далека від голівудської. Але є конфлікт. Є сюжет. Є очікування наступної серії. І головне – мільйонні перегляди. І якщо ви все ще думаєте, що не знімаєте відео, бо у вас немає самої топової лампи, знайте – зміст важливіший.(всі, хто зараз думають про B2B подкасти, вам треба і якість продакшену, сорі)4. Серійність – нова норма.Знайшли формат, який працює для вашого бізнесу, – робіть із нього серію. Контент перестає бути окремою одиницею (як це колись було в скетчах) і перетворюється в епізоди.На жаль, вимушена це сказати. Але часто емоція перемагає користь (залежить від контексту, офкорс).Користь потрібна. Але якщо вона не викликає емоції і не вирішує конкретну задачу, вона програє.І ось що мене найбільше лякає і водночас захоплює.5. Контент стає фоном.YouTube на кухні поки готуємо сніданок. Паралельно тік-ток чи інст в руці.Паралельно відкритий слак. Увага розфокусована. І виграє той, хто встигає зачепити увагу користувача краще. Або... стара і всім відома – частота контакту. Чим вона більше – тим шансів зачепити більше. Зізнавайтеся.Ви прогортаєте ці вертикальні серіали чи дивитесь? 🤫

Ніякий ребрендинг не врятує, якщо під капотом шляпаУкрпошта зробила ребрендинг. І зловила шакалячий експрес: «640 тисяч за логотип – це багато чи мало?»І от тут, як на мене, дискусія знову поїхала не туди. Питання ж не в цьому, правда?1. Ребрендинг не рятує, якщо під капотом проблемаМожна скільки завгодно сперечатись про вартість логотипу, але є простіша правда: ребрендинг не змінює поведінку користувача, якщо сервіс не змінюється.Я не бачила жодної масової комунікації Укрпошти про:– скорочення черг– реальне прискорення обслуговування– теплі відділення– стабільну роботу “без черги”Зате я постійно чую інше: люди мерзнуть у відділеннях, стоять на вулиці, функції не працюють, сервіс – як був важкий, так і лишився.Тому користувачі не “викупають” цей ребрендинг. Не тому, що логотип поганий. А тому, що обіцянка бренду не підкріплена змінами в продукті.Укрпоштою користуються:– там, де немає альтернатив– або там, де дешевше і “можна потерпіти”Новий логотип цього не міняє.2. 640 тисячЩе одна помилка дискусії – дивитись лише на цифру за знак.Ребрендинг великої мережі – це:– заміна вивісок у 26 000 точок обслуговування– нові бланки, упаковка, навігація– оновлення цифрових продуктівІ тут у людей виникає логічне запитання: чи доречно вкладатися в айдентику, коли базові умови сервісу не закриті? Коли відділення не опалюються, будь-який лого виглядає як косметика поверх системної проблеми.3. Часті ребрендинги – теж сигнал1992 → 2009 → 2017 → 2026.Для великої державної компанії це дуже щільний ритм змін айдентики. Коли бренд часто міняє форму, але користувач не відчуває змін у сервісі, виникає відчуття: новий лого знову нічого не змінить.Ребрендинг – це підсилювач.Він працює тоді, коли:– продукт уже змінився– сервіс став кращим– поведінка користувача має за що зачепитисяЯ скажу це тут, бо в ЛІ сцикую. «Ми робимо акцент на тому, що це українське, патріотичне, відкат до жовто-синього» – для мене це спроба зіграти на відчутті приналежності і прикрити патріотичністю провали в трансформації.І хто я така казати щось за трансформацію такої махіни, як УП. Та ніхто. Це моя користувацька думка.Якщо під капотом “не вивозить”, бренд лише робить це помітнішим. І саме тому люди зараз реагують не на логотип, а на розрив між словами і досвідом.Бо бренд – це не знак.Бренд – це те, що відчуває людина, стоячи в черзі.ПС: додам смаковищини. Я люблю роботи Спілки, але саме цей лого мені здається застарілим, хоч це і спроба в українську айдентику. Окрім того, я не зчитала, що це поштовий ріжок. Опис лого в коментах.

