Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - Храм поезії (🖤)
Added 14 Jul 2024

Храм поезії (🖤)

@uapoets
Art
Number of subscribers: 1 394
Photos: 3,030
Videos: 287
Links: 3,120
Description:
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

👥 Number of subscribers

1 394
Average/Day:: +1
Average/Week:: -8
Average/Month:: +34

👁️ Average views per message

236
Average/Day:: 338
Average/Week:: 219
ERR: 15.57%

📊 Messages per Day

6.1
Last day: 8
Week average: 8
Average per day: 6.1

🟢 Online Dynamics

0
Online now: 0
Avg. online: 0

📢 Advertising Load

0% ads
0 / 30 Ad posts
236 Avg. content
0 Avg. ad

⏰ Posting Schedule

Peak: 15:00

Hourly post distribution (00:00 - 23:00)

00
04
08
12
16
20

Logo change history

Name change history

Храм поезії (🖤) 2026-03-07
Храм поезії ✍🏻 2025-11-09
. 2025-11-07
Храм поезії 2025-02-04
Храм поезії (owl) 2025-02-03

Status change history

Officially not confirmed 2024-07-14

Wall

Telegram statistics channel

👁 140 24-09-04 05:00
Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/ тримається твоє подальше життя. Зайве зазначати, що великий,що хижий,що такий, котрóго не оминути. К рик. Охоплює високочастотним ультразвуком глибини нутрай розбивається об скам'янілі стінки паралізованої гортані. И ии... Оніміння на рівні дихання. Т ремор. Усеохопний, внутрішній. Забиває памороки клітинам. Ті забувають оновлюватися. Й ти зі стрімкою передчасністю старієш... Насамперед морально. Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/тримається твоє подальше життя. Ти перед кожним наступним днем —наче безпорадна рибинка перед величезною пащею, за якою — невідома темрява, що тебе перетравить. Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/ тримається твоє подальше життя. Кит, котрий плаває в морі сліз. Течія часом така, що збиває з ніг. Така, що відбирає в очей можливість нормально бачити,й навіть сонце починає бути схожим на пляму засохлої крові,яку намагаєшся змитинескінченнимпотоком сліз. Припухлі мішки під очима печуть — нехай:так здається, що душапече менш нестерпно. Зима дві тисячі двадцять другого — білий кит, на якому /не/ тримається твоє подальше життя. Тетяна Осіпенко (@tettios)#ігри_несписаних 🐋 #півфінал
👁 151 24-09-03 05:01
Зелень Шеєле, 1821

