game of stories

​Три речі, завдяки яким люди закохаються у вашу історію1. Початок, що захоплює.Легендарний серіал LOST, який в середині нульових змінив ставлення до серіалів, розпочинається з того, що нам показують наслідки авіакатастрофи. Нам відразу стає цікаво, що трапилось, куди вони потрапили та що чекає людей на цьому острові?Аудиторію треба захоплювати відразу.2. Персонажі, які запам’ятовуються.Майже будь-яка історія стає цікавою, коли там є такі ж персонажі. Персонажі стають сильнішими та кращими, коли мають чіткі цілі та бажання.Подумайте про свій улюблений фільм або книжку, згадайте які там персонажі — я певен, що вони точно цікаві та такі, які обов’язково запам’ятовуються.3. Концепція історії, що привертає увагу.На початку створення історії — поставте собі питання: чому людям це повинно бути цікавим? Чим ця історія може їх привабити?Наприклад, серіал «Тед Лассо» відразу привертає увагу тим, що тренер з американського футболу летить в Англію, щоб очолити клуб Англійської прем’єр-ліги та тренувати професійних футболістів. 🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

«Інтерстеллар» — це не кіно про космос. Ви можете знайти цю історію Крістофера Нолана в купі добірок фільмів про космос. Але космос тут лише декорації та фон. Це кіно про найбільший страх батьківства — не побачити, як ростуть твої діти та не бути з ними поруч. Крістофер Нолан та його брат Джонатан, з яким він писав сценарій, використав космос, інші планети, фізику та продовольчі проблеми майбутнього життя на Землі для того, щоб кинути Купера (головного героя) в цю подорож та змусити його пройти цей шлях, і пропустити зростання своїх дітей. І тому ця легендарна сцена, де Купер дивиться відеопослання своїх дорослих дітей, — одна з найемоційніших в історії кіно. Батьку довелося залишити дітей заради їхнього майбутнього. Він живий, але далеко від них в часі та просторі. І саме в цей момент перегляду відео, він усвідомлює те, що втратив найдорожче, що мав. І це вже ніяк не повернути. Крістофер Нолан зняв велике кіно про найбільший страх батьківства й знайшов прекрасний спосіб розповісти цю історію. 🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Середина 1980-х років. Керівник Columbia Records потрапив на семінар Гарвардської бізнес-школи. Там він дізнався, що компанії використовують дослідження ринку, щоб спробувати передбачити інтерес до нових продуктів.Він найняв команду для проведення аналогічних досліджень у музичній індустрії.І ось що вони дізналися: потенційні покупці віддавали перевагу «новим і сучасним» музикантам, а не «старим».Серед таких «старих» був легендарний Джонні Кеш. Біограф музиканта пише, що тоді лейбл його просто вигнав. «Я був у повній апатій», — згадує Кеш. Columbia Records відмовилась від співраці з Кешем після 28 років співпраці. Це був 1986 рік. Музикант залишався у вигнанні до 1993 року. Тоді музичний продюсер Рік Рубін, після низки успіхів у роботі з молодими музикантами, захотів працювати з кимось «чудовим і важливим, але тим, хто зараз не найкраще виконував свою роботу». Мета Рубіна — побачити, чи зможе він допомогти їм знову робити чудові речі. Кеш і Рубін зустрілися. Продюсер захотів дізнатися музичні смаки Джонні, тому попросив його зіграти кавер-версії кількох улюблених пісень музиканта. Так вони прийшли до ідеї зробити альбом, наповнений сольними акустичними каверами.Якби вони провели дослідження ринку, вони, ймовірно, виявили б, що сольний акустичний альбом вважається «старим і традиційним», а тому навряд чи викличе інтерес у аудиторії.Але ось що згадує Рубін: «Я не намагався шукати пісні, які б «приєднали» Джонні до аудиторії. Я намагався знайти пісні, які мали б сенс для нього та його голосу».Зрештою вони вибрали тринадцять пісень для альбому American Recordings. Його випустили 26 квітня 1994 року. Платівка стала популярною серед критиків і слухачів. А також альбом отримав «Греммі», а Rolling Stone пізніше помістив його до свого списку 500 найкращих альбомів усіх часів.Що можна тут сказати? Є відома фраза про дослідження ринку, яку часто приписують Генрі Форду: «Якби я запитав своїх клієнтів, чого вони хочуть, вони б сказали мені швидшого коня».А ще можна згадати іншу цитату письменника Елвіна Брукса Вайта: «Мистецтво можна розрізати, але тоді воно загине в процесі». Історія вигнання та подальшого відродження Кеша — це лише один із незліченних прикладів неможливості й абсурду спроб передбачити смаки аудиторії.🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