Не хочеш це їсти, то поїж лайнаЯкщо ви не чули цю фразу в дитинстві, є шанси, що на терапію ви витратили менше грошей, ніж я. А зекономили – майже заробили 😉Чєл в тредсі матом надав «відгук» монобанку, що після закриття кредиту в нього знову "нарахували" відсотки. Не розбиралася. Або дизайн-проблема, або клієнт не зрозумів умови послуги. ОГ, якщо коротко, відповів: «не подобається – міняй банк». Конкретно тут все ок. Я не фанатка: клієнт завжди правий.Але я часто стикаюся з цієї реакцію бізнесів навіть на адекватний фідбек. Це досить поширена позиція, хоч і стратегічно слабка. Клієнт пише в дірект – його банять. Далі він йде в тік-ток вже.Фідбек – не про «правий чи неправий». Це сигнал у системі. Ситуація може бути разова, а може виявитися системна проблема, з якою стикаються всі інші користувачі. Просто інші мовчать. Користувач може помилятися в деталях і в формі подачі, але поява фідбеку означає одне: десь у ланцюжку продукт – процес – сервіс виникла напруга. І саме ця напруга може стати точкою росту.Фідбек – це безкоштовна діагностика. На всіх своїх проєктах, я регулярно виділяла час, щоб читати відгуки клієнтів.Зібрала для вас пару цікавих кейсів про фідбек.Domino’s у 2009 році публічно визнали: людям не подобається їхня піца. Не комунікація, не бренд – продукт. Вони зняли рекламу, де показали, що тісто з їх піцци називають картонним. І вони переробили рецепт. Результат – відновлення довіри і зростання продажів.Starbucks пішли далі. Вони систематизували фідбек через платформу My Starbucks Idea, де користувачі могли пропонувати ідеї, голосувати і бачити, які з них впроваджуються. Частина продуктових рішень і змін у сервісі зʼявилися звідти. Логіка «не подобається – не користуйся» може працювати в короткому горизонті, коли бізнес готовий компенсувати відтік постійним залученням нових клієнтів. У довгостроковій перспективі це досить дорога стратегія.Щоб фідбек справді працював на розвиток, його потрібно обробляти. Ось досить проста, але дисциплінована логіка:1. Capture – збирати фідбек системно, а не хаотично (support, соцмережі, відгуки).2. Classify – відокремлювати емоцію від суті, форму від причини.3. Prioritize – оцінювати частоту, вплив на важливі метрики для бізнесу, репутаційні ризики.4. Close the loop – повертатися до користувача з рішенням або з чесним поясненням, чому рішення інше.Є ще одна небезпечна ілюзія: якщо користувач незадоволений, він просто піде мовчки. Насправді мовчки йдуть ті, кому вже байдуже. А той, хто пише – навіть різко – ще всередині взаємодії з брендом. Це ще не втрата. Це точка вибору.З маркетингової оптики питання ніколи не стоїть «чи варто слухати такий фідбек». Питання в тому, чи здатен бізнес відокремити форму від змісту і використати цей сигнал для покращення продукту, сервісу або комунікації. І до глобального: якщо б всі мовчали й погоджувалися на менше, ми б і так рано чи пізно всі їли лайно. Але вже не з примусу – а за замовчуванням, бо не було б вибору 🙂

Я буду перша, хто розкаже вам про цю колабуОлександр Усик став Хедом по Дисципліні в застосунку Promova.Промова - це апка для вивчення мов. Наша, українська. Океан в цій ніші вже навіть не червоний, багряний.І одна з основних проблем, очевидно, дисципліна. Хто може мати сильніший образ дисциплінованої людини, ніж чемпіон. Цей PR прийом називається - borrowed authority (запозичений авторитет).Коли ви підсилюєте довіру до продукту за рахунок авторитетної в цій сфері людини. Щось схоже на амбасадорство, але не зовсім.