Нотатки креадира 🏴‍☠️

Оркестр - гарна метафора бізнесу. Обидва складаються з безлічі частин, процесів і інструментів.Що потребують різноманітної експертизи. Носіями якої є музиканти. Наявність яких аж ніяк не гарантує, що вийде музика.Навіть якщо всі вони - суперзірки. А диригент - гарна метафора стратегії. Обидва збирають все це різноманіття талантів, функцій і інструментів в одну логіку. І ведуть в спільному напрямку. Щоб у підсумку отримати музику.Чи може оркестр обійтися без диригента? Може. Проте шанси на отримання какафонії будуть дуже високими. Бо кожен музикант буде грати трохи про своє. Хтось - швидше. Хтось - гучніше. Хтось - складніше. Хтось буде чітко дотримуватись нот. А комусь неодмінно захочеться експериментів. І кожен буде впевнений, що саме його партія головна.Без спільної логіки процес перетворюється на набір окремих партій, де кожен ніби робить щось корисне, але разом звучить дивно.І те, що мало бути гармонією, перетворюється на набір звуків.Чи може бізнес обійтися без стратегії? Може. Проте шанси на отримання какафонії будуть дуже високими. Шкода, що почути неузгодженість дій складніше, ніж неузгодженість звуків.🏴‍☠️ Нотатки креадира

«Сутності не слід примножувати без необхідності».Я роками козиряв бритвою Оккама будучи впевненим, що знаю що вона означає. І навіть не напружувався, щоб вивчити тему трохи глибше (бо і так все зрозуміло, а значить не слід примножувати сутності). Моє розуміння було простим як двері: якщо дві гіпотези однаково добре пояснюють факти – обирай найпростішу. Пояснення зрозуміле так само, як і хибне. Вільям Оккамський насправді стверджував трохи інше: коли кілька гіпотез узгоджуються з даними, перевагу в першу чергу слід надавати тій, яка вводить найменшу кількість нових сутностей. Тобто не найпростішій гіпотезі, а тій, що найменше додає до того, що ми вже знаємо. Різниця майже непомітна, але вона є.Припустимо, пацієнт приходить до лікаря з втомою, головним болем і проблемами з концентрацією. У лікаря є кілька гіпотез: анемія, хронічний стрес, порушення сну, або ж рідкісний автоімунний розлад. Всі вони теоретично можуть пояснити симптоми. Дістаючі лезо Оккама лікар почне з анемії. Не тому що це єдина версія, а тому що вона не вимагає жодних нових сутностей. Анемія існує, вона добре задокументована і перевіряється простим аналізом крові. Автоімунний розлад – це нова невідома сутність, існування якої ще треба встановити. Починати з неї означає перестрибувати через все відоме до невідомого. Якщо лікар перевірив анемію і вона не підтвердилась, він переходить до наступної гіпотези. І так далі, від гіпотез з найменшою кількістю нових сутностей до найбільшої. Анемія не простіша за автоімунний розлад, обидва стани складні з медичної точки зору. Але анемія не вимагає доводити існування нового явища. Те саме і в бізнесі. Припустимо, якась молочна компанія помічає що продажі йогурту впали. З'являються дві гіпотези причини. Перша. Конкурент знизив ціну і забрав частину полиці в супермаркеті. Це перевіряється за день – зайшов у магазин, подивився на полицю, порівняв ціни. Друга. Формується нова культура споживання, покоління YWZ принципово відмовляється від молочних продуктів через етичні переконання, і це змінює ринок. Це припущення про культурний зсув – нова сутність, яку ще треба довести як реальне і стале явище. Обидві гіпотези можуть пояснити падіння продажів. Але друга вимагає спочатку довести існування самого явища і тільки потім його вплив на продажі. Бритва Оккама змушує починати з першої. Перевірити полицю і ціни. А потім рухатися до наступної гіпотези. Власне, це і є бритва пана Оккама. Задача не в тому, щоб знайти найпростіше пояснення. А в тому, щоб починати роботу з пояснень, що додають найменше нового до вже відомого. В решті решт бритва не гарантує що ми знайдемо правильну відповідь. Вона лише гарантує що ми шукатимемо її у правильному порядку. P.S. Оригінальна цитата Оккамського звучить так: «Множинність ніколи не слід постулювати без необхідності». Що само по собі є ілюстрацією принципу - коротше і точніше за всі пізніші перефразування.P.P.S. Якщо вам здається, що цей підхід суперечить науковому - вам здається. Бритва Оккама є одним із найважливіших евристичних принципів наукового мислення, бо вона не каже, що «простіше» означає «правильніше». Вона закликає не вводити нових припущень, доки цього не вимагають факти.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Лаконічна і, як на мене, абсолютно достатня метафора системного мислення. Все, що відбувається в нашому житті, можна розглядати як окремі події. А можна ставитися до них як до частин системи. У кожному випадку ми можемо знайти певні повторювані патерни. За кожним патерном - передумови його виникнення. А за кожною передумовою - ментальні моделі, які й сформували цю систему.А ще одна корисна вправа, якою я іноді люблю займати мозок, - уявляти, що будь-яка подія може бути не лише системою, а й підсистемою або надсистемою.Наприклад, я запізнююсь на зустріч. Окрім питань на айсбергу, можна поставити собі ще два.1. Якщо запізнення - це підсистема, то до якої надсистеми воно належить?Можливо, це лише один із проявів моєї системи управління часом. Або робочої дисципліни. Або навіть життєвих пріоритетів.2. Якщо запізнення - це надсистема, то з яких підсистем воно складається?Пізно ліг спати. Не заклав запас часу на затори. Затримався на попередній зустрічі. Неправильно оцінив час.Зазвичай причини проблем лежать не на тому рівні, на якому ми бачимо самі проблеми. Така ментальна акробатика іноді допомагає перестати гасити пожежі окремих подій і працювати радше із системами, які їх породжують. Або принаймні частіше їх помічати.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка зі Стаськoю Падалкою - копірайтеркою, лекторкою, письменницею, з якою в мене пов’язана величезна історія. Спочатку - як з кращою студенткою першого курсу «Рекламних комунікацій» в Багажі. Потім - як з копірайтеркою (а згодом і груп-хедом) в Arriba!, з якою ми разом зробили купу яскравих проєктів. Потім - як з однією з топових лекторок на курсах школи. А ще як з авторкою двох книжок для копірайтерів, лекторкою ледь не всіх українських шкіл креативності і комунікацій, і людиною, яка вже хтозна скільки років надихає любов’ю до текстів і сенсів.1. Які 1–3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно?Найгірше і найкраще, що в мене коротка памʼять. І забуваю книги і фільми, навіть якщо вони дуже-дуже-дуже мене вразили. Тому якщо книги і впливають, то ненадовго. Проте згадаю ті, що свого часу довго не відпускали.Тоні Моррісон, «Кохана». За переалітіння реальності і травмованої фантазії, твісти і оголені нерви персонажів.Томас К.Фостер, «Читай як професор. Жвавий і захопливий посібник з читання між рядків». За неочевидні підходи в аналізі художнього тексту і небісячі загравання з читачем.Макс Кідрук, «Не озирайся і мовчи». За нетфліківський саспенс, за нове відчуття пейдж-тьорнера саме української літератури і цілковиту задротність при підготовці матеріалів. 2. Назви 1–3 людей, у яких ти чомусь навчилася за останній рік. Чому саме?Пилип Білянський. Навчив не катастрофізувати і концентруватися на теперішньому. А ще — як робити неймовірні стейки з тунця.Олеся Захарчук. Навчила, що навіть в безвихідних ситуаціях можна знаходити опори.Міккі, собака Анастасії Чайковської. Навчила дозволяти собі бути в будь-якому настрої. І якщо комусь не подобається твій attitude — штош, хай дочекаються дня, коли будеш добріша. Або ні.3. Яка в тебе є найдивніша звичка?Коли проїжджаю під мостом, по якому їде поїзд, плескаю в долоні і загадую бажання. 4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?Ха) Погодитися стати однією з лекторок на першому курсі з копірайтингу в Багажі. З того виросли інші лекції-курси, купа клієнтів і дві книги.5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?