Кохання вбиває? Чи губить гонитва за фальшемтенденцій? Що ж всіх недолугих так вабить свій статус піднести в гнилому поспільстві? Ці люди дзеркал щенаставлять мільйони — надмірністю любо їм гратись...... Смарагдова леді пливе серед сірості вулиць Парижу — адептка зеленої моди так надить всіх ігриків свіжістю образу. Юнка хитнулась:знов світ потемнів — від хвороби немає пощадивже місяць. Їй жрець Авіценни пропише поїздкуна води, хоч доктор напевне не знає чи зцілить... Та як же лишити любові шалені рої тут? Коханий піде до Харона без рідного тіла... Є вихід. Прибуде художник до пишного дому."Я хочу портрет. Не подоба проста — щоб стискавсяаж дух." Тихо дякує Шéєле майстер відомий."Я ж наче жива! І чудесне зелене волосся..."... Іконою став цей шматочок паперу — моливсящоночі (зав'яз у болоті залежності-леді). Кохав її образ дріади ще дужче величчяживого єства: до розради поставить стілець чизахопить з собою у ліжко й цілує їй пасмоза пасмом... Щось милий так швидко заслаб: то зривавсявід спазмів колючого кашлю, то просто упав, тостраждав у вбиральні, то страшно від болю кричав, яккрилата в сильці. Він молився зеленоволосійбогині: "Слабую без млості побачень..." Четвер. Іще сонна служниця жахливо кричить. У тривозізастиг. На дріаду дивились смарагдові склери.© Ірен Нокс (@yapenumbra)#вірші
👁 130 24-08-03 15:24
Котлета по-київськиЗахмеліли думки — їх збентежили чари спокуси,І рентген не потрібен — секрети розказує нюх. Пальці вилки й ножа не відпустять, допоки не вкусиш,Ти лежиш зовсім ню на тарілці, бо щойно з вогню. Ти не просто котлета: Евтерпа, натхнення поета,Маниш бронзою вперто: нарешті тебе роздягну. Прагну тіла, такий зголоднілий. Пробач, не шляхетно,Розтинаю я плоть. З'їм котлету, та ще й не одну. Не котлета, повірте — це глобус столичного світу,Це родюча земля, що напоєна руслом Дніпра. Наче масло з м'ясця, витікає любов'ю зігріте,Омиває гриби — грішні душі, що чорт не забрав. Зелень нàчинки в ній, наче трави травнево-шовкові,Сухарі в стилі фрі — махагонові крихти тепла. А у роті шматок — це квиток, ніби в Києві знову:На Південний вокзал причвалав, що шляхи заплітав. Мов зайшов у Макдональдс, щоб живо той бургер під пиво —Й на Майдан незрадливий, що волю прийдешнім кував. Це не просто котлета — це мить, коли знову щасливий,І душа не болить, бо загоєна смàком сповна.@real_dobrutskiy#смакнації
👁 151 24-07-23 12:17
Вірш, що провів мене у наступний етап на містичному конкурсі "Ковток Мандрагори". Писала під псевдонімом Чарівна Фурія. Приворот у пóвнюЗграя птиць, що чорніші за ніч, закриватиме óвид. Стихне вітер. Всі звуки чекатимуть виходу пóвні. Блідий Місяць сьогодні наллється по вінця червоним,Не дивися на небо, до вікон не йди, будь удома! Світло хай не проб'ється крізь штори. Кришталева вода, тропáн трав, чудодійне закляття. Приворот чарувала сама — мала досвід та владу:Сотні доль її зілля (чи труток?) змінили недáрма. Своє серце згубила тепер, а тому не вагалась. Лиш із нею він буде назавжди! Назбирала отáв уночі на Івана Купала:Лугову конюшину, зозулині сльози у хащах,Мандрагору, євшан і будяк в срібних росах світання. Амуртензія блиском своїм перламутровим грала,Вились пари пружúсті спіралі. Повний Місяць сьогодні тотально зріднивсь з перигéєм. Ти гадав: закохався й чаклунка вже стала твоєю. Супермісяць емоції викине в келих портвейну,Пий повільно, сердешний, кохання це буде шаленим,Вір, цей нáпій — твоя панацея. Дивне вариво, випите в пóвню, зв'язало відниніТу, що магію й фатум змішала, кохання і пристрасть,І того, що був певен: нарешті зустрів ту, єдину,Задля неї — хоч зірочку з неба. Чи погляд щасливийПід ефірами тими можливий?10-11.07.2023© @olesya13rÓвид - небоПóвня - повний Місяць (за різними віруваннями краще на нього не дивитися)Тропáн - рослинний алкалоїд, галюциноген. Отав - трав. Євшан - полин. Амуртензія - приворотне зілля. Пружúстий - міцний, сильний. Перигéй - найближча до Землі точка навколоземної орбіти Місяця. Супермісяць - астрономічне явище, яке відбувається при збігу повного Місяця з перигеєм. Панацея - це будь-який засіб, який лікує всі хвороби та продовжує життя на невизначений термін. Фатум - неминучість. Ефіри - випари відвару. Перелічені трави входять до складу приворотного зілля.
👁 161 24-07-22 14:40
поетичний конкурс Листя травинаші призи: 1 місце — отримає видання власної збірки (від дизайну до друку)2 місце — 1000 грн3 місце — 1000 грн.Умови: 1. Мати можливість сплатити мінімальний донат від 50 грн. Далі на ваш розсуд. Якщо є бажання підтримати сучасну українську поезію та фонд конкурсу. 2. Надіслати 1 вірш українською мовою. Приймаються як нові так й старі роботи.3. Тема для 1 туру - вільна. Ліміт символів - це стандартний допис для інстаграму. Подавати сам текст, без візуального доповнення у формі відео чи картинки.Конкурс має 3 етапи: 1 - відбірковийроботи учасників публікується на сторінці @poetry_in_community під номерами. Далі вже члени журі оцінюватимуть роботи конкурсантів на оцінку. Третина робіт проходить у наступний етап2 - півфінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями, з цього етапу вже діє анонімність. 10 конкурсантів потраплять у фінал3 - фінал, учасники отримають творче завдання, написати вірш за відповідною темою та критеріями. Тут судді визначать трійку переможців Дедлайн щоб надіслати вірш - включно до 31 липня, кількість місць обмежена Внесок за номером картки - 5375411427856781Всім бажаючим писати в особисті. Чекаємо на вас ❤️
👁 146 24-07-17 10:02
Учасник 6у молодості, як у повінь, йди прямопогляди навколо чіплятимуть тебе,немовби кітвицями: "Не руш!"сім разів відміряне та відрізанесаме так, як треба, і саме тоді, коли треба,щодня набиває оскомину,і щодня ти вибухаєш тисячами "ні!",упертішими за будь-якого мула,безпораднішими за яскраву папужку перед сачком звіролова,відчайдушнішими за самогубцяі ось ти виходиш на вулицю,де перед тобою міріади можливостей,і кожна готова стати твоєю,віддатися найрозпуснішою з коханок:скажи, візьми, стань, зажадай!а ти сором'язливо стоїш на окрайчику безвісті –бідний родич на чужому весіллі –і кліпаєш величезними від здивування очима: "Це все... Мені?"так! Тобі, чорт забирай!саме для тебе усі можливі шляхи: від пекла до раю;саме для тебе усі можливі плоди: від успіху то пізнання;саме тебе дев'ять місяців (чи близько того) носила мати, аби подарувати цей світ,хотіла воно того чи ні,і хочеш цього тичи ніти обережно торкаєшся першої з незвіданих дорігі оступаєшсяяк і раніше, коли ти вчився ходити,дорога не одразу стає твоєю,але насправді вона твоя –тобі лише треба навчитися ходити нею,як і раніше,пара синців, пара падінь,пара спроб кинути це все і почати спочатку, і ось ти не йдеш – летиш!і раптом розумієш, що десь поручбув провулок у ще кращі місцини,так само твоїі ти починаєш спочаткубо саме у цьому протистоянні між твоїми страхами та подарованим світомі твориться твоя юністьне згуби її у кітвицях чужого "не"йди прямо
👁 177 24-07-15 21:26
Учасник 4У час, коли літо в пекельних лещатах стискає,Та ласує стиглим розмаєм гостинних садів,Я подругу Юність покличу на чай або каву. І жодна морока нехай не хвилює тоді. Ми майже однакові носимо ще сарафани,І справжні проблеми і досі ті самі на двох. І віримо, що почуття не приходять зарано. А стрілки годинника змотують миті в клубок. Замовимо яблучний штрудель і кульку пломбіру. Гармонію ззовні буває простіше знайти,Ніж внутрішній спокій, бо юнка не завжди помірна. Для пошуку щастя згодиться їй берег крутий. Та рухи із нею легкі у хіп-хопі чи вальсі,І вруниться шлях, що немає, здається, кінця. Навчилися разом іти до мети, не здаватись. Зупинки, коли перепона проколе як цвях. За кухликом кави заглянемо в книгу історій,З якої гукають і друзі, і сонячний Крим. Згадаються ті, що за обрій помчали заскоро. Та подруга скаже: "Тепер і за них теж гори". Упевнена, вік — це умовність, хоч іноді кігтіЧаси висувають і дряпають все навкруги. Хоч як і колись на трамвай зараз можу підбігти. Але додалася вага до звичайних справ-гир. Хоча календарні роки промайнули зненацька,Зітхати — заняття даремне. Тому навпакиПродовжу долати вершини, бо за‌пал юнацький,А досвід при ньому тримає життя наче кит.

Similar channels in Art category

Telegram community logo — 33 ART
33 ART
@im33art

Обучение рисованию. Гайды простыми словами. @Im33art_admin - по важным переговор...

Telegram community logo — GRAFSTVO
GRAFSTVO
@graf_stvo

Місце, що закохує в графіку

Telegram community logo — Бібліотеки Дніпра🌸
Бібліотеки Дніпра🌸
@dnipro_public_libraries

Офіційний канал Дніпровських міських публічних бібліотек Зв'язок з нами: @KZK_D...

Telegram community logo — экерман и амфетамины
экерман и амфетамины
@bipolartown

БАР II, амфетамины и страх смерти красный смех морских русалок под обстрелами в...

Telegram community logo — НАРДИ 🎲 ШАХИ 🎁 ЧОЛОВІЧИЙ ПОДАРУНОК
НАРДИ 🎲 ШАХИ 🎁 ЧОЛОВІЧИЙ ПОДАРУНОК
@nardy_com_ua

Подарунок для чоловіка 🎁 Нарