Estadísticas de telegram channel - @blacklibrarybooks

2024-й був одним з найважчих років, і він же дивним чином вийшов одним з найпродуктивніших. Я зібрав 16 FPV дронів (всі робочі!), більшу частину яких разом із супутнім обладнанням у вигляді зарядних станцій, планшетів і т.д. передав екіпажу King’s Band 63 ОМБр. Найбільша радість — це бачити на відео результати роботи та мати змогу закрити потребу хлопців якомога швидше. Дякую всім, хто донатив, без вас цього б не вдалося зробити ❤️В цьому ж році у КСД вийшов дебютний роман «Маяк», здійснивши тим самим мою заповітну мрію. Я щиро радий, що він не пройшов непоміченим, викликав обговорення і надихав читачів. Я отримав чимало теплих слів підтримки (і не лише теплих, хе-хе) і це надихає писати далі. Завдяки книзі я взяв участь у кількох книжкових фестивалях, де познайомився чудовими людьми, був на презентаціях і навіть потрапив на телебачення. Другий мій рукопис роману «Там, де живуть книжки» про пригоди книжкової блогерки знайшов собі затишне місце у «Лабораторії» і, сподіваюся, наступного року вийде друком. Тим часом третій рукопис вже на етапі фінального редагування. Це горор про карпатське село вісімнадцятого сторіччя, у якому на фоні посухи та моровиці починаються жорстокі вбивства. Там буде чимало біблійних та філософських тем, поєднаних з шаленим екшеном та кров’ю, що вихлюпує з рядків. Робоча назва «Сухі кістки». Сподіваюся, що ця історія теж знайде своє видавництво.Кілька моїх оповідань вийшли друком у колективних збірках, серед яких «Переступи» від Літосвіти, та і я сам виступив в ролі співукладача збірки «Шепіт забутих легенд» (все ще у процесі). Зайняв перше місце у конкурсі «Число звіра 2024» від Бабая, що стало для мене справжньою несподіванкою 💀Так подивитися, то здається, що 2024-й був непоганим роком і я постійно щось робив. Насправді писати було важко, і вивозив я коштом жорсткої самодисципліни і тому, що письменництво залишається однією з небагатьох речей, які щиро приносять задоволення навіть у важкі часи. Це був ще один рік війни на винищення, це був рік смерті близьких людей, і ніщо не зможе перекрити ці втрати. Лише продовжувати рухатися далі й допомагати силам оборони. Дякую всім, хто наближає перемогу, і, звісно, в першу чергу ЗСУ, які роблять можливим неможливе 💛💙🎄 Всіх вітаю з Новим роком і сподіваюся, що він буде набагато кращим за попередній! 🎄

🎄 Сьогодні Святвечір, і я завжди полюбляв почитати під нього щось затишне й добре. Зазвичай то була класика на кшталт «Різдвяної пісні» Діккенса або щось з Нечуй-Левицького.Сам я мало пишу подібного (тоді б це була не Чорна Бібліотека 😅), але одне різдвяне оповідання все таки маю. Це історія про двох подруг-сусідок, які в розпал блекаутів та обстрілів шукають сили святкувати Різдво ⬇️— У нас завівся домовик, — сказала Оля.Катерина здивовано підняла ліву брову. Серед її знайомих саме Оля вирізнялася раціональністю та тверезістю розуму і від неї вона найменше очікувала таке почути.— Справді? Завжди мріяла про хатню чортівню, — відповіла вона, розплутуючи гірлянду.У кутку вітальні стояла коротенька, але густа ялинка, яку Катерині вдалося дешево сторгувати на базарі. На зекономлені гроші вона купила трішки прикрас та гірлянду.— Я серйозно, — незадоволено підняла кутики рота Оля.— Я теж.— Я постійно чую вночі шурхіт та кроки. А ще пропадають мої речі: шпилька, пилочка для нігтів та ще якийсь дріб’язок.— Оце вже цікаво, — оживилася Катерина. — Та клята ж ти гірлянда, щоб тебе підняло й опустило!Вона в серцях зіжмакала гірлянду, що смерділа пластиком, та швиргонула заплутаний клубок на підлогу.— Нащо це взагалі? — запитала Оля.— Бо треба, — відказала Катерина.Вона затіяла всю цю мороку з ялинкою лише заради Олі, сама б спокійно без неї обійшлася. Чи не велике діло Різдво, чи Новий рік? Але не могла бачити, як Оля сидить, скрутившись, у кріслі й тоскно дивиться у вікно чи годинами перевіряє новини в телефоні.— То що з тим домовиком, він тебе лякає? — Катерина підняла гірлянду і знов почала розплутувати.— Дратує, — зізналася Оля. — Мене зараз усе дратує, будь-який шум, галас. Учора стояла в черзі в Новій пошті, так думала закричу. Усі ці люди, весь цей гамір…Вона скривилася і сховала обличчя в рукав теплого светра. Опалення працювало, але це поки було світло. За прикидками Катерини, його мали вимкнути через годину, та хто ж міг сказати точно.У Катерини стиснулося серце. Сама вона трималася на чесному слові й не знала, скільки ще протримається. Олю війна підкосила набагато сильніше. Та й не дивно — батьки опинилися на окупованій території, брат воює на нулі.«Фігове життя», — подумала дівчина.Вона нарешті розплутала кляту гірлянду та акуратно розвісила на ялинці.— Готово, — підкреслено урочисто сказала Катерина. — Гарно, як у дитинстві.Ялинка і справді нагадувала прикрашене дерево з дитинства, така ж скромна і проста. Старі іграшки, гірлянда, у якій горіли дай Боже половина вогнів, та купа дешевого дощику, який приховував усі недоліки.Оля підняла очі й вимушено усміхнулася.— Гарно.— Краще ніхто не зробить, — підтвердила Катерина. — То що з твоїм домовиком?— Він не мій.— Хочеш, піймаємо його або проженемо?— Як ти це зробиш? — уперше щиро засміялася Оля.Катерина вхопилася за можливість пожартувати та підняти подрузі настрій.— Ну, не мишоловкою, звісно. Взагалі можна дістати святої води та з хрестом у руках викропити його геть. «Во ім’я…»— В тебе немає ні води, ні хреста, — сміялася Оля.— Візьмемо твій, — вказала на маленький срібний хрестик на шиї сусідки Катерина. — А з водою щось придумаємо. Може, домовику буде достатньо, якщо я освячу воду, а не батюшка?Дівчата відсміялися і одночасно зітхнули. Хвиля веселощів пройшла, і знов накотило тоскне відчуття втоми та відчаю.Продовження на Аркуші (бо в телеграмі незручно читати великий текст)