Здається, що нічого незвичайного не маю тут. Тренування тричі на тиждень, вісім годин сну щодня і календар з нагадуваннями. Всьо. Ну, і ще в блокнот записую)6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?Караоке з правильними людьми. Важливо, щоб вони не вміли співати прям добре.Пару днів бед-ротінгу з кішкою, джанкфудом і кіно.Вилазка на Столичний ринок. Там нюхати помідори, дегустувати абсолютно все і шукати азійські смаколики.7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше - у роботі, в житті, у складні моменти?Я буду собою пишатися, якщо так зроблю? А моя 15-річна версія?Це круто?8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Найкрутіше — це бачити, як тексти-ідеї-задуми обростають формою і втілюються. У різному форматі: рекламах, книгах, діях команди. Це ж магія)9. По якому питанню ти суттєво змінила свою точку зору за останній рік? «Володар перснів» — нормальне кіно, виявляється. 10. У чому зараз твій головний виклик — особистий чи професійний?Не іржавіти: не триматися за перевірене старе і швидше вчитися.————#надиханка - це 10 запитань людям, чиє мислення й дії надихають, про те, що допомагає їм живитися, творити й рухатися далі в українському контексті🏴‍☠️ Нотатки креадира

Почав читати підручник Practical Crime Scene Processing and Investigation. Бо завжди було цікаво, як навчають уважному спостереженню за подіями і об’єктами навколо. А там у першому ж абзаці автор описав головне, що варто памʼятати про всі наші методи дослідження людей і ринків разом (які насправді ніякі не маркетингові, а соціологічні). Перш за все - не існує єдиного «правильного» способу роботи на місці події. Є чітка і конкретна мета, заради якої ми це робимо: зібрати якомога більше доказів у максимально придатному і незайманому стані. Досягши цього, ми сподіваємось точніше визначити, що сталося або не сталося в досліджуваній ситуації. Кожна наша дія спрямована на досягнення цієї мети.Звичайно, існує базова послідовність роботи на місці злочину. Слідчі, як правило, оцінюють обстановку, спостерігають, документують, проводять огляд, збирають докази і аналізують місце події - саме в такому порядку. Тобто певні правила гри існують, просто вони не є жорсткими і незмінними. Якщо є правила - є й очевидно «неправильні» дії на місці злочину. Водночас жодні два місця події не є однаковими, і кожне з них ставить унікальні завдання, які необхідно вирішувати.Зрештою, лише беручи до уваги загальну мету, дотримуючись оптимальної послідовності дій і розуміючи відповідні криміналістичні методи, слідчий може прийняти обґрунтоване рішення про те, як діяти. І навіть тоді немає гарантії, що це рішення виявиться правильним. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному? У мене декілька застосунків, якими користуюся регулярно:Я планую в Notion рік, місяць, тиждень і день за певною структурою, виділяючи головну ціль місяця в особистому та робочому і декомпозуючи її на плани тижня і дня. Це допомагає не розпилятися і нагадувати собі, що для мене дійсно важливо, а що — шум.Day One — мій щоденник, у якому я майже щодня виписую думки, відчуття, плани, зберігаю фото. Це неймовірно допомагає подивитися на себе і на поточні проблеми ніби зі сторони, розгледіти, де думка, а де — факт, структурує мислення і допомагає намітити наступні кроки.Way of Life — застосунок, де я щодня відмічаю звички, які хочу засвоїти. Тут головне — не сварити себе за червоні квадратики замість зелених, сприймаю це як нагадування про те, на чому хочу тримати фокус.Одним із найкращих інструментів тримати фокус на головному, було поставити собі обмеження на пів години на день на соцмережі з паролем, який я одразу забула. Щоб поновити його, потрібно спочатку згадати пароль від пошти, потім його підтвердити, тобто пройти нелюдські муки. Тож виходить так, що я просто туди не заходжу. Це заощадило мені купу часу..6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?