Я з України

росію більше не бояться. Об неї тупо витирають ноги ті, хто раніше і пікнути проти росії не міг. І це ще один важливий підсумок нашої війни. Азербайджан демонстративно, на камери, на весь світ, прогнав по плацу громадян росії так само агресивно і зневажливо, як росія кілька днів тому прогнала азербайджанців. Повністю дзеркальна відповідь. Хіба що не вбили двох, як московити. У світі східних деспотій, до якого належать і московія і Азербайджан, цей жест означає одне: правитель показує свою силу підданим і іноземцям, яких пакують. Тут цікаво, що раніше так завжди діяла росія по відношенню до азійських держав колишніх республік СССР. Бо свиноморді завжди зневажали азіатів і на державному і на побутовому рівні. І ті терпіли. Але ось московія загрузла у війні проти України і Азербайджан показово витирає об неї ноги. Бо часи змінилися. Азербайджан став сильнішим, а росія – слабшою. Москва стрімко втрачає свою геополітичну вагу. І це не фантазія, а доконаний факт. Її більше не бояться, вона більше не вирішує навіть на регіональному рівні. ЦІною нашої крові весь світ позбувається московського ярма. Дуже дорогою ціною для нас... Serhii Marchenko

З нового навчального року Росія планує виключити українську мову з програм навчання початкової, основної та середньої загальної освіти на окупованих територіях. До цього часу на території окупованих Росією районів Запорізької і Херсонської областей — територій, де етнічну більшість споконвіку складають українці — батьки ще могли обрати українську мову для навчання своїх дітей. І, до речі, відома статистика: у 2023 році в окупованій частині Запорізької області таких батьків було 46 відсотків. Але тепер і такої опції більше не буде. Українська мова на окупованих українських територіях остаточно маргіналізується, перетворюється на непотрібну й навіть небезпечну.Тим часом, як в українському суспільстві тривають дискусії — коли деякі наші співвітчизники продовжують закликати не акцентувати увагу суспільства на мовних питаннях і переконують, що це роз’єднує українців, — Росія впевнено і методично всіх об’єднує. Російською мовою. І, до речі, так було завжди. Саме Путін домігся скасування норми обов’язкового вивчення мов народів Росії у школах національних республік. А українських шкіл на території Російської Федерації немає ще з часів Голодомору на Кубані. Я дуже добре пам’ятаю, через які кола пекла довелося пройти українцям російської столиці, щоб отримати можливість відкриття хоча б недільної школи для українських дітей. Звісно, зараз її вже немає, а організатор цієї школи, літня людина, був змушений після початку великої війни втекти з Росії під загрозою арешту.І в цьому — величезна цивілізаційна відмінність між двома ворогуючими державами. Росія точно знає, що мова має значення. Вона використовує російську мову як інструмент русифікації населення — де б це населення не знаходилося. Вона розбирає по цеглинці національну ідентичність тих, кого підкорює, і потім використовує їх як гарматне м’ясо для підкорення інших народів. І вона при цьому захищає інтереси російської мови там, де їй вдалося закріпитися. Тому умова особливого статусу російської мови була, є і буде умовою закінчення російсько-української війни з боку Кремля. Навіть не сумнівайтесь.А українці продовжують переконувати себе в тому, що їхня ідентичність може реалізовуватись, якою б мовою вони не спілкувались. Продовжують закладати в голови своїх дітей російську мову. Продовжують звинувачувати тих, хто про це говорить, у прагненні до дешевої популярності. І тому мають усі шанси виграти битву — але програти війну. Так і залишитись колонізованим народом, що підспівує тим, хто послідовно нав’язує свою мову як цивілізаційний «кінджал».Віталій Портніков.

Віталій Портников :Соціологічні опитування передбачувано фіксують зростання кількості українців, які виступають за «компромісне» завершення війни та за припинення вогню по лінії розмежування російських і українських війн. Воювати до виходу на кордони 1991 року або хоча б на лінію 23 лютого 2023 року бажає не більше 20 відсотків населення. Отже, схильність до компромісів є очевидною. Але навіть задавати українцям такі питання означає маніпулювати їхньою свідомістю. Тому що компроміси при закінченні війни чи перемирʼя по лінії розмежування військ існують виключно у фантазіях. І немає жодного значення, чи це фантазії так званого «простого українця» чи це фантазії Дональда Трампа. Тому я задавав би людям абсолютно інші - реалістичні - питання. Чи готові вони до виведення українських військ з усієї території Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей із подальшою демілітаризацією України, її русифікацією та забороною українських національно-демократичних партій та української церкви на «вільній» території України? Чи розглядають вони можливість ліквідації Української держави із приєднанням її території до Росії? Перше - те, що ворог пропонує, друге - те, чого він прагне.І якщо люди не бажають капітуляції, треба чесно сказати їм, що їхнє життя минатиме у довгій війні. І жодні фантазії із неіснуючими опціями виходу з конфлікту не скасують цієї простої істини.