Прочитав «Людина у високому замку» Філіпа К. Діка10 обважнілих коників з 10Колись я вже читав цю книгу, а тут Комубук її перевидали разом з іншими творами автора, тож я не міг пройти мимо.🔰 Отже, це альтернативна історія, в якій після Другої світової війни перемогли країни Осі, поділивши між собою більшу частину світу. Німеччина панує у Європі, Африці (яку вони перетворили на пустку своїми експериментами), частині Азії та США. Вони так само винищують «нижчі раси» і при цьому підкорюють космічний простір.🔰 Інша частина Азії та Тихоокеанське узбережжя США тепер під владою Японії, яка провадить м’якшу окупаційну політику. Американці опинилися на місці підкореного місцевого населення. Старий годинник з Мікі Маусом чи плакати часів Громадянської війни становлять для японців більшу цінність, аніж сучасне американське мистецтво. Люди керуються китайською «Книгою змін» у повсякденному житті, ворожачи на ній, щоб дізнатися майбутнє. Вони ж читають заборонену книгу «І обважніє коник», у якій описаний інший результат Другої світової, вже більш знайомий нам — союзники перемагають країни Осі.🔰 Вражає те, наскільки моторошною та реалістичною звучить ця альтернативна історія. Дік за його словами провів сім років, досліджуючи тему Другої світової, ще й планував сиквел, але так і не написав. Кінцівка книги відкрита (я б навіть сказав що дещо обірвана) і залишає багато місця для роздумів. Знаю, що це серіал по книзі, але невпевнений наскільки він добрий. Книга однозначно вогонь, а я пішов читати його ж «Запаморочення».

Прочитав «Хрещеного батька» Маріо П’юзо9 габагулів з 10Час зізнатися. Я обожнюю кримінальні драми на кшталт «Сопрано», «Пуститися берега» та «Дроти», а особливо про італо-американську злочинну організацію. Із задоволенням дивився «Славних хлопців», «Бронкську історію», «Казино» та іншу класику. «Хрещений батько» займає чільне місце серед цих фільмів і цілком заслужено. Книгу до того я не читав, тому був радий, коли отримав від «Лабораторії» передзамовлене видання українською.👑 Історія клану Корлеоне від боротьби з конкурентами до появи нового дона дуже насичена і повна подій. Молодший син Майкл не хоче йти шляхом свого батька, але життя ставить його перед вибором — ти обереш себе чи сім’ю? Протистояння з могутніми кланами вимагає від Майкла проявити всі свої здібності, щоб хитрістю та точними діями зберегти й розширити владу сім’ї Корлеоне. В процесі на місці персонажів уявляв акторів — Аль Пачино, Брандо, Каана — тому читання вийшло яскравим та образним.🐴 Цікавий факт. У книзі є персонаж Джонні Фонтане, співак, якому дон Корлеоне допоміг отримати роль у фільмі (знаменита сцена з конем). У фільмі його зіграв співак Аль Мартіно, якого режисер спочатку забракував. Але той звернувся до свого хрещеного батька — не повірите, за сумісництвом дона мафії 🗿 — і так отримав роль. Ніхто нічого не підкидав у ліжко — обійшлися замовленими статтями в газетах, але збіг по-своєму дотепний.Після книги я передивився фільм, щоб освіжити деякі сцени та порівняти з оригіналом. Знято дуже близько до книги, що логічно, бо серед сценаристів був сам Маріо П’юзо. Одним словом, книга топ, рекомендую!

