✙Resurgam✙
🇧🇾 Білорусь: стара пісня на новий лад, але все може вирішити випадок💬 Останні тижні посилились новини щодо можливого нападу Білорусі, чи то вчергове на північні області України, чи то на балтійські країни. Це не нова тактика. Кремль проводив інформаційні кампанії і в 2023, і в 2024, і в 2025 роках саме у весняно-літній період з метою розтягнути українські сили.І режим Лукашенка з цим кожного року допомагає Кремлю, посилюючи інформаційне поле: то «закриттям прикордонних районів», то «незапланованими навчаннями», то «викликом резервістів» і так далі. На середину осені ці активності вщухали та про них знову згадували вже наступного сезону.Є цілком конкретні причини, чому для режиму Лукашенка небезпечно активно лізти в Україну:📌 1. Логістичні. Північне прикордоння — це чарівне Полісся з відповідною місцевістю, особливості якої у 2022 році відчули московити. Маючи мінімум засобів, українська армія контролювала небагаточисельні логістичні маршрути. Зараз же ці засоби на порядок масштабніші та смертоносніші в українській армії.📌 2. Військові. Білоруська армія у період з 2022-24 років передала Кремлю практично всю важку техніку, що перебувала в резерві: від танків Т-72А до боєприпасів різних калібрів. Щодо особового складу, то сухопутні війська — 11 700, ССО — 6150, чисельність яких є меншою за місячні втрати Кремля в Україні. Є, звісно, ще інші роди військ: ВПС/ППО, спеціальні війська та резервісти — 290 тис. + тер.оборона — 110 тис., але це тотальна мобілізація з відповідними економічними та політичними наслідками для Лукашенка. Кремль не в позиції фінансувати такі потреби Мінська.📌 3. Геополітичні. Лукашенко знайшов чарівну паличку у вигляді формули: «відпускаю політичних в’язнів — США знімають санкції». Попри всю конфліктність США з Європою, широкомасштабний напад чи то на Україну, чи то на Європу — зупинить цей процес. 📌 4. Економічні. Українська розвідка, та й не тільки, звітують про глибоку економічну кризу в Білорусі саме через відповідну кризу на московії. Війна — це гроші. А якщо в Кремля їх недостатньо для себе, то хто дасть їх Білорусі?📌 5. Психологічні. Напад — це скринька Пандори для Лукашенка з невідомим результатом. Лукашенко — це диктатор, який з 2019 року дійсно боїться «нападу на себе» з боку Польщі чи країн Балтії, а його заяви про «тисячі пікапів з Польщі», що поїдуть на Мінськ, є з одного боку мемом, а з іншого — реальним відображенням сприйняття Лукашенка, бо він посилював кордон з цими країнами. Для прикладу, наступ на північні області України — оголить західний кордон. Наступ на країни Балтії — оголить кордон з Україною, де для Лукашенка теж важко спрогнозувати, як відреагує Київ.📌 6. Технологічні. Глибина території Білорусі — 500 км, більшість критичних промислових та енергетичних об’єктів у межах 300 км. Україна має засоби кількісно та якісно прострілювати всю глибину території Білорусі. Тому як режим, так і білоруське населення через дії їх режиму одразу відчують наслідки війни. Тим паче вони психологічно не адаптовані до цього. Тобто з боку режиму Лукашенка максимально алогічно вв’язуватись у цю авантюру. Але так само заяви українських топпосадовців свідчать про інший характер дій, ніж в інші роки імітацій.Країни ж Балтії превентивно використовують тактику «дикобраза». Є заяви литовського голови МЗС щодо окупованого Кенігсберга, де московські бази можуть бути зрівняні з землею, що може стати наслідком для Кремля через заохочення білоруської агресії. ➡️ Тож ситуація виглядає так: те, що зараз відбувається, є традиційною щорічною дією, спрямованою на розтягнення уваги України, погрози країнам Балтії (щоб були спокійнішими в ЄС з ініціативами проти Кремля) та загалом є елементом когнітивної війни. З іншого боку, кожне програвання такого сценарію наближає ситуацію до «випадку», який може запустити незворотний процес. Через це ймовірність зростає. ❓Чи є напад Білорусі зараз основним сценарієм? Навряд. Але він лежить в цілому переліку інших сценаріїв та варіантів, а його ймовірність з року в рік зростає, тому недооцінювати його не можна.Resurgam➰Приєднуйся
Fashion Digital Ukraine