Хто «відкрив» Америку? Та її не відкривали — її прийшли грабувати.На момент, коли Колумб у 1492 році вискочив на один з островів Карибського басейну і радісно вигукнув: "Земля!", в цій "землі" вже тисячі років жили народи. З іменами, мовами, містами, храмами, системами іригації, міфами, агрокультурою і навіть астрономією точнішою, ніж у європейських «вчених» того часу. Але все це не завадило визнати: "Америка відкрита".Це все одно, що залізти в чужу хату, де пахне хлібом, діти граються на подвір’ї, а в грубці тріщить вогонь — і заявити: "Я відкрив цей дім!"Що зробив Колумб?— Назвав місцевих "індіанцями", бо йому здавалося, що він приплив до Індії.— Запустив масове поневолення, работоргівлю, релігійне насильство і перші хвилі геноциду корінного населення.— Приніс із собою віспу, яка знищила мільйони людей.— І головне — запустив "бізнес-план колоніалізму", який тривав століттями.А тепер уяви рівень лицемірства: у нього є свій день — День Колумба. А у мертвих аборигенів — лише вивітрені сліди кісток на дні археологічних розкопок.Колумб — не відкривач. Він — помилка в підручниках і катастрофа для континенту. Він не відкрив Америку — він почав її загарбання.І навіть до нього сюди приходили інші. Вікінги ще в 1021 році влаштували табір на території нинішньої Канади. Археологія не бреше — на деревах відтоді лишилися сліди металу, якого в корінних племенах тоді не було. Але вікінги не створили «бізнес-модель апокаліпсису», тому історія про них — лише зноска в підручнику. Бо справжня слава — у того, хто вбив більше.А як бути з корінними народами, які були до всіх — ще до того, як у Європі почали вимовляти слово "море" без страху? Вони і є справжні жителі Америки. Не Колумб. Не вікінги. Не прапори і не хрести. Не золотоносці з гарматами.Америка не була відкрита. Вона була захоплена. Історію пишуть переможці. А правда жертв — згоріла на іспанських вогнищах, була захована під фундаментами місій і вимерла разом із племенами, які навіть не встигли розповісти свою історію.

Молоді чоловіки, які прагнуть дотиків, шукають їх в сексуальному контексті, або в постійному круговороті сексу по листуванню, або виключно у одного партнера. Це робить частоту сексу великою проблемою для подружніх пар. Чоловіки фокусуються на сексі в спробі повернути собі право на ніжні втішні дотики свого далекого дитинства, на той чистий перший досвід дотику в нашому житті, який ніколи не зможе бути повністю відшкодовано. Секс бере на себе роль задоволення як сексуальних, так і платонічних дотиків. ⏹ЧИМ ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО?Чоловіки починають оцінювати всі позитивні моменти у відносинах з точки зору метрики сексуального задоволення. І саме тут відкривається справжня ціна ізоляції хлопчиків від платонічного дотику. Не маючи іншого шляху до фізичного комфорту, крім сексуалізованого доторку, доводиться нав'язливо сфокусуватися саме на цьому. Для багатьох чоловіків секс стає простим і зрозумілим визнанням їхньої цінності. Частота сексу стає універсальним мірилом якості життя. У довготривалих стосунках це може стати важким тягарем. «Ми йдемо туди? Чи піду я туди? Ми вже можемо зайнятися сексом?» Багато американських чоловіків знаходяться в пастці постійних роздумів про секс. Навіть у той момент, коли вони займаються сексом, вони вже думають про наступну можливість. Раз по раз романтика зникає. Секс сходить нанівець. Але навіть якщо ці відносини слабшають, чоловіки як і раніше готові вдаватися до холодного механічного сексу. Секс звернений до пораненого маленького хлопчика і живить його безмежний апетит уваги: ​​«дай мені, мені, мені». І це нескінченне підкреслення важливості сексу знецінює всі інші відтінки турботи, які можуть проявлятися у відносинах. В результаті частота сексу стає єдиним маркером щасливих відносин. І це (оскільки йде уникнення емоційної близькості) підживлюється карикатурними фантазіями порно, а не глибшим переживанням любові. Це не дуже гарна картинка. І відповідальність за неї лежить як на чоловіках, так і на жінках порівну. Але поступово все змінюється. Відбуваються величезні культурні зміни. ⏹ЧОМУ ЧОЛОВІКАМ КОРИСНО ПІКЛУВАТИСЯ ПРО ДІТЕЙ? Десять чи двадцять років у дорослому житті чоловіки вчаться ніжному, платонічному дотику, і вони навчаються цього у своїх власних дітей. Ось чому це покоління батьків, які беруть декретну відпустку і більш активно включаються в батьківство, виявляється такою перетворюючою силою в американській культурі. Як татусі вони стикаються зі щасливою необхідністю тримати на руках власних чудових дітей. Вчаться любити платонічний дотик найпотужнішим і життєствердним чином, який не був доступним попереднім поколінням чоловіків. Після того, як ви ніч за ніччю вколисуєте сплячу дитину або роками ходите, тримаючи її руку в своїй, ви стаєте іншою людиною. Ви дізнаєтеся новий тип легких і довірчих дотиків, який ви вже ніколи не втратите. Це подарунок чоловікам від дітей, який в буквальному сенсі слова здатний змінити культуру.Це скорочена версія статті “Why Men Keep Demanding Sex From Their Partners Over and Over”. Автор - Марк Грін (Mark Greene).Переклали Анна Кожара, Тихон Кульбака.

Наполеон створив свою імперію не завдяки своїм військовим талантам, а завдяки гарматам Грібоваля. Французький генерал Жан-Батист Грібоваль сконструював нові пушкі, які завдяки технології висвердлювання ствола мали набагато більшу потужність, ніж старі гармати. На додачу до того "організатор перемоги" Лазар Карно створив нову тактику, яка давала змогу ефективно застосовувати гармати Грибоваля - це була тактика колон. Недостатньо було винайти нову зброю - потрібно було навчитися її застосовувати.Попередником Грибоваля у справі вдосконалення артилерії був шведський король Густав-Адольф II. Під його керівництвом запрошені з різних країн Європи ремісники створили легку "полкову гармату", "regementsstycke". Після створення цієї нової зброї нечисленні шведи зуміли підкорити майже половину Європи, у своїх завойовницьких походах вони досягали Мюнхена, Праги, Кракова.Австрійська імперія, що об'єднала десятки народів, була створена завдяки появі рушниці, оснащеної багнетом, "фузеї". Нова зброя і нова лінійна тактика дозволили австрійцям у битві при Зенті розтрощити величезну турецьку армію і потім завоювати Угорщину. Але і переможена Османська імперія в минулому була зобов'язана своїм народженням новій на той час вогнепальній зброї: османи першими створили оснащену цією зброєю регулярну армію - це був знаменитий корпус яничар.Віддаляючись у минуле, ми бачимо приклади наслідків появи нової зброї. Довгий час ніхто не знав про існування нечисленного народу, що жив десь у Балканських горах. Але цар Філіп створив македонську фалангу, і його син Олександр завоював півсвіту.У XIII сторіччі Європа була вражена навалою татар. "Не знаємо, - писав літописець після першого приходу татар, - звідки приходили на нас ці злі татари Таурмени і куди знову поділися? Дехто тлумачив, що це, мабуть, ті нечисті народи, яких колись бог загнав у пустелю і які перед кінцем світу мають повернутися і пленити всі країни..." Літописець мав рацію, передбачаючи прийдешній кінець світу: татари володіли новою всепоглинаючою зброєю, рефлексивним луком. Причинний зв'язок між створенням нової зброї і народженням імперії добре відомий історикам: він описаний у "теорії культурних кіл" Фріца Гребнера. Гребнер вважав, що історію людства визначають великі, фундаментальні відкриття - зокрема й поява нової зброї. Фундаментальне відкриття дає народу, який його здійснив, вирішальну перевагу над іншими народами і породжує хвилю завоювань, що знаменують народження нової імперії. Таким чином, хвиля завоювань, спричинена створенням нової зброї, поширюється доти, доки не наштовхнеться на перешкоди у вигляді природних умов - або у вигляді опору супротивників, які встигли перейняти зброю завойовників...Юрій Таран.

✅Аутопсія самопожертви. Розтин, який нічого не поверне.*️⃣Пишу як лікар. Як людина, яка щодня бачить, чим закінчується фраза «ще трошки потерплю».*️⃣На розтині — тіло звичайного чоловіка. Інфаркт. Другий. ❗Перший проігнорував — бо "не на часі". ❗Бо треба було заплатити за навчання синові, докласти на ремонт, доклеїти шпалери в кухні.✅Розріз шкіри — тонкої, як папір.*️⃣Ребра — мов грати, які довго тримали всередині біль.*️⃣Серце — виснажений диригент, що вів оркестр виживання без аплодисментів.*️⃣Печінка — мовчазний свідок вечірнього "100 грамів", коли ні з ким було поговорити.*️⃣Шлунок — архів проковтнутих образ і фраз, які хотілося крикнути, але "не можна, бо діти чують".*️⃣Підшлункова — згоріла від дешевого цукру і стресу.*️⃣Мозок — суцільне кладовище мрій:🖍️"Коли-небудь куплю мотоцикл"🖍️"Навчуся грати на гітарі"🖍️"Поїду на море, але вже після того, як…"✅Та «після» не настало.❗Бо поки він боровся за майбутнє інших — у нього самого не лишилося теперішнього.✅Причина смерті — офіційно: серцева недостатність.Але я вам, як лікар, скажу чесно: він помер ще до цього.Тоді, коли почав себе викреслювати.Коли почав жити потім.Коли зник з власного життя.✅❗Майбутнє таки настало.Прийшло. Без фанфар.Просто ввімкнуло світло, підключило Wi-Fi і сказало:*️⃣— А чого дід не дзвонить?*️⃣— А чому в шафі одяг старий?✅І ти раптом розумієш:❗Ти був фундаментом.Але ніхто не розглядає бетон, коли ходить по плитці.✅❗Цей пост — не про смерть.✅❗Цей пост — про життя.✅❗Про те, що жити треба не "з понеділка".✅❗ І не "після того, як виплачу кредит".✅🔻Жити — це діяти сьогодні. 🔻Це бути в кадрі, а не тільки оператором чужого щастя. 🔻Це не чекати, поки тебе хтось оцінить, а відчути себе живим зараз.☝️❗Бо на розтині, повірте, ніхто не питає:— Скільки він заробив?🤔Питають інше:— Чому так рано?..🤔✅☝️Ми згораємо, щоб іншим було світло. Але світло ніколи не озирається. Йому байдуже, хто став попелом — воно просто світить далі.✅☝️Пам’ятай: ❗🔻Не губи себе у чужих історіях. ❗🔻Залишай себе — у власному житті. ❗🔻Ти потрібен не тільки їм. Ти потрібен — собі. Нехай небо буде мирним. А ти — живим. По-справжньому живим.☝️Ars longa, vita brevis est!☝️Memento mori!Позичено Yura Cherniy та відредаговано Роман Романович .

"Защитникам Курского неба"Росіяни починають глорифікацію битва за Курщину. Все-таки воно їм вкурвило і довелось туди відволікати купу ресурсів, купу разів підставились під обстріли, бо непугані були і т.п.На честь прильота Хімарса по батареї С-400 "Тріумф" від 1723 ЗРП (м. Чіта) росіяни звели окремий пам'ятник. Тоді 23.11.2024 "Тріумф" в полі зустрів американські ракети, які уразили ціль, що знаходилась за 100+ кілометрів від кордону на північ від Курська. Влучили так вдало, що саме в той час там перебували самі офіцери (а це такий специфічний технічний рід військ, де що повинно пощастити влучити в солдата), а також інженери заводу-виробника.Мінус 5 офіцерів та 2 військових інженера. Принаймні два, бо спочатку мова йшла про три інженери, але чомусь на плиту потрапило всього два прізвища "цивільних". Можливо ще не прийшов час розказувати про третього? Так чи інакше, але дивно.На зворотній стороні викарбували такий надпис: "23 ноября 2024 года в неравном бою героически погиб расчет С-400 «Триумф» 1723 ЗРП. Жизнь отдали пять офицеров ВС РФ и двое гражданских сотрудников технического сопровождения. Вражеские ракеты поразили позиции в районе хутора Долгий в деревне Томилин Колодезь Фатежского района. Расчет ПВО самоотверженно защищал небо Курской области от воздушных посягательств сил ВСУ."Дуже сопельно літературно, а тепер до деталей. Розрахунок почав СВО в Нижньому Новгороді, де вони несли бойове чергування у Дзержинську (цікаво). В грудні 23-го їх перекидають на Курщину, де їм зрештою і прилетіло.Антон Павлушко.

