Знаєте, якщо AI продовжить розвиватись так само, як він розвивався останні 4ри роки - то я, і більшість з вас швидше за все буде мати чудовий приклад, як жити під час того, як твоя професія перестає бути такою потрібною, і згасає :) Як в водіїв карет з конями, де вони залишились чисто в туристичних місцях, або чуваків, які вечором ходили по місту і запалювали лампи на стовпах. Я не коджу постійно, і звісно останній раз закопаний глибоко в код, з повним контролем над процесом в мене був років 5 тому. Але навіть я помічаю, наскільки програмування змінилось, і стало більш про спостереження, чим написання коду. Звичайно це не так просто, як продають CEO AI стартапів, і навряд чи колись просто написавши: "зроби мені так ось" можна буде досягнути притомних результатів. Нормальне і ефективне використання AI вимагає скілів, розуміння процесів, і постійного налаштування твого AI агента. ( Та, я хочу підкреслити, якщо ваш AI досі може тільки Hello World, то проблема в першу чергу в Вас і ви швидше за все втратите роботу в майбутньому :) ).Зараз основною проблемою, та в принципі як і завжди, стає процеси, які все ще лежать на людині - ревью коду, написання специфікацій і так далі. Багато речей, які не вимагають креатива ми в найближчому часі вирішимо ( та, ревьювати код швидше за все буде теж AI ), але вот з написанням вимог чи чогось нового - все ще буде складно. Продакт Оунери можуть видихнути :) Напевно десь так відчували себе люди, які переживали індустріальні революції. Все міняється, оптимізується, і світ завтра взагалі не такий, який сьогодні. Наступні пару років, які мені залишились в індустрії, я покладу на те, щоб будувати якомого більшу фінансову подушку, щоб коли AI мене замінить ( а він точно це зробить ) з'єбатись собі десь на острови, пити дешеве пиво, і ловити рибу. І ніякого інтернету :)
Я використовую ChatGPT для того щоб рахувати калорії. Просто фоткаю йому, він прикидає калорії, білки, жири так вуглеводи, і рахує це собі впродовж дня. І так, фітнес гіки, я знаю що він може помилятись, але і мені дуже точні дані не потрібні. До речі, я досі в шоці, як класно він бачить і розділяє продукти.Anyway, сьогодні приготував свій сніданок, який в мене зазвичай однаковий, сів на мітинг, і з'їв забувши сфоткати. Але ж калорії рахувати треба. Ну і вирішив просто словами чату сказати, що з'їв свій класичний сніданок. І тут зловив себе на думці:1. За тиждень такого використання, я відношусь до чату не як до тули, в якій просто зберігаю підрахунки, а як до accountability partner.2. Щось схоже я відчував, коли в мене був тренер, і він просив кожен день скидати, що я їм. І оце коли я скидав щось не саме корисне - відчував провину3. Тут, перед тим як це написати, сам того не очікуючи зловив себе на думці: а якщо він не повірить? :)В результаті чат сказав, щось типу: ну-ну, використаємо твій класичний сніданок до підрахунків, але більше не забувай.І оце я зрозумів, що спілкування з ним вже давно перестало бути спілкуванням, як з бездушною істотою. Я реально все більше відношусь до нього, як до партнера і взагалі майже дружбана :)
Щось давно я своїми думками не ділився. Нещодавно Укрпошта провела ребрендінг. Вой стояв такий, що долітало аж до мене, в моєму середовищі без соц мереж. Тепер там рекламна кампанія, до дня святого Валентина, де люди почали сваритись на секзуалізацію школярок. І якщо це докатилось аж до LinkedIn, то уявляю який вой стояв в інших мережах, де люди тим не кремпують. За цим цікаво спостерігати зі сторони: 1. Міністр економіки з задоволенням повідомляє скільки податків платять сайти з відео для дорослих, власник OnlyFans ( доречі українець ) донатить 1 лярд, а українські моделі з цього сайту заплатили більше 50 мільйонів гривень податків тільки в 2024му році.2. В твітер неможливо було зайти, бо куча українських дівчат постять свої оголені фотографії заради донатів. Пам'ятаєте теронліфанс? Еге ж. 3. А в понеділок можна взагалі потонути в ню фотографіях, бо "хтивий понеділок" :) В цілому, я досить нейтрально відношусь до того всього. Життя з такою жінкою я б не пов'язав, але якщо жінкам подобається показувати своє голе тіло - я можу сказати тільки "дякую" :) —— І дуже багато людей в інтернеті виступає за декріміналізацію порно —— Я вот навіть за. Я не дуже розумію, чому по тєліку можна показувати як люди вбивають інших людей, і не можна показувати, як люди роблять інших людей :) А з іншої сторони - ну реально зашквар ж. І всі розуміють в чому, хоч і стараються практикуватись в моральній еквілібрістиці. Доречі, я ото недавно дивився фотки з свого 11 класу, коли ми вперше вибирались десь в клуби - УКРПошта, ще й досить скромно зобразила школярку :) Хоча якби поставили модель постарше ( навіть постарІше ) і було б чудово. До речі, є навіть дослідження, що сексуальна фантазія "школярка" взагалі не корелює з педофілією ( правда зразу скажу, там не велика вибірка ).До чого то я. Люди які не коментують, а просто спостерігають в інтернеті: Я тепер вас зрозумів :) Набагато цікавіше просто спостерігать, ніж сваритись з людьми, які в інтернеті щоб сваритись. Ніби як в дитинстві за дракою алкашів у дворі з вікна спостерігаєш.
Вчора в Валенсії була зустріч U-Connect, куда я був запрошений як спікер. В якийсь момент, розмова повернула в питання ментального здоров'я, де я поділився своїм досвідом депресії, перебування на дні, і виходом ( або швидше контролем ) цього стану :) Я в цілому не вірю, що після того де ти був, ти можеш це вилікувати. Це ніби ти знаєш, куда ти можеш звалитись, знаєш ті сигнали, які відчуваєш коли починається повільно потоплення в те болото. І стараєшся взяти себе до купи і грести звідти поки вистачає сил. Але суть не в тому. Після розмови, до мене підійшло декілька людей, які сказали, що впізнали себе в моїх розповідях. І подякували, тому що зрозуміли, що вони такі не одні.Сьогодні не день ментального здоров'я, але я не перестану говорити. Якщо ви відчуваєте, що вроді все добре, але ніби щось неправильно, і ви не можете зрозуміти, що ж не дає вам бути щасливим - зверніться до психіатра. Так, не до психолога. До психіатра. Навкруги дуже багато причин, чому наша кукушка може не витримувати. Війна, осуд тих хто хоче щоб ви були на війні, соціальні мережі, токсичні начальники, повна невідомість того, що нас чекає далі. Продовжувати можна безкінечно. В мене є альбом на телефоні, який називається Unhappy. Там декілька фоток мене, в період коли я вів YouTube, багато писав, посміхався, і старався показати який я успішний і довольний. В середині я був пустий. Якщо хтось дивиться мій YouTube - ви можете подивитись відоси за 2023й - 2024й роки, і відоси зараз. Для мене - це ніби зовсім різні люди. Можливо тому що я знаю, що всередині я мертвий :) Тому я іноді дивлюсь ці фотографії, щоб нагадати собі про місце де я знову можу опинитись, якщо не зроблю щось зі своїм життя. Дуже мотивує :)Тому, як в тій рекламі геморою - не страждайте мовчки. Сходіть до психіатра. Не відомо, що він вам пропише, і навіть якщо щось пропише - це буде вашим рішенням приймати ліки чи ні. Але ви точно будете знати, що з вами. І це допоможе вам зрозуміти, що робити, щоб вийти з того стану. Бережіть свою кукушечку. Обняв!
Там цей во - інтернет гудит :) Вийшов персональний асистент - ClawdBot.Якщо відкинути вже звичний вой думерів про дати доступ до всього, то це прям дуже зручний агент:1. Можна наконфігурити доступ до різних сервісів, месенджерів і інших систем - і бот буде реагувати відповідно2. Має доступ до браузера3. Запам'ятовує те що відбувалось4. Дозволяє додавати нові скіли і плагіни. Крутиться все на вашому власному компі, і може використовувати локальні LLM моделі ( для багатьох домашніх справ - всякі llama або deepseek чи qwen - будуть в самий раз )Люди вже будують кучу різних воркфловів - починаючи від того, що кажуть боту писати апки віддалено через телеграм чи діскорд з мобайла, закінчуючи аналоги інновацій від великих AI лабораторій ( по типу ChatGPT Pulse ) і так далі. Ну реально можна легко написати задачу асистенту, який буде дивитись ваш мейл, і видаляти спам, або дивитись на ваш календар і планувати вам день. Така собі міні версія Jarvis. Я коли повернусь з тріпа, куплю який небудь Mac Mini і однозначно поселю там свого бота :) Клас!