Робочі зустрічі, на яких не треба вдивлятися в цифри, я проводжу, ходячи на доріжці. Таким чином не помічаю, як за 4–5 зустрічей неспішної ходьби виходить по 10 км на день. Як у книжці — без зусиль 🙂Придбала собі Whoop — у мене було прозріння, як мало я сплю, тож завдяки йому стала лягати раніше і спати довше, але я ще далеко від вимог трекера — навчаюся.Медитація 20 хвилин на день, яку вже згадувала. Ідеально, якщо серед робочого дня — це кардинально знімає напругу і змінює динаміку, сприяє ясності думок і зменшує імпульсивність у всьому.7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?Раніше це питання було: як встигнути все, що я хочу, у всіх цих сферах. Зараз у мене основне питання — як в світі, де так багато спокус і цікавих можливостей, виділити і залишити те, що насправді відповідає моїм прагненням і талантам. 8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Зараз я прагну бути в роботі архітектором середовища: менше вирішувати задачі, а більше налаштовувати системи, завдяки яким втілюються задуми. Місія Сільпо — дарувати радість та враження, і, на відміну від багатьох лозунгів компаній, що залишаються на папері, мені пощастило працювати в компанії, вся культура якої побудована навколо ідеї служіння Гостям. Коли в основі роботи є ідея, це надихає значно більше будь-яких інших стимулів.У мене досі прискорюється серце від моєї причетності до створення продуктів та вражень для мільйонів українців. У мене — робота мрії, бо є великий ступінь автономності у втіленні будь-яких ідей — як у мене, так і в команди.9. По якому питанню ти суттєво змінила свою точку зору за останній рік?З приводу важливості відновлення. Раніше мені здавалося, що для того, щоб бути ефективною, треба бігти ще швидше. Зараз я впевнена, що для того, щоб бути ефективною, важливо давати собі простір. Наприклад, зараз я впровадила дні тиші — коли я не споживаю ніякого контенту і ні з ким не розмовляю впродовж двох годин. Спочатку це було суперважко. Потім я відчула, що це дає мозку можливість переварити отриману інформацію та думки, і найкращі мої ідеї та рішення приходять якраз у ці години. 10. У чому зараз твій головний виклик — особистий чи професійний?Професійний — вдосконалити аналітику ініціатив, що запускає маркетинг, і виокремити вимірюваний вплив на поведінку Гостей.Особистий — навчитися лежати на прекрасній галявині біля мого дому, не прокручуючи в голові купу думок з приводу того, як втілити професійні виклики 🙂🏴‍☠️ Нотатки креадира

Я завжди вважав себе достатньо поганим управлінцем. Але оскільки підприємництво - єдине середовище, в якому мені цікаво існувати, довелося шукати моделі управління, які були б зрозумілі і комфортні людині, яка ненавидить моделі управління. Книги, курси, школи, консультації, молитви до всесвіту. Чим більше шукав, тим більше дратувався тим, що жодна з них не підходить. Наче під час примірки костюмчик сидить непогано, а починаю його носити і щось обовʼязково трапляється - то рукав відірветься, то гудзик відлетить. Проблема ускладнювалась тим, що в мене кілька компаній, в яких я управляю геть різними командами, з різними процесами, навичками і мотивами. Поки одного дня (фраза суто для драматизму, ніякого одного дня не було, це був довгий процес) я не усвідомив, що в спробах знайти одну модель управління, все, що я насправді роблю, - це намагаюсь визначити до якого типу управлінців я належу, щоб потім зрозуміти як з цим бути.Моїм осяянням стало усвідомлення, що не існує одного стилю управління. Що все, що я вважав такими стилями - директивний, наставницький, підтримуючий та інші - насправді є інструментами управлінця, а не типом характеру чи ідентичністю. І цими інструментами управлінець має користуватися для вирішення різних задач, з різними людьми, в різних контекстах. Справжне полегшення настало коли я натрапив на модель двох американських вчених-біхевіористів - Херсі і Бланшара - які створили свою теорію ситуативного лідерства. Разом з моїм другом GPT ми наклали її на всі мої нотатки про управління і намалювали модель, яку сьогодні вважаю найкращим з того, що я для себе знайшов. Фундамент цієї моделі простий: стиль управління - це не сталий опис типажу управлінця, а радше один з інструментів в його арсеналі для управління людьми різного ступеня зрілості в різних ситуаціях. А шукати один свій стиль - то дурня. Допоки нема задачі стати молотком, який забиває щоразу трохи різні, але все ж таки тільки цвяхи.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Час від часу на різних заходах спливає питання про те, як обирати сильні креативні ідеї. У відповідь на такі питання хочеться одразу або почати філософствувати про таємні знання старійшин креативного цеху (їх не існує), або давати посилання на 7+ HumanKind GPC Scale від Лео Бернета (яка насправді більше підходить для оцінки вже втілених ідей), або довго пояснювати якусь спрощену версію idea scoring matrix (взагалі не розумію, чому в систем оцінки креативних ідей такі нудні назви).Але насправді, якими б не були наворочені алгоритми вибору, зрештою останнім фільтром буде внутрішнє відчуття. Його неможливо перекласти в систему. Підозрюю, що йому неможливо навчити. І навряд вийде масштабувати. І про це чудово сказав Крістофер Нолан в інтерв’ю про свій культовий «Мементо».«Десь у глибині свідомості я постійно думав: а ти взагалі зможеш це зробити? Трясця, ти ж збираєшся зняти фільм у зворотному порядку! Весь час було відчуття: ось-ось хтось увірветься і скаже: “По-моєму, це все маячня”. Коли знімаєш фільм, ти повністю заглиблюєшся в нього, зариваєшся всередину - і зрештою вже не можеш побачити його збоку, настільки в ньому розчиняєшся. І тоді говориш собі: окей, я написав сценарій півроку тому, і тоді це здавалося хорошою ідеєю. Тож єдине, що зараз варто зробити, - довіритися першому імпульсу. Просто сказати: ось що я знімаю. Ось що я роблю. Ось чому я написав цей сценарій. Це має спрацювати. Просто довірся процесу». Складність вибору ідей постає в тому, що робиться він коли ідея ще не набула своєї фінальної форми, не наростила мʼязів і сенсів. Бо всі ідеї народжуються потворами. Тому набагато важливішою складовою вибору ідей мені здаються не всілякі алгоритми, шкали і матриці, а розвиток креативної інтуїції. Яка народжується з надивленості, різноманіття досвіду і постійної рефлексії над проєктами і своїми підходами. І є в мене гіпотеза, що найсильніші креативники світу відрізняються від інших не методиками генерації геніальних ідей, а інтуцією, яка дозволяє побачити їх зерна в океанах лайна.P.S. З «Мементо» таки спрацювало, хоч дистриб’ютори і не повірили в його успіх. Фільм вийшов у прокат лише в одинадцяти кінотеатрах. Зібрав $352 243 за перший тиждень. На другому тижні - п’ятнадцять кінотеатрів і $353 523. Серед дистриб’юторів, які спочатку відмовились від картини, був і Miramax - тепер він кинувся назад і відчайдушно намагався викупити фільм у Newmarket. Третій тиждень - сімдесят шість кінотеатрів і $965 519. Miramax міг лише спостерігати, як фільм злітає: чотири тижні в топ-10. Зрештою - 531 майданчик і понад $40 мільйонів зборів (майже в пʼять разів більше за бюджет фільму). Дві номінації на «Оскар». Рівно через два роки після провального показу для дистриб’юторів.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Майже все, про що ми мріяли багато років, сталося!Харків потрапив до списку переможців найвідоміших фестивалів світу – Cannes Lions, D&AD, Clio та інших!Політики в Європі та конгресмени в США хоча б на мить відчули на собі, що таке сирена, і не могли її вимкнути!Ми посіли друге місце в списку найкреативніших агенцій країни за результатами міжнародних фестивалів!Про що ми навіть мріяти не могли – так це про те, що досягти всього цього вдасться разом із величезною командою неймовірних людей із різних країн, які віддали місяці свого життя цьому проєкту та підтримці України. І в першу чергу – наших друзів і креативних близнюків з агенції Officer&Gentleman. Обіймаємо вас усіх міцно!Єдине, чого не сталося – наші північні сусіди ще не зникли. На жаль, фестивальні нагороди не закінчують війну. Тож якщо хочете привітати нас із цими нагородами – будь ласка, оформіть підписку на підтримку нашого фонду Волонтерська. Кожна підписка допомагає нам допомагати тим, завдяки кому ми взагалі маємо можливість створювати проєкти, жити, працювати й говорити про Україну зі світом.Підписка на Волонтерську.Дякуємо 💛💙P.S. Повний кейс про AirAlarm Clock дивіться на нашому сайті. AAAAAAAARRRRIBAAAAA!🏴‍☠️ Нотатки креадира

3. Яка в тебе є найдивніша звичка?Вагаюся між двома. Перша — погоджуватись на тексти про себе. Це дається мені страшенно складно, але все ж таки я погоджуюсь — і це вже, мабуть, звичка. Друга — перш ніж відповідати, я б, мабуть, спробував домовитись про те, що ми маємо на увазі під словом «найдивніша» — і це якраз і є моя звичка. Я намагаюсь визначити значення ключових слів перш ніж відповідати на будь-яке запитання. Мене ця звичка не бісить — але, підозрюю, що моїх співрозмовників вона може підбішувати.4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя?Думаю, те життя, яке в мене є, — це прямий наслідок моїх рішень. Навіть тих, які були несвідомими або непомітними — і з огляду назад навіть не здаються нам рішеннями. Можливо, якби я, умовно, вийшов зі свого улюбленого кафе минулої суботи на десять хвилин пізніше, я б зустрів людину, яка б сказала «а давай...» — а я такий «а давай!» — і все пішло б зовсім інакше. Але якщо говорити про те, що найбільше змінило мою професійну траєкторію, то це рішення відкрити власну агенцію. Залишити місце з гарною зарплатою, де тобі подобалось, де було комфортно, де поруч були чудові люди, які любили свою роботу і по-справжньому вміли її робити — і піти в невідомість, щоб спробувати робити все так, як хочеш ти. Це страшне рішення. Але я радий, що прийняв його і прийняв його разом зі своєю партнеркою і дружиною Інною.5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному?Не знаю, чи можна назвати це практиками в класичному розумінні, але я постійно намагаюсь обдумувати все, що роблю або не роблю. Не поверхово, а максимально глибоко: навіщо це? що я від цього хочу? чи справді це те, що мені треба? Це такий внутрішній діалог, який не завжди приємний, але він допомагає не плутати зайнятість із рухом уперед. Виходить не завжди і не на сто відсотків — але якось та й вдається.6. Як ти відновлюєшся? Що дає тобі відчуття наповнення й повертає енергію?Я медитував — і це прекрасне відчуття. Ось зараз пишу про це і знову ловлю себе на думці: треба повернутись, тому що це насправді працює. А нещодавно я ще й почав бігати. Пробіжка зранку, коли ще всі сплять або тільки прокидаються, — це теж окремий вид медитації. Ти один, тихо, і є лише ти і рух. Мені здається, що і медитація, і біг роблять одне і те саме: повертають тебе до себе.7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти?«Чому?», «Нащо?» і «Що?». 8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Я вигадую ідеї. Різні: для інсталяцій, картин, реклами, кіно, книжок, пакування, комунікаційних кампаній — та для будь-чого, власне. Це, мабуть, єдине, що я справді вмію. І в цьому і є сенс — я люблю цей процес. Мене надихає сам момент, коли ідеї ще немає, а потім вона з'являється. І ще більше надихає, коли вона потім реалізується і живе в реальному світі.9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік?Стосовно того, якою має бути реклама — сьогодні, завтра, післязавтра. І стосовно того, як має трансформуватись креативна агенція як структура, як бізнес, як середовище. Це два пов'язаних питання, і мої відповіді на них суттєво змінились.10. У чому зараз твій головний виклик — особистий чи професійний?Трансформувати агенцію відповідно до того нового розуміння, про яке я щойно говорив. Це і є головний професійний виклик. Не придумати відповідь — відповідь вже є. Втілити її — ось де складно.🏴‍☠️ Нотатки креадира