Отримав і вже прочитав передзамовлену книгу «Народні оповідки про відьом та упирів» від видавництва Прометей. 🎃 Я цікавлюся історіями про українську нечисту силу і потихеньку збираю відповідну підбірку. Сподіваюся це потім використати в горорах, але це й просто дуже цікаво.📜 В цій книзі викладено перекази селян Куп’янського повіту, зібрані українським етнографом Петров Івановим. Сама книга тонка, але класна. ⚰️ По-перше, там багато цікавих оповідок про відьом та упирів — як ними стати, як від них захиститися тощо. Запам’яталася історія, коли жінка захотіла стати відьмою і попросила куму її навчити. Та у вигляді перевірки навіюванням змусила її з’їсти одяг, думаючи, що то їжа. Жінка розповіла це своєму чоловіку, а то взяв і задушив куму. Оце так поворот!🦇 По-друге, книга чудово оформлена — рельєфний лак на обкладинці, крейдяний папір і просто шикарні ілюстрації.Коротше, я дуже задоволений і хотів більше подібних видань. А ще я отримав два примірники, бо забув, що вже передзамовив один 😅

Прочитав «Ритуал» Адама Невілла8 блек-металістів з 10Багато чув про цю книга, й також дивився екранізацію, яка, як казали, відрізняється від оригіналу. Стало ж цікаво порівняти + підтримати вперше виданого українською Невілла (він, до речі, підтримує Україну).Мені сподобалося. Були моменти, які впадали в око, як то опис стосунків між героями на початку, деякі діалоги та питання до кінцівки. Але камон, Віталію, спочатку витягни колоду з власного око і по можливості не пхай їх туди.☠ Книга дуже атмосферна. Горорні сцени чудесні, максимально образні, так, що аж відчуваєш на собі. Я щиро від них кайфував. 🏕 Кілька друзів відправляються у похід дикою природою і заходять не туди, куди треба — ідеально 😍 Я обожнюю жанр етногорору, щоб там були старі вірування і все таке, тому мені було особливо цікаво читати «Ритуал».🌲 Первозданний древній шведський ліс виступає окремим персонажем книги і під час читання я тисячу разів пообіцяв собі, що в ліс ні ногою 😅 Природа жорстока і байдужа до людських страждань, яких в книзі достобіса. Одним словом, я залишився задоволеним і чекатиму на нові переклади Невілла!

Дочитав «Крейдяну людину» С. Дж. Тюдор9 кінгів з 10Спокусився на цю книгу через захоплений відгук Запеклої книгожерки і знаєте що? Я до нього доєднаюся! Чудовий трилер з горорними елементами. 🏘 Історія розгортається у двох часових періодах — 1986 та 2016 — у маленькому америк англійському містечку. Маємо компанію підлітків з рудою пацанкою, жорстоких хуліганів та загадкове вбивство. Щось нагадує, еге? 🎈 Моцні вайби «Воно» на початку, але мене особисто це не бентежило. Що ж тепер, не писати про моторошні містечка та рудоволосих підліток з дедді іш’юз?? 💀 Оповідь напрочуд динамічна, кожен розділ, якщо не сцена, закінчується гачком. Файні описи, в тому числі горорні, створюють напрочуд живі образи. Сюжет заплутаний, мов та гірлянда, але в кінці все стає на свої місця. Кінцівка мені видалася дещо змазаною мотивацією вбивці, але в цілому супер, все зійшлося, все має своє розв’язання. Як автор я щиро позаздрив умінню письменниці так все закрутити, а це ще й була дебютна її книга, от де людина вміє!

Прочитав «Баришник дур-зіллям» Джона Барта9 поетів-лауреатів з 10Офіційно, це найтовща книга, яку я прочитав. Понад тисячу сторінок шалено закрученого сюжету, повного несподіваних поворотів. Але при цьому це не пригодницький роман, а постмодерністський, тому так написати ще треба постаратися. 🇺🇸 Барт вдається до стилю Свіфта та Сервантеса, щоб розповісти історію американських колоній на прикладі Мериленду, куди приїздить замріяний поет-лауреат і відразу пірнає у вир пригод. Тут тобі й індіанці, і пірати, і плантатори, і хто завгодно, а історичний контекст та побут зображено напрочуд детально, адже автор ретельно досліджував історію власного штату.🍆 Стільки багато сексу я не бачив в усьому інтернеті. Так враження, що герої кроку не можуть зробити, щоб не утворити «звіра з двома спинами». А чого варті кілька сторінок української та французької лайки? 💪 Титанічна робота перекладачів та редакторів, щоб відтворити старовинний стиль і підібрати відповідні слова; я стільки нових слів давно не бачив.

Прочитав «Птахи та інші оповідки» Дафни Дю Мор’є10 орнітологів з 10Що можу сказати, збірка вогонь! Сподобалося кожне оповідання без винятку. Дуже вправно написані, захопливі та моторошні — тут тобі й птахи-вбивці, і привиди, і злочинна хіть. Найбільше залетіли «Птахи», «Яблуня» та «Маленький фотограф». 🐦 Що сподобалося у «Птахах», так це те, що не було пояснено, чому птахи раптом почали вбивати людей. Коли читав, як сім’я перечікує напад птахів при свічках, забивши вікна, думаючи, як розважити дітей в важкий час, не міг відкараскатися від спогадів про ракетні обстріли.🍎 «Яблуня» дуже атмосферна та психологічна історія. Як же добре зображена дружина головного героя, прямо відчуваєш її противний характер! І як добре показані зміни в самому герої, коли яблуня починає зводити його з розуму.📸 «Маленький фотограф» — чудовий трилер про розваги під час літнього відпочинку, які переростають у смертельне напруження. Я навіть не здивований, що це оповідання було екранізовано, бо воно дуже кінематографічне.Видало КСД

РОЗПОЧАТИЙ ПРИЙОМ ТВОРІВ ДО ЗБІРКИ СУЧАСНОЇ ПРОЗИ Тайнопис №1: «Шепіт забутих легенд»Збірка оповідань в жанрах містики та міського фентезіЩо приховують старий маєток, руїни фортеці, стародавній ліс, закинутий храм, безлюдні відгалуження підземних тонелей, холодні стіни бізнес-центру, окопи на місці знищеного села? Що там могли сховати і, найголовніше, що там могли віднайти? Збірка «Шепіт забутих легенд» оповідатиме саме про це: про речі та явища, про людське та тваринне, про щире та потаємне. Це не просто історії про таємниці, це подорож у глибини людської душі, у закутки історії, у темні нетрі природи. УМОВИ УЧАСТІ:• до участі приймаються оповідання, що раніше ніде не публікувалися і не викладалися• мова твору — українська• об’єм твору — до 40 тис. знаків з прогаликами• жанри: обов’язково містика та/або міське фентезі; додаткові жанри за вподобаннями автора• основна ідея — хтось (чи щось) віднаходить давні таємниці (місце, річ, істоту, прохід, тощо), і навколо цього розгортається сюжет• від одного автора — один текст• твір має бути збережений в форматі текстового документу (.docx), 12 кегль, відступи між рядками 1.15• текст потрібно подати через спеціальну форму за ось цим посиланнямДЕТАЛІ: • прийом творів до 15 вересня (включно)• відбір творів триматиме до 30 жовтня (включно)• вихід друкованої збірки — орієнтовно початок 2025 року• упорядники збірки: Олександра Буревій — українська письменниця, авторка містичного трилеру з елементами жахів «Прихисток», авторка каналу «Буревій історій» Віталій Дуленко — український письменник, автор містичного трилеру «Маяк», автор телеграм-каналу «Чорна Бібліотека»ПОПУЛЯРНІ ПИТАННЯ:• Чи можна твір іншою мовою? Ні, твори приймаються виключно українською мовою.• Хто може взяти участь у збірці? Повнолітні громадяни України.• Чи можна подавати твори 18+ та на якісь специфічні теми? Ваш твір має відповідати Закону України, себто не містити прямої порнографії, тощо. Також зверніть увагу на озвучену вище тематику твору, вказані жанри, а також зважте на те, що коло читачів — максимально широке. Твір, сповнений надмірної та безсенсової жорстокості, навряд чи пройде відбір. Твір, що в будь-який спосіб виправдовує росіян, теж не пройде відбору. • Чи можна подати гумористичне міське фентезі, або містичний горор, тощо? Основним жанром вашого твору має бути містика та/або міське фентезі, якісь додаткові жанри — на вибір автора. • Чи можна подати два малих оповідання загальним об’ємом в 40 тис. зн.? Ні, один автор — один твір.Якщо у вас залишилися запитання — пишіть їх на [email protected]