Estadísticas de telegram channel - @booksntalks

В Швеції розгорівся перекладацький скандал!🔥 В перекладі книги Тімоті Снайдера Про свободу виявили, що перекладач(ка?) дописав від себе частину тексту.⚠️ Наразі виявили один фрагмент, де форма шкільної команди з футболу – завдяки перекладу – стала втіленням нацистського ідеалу нації як живого організмуЯсна річ, в Снайдера нічого про нацистів та націю-організм немає🤔 В книги офіційно немає перекладача: видавництво стверджує, що перекладач побажав залишитися анонімним. Але є підозри, що було використано ШІ⚠️ Ясна річ, що у видавництва вже питали, чому не консультувалися зі Снайдером? Позиція видавця: Снайдера не питали, бо він би й так не відповів. Доволі дивна відповідь, оскільки автор дуже відкритий чоловік❗️ Натомість можемо тільки втішитися, що маємо чудовий український переклад, виконаний Галиною Герасим, де всі суперечливі моменти уточнювалися в автора. А сама книга вийшла у видавництві "Човен" минулого року. Зараз її на сайті нема. Наскільки я розумію, перший тираж вже розпродано!

Сьогодні помер Мартін Поллак (1944–2025) – австрійський журналіст та публіцист, який гостро піднімав тему відповідальності австрійців за злочини нацизму. За це він отримав "тавро" Nestbeschmutzer (того, хто паплюжить власне гніздо), адже політика пам'яті Австрії після 1945 керувалася принципом: "Австрія – перша жертва Гітлера". Але, як писав Поллак, австрійці займали високі посади в ІІІ Райху...Приводом до такого інтересу була сімейна історія: батько Поллака був нацистом (і загинув в горах, намагаючись втекти в Італію). Але Поллак його не пам'ятав, бо йому тоді було 3 роки. Намагаючись дізнатися більше про батька, Поллак виявив темне минуле – родини та Австрії...🔥 Україна також в центрі уваги Поллака. І з цим пов'язана кумедна історія. Насправді, він нами не цікавився. Але 1983 поляки не пустили його Польщі, щоб в архівах вивчати австрійську Галичину.Тому Поллак вирішив зробити "літературну мандрівку" в Галичину – і проаналізувати твори австрійських письменників про цей регіон. І захопився Україною!

Через повномасштабне вторгнення я пропустив, що українською вийшла перша книга Брюно Латура!ℹ️ Насправді, це збірка трьох його статей та транскрипт однієї дискусії за його участі🧐 Латур є засновником actor-network theory (ANT), яка пропонує розглядати людей та не-людей як складові однієї мережі. В принципі, логічно, хоча і складно: не-люди (речі чи інші живі істоти) "вплетені" у соціальні відносини людей🔥 Латур починав з вивчення взаємодії людей та... мікробів, але найбільш відомою є його стаття про двері: як соціальні відносини втілюються в доводчику, і як доводчик змінює соціальні відносини🔥 Але в цій збірці представлений більш пізній Латур, який змістив свою увагу на складніші проблеми: взаємодія людини та природи. Зокрема, в цих статтях йдеться про міста з погляду ANT🥳 Я радий, що вийшов книгою переклад одного з найцікавіших соціологів ХХІ століття. Шкода, що це не один з його програмних текстів, як-от Science in Action чи Reassembling the Social. Але вірю, що й вони з'являться українською!

🥳 Сьогоднішній іменинник — Ансельм Строс (Strauss) (1916—1996)❗️ Строса зараховують до символічного інтеракціонізму (але сам він з кінця 1960-х був проти) — у чиказькій версії. Ця гілка інтеракціонізму вважала неможливим створення теорії, оскільки будь-яке соціологічне дослідження скероване на вивчення ситуацій, які є унікальними та неповторними❗️ Але це не означає, що Строс не займався теоретизуванням1️⃣ Він зробив значний внесок в теоріюідентичності 2️⃣ В 1978 видав книгу "Переговори" (Negotiations), де виклав свою версію інтеракціонізму❗️ Проте найбільша заслуга Строса — в сфері методології. Він є співавтором grounded theory — цікавої і складної методології до вивчення соціальної дійсності, яка допомагає "вхопити" та узагальнити соціальну реальність майже безпосередньо❗️Також Строс відомий дослідженнями госпіталів — як персоналу, так і пацієнтів (його цікавило, яка персонал комунікує і взаємодіє зі смертельно хворими пацієнтами)🙁 На жаль, жодної його книги українською не перекладено

