У складних проектах половина шляху - це ніколи не половина шляху. Час - штука відносна. Перша половина роботи відчувається зовсім не так, як остання. Коли ми починаємо щось велике, складне і цікаве, час минає швидко завдяки нашому запалу, з яким ми приступаємо до роботи, допаміну і ще купи дозволених хімікатів, якими наповнюється наша кров. Друга половина - повна протилежність. Ми вже набили шишки, половина наших гіпотез не спрацювала, зʼявилась втома, зневіра і знову ж таки, хімікати в крові. Кожен раз, коли при плануванні складних проєктів я розглядав іх як просто послідовність етапів, я або пролітав повз дедлайн, або дотягував проєкт на морально-вольових, з розмазаними сльозами, кровʼю і потом по обличчю. Бо складний довгий шлях - це не тільки послідовність кроків, це ще й послідовність станів, які розподіляються по часу нерівномірно. «Якщо тобі потрібно пройти 100 кілометрів, вважай 80 з них серединою» (с) щось на японському. Допомагає при плануванні складних проектів і бігу на довгі дистанції.🏴‍☠️ Нотатки креадира