В новому «Супермені» є доволі промовистий епізод: Коли оголосили евакуацію з Метрополіса, нам показують стареньку жіночку, яка взяла з собою рятувати маленьку черепаху. Джеймс Ґанн тут чітко показує людську емпатію: як ми рятуємо наших тваринок, наших друзів, навіть в страшних ситуаціях. Мені не подобаються такі порівняння, яке я зроблю далі, але це неможливо ігнорувати, тому що це частина нашого життя прямо тут і зараз. Сьогодні росіяни вдарили ракетами по селищу Ярова на Донеччині. В момент, коли люди отримували пенсії. Вже понад 20 загиблих. Переважно це старі жіночки, які не змогли врятувати ні себе, ні черепашку. Водночас з тим, як цивілізований світ показує такі сцени і вчить емпатії, відбувається ось таке. І відбувається у світі, де немає Супермена (який, до речі, рятує там також одну країну від агресії іншої). Який тут висновок? Та висновок завжди один: росія — країна-мразь, країна-терорист, і кожен росіянин і кожна росіянка в цьому винні. А Супермена ми можемо знайти лише на екрані, або на сторінках коміксів.

​Перш ніж почати писати історії та створювати мультфільми, компанія Pixar займалась програмним та апаратним забезпеченням.Команда комп’ютерників нічого не знала про сторітелінг. І в 1992 році кілька співробітників Pixar поїхали на триденний семінар. Там вони навчилися принципу сторітелінгу, який Pixar використовував для створення своїх хітів.У 1980-х роках The Graphics Group — команда з чотирьох розробників програмного забезпечення, які керували комп’ютерним підрозділом Lucasfilm — розробила комп’ютер для обробки графіки та редагування під назвою Pixar Imaging Computer. У 1986 році через фінансові проблеми Lucasfilm продала The Graphics Group Стіву Джобсу, який зареєстрував її як Pixar.Після створення кількох комп’ютерних анімаційних короткометражних фільмів і рекламних роликів у 1991 році Pixar уклала угоду з Disney на створення першого повнометражного комп’ютерного анімаційного фільму.Але було одне але. Ось що розповідає один зі співробітників Pixar: «Ми навіть не знали як зробити мультфільм, не кажучи про те, як його написати».Тож команда відвідала The STORY Seminar — 3-денний семінар зі сторітелінгу, який проводив сценарист і консультант з історій Роберт Маккі.Команда Pixar залишила семінар «як справжні віряни в доктрину Маккі про те, що персонаж постає найбільш реалістичним і переконливим із вибору, який робить у відповідь на свої проблеми. Це стало законом в Pixar».По суті, каже Маккі, це напруга, що керує всіма чудовими історіями: хтось чогось хоче, але щось стоїть на шляху його отримання.Керуючись цим принципом, команда Pixar почала писати історію про іграшку Вуді, який пишався тим, що був улюбленою іграшкою хлопчика Енді.«Світ Вуді похитнувся, коли на сцені з’явився новий блискучий суперник — космічний рейнджер Базз Лайтер, який став новим улюбленцем Енді».Ця напруга призвела до «Історії іграшок», яка вийшла в 1995 році і отримала чудові відгуки як від глядачів, так і від критиків.Після успіху «Історії іграшок» компанія Pixar неодноразово поверталася до цього принципу, до тієї напруги, яка рухає всі великі історії. Ось що говорить колишній керівник групи творчих розробок Pixar:«Наші фільми дуже звичайні з точки зору сюжетних умовностей, як-от арки персонажів. Якщо ви подивитеся на всі наші фільми, то там є головний герой, який відправляється в подорож і виходить з нею кращою людиною, або щуром, або рибою».🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

На небі тільки й розмов, що про чат джіпіті. І якщо ти скажеш, що не можеш відрізнити текст людини від тексту чату джіпіті, там, на небі, тебе вважатимуть лохом. Дуже часто чую про те, як люди розповідають, що вони легко можуть зрозуміти, чи написаний текст чатом джіпіті. Звичайно, я згоден, що іноді це очевидно. Але це не правило. І головна проблема в тому, що абсолютна більшість людей просто не вміють писати тексти. Взагалі. Сьогодні побачив рекламу, де дівчина розповідає, як дізнатися, що текст написаний чатом. «Ось просто візьміть кілька речень і проаналізуйте: чи є в них сенс взагалі? Бо саме чат любить додавати речення без сенсу». Можливо, і любить. Але ще більше це люблять робити люди. Так, можливо, ви пройшли курси копірайтерів, або працюєте в цій сфері й знаєте, що так робити не можна. Однак звичайна людина цього не знає. Для неї важко написати 3-4 речення. І зазвичай все перетворюється на два варіанти: 1. Якась незрозуміла вакханалія з набором букв, пробілами перед і після розділових знаків, повторами і просто маячнею. 2. Навмисний пошук складних слів і важких конструкцій, щоб надати своєму тексту «серйозності» та «потужності». І поява чата джіпіті допомагає цим людям дійсно покращити свої тексти. І так, це може бути помітно, але, чесно, краще вже так. Бо у використанні ШІ для текстів немає нічого поганого чи зашкварного. Він може швидко та ефективного допомогти людині. А ось вже людям, які експертно працюють з текстами, треба виходити на новий рівень. Недостатньо писати просто тексти, треба вміти їх аналізувати, покращувати, знаходити сильні та слабкі сторони, розуміти, що зробить цей текст ефективним і багато чого іншого. 🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Ця формула сторітелінгу — один із найпотужніших інструментів переконання й тому добре підходить для брендів.Вона називається метод Kishōtenketsu і складається з чотирьох частин:• Ki: Вступ• Shō: розвиток• Ten: Твіст (ускладнення)• Ketsu: Висновок (примирення)Кожен елемент має вирішальне значення для сторітелінгу, який продає.Кі — це створення сцени.Тут ваш читач повністю занурюється в поточну ситуацію та залучених до неї людей. Усе спрямоване на те, щоб привернути увагу та змусити його дивитися/читати далі.Завдання Shō полягає в тому, щоб окреслити такі моменти:• Куди треба йти нашому персонажу• Усе, що стосується нашої ситуації• Будь-які проблеми, з якими мав справу наш персонажЦе можливість окреслити проблему.Ten — це найважливіша частина історії.Ось що це:• Подія, яка змінила ситуацію• Унікальне рішення, яке ви знайшли• Результат, якого ви ніколи не очікувалиВажливо, що це не конфлікт, а поворот історії.Останній розділ — Ketsu. Це резолюція:• Як клієнт може отримати той самий результат• Що вам принесло це одкровення• Життя після трансформації.Тут ви малюєте нове життя для потенційного клієнта.🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Ваш бренд — це ваша історія. Це те, як ви презентуєте продукт, ідеї та послуги світові. Однак немає єдиного способу розповідати історію, бо й ваш бренд — це не якась одна ідея чи риса. Будь-яка хороша історія складається з багатьох елементів та сюжетних ліній та поворотів. А втім, на відміну від хорошої історії, історія вашого бренду не закінчується ніколи. Ви розказуєте її весь час. Щоразу, випускаючи щось у світ, ви розповідаєте історію свого бренду. Пост в інстаграмі розповідає історію, сайт розповідає історію, кампанія, вітрини в магазинах, заходи, телевізійна реклама, соцмережі — усі вони розповідають історію. Історія, розказана без серця, пристрасті чи мети, не покращує ані хороший бренд, ані хорошу людину. Аналогія з людиною тут дуже доречна. Усі ми особистості, неповторні та унікальні, цілісні та завершені. Ми — монолітна істота. Ви — самі собі бренд. Але копніть трохи глибше і побачите, що людина складається з мозаїк рис, переконань, сильних сторін і навіть суперечностей. Щоб пізнати когось, недостатньо дізнатися про нього/неї одну річ. Треба знати історію людини у її цілісності (чи хоча б добрячий її фрагмент). Звідки вона родом, чим займається. Що любить, а що — ні, як думає, відчуває і бачить світ. Погляньте на своїх близьких — чоловіка чи дружину, дітей, батьків, братів, сестер, найкращих друзів. Запитайте себе, чи змогли б ви розповісти їхню історію. (с) уривок з книги ексдиректора з маркетингу Nike Ґреґа Гоффмана «Як створювати емоцію».Забирай доступ до двох навчань зі сторітелінгу за найкращою ціною, всі деталі тут. Придбати доступ до навчань за цим лінком: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellingboost💻 Долучайся до Спільноти творців 🎬Підпишись на game of stories