#відгук #прочитане #смоленський📖 Павел Смоленський. Похорон різуна (Наш час, 2006)[Перекладач – Андрій Бондар]Надзвичайно гостра збірка репортажів, написаних в 1998-2000 рр., тобто близько 25 років тому. Павел Смоленський – майстер репортажу. Хоча в центрі книги – відмова польського громадянства визнавати воєнні злочини, вчинені польськими військами в 1940-х рр., проте всі репортажі передають дух та атмосферу кінця 90-х. Мені складно пояснити, в чому це проявляється. Просто якщо вам довелося жити в той час, від тексту будуть постійні флешбекиПавел Смоленський не є українцем. Навіть більше, його тексти не є написані з української перспективи. Це тексти поляка, написані для поляків. Але є один важливий нюанс: це тексти поляка, який справедливість та істину ставить вище за вузьколобий патріотизм. Іншими словами, для Смоленського визнання польської відповідальності за злочини ХХ ст. – це частина польської ідентичностіТому його тексти гострі і нещадні щодо українців. Але перш за все – щодо поляків. Смоленський описує незначні, на перший погляд, історичні події. Незначні з перспективи Другої світової війни, адже йдеться смерть кількох десятків цивільних чи військових – на тлі мільйонних жертв в Європі. Втім, Смоленського цікавить інше: чому через десять років після падіння комунізму ці жертви досі не отримали гідного поховання та вшанування?! Він розповідає історії загиблих як вояків УПА, так і мирних українців – і боротьбу за їхнє перепоховання протягом 1990-х.Смоленський не хоче звинувачувати польську владу чи місцеві громади, але кожного разу він від розпачу ховає обличчя в долонях: Польща відмовляється визнавати українців, вигадуючи різні виправдання. На ксенофобському полюсі – звинувачення, що українці різуни, на іншому – заклики бути толерантними і не розпалювати ворожнечу. Так, частина польських урядовців раптом говорить Смоленському: наше суспільство є толерантним, бо не дає слова українцям, інакше вони своїми вимогами подбати про гідне поховання своїх рідних зруйнували б усю толерантність!Смоленський не знає, що з цим робити. Він просто розповідає історії. Ось мирні українці, яких вбили просто за те, що вони українці, а тіла скинули в яму посеред поля. Ось їхні рідні, які намагаються організувати перепоховання. Ось влада, яка каже, що місце поховання через 50 років важко встановити. Ось небайдужі і совісні поляки, але переважно – українці Польщі, які дізнаються від селян, де ж ця братська могила. Якщо урядовцям і кількох років бракує, щоб офіційно ідентифікувати місце поховання, то активістам достатньо і 15 хвилин. І ось місцева влада, яка каже: “А навіщо вам перепоховання? Це збурить громаду. А ситуація ж і так спокійна: на могилі вирощують агрус та порічки. А могли ж корів випасати!”І Смоленський просто не розуміє: Чому так!? Його тексти натякають на джерела таких упереджень. Але їхня сила в іншому. Смоленський запитує: чи варто триматися за ідентичність, яка не має гідності визнати вину і попросити прощення? І це питання, яке робить його текст важливішим за опис україно-польських дискусій та суперечок 1990-х. Це питання, яке важливе для будь-якої людини ХХІ ст.: Чи гідною є та ідентичність, яка нехтує елементарною людяністю? Смоленський вважає, що не є. Але він вірить, що будь-якій ідентичності треба давати ще один шанс: стати більш людяною, а тому – гідною майбутнього!

🥳Вчора також був день народження Гарольда Ґарфінкела (1917-2011), американського соціолога, засновника етнометодології - найоригінальнішого напрямку в західній соціології ХХ ст.ℹ️Ґарфінкел наголошував, що в більшості соціальних ситуацій ми опираємося на фонові очікування, тобто неусвідомлюване знання про очікувану поведінку в конкретній ситуаціїℹ️"Ґарфінкелінг" - це порушуючі експертименти, мета яких порушити звичний порядок взаємодії, щоб виявити фонові очікування 🔥Ґарфінкел виявив, що часто мета нашої взаємодії не створити певне враження, а радше не порушити враження, яке люди вже самі про нас створили. Тобто не зруйнувати фонові очікування!❗️Наприклад, шахраю не треба вас в чомусь переконати. Він просто "розміщує" взаємодію в такій ситуації, де ви одразу приписуєте йому певні очікування. Йому ж головне їх не порушити❗️Тому викривання шахраїв (які вам дзвонять "з банку") - це порушуючий експеримент. Ви змушуєте людину озвучити фонові очікування. Шахрай цього ніколи не зробить! Тому одразу "відступає"

🥳Full house!🥳Нарешті зібрав всього Сімака, перекладеного українською!🧐І маю надію, що буде ще!🙃До Сімака я не думав братися, бо в школі він мені видався нудним (за винятком "Міста"). Три з його романів я просто закинув читати🔥Але зараз вирішив перечитати "Місто" і... Ось п'ять творів Сімака, з яких три прочитано - з величезним задоволенням!🧐До речі, зараз вважаю "Місто" найслабшим твором. "Всяке тіло – трава" - це твір, з якого треба починати знайомство з Сімаком. "Транзитна станція" – це сумний шедевр🔥Саме читаючи Сімака я зрозумів: ось він #hopepunk ℹ️Герої Сімака – лузери (так їх називав Сімак), які не здатні на величні діяння. І, тим не менш, їхній героїзм більш щирий і правдивий. Вони нагадують звичайних людей довкола, які в потрібний момент приймають правильні рішення, хоча їм це може коштувати всього🥳Радію, що Сімака переклали українською. І тішуся, що вирішив його пере(до)читати!⚠️Але потрібно пам'ятати, що Сімак народився 1904 року. Жіночі образи в його творах дуже слабкі або й відсутні...