.Проходячи повз міський арсенал у Львові,пригадуймо собі звірства росіян....Добре знаний кожному з нас міський арсенал на вулиці Підвальній і...росіяни. Що тут може бути спільного..?.Почну з того, що майже всі ми успішно забули, а саме - першу російську окупацію Львова, яка тривала майже чотири (!) роки. І відбувалося це, у нашому місті, ви не повірите - близько трьох століть тому..Почалося з того, що у червні 1768 року до Львова увійшли російські війська під командуванням генерала Міхаіла Крєчетнікова з метою охорони міста "...від конфедератів, турків і гайдамаків". Російський військовий гарнізон, перебував у Львові й впродовж наступних 1770-1772 років, аж до підходу до Львова австрійських військ і анексії Польщі, як держави..Власне тоді, у червні 1768 року під час свого першого вступу до Львова, російські війська й привели під конвоєм, до нашого міста, колони полонених українців-гайдамаків, частину з яких розмістили у міському Арсеналі (сьогодні це "реберня" на вул. Підвальній навпроти Львівської облдержадміністрації). Згідно з архівними даними львівських єзуїтів, йшлося про 800 українців, з яких 39, росіяни одразу ж стратили, деручи з них паси шкіри, а інших посадили на палі (це відбувалося на місці страт - на Гицлевій Горі попри сьогоднішню вул.Золоту поблизу Краківського базару). .Цю інформацію доповнюють відомості львівської Святоюрської хроніки, в якій зберігся запис, що 26-27 липня у Львові та в сусідніх, з ним, містах і містечках, було страчено понад 300 українців-гайдамаків.. У серпні того ж 1768 року, у міському Арсеналі гайдамаки підняли бунт, який адміністрація задусила. З цього приводу анонімний автор з Любліна писав, що він отримав лист зі Львова, в якому повідомлялось, що бунтівників загалом 359, їх вішають на день по тридцять і навіть більше осіб, “...а коли кат не встигає…, один другого вішати змушені”..Сьогодні, про ті трагічні події нагадує нам меморіальна дошка авторства Анатолія Галяна, яка встановлена 1970 року збоку, на фасаді міського Арсеналу з таким написом: "У підземеллях цього будинку томилися ув'язнені гайдамаки (400 осіб) - учасники антифеодального повстання 1768 року - Коліївщини"..Тому, як Бог дасть усім нам щасливо дочекати 26-27 липня 2025 (коли минатиме 258 роки з часу страт цих українських повстанців у Львові, росіянами), поспішаючи на роботу чи в інших справах і, проходячи повз цю пам'ятну дошку на міському Арсеналі, пом'янімо в серцях тих безіменних героїв, для яких честь і вірність національним ідеалам, була тоді далеко не порожнім звуком, як, для декого з нас, сьогодні.............P.S.Інший польський мемуарист А. Мощинський зазначав, що військовий комендант Львова Феліціан Коритовський відібрав собі 60 фізично здорових українських хлопців і замість кари присудив їх до роботи – будівництва камяниці на площі Ринок, 29 (згодом кам’яниця Андріоллі). Їх тримали під замком, окремо від інших гайдамаків, але кормили і одягали. Служили Коритовському ці гайдамаки аж до приходу австрійських військ у 1772 року. Тоді їх нібито звільнили..В. Щурат опублікував спогади про гайдамаків мешканки Личакова пані Сікорської, які вона почула від старших людей. Гайдамаків, за її словами, в Львові називали «уманями». Їх “тримали по криміналах і робили ними, а потім тратили”. Одним з методів кари було повішення на гак. Місцем цієї розправи була територія, де згодом було розташовано стадіон польського товариства “Сокіл”.Микола Бандрівський.

Їду вчора з Одеси до села. Пощастило сісти на одне вільне місце))Потрібно десь за годину до відправлення приїздити, щоб сидіти, а не стояти в салоні автобуса.Сиджу, слухаю розмови. Заходить жіночка, місць уже немає, але вона молода, то може й постояти. В салоні багато її односельчан, тому вона вільно з ними спілкується.Передаю дослівно: - Вчора з Одеси до Кам'янка ми їхали 4 години. Цілих 4 години людей тримали в Авангарді. Виїхали з Одеси о 16, а додому я приїхала о 8 вечора.До Кам'янка з Одеси їхати десь хвилин 40-45. Селище Авангард знаходиться на виїзді з Одеси. Сидить біля мене молода жіночка, котра тихенько прокоментувала почуте: Зєлєнскій же прієзжал в Одєсу.Нас за людей нє счітают....Я:Ну так парєнь же із народа, обрали. Тепер охороняйте)) #ЗеленубубочкуВ салоні всі мовчали. Ми звикли мовчати, бо до правди достукатись важко. А докотитись до авторитарного стилю правління легко Зверніть увагу на лобове скло автобуса. Два прапорці красномовно промовляють про позицію водія.Отже, зміни в суспільстві є. Багато української мови чути в автобусі. Люди села перестали соромитися рідної мови, мови держави.Дай, Боже, розуміння усім українцям.Олена Блажиєва.