Що важливо в такій інтеграції, щоб вона не стала виключно пшиком і черговим інфоприводом з разовими охопленнями:Чи відбулися зміни в продукті. Тобто якщо дійсно зʼявився додатковий функціонал, який допомагає з дисципліною (наприклад, Usyk mode, як на скріні), то замість простого піару – це ще й реліз нового функціоналу з шансами кращих показників онбордингу фічі. Та (хочеться вірити) більш високого утримання користувачів у апці, що не може не повпливати на одну з найважливіших метрик в бізнесі - LTV.Фактично Promova намагається зробити складне: перевести навчання мови з категорії “корисно, але потім” у категорію “це частина моєї ідентичності”. Це нелегкий, але сильний бренд-хід. Окремо варто відзначити, що це доволі різкий і сміливий хід у площині диференціації.Більшість мовних застосунків сьогодні грають на території фану й легкого дофаміну: гейміфікація, жарти, маскоти, стрики, мікронагороди. Уся логіка побудована навколо зниження порогу опору – «це легко», «це весело», «ти навіть не помітиш, як вчишся».Promova ж робить крок у протилежний бік – апелює не до легкості, а до дорослої відповідальності. Не «розважимо», а «витримаєш». Не «пограйся», а «будь послідовним». Це ставка на користувача, який готовий прийняти дискомфорт як частину процесу росту.Такий підхід може звузити масову аудиторію, але водночас чітко окреслює власну територію – навчання для людей, які готові інвестувати зусилля. І саме в цьому може критися сильна довгострокова диференціація, якщо продукт реально підкріплює цю обіцянку. Бо borrowed authority працює лише тоді, коли продукт витримує обіцянку, яку підсилює авторитет. Цікаво буде подивитись не на PR-охоплення, а на когортні метрики через 2–3 місяці після релізу. Саме там і буде справжня відповідь, наскільки ця стратегія спрацювала.

Ви вірите, що наймають виключно за професійними навичками?А в Святого Миколая?1. Людський мозок – хитра штукенція. Він вміє робити таку річ: приймати емоційне рішення і швидко знаходити йому "логічне" пояснення. Це стандартний процес раціоналізації.Вас будуть оцінювати на співбесідах за тим, як ви виглядаєте.Вас будуть оцінювати на співбесідах за тим, як ви розмовляєте.Ваші сторінки будуть оцінювати до співбесід. Це не добре і не погано – це автоматична робота мозку.Позитивна новина: у кожної компанії свої критерії. Якщо вас скіпнули через зовнішність або стиль – радійте. Це не ваш метч.2. Віра в обʼєктивну оцінку – це як віра в справедливий світ.Пробачте, що скажу, але це інфантильно. Світ нічого нам не винен. Обʼєктивність – міф. Людина завжди дивиться крізь свої фільтри, досвід і упередження.3. At the end of the day, ми – люди, які працюють з людьми.Колись було модно казати – гарна людина не професія. Гарна людина, може, і ні. А от замотивована, уважна до деталей, та, яка розділяє цінності компанії і "горить" продуктом, проактивна - вже так.У команд є характери (вайб прим.ред 🙂Вони справді відрізняються. Ритми різні. Культури різні. І тому оцінювати кандидатів тільки по хард-скілам – це ризик найняти дуже скіловану, але неймовірно токсичну людину в команду. Це ризик найняти в команду супер швидшких рішень дуже повільну людину. Це ризик найняти в ворк-хард культуру людину з дуже чітким форк-лайф в сторону лайф беленсом. Тому оцінювати вас будуть, як людей.Це неприємно, це боляче, це "хто дав комусь право", але це реальність.Прийняти її стає легше набагато, коли ти розумієш, що оцінка наближає тебе до своїх.*звичайно, неприємно, коли скрінінг неякісний і ти не отримуєш офер через це. наприклад, бо ти не Водолій!** на це можна повпливати (за бажанням, як і на несправдливість світу)*** можна подумати, що це благословіння, бо ти не знаєш, які ще там процеси *намагічені*.