Овероптимізм і оверпесимізм у роботі. Який перекіс у вас?За 10+ років у маркетингу я помітила закономірність: у більшості спеціалістів є перекіс. Або в “ми завтра закриємо контракт на мільйони”, або в “це не спрацює, не варто й починати”.Як виглядає овероптимізм управлінських рішень.– Ставимо дедлайн, який гарно звучить, але не враховує реальну кількість ресурсів.– Переоцінюємо віддачу від інструменту або події.– Переоцінюємо реальне місце на ринку, лояльність аудиторії.Для цього навіть є термін. Planning fallacy – когнітивне викривлення, при якому ми системно недооцінюємо час, який потрібний для виконання задач.Результат овероптимізму виглядає приблизно так:Ми закладаємо в прогноз, що угода закриється “ось-ось”.Фактично ще немає підписаного контракту, але в голові клієнт уже в revenue. Розслабляємося.Плануємо витрати під майбутні гроші.Рахуємо cash flow, виходячи з найкращого сценарію, не маючи інші.І в якийсь момент отримуємо касовий розрив.Ставимо команді амбітні, але нереалістичні цілі. Не враховуємо реальну місткість ринку, довжину циклу угоди, ресурс людей.Коли дедлайн наближається, починається “дотиснути”, “ще трохи”, “давайте швидше”.У підсумку:– розчарування– зниження довіри до менеджменту– вигорання команди– і обіцянки, які більше ніхто не сприймає серйозноЯк виглядає оверпесимізм?– “Цей формат у нас не спрацює.”– “Ми вже пробували – не зайшло.”– “Educate-контент не дає SQL потрібного рівня.”– “Це занадто амбітно для нас.”Це все реальні кейси.Кейс 1. Канал, який “не працює”.Я приходжу в команду. Канал місяцями в мінусі. Спеціалісти чесно кажуть: “Ми вже все пробували. Результату немає.”Я спілкуюся з командою відкрито: якщо канал не окупається, ми його закриваємо. Бізнес не благодійність.Але якщо ми не хочемо закривати – тоді пробуємо інші підходи.Ми почали проводити тести – і тим самим інструментом, який “не працював”, вийшли в стабільну окупність.Кейс 2. B2B і educate-контент.У команди було упередження: вебінари не закривають ліди, які нам цікаві. Після довгої аргументації вирішили протестувати формат.З першого ж вебінару – SQL з компанії, з якою ми давно хотіли працювати. Саме вебінар став тригером до перемовин.Оверпесимізм часто маскується під “досвід”.Овероптимізм – під “амбітність”.Пару років тому я усвідомила, що автоматично знаходжу слабкі місця. У мене завжди три варіанти прогнозу. Це забракувало не одну ідею. Я була менш схильна до ризику, більше – до перевірених рішень. І це обмежувало, коли треба рости іксами.Я змінила “чому це не спрацює?”, на “що потрібно, щоб це спрацювало?”. І тоді песимізм перестав бути блоком і став інструментом.Мені здається, найсильніші команди – це ті, де є і оптимісти, і песимісти.Ті, хто вірять, що можна більше й амбітніше. І ті, хто одразу думають про ризики, терміни й ресурси.Ви більше овероптиміст чи оверпесиміст?Чи були у вас кейси, коли “воно не працює” раптом запрацювало? Або коли нереалістичні амбіції дорого коштували?