#прочитане #відгук📖Олеся Хромейчук. Смерть солдата, розказана його сестрою (Віхола, 2023)ℹ️Якби не аудіоверсія, яку слухав на Librarius'i, то не знаю, як довго я "гриз" би цю невелику книгу🔵Невелику, але дуже важку🔵Олеся Хромейчук написала текст, який є дуже особистим, але водночас соціологічним (чи антропологічним)🔵Найбільш різкою для мене виявилася частина про некрологи. Авторка щиро і розпачливо водночас описує закономірності укладання некрологів для загиблих в АТО/ООС. З одного боку, вона права: ці некрологи не розповідають про людину, якою вона була. І цим вони суперечать індивідуальній пам'яті. З іншого, йдеться про пам'ять, яку суспільство намагається зберегти про людину🔵Загалом, важко писати про цю книгу саме як про дослідження пам'яті. Вона надто щира, щоб сприймати її як науковий текст (чи автоетнографію). З іншого боку, вона написана науковицею, а тому містить багато важливих спостережень та висновківℹ️Оригінально книга вийшла англійською, а вже потім була перекладена українською

Вчора був день народження Мішеля Фуко та Фрідріха Ніцше🧐Але я хочу написати про позавчорашнього іменинника - Томаса Лукмана (1927-2016)🔵На жаль, українською перекладено лише одну його книгу. Та й то не зовсім його... Лукман впорядкував нотатки Альфреда Шюца і привів їх до вигляду книги🔵Але найбільш прикро, що в соціологічному світі він відомий іншою співпрацею - книгою Соціальне конструювання реальності, яку він написав з Пітером Берґеромℹ️Про цю книгу я розповідав в подкасті "Правила гри"🔵Чому прикро? Бо більшість слави "падає" на Берґера, який був більш плодовитим автором. Хоча сам Берґер зізнавався, що в їх тандемі Лукман був головним генератором ідей🔵Власне, Невидима релігія - це книга Лукмана, яку можна сприймати як доповнення чи продовження Соціального конструювання реальності. Але - оскільки вона про релігію - то з загальної теорії її "перенесли" в соціологію релігії... І так Лукман опинився на узбіччі канону🥳Також 14 жовтня день народження Джорджа Рітцера, але про нього іншим разом

🗓Цього року виповнюється сторіччя від дня народження Збіґнєва Герберта (1924-1998), відомого польського поета, який народився у Львовіℹ️Підозрюю, що з цієї нагоди "Дух і Літера" видали збірку його віршів (і це третій томик поезії Герберта українською, але про це іншим разом)📝Віховою для творчості Герберта є збірка Pan Cogito, яка повністю перекладена у видавництві "Крок". І ось один з віршів, який я для себе в ній відкрив. Хоча в ній є ще кращі. І сильніші. І страшніші.🔵Отже, слово ГербертуЗбіґнєв ГербертПан Cogito про поставу в повний зріст[Перекладач - Валерій Бутевич]ІВ Утицігромадянине хочуть захищатисяу місті спалахнула епідеміяінстинкту самозбереженнясвятиню свободизамінили на блошиний риноку сенаті обговорюють те як не бути сенатомгромадянине хочуть захищатисявідвідують прискорені курсиколінопреклоніннявони пасивно чекають на ворогаулесливі пишуть промовиховають золото в землюшиють нові штандартиневинно білідітей вчать брехативідчинили брамичерез які тепер входитьколона піскуа решта як завждиторгівля і зляганняІІПан Cogitoхотів би бутина висоті становищаце значитьпоглянути доліпрямо у вічіяк Катон Молодший дивись Порівняльні життєписипроте у нього немаємеча і нагодищоб вислати родину за моретому чекає як й іншіходить по безсонній кімнатівсупереч радам стоїківхотів би мати тіло з діаманта і криладивиться крізь вікнояк сонце Республікисідає на західзалишилося йому небагатохіба щовибір позиціїу якій хотів би помертивибір жестувибір останнього словатому не лягаєу ліжкощоб уникнутизадушення уві сніхотів би до кінцябути на висоті становищадоля дивиться йому в очіу місце де булайого голова