Барселона це перше місто по якому я гуляв, і думав: я б тут жив. Але це і моє саме саме любимо місто в світі :)І ось чому:1. Просто неймовірна і різна архітектура. І хоч я не по цій темі, але Барселона цим вражає. Тут тобі нові будинки, тут готичний квартал, тут стара Європа. Ходиш, дивуєшся, радієш. 2. Любов каталонців до їжі. Кучка класних кафех, чомусь дуже багато хліба, і повне задоволення від його поглинання. Я зайшов на базар, а там люди просто біля прилавку сидять, їдять море продукти, пьють просекко. І все в них в житті добре. 3. Дуже повільний стиль життя. Виходиш зранку на вулицю, а там на столиках сидять іспанці, пьють або каву з гранчаків, або пиво, сігарєта, якась випічка і розмови собі розмовляють. 4. Присутність моря. Тут без питань взагалі. Бігати біля моря, дивитись на усю цю воду, і уявляти як я тут прогуляюсь сімʼєю - саме задоволення. 5. Дуже класне українське комьюніті. Всі милі, привітні, і на відміну від українців в Польщі, які планують дасть далі їхати - барселонські українці розхвалюють Барселону зі всіх сторінЄдине про що я думаю, це те - що Барселона це найулюбленіше моє місто. Що якщо я буду тут жити? Чи буду я так само насолоджуватись їм, якщо воно буде завжди з вікна?Але можливо цього я ніколи не взнаю. Бувай, Барселона! Ти як завжди неймовірна. Валенсія, зустрічай!
Колись, коли я тільки починав кар'єру, я прийшов малим і дурним в компанію SoftServe. Я був не самим класним інженером, але дуже швидким. З гавна і палок робив космольот. Він літав тіко вверх і вниз, але то був 2006й тому було норм. А ще я був балакучий.І вот завдяки своїй балакучості, а також ярковираженому "слабоуміє і отвагє", коли я підписував під любий двіж - я досить швидко отримав роль тім ліда, і попав на свій перший проєкт, де мені можна було спілкуватись з клієнтом. І сааааамим першим моїм підлеглим був Олег. В Олега все було добре. Пустота в душі не гнала його в кар'єрну гонку, він отримував хорошу зарплату, не затримуючись на роботі йшов до сім'ї і ходив з сином на рибалку. Він жив повноцінним життям, і не старався кар'єрою відігратись за своє бідне дитинство. Кароче, він жив то життє.Він був страший за мене. Мені було 20. Олегу напевно троха більше 40ка. Але ж знаєте, як в цьому віці - всі хто старше 30ти виглядають для тебе, як от-от і пенсія. Як японські бабці. Він працював Senior інженером напевно більше ніж я жив, бачив пєрфокарти, і до асемблера відносився з повагою, а не як до боса в універі, який треба пройти і забути назавжди. Йому було пофігу на чому писати: Delphi? давай! Visual Basic? давай! .NET? Не знаю шо таке, але давай. Ну шарите? Ідеальний програміст для аутсорсу. Прийшов, зробив свою роботу, отримав гроші, пішов додому. Ні драми. Ні вигорання. Стабільний перформанс. Він був для мене в ті часи, як константа яка була постійною в офісі. А ще він навіть в тому віці міг підтягнутись на одній руці!Сьогодні в LinkedIn я побачив його допис, що він йде на пенсію. Ну вроді йде і йде. Але якось розумієш, як час швидко летить. Колись ти був самим юним в компанії, в команді, в цілому до тебе відносились так - як до піздюка. А тепер твій перший підлеглий йде на пенсію.Правду кажуть, що час - то найдорожче, що в нас є.
В мене ж тепер з соціальних мереж - тільки LinkedIn. То тепер думки на подумать я беру звідти.А там, я чомусь попав в якісь дивні розмови про роботу з таймтрекером, який за тим як ти мишкою рухаєш слідкує і скріншоти робить. Справедливості заради - я ніколи не працював з трекером, і ніколи б цього не хотів. Бо якщо хтось буде переглядати скріншоти, то це звичайно його проблеми, але мені б цю людину було жаль. І хоч таймтрекери мене в житті оминули, я працював в аутсорсі. Я не знаю як зараз, але у всіх трьох аутсорс компаніях в яких я працював були time-sheets. Такі штуки, які треба було заповнювати в кінці тижня, де ти писав, що ти робив кожного дня. І логіка в цьому була - по ним нашим замовникам виставлялись інвойси. Всі ці застосунки виглядали так, ніби були породжені в глибинах пекла, програмістом який хотів щоб люди страждали. Вони були повільні, не красиві, і часто дуже не зрозумілі. Ненавидів їх. В 2017му я перейшов в свою першу продуктову компанію - Agoda. В кінці першого тижня я дуже сильно відчував бажання десь відмітитись, що я працював, заповнити якийсь ріпорт, і взагалі десь прозвітуватись.З цим питанням я підійшов до свого менеджера, і в нас стався дивний діалог: - Лєвон, а де мені прозвітуватись, що я на роботу ходив?- ти ж в офісі був?- був- ну вотЩе декілька тижнів я відчував дискомфорт, що я ніде не відмічаюсь, про те що я дійсно ходив на роботу :) але потім я получив першу зарплату, побачив що вона на місці, і мені платять гроші навіть якщо я ніде не відмічаюсь. І стало краще :) Щиро кажучи, до тайм щітів я б також повертатись не хотів. А ви як? Якось відмічаєтесь що на роботу ходите?
Кожен раз в новинах в когось стається інфаркт дупи, тому що багато новин про AI :)З однієї сторони, може здаватись, що дійсно - крім AI нічого не відбувається. Але є одне але - новин в AI не так щоб дуже багато. Багато новин стали можливі завдяки AI :)До прикладу, якщо за допомогою AI зробили прорив в медицині - то це. першу чергу прорив в медициніЯкщо роботи можуть тепер ходити по вулиці бо в них крутиться локальна AI модель - це прорив в робототехніціІ так далі, і таке інше. Ray Kurzweil багато - багато років приводив приклад, як змінювались парадигам в людства. Як бачите, відстань між аграрною революцією і індустріалньою - 8 тисяч років, а вже через 120 років в нас була лампочка. а через 90 років - ми висадились на Місяць. А через 22 - винайшли інтернет. І вже через 9 років ми почали розбиратись в людському геномі.ШІ - це одна з тих парадигм, яка змінює людство: наш соціум, наші моральні і етичні принципи, судову систему і економічні моделі. Тому, поки дехто чекає що бульбашка AI лусне ( хоча я не розумію, що від того зміниться ), я б рекомендував готуватись до нової зміни парадигми. Що це буде - одному Курцвейлю відомо. Але виглядає, що технологічна сингулярність все ближче :) А далі - все вже залежить від вас, як то сприймати: чи як кінець людства, чи просто новий виток розвитку.
Все таки вміння використовувати ШІ інструменти це вже must для любого розробника. Вирішив я такі зробити нарешті свій персональний сайт. Але ж там має щось бути. Якісь секції, приємний дизайн. Що я почав робити:1. Попросив Perplexity зробити дослідження, які секції присутні на такого типу персональних сайтах. При цьому попросив написати вимоги, якщо я захочу створити власний сайт2. Потім взяв ці вимогу і запихнув в v0.dev ( Vercel ) для того, щоб він мені згенерив базову версію сайту3. Те що получилось запхав через той самий v0.dev в github і скачав на локал4. Настав твій час Claude! Всякі допилювання, додаткові секції, інтеграція з RSS Substack, і так далі. Чи міг би я зробити таку сторінку самостійно? Звичайно так!Чи міг би я це зробити за 40 хвилин? Та навряд, бо я б запнувся на розборах класів Tailwind :) Чи отримав я стільки само задоволення, як від звичайного програмування ( лендінг пейджа, лол )? На диво вайб кодінг приносить дуже дофіга задоволення - ніби ти вирішуєш задачу не сам, а сидиш з кимось в кімнаті і ви брейнштормите :)40 хвилин, 0 WTF, і maleev.engineering побачив світ :) За останні 2 роки програмування змінилось набагато сильніше, ніж за останні 18 років. Неймовірний час бути програмістом!
TGLIST.COM.UA