VERSACE: “The Party Is Never Truly Over”?Коли в інстаграмі з’являється фраза “I don’t think the #party is ever truly over when it comes to @donatella_versace”, ця заява читаєтьс як меланхолійне прощання.Versace, це було про тіло, золото, секс, бароко. Після придбання Versace спочатку Capri Holdings, а потім злиття з Tapestry Group (що також володіє Coach), бренд поступово почав втрачати індивідуальність. Він стає частиною великої системи, де прибуток, масштаби і контроль превалюють над індивідуальним баченням дизайнера, це глобальний тренд, епоха авторських брендів добігає кінця.Справжня вечірка, можливо, і не закінчується, але хост цієї вечірки вже змінився.Собаки, архетипічний символ вірності, захисту, домашнього комфорту. Увімкнення собак у контент ідея зробити образ бренду менш «дико-гедоністичним», яким був Versace раніше. Показати процес “приручення бренду”, коли з епатажного левіафана він трансформується у «друга родини». Це привіт від нових власників, Versace буде більш масовим, прийнятним, ніжним, бо не актуальна зараз така агресивна сексуальність
страшно середньовічне
візантійське житіє косьми й даміана, святих лікарів, розповідає про хвору жінку, яка, видужавши за їхнім заступництвом від тяжкої хвороби, пройнялася до них такою великою побожністю, що не тільки регулярно ходила в паломництва до їхнього гробу, а й на свої домашні стіни замовила фрески з їхніми подобами. і недарма: одної ночі її схопив страшний біль живота; жінка ледве змогла встати з ліжка, але зішкребла трошки штукатурки з портретів святих, розчинила її у воді й випила — і їй відразу полегшало.це історія з кінця vi століття, і ні тоді, ні через тисячу років вона не була особливо дивною. причетні до святості об’єкти — це, зокрема, ліки, а ліки добре працюють у безпосередньому контакті з організмом, тому вже ранні християни мали звичку споживати пил із мученицьких могил, олію з лампадок, які над цими могилами горіли, штукатурку з храмових стін абощо. (загалом рівні контакту зі святістю — це складна багатоповерхова структура, але нам сьогодні достатньо буде уявити, що святість переходить на близькі об’єкти, як радіація: чого торкалося святе, те й саме починає трошки світитися святістю і може передавати її далі).із того самого vi століття походить житіє симеона стовпника, де є сюжет про хворого префекта, який попросив знайомого священника написати пустельникові листа з проханням про заступницьку молитву, бо «все, що я їм, перетворюється на кров і червів і миттю виходить із мене, завдаючи мені страшних мук». священник обіцяв, що напише, але насамперед запропонував ліки: «у мене тут є трохи симеонового волосся і пороху, який він поблагословив. замочи їх у чистій воді, а потім пий її, постуючи, і натирай нею тіло — і побачиш славу божу». так і сталося; а потім від симеона прийшов лист із підтвердженням того, що від таких симптомів точно допомагає намочити святі об’єкти й пити з-під них воду.іноді святими об’єктами для намочування були реліквії першого ступеня — тобто самі тлінні рештки святих. наприклад, у єрусалимі паломникам роздавали для споживання воду, якою поливали голову святої мучениці теодоти, а в англії — воду, що контактувала з підлогою, на яку пролилася кров томаса бекета (ну гаразд, це не от прям зовсім безпосередній контакт із тілом, але ідея полягала в тому, що в цій воді є манюня часточка бекетової крові). поки мощі святого миколая перебували в мирі (потім їх вкрали й перевезли в барі), із них регулярно текла запашна й чудотворна рідина. але зазвичай вистачало умовної близькості: у vi столітті григорій турський радив паломникам збирати землю на голготі й робити з неї пігулочки від усяких недуг; у xiv столітті в канонізаційних документах петра люксембурзького була згадка про те, що земля з його могили, змішана з вином, допомагає від хвороб.звісно, якщо дуже активно розбирати землю на настоянки і припарки, голготи може зрештою не залишитися, то часом взаємодію зі святими об’єктами доводилося обмежувати. 1581 року монтень, мандруючи італією, побував у лорето, куди з назарета прилетів дім божої мами, і побачив там офіційний напис із забороною шкрябати стіни; і правильно, записав у щоденнику він, бо інакше «дому й на три дні не вистачило б». на щастя, у xvi столітті поширився друк, тож замість штукатурки зі святого місця можна було прихопити іконки (може, навіть попередньо потерті об ту саму штукатурку), спеціально призначені для того, щоб їх замочувати у воді, тримати під язиком, запікати в хлібі, згодовувати худобі абощо. власне, аркуш із богородицями, з якого почався цей допис, — то не для скрапбукінгу, а для споживання. німецькою такі аркушики звалися шлюкбільдхенами, буквально ковтальними малюнками, і на них були чи святі, відповідальні за конкретні недуги, чи отакі загальнотерапевтичні божі мами. оцей конкретний походить із 1780-х років, тобто, як бачимо, традиція трималася довго (та й зараз вона навряд чи абсолютно відмерла).#чудотворення #дрібкасвятості
![Logo de la comunidad de Telegram — HEALTH IS WEALTH by Sana Nova [Oksana Sokolova]](/storage/tg/25146/2025-12-08_08_41_59_7d33e330bc9b93f140e8c931fce21108.jpg)
