Чорна Бібліотека

Прочитав «Ритуал» Адама Невілла8 блек-металістів з 10Багато чув про цю книга, й також дивився екранізацію, яка, як казали, відрізняється від оригіналу. Стало ж цікаво порівняти + підтримати вперше виданого українською Невілла (він, до речі, підтримує Україну).Мені сподобалося. Були моменти, які впадали в око, як то опис стосунків між героями на початку, деякі діалоги та питання до кінцівки. Але камон, Віталію, спочатку витягни колоду з власного око і по можливості не пхай їх туди.☠ Книга дуже атмосферна. Горорні сцени чудесні, максимально образні, так, що аж відчуваєш на собі. Я щиро від них кайфував. 🏕 Кілька друзів відправляються у похід дикою природою і заходять не туди, куди треба — ідеально 😍 Я обожнюю жанр етногорору, щоб там були старі вірування і все таке, тому мені було особливо цікаво читати «Ритуал».🌲 Первозданний древній шведський ліс виступає окремим персонажем книги і під час читання я тисячу разів пообіцяв собі, що в ліс ні ногою 😅 Природа жорстока і байдужа до людських страждань, яких в книзі достобіса. Одним словом, я залишився задоволеним і чекатиму на нові переклади Невілла!

Дочитав «Крейдяну людину» С. Дж. Тюдор9 кінгів з 10Спокусився на цю книгу через захоплений відгук Запеклої книгожерки і знаєте що? Я до нього доєднаюся! Чудовий трилер з горорними елементами. 🏘 Історія розгортається у двох часових періодах — 1986 та 2016 — у маленькому америк англійському містечку. Маємо компанію підлітків з рудою пацанкою, жорстоких хуліганів та загадкове вбивство. Щось нагадує, еге? 🎈 Моцні вайби «Воно» на початку, але мене особисто це не бентежило. Що ж тепер, не писати про моторошні містечка та рудоволосих підліток з дедді іш’юз?? 💀 Оповідь напрочуд динамічна, кожен розділ, якщо не сцена, закінчується гачком. Файні описи, в тому числі горорні, створюють напрочуд живі образи. Сюжет заплутаний, мов та гірлянда, але в кінці все стає на свої місця. Кінцівка мені видалася дещо змазаною мотивацією вбивці, але в цілому супер, все зійшлося, все має своє розв’язання. Як автор я щиро позаздрив умінню письменниці так все закрутити, а це ще й була дебютна її книга, от де людина вміє!

Прочитав «Баришник дур-зіллям» Джона Барта9 поетів-лауреатів з 10Офіційно, це найтовща книга, яку я прочитав. Понад тисячу сторінок шалено закрученого сюжету, повного несподіваних поворотів. Але при цьому це не пригодницький роман, а постмодерністський, тому так написати ще треба постаратися. 🇺🇸 Барт вдається до стилю Свіфта та Сервантеса, щоб розповісти історію американських колоній на прикладі Мериленду, куди приїздить замріяний поет-лауреат і відразу пірнає у вир пригод. Тут тобі й індіанці, і пірати, і плантатори, і хто завгодно, а історичний контекст та побут зображено напрочуд детально, адже автор ретельно досліджував історію власного штату.🍆 Стільки багато сексу я не бачив в усьому інтернеті. Так враження, що герої кроку не можуть зробити, щоб не утворити «звіра з двома спинами». А чого варті кілька сторінок української та французької лайки? 💪 Титанічна робота перекладачів та редакторів, щоб відтворити старовинний стиль і підібрати відповідні слова; я стільки нових слів давно не бачив.

Прочитав «Птахи та інші оповідки» Дафни Дю Мор’є10 орнітологів з 10Що можу сказати, збірка вогонь! Сподобалося кожне оповідання без винятку. Дуже вправно написані, захопливі та моторошні — тут тобі й птахи-вбивці, і привиди, і злочинна хіть. Найбільше залетіли «Птахи», «Яблуня» та «Маленький фотограф». 🐦 Що сподобалося у «Птахах», так це те, що не було пояснено, чому птахи раптом почали вбивати людей. Коли читав, як сім’я перечікує напад птахів при свічках, забивши вікна, думаючи, як розважити дітей в важкий час, не міг відкараскатися від спогадів про ракетні обстріли.🍎 «Яблуня» дуже атмосферна та психологічна історія. Як же добре зображена дружина головного героя, прямо відчуваєш її противний характер! І як добре показані зміни в самому герої, коли яблуня починає зводити його з розуму.📸 «Маленький фотограф» — чудовий трилер про розваги під час літнього відпочинку, які переростають у смертельне напруження. Я навіть не здивований, що це оповідання було екранізовано, бо воно дуже кінематографічне.Видало КСД

РОЗПОЧАТИЙ ПРИЙОМ ТВОРІВ ДО ЗБІРКИ СУЧАСНОЇ ПРОЗИ Тайнопис №1: «Шепіт забутих легенд»Збірка оповідань в жанрах містики та міського фентезіЩо приховують старий маєток, руїни фортеці, стародавній ліс, закинутий храм, безлюдні відгалуження підземних тонелей, холодні стіни бізнес-центру, окопи на місці знищеного села? Що там могли сховати і, найголовніше, що там могли віднайти? Збірка «Шепіт забутих легенд» оповідатиме саме про це: про речі та явища, про людське та тваринне, про щире та потаємне. Це не просто історії про таємниці, це подорож у глибини людської душі, у закутки історії, у темні нетрі природи. УМОВИ УЧАСТІ:• до участі приймаються оповідання, що раніше ніде не публікувалися і не викладалися• мова твору — українська• об’єм твору — до 40 тис. знаків з прогаликами• жанри: обов’язково містика та/або міське фентезі; додаткові жанри за вподобаннями автора• основна ідея — хтось (чи щось) віднаходить давні таємниці (місце, річ, істоту, прохід, тощо), і навколо цього розгортається сюжет• від одного автора — один текст• твір має бути збережений в форматі текстового документу (.docx), 12 кегль, відступи між рядками 1.15• текст потрібно подати через спеціальну форму за ось цим посиланнямДЕТАЛІ: • прийом творів до 15 вересня (включно)• відбір творів триматиме до 30 жовтня (включно)• вихід друкованої збірки — орієнтовно початок 2025 року• упорядники збірки: Олександра Буревій — українська письменниця, авторка містичного трилеру з елементами жахів «Прихисток», авторка каналу «Буревій історій» Віталій Дуленко — український письменник, автор містичного трилеру «Маяк», автор телеграм-каналу «Чорна Бібліотека»ПОПУЛЯРНІ ПИТАННЯ:• Чи можна твір іншою мовою? Ні, твори приймаються виключно українською мовою.• Хто може взяти участь у збірці? Повнолітні громадяни України.• Чи можна подавати твори 18+ та на якісь специфічні теми? Ваш твір має відповідати Закону України, себто не містити прямої порнографії, тощо. Також зверніть увагу на озвучену вище тематику твору, вказані жанри, а також зважте на те, що коло читачів — максимально широке. Твір, сповнений надмірної та безсенсової жорстокості, навряд чи пройде відбір. Твір, що в будь-який спосіб виправдовує росіян, теж не пройде відбору. • Чи можна подати гумористичне міське фентезі, або містичний горор, тощо? Основним жанром вашого твору має бути містика та/або міське фентезі, якісь додаткові жанри — на вибір автора. • Чи можна подати два малих оповідання загальним об’ємом в 40 тис. зн.? Ні, один автор — один твір.Якщо у вас залишилися запитання — пишіть їх на [email protected]

#темна_історія🌡 Про що поговорити у такий спекотний день, як не про спалення відьом та упирів в Україні? Адже посуха, недорід, хвороби та інші лихі речі часто пов'язували з діяльністю нечистої сили серед людей (не те щоб я натякав, що треба придивитися до своїх сусідів).Є чимало задокументованих випадків переслідування та страти тих, кого підозрювали у недобрих справах. Ось один з них з книги Володимира Гнатюка «Купанє та паленє відьм у Галичинї» (1912).⚠️ ВОРНІНГ — далі будуть сцени жорстокості.Так, у 1738 році на Поділлі вибухнула епідемія. Мешканці села Гуменець підрядилися стежити ночами за полями, щоб захиститися від упиря. У шляхтича Матковського із сусіднього села втік кінь і він пішов його шукати з вуздечкою в руках, коли його перестрів загін охоронців. Селяни відразу признали у Матковському упиря, побили до пів смерті й кинули помирати. Але шляхтич прочуняв і якось дібрався додому. Дізнавшись, що упир вижив, селяни прийшли у сусіднє село з вимогою видати їм шляхтича. Інший шляхтич сказав, що негоже шляхтича карати без суду, але коли його приперли до стіни, відмовився від своїх слів. Інший шляхтич пообіцяв 100 золотих, якщо упиря спалять, і більше ніхто не сумнівався в тому, що робити.Селяни виламали двері й забрали із собою нещасного Матковського. Привели священника, який його висповідав, потім почалися протиопирні заходи: у вуха заклали камінці й стягували шкіряним поясом, щоб камінці врізалися в тіло; рота шляхтичу замазали гноєм (він вважався у справах з нечистим вельми помічним); очі зав’язали просякнутою дьогтем ганчіркою (дьогтем також окурювали під час пошестей). Потім навезли 20 возів соломи та 40 возів дров та й спалили шляхтича, якому не пощастило з гулящим конем.Це, може, й не Салем, але теж є чим похвалитися — і попа живим закопували, і за вказівкою хлопчика палили на вогні людей у Нагуєвичах. Зараз часи змінилися, але все одно будьте обережними, якщо вночі треба буде кудись вийти на вулицю (але до сусідів таки придивіться — якщо вони шульги, не їдять солі або просто мають червоне обличчя, то вже дзвіночок згідно давніх переказів).