​На що звертати увагу, коли дивишся кіно? Ці поради допоможуть створювати власні історії: Перша сценаПерша сцена — ключова. Вона захоплює увагу, задає тон, показує, якою буде історія: Приклади: • «Безславні виродки» — одразу зрозумілий тон, атмосфера, знайомство з головним лиходієм і натяк на героїню фільму. • «Парк Юрського періоду» — ще до титрів стає зрозуміло, що динозаври — небезпечна сила, і ця сцена інтригує. • «Джокер» — з перших кадрів знайомимося з головним героєм як із жертвою світу, і вже цікаво, як він стане Джокером.У сценарії фільму (як і будь-якої іншої історії) перша сцена має «зачепити» настільки, щоб хотілося читати/дивитися далі. Коли герой потрапляє в конфліктУ більшості фільмів конфлікт з’являється швидко — навіть якщо спершу показують «звичайне життя» героя.Що варто робити: • Оберіть кілька фільмів схожого жанру/тону, в якому ви хочете створити історію. • Визначте за скільки хвилин з’являється основний конфлікт в таких історіях. • Пам’ятайте: повільний «атмосферний» початок буває, але це рідкість. • Показали героя у його світі й швидко «кидайте» його у вогонь подій.Твісти, натяки і payoffs-momentsВивчайте, як у фільмах: • закладають дрібні натяки. • «відпрацьовують» їх наприкінці (payoffs moments). • додають сюжетні твісти.Це потрібно в будь-якому жанрі: • Заведіть глядача знайомою дорогою, а потім різко змініть напрямок. • Додавайте деталі про сюжет чи персонажа, які розкриються пізніше. • Ризикуйте і дивуйте.Що ви відчуваєте наприкінці фільму?Катарсис — це емоція, коли після фільму ви відчуваєте зміни, навіть якщо історія не має прямого стосунку до вашого життя. Це означає, що ви прожили шлях разом із героєм.Хороше кіно не просто розповідає історію, а залишає слід всередині глядача. Дивіться фільми і відмічайте, чи був у фіналі момент катарсису. Потім намагайтеся створити таке саме відчуття у власних історіях. Забирай доступ до двох навчань зі сторітелінгу за найкращою ціною, всі деталі тут. Придбати доступ до навчань за цим лінком: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellingboost💻 Долучайся до Спільноти творців 🎬Підпишись на game of stories

Ви, мабуть, бачили як нещодавно в ресторані Кацуріна отруїлась купа людей. Тоді багато хто відзначав щиру комунікацію, яка допомогла знизити рівень гейту та репутаційні втрати. І тепер вони знову це зробили. Кацурін запостив відео, як «Китайський привіт» змінив свої стандарти безпеки. І це приклад хорошого сторітелінгу. 1. Є персонаж, який змінюється: курка в кисло-солодкому соусі. Нам показують її трансформацію, від отримання товару до подачі. 2. Є різні персонажі, які допомагають страві пройти цю трансформацію. 3. Ці персонажі та історія курки показують нам, а не просто розказують, які тепер стандарти безпеки у «Китайського привіту». 4. Текст та мова максимально прості, що допомагає краще зрозуміти доволі складну процедуру. 5. І, звичайно, гумор. Це те, що допомагає ще більше закохати в себе аудиторію. Бо після всіх важливих і складних процесів, вони ще покликали священника, який освятив заклад. Це зрештою Львів)У результаті відео набрало понад 12 тисяч лайків, більше 400 коментарів і там люди підтримують заклад, аплодують і хвалять комунікацію. Ось так хороша історія допомогла бренду врятуватися. Забирай доступ до двох навчань зі сторітелінгу за найкращою ціною, всі деталі тут. Придбати доступ до навчань за цим лінком: https://secure.wayforpay.com/payment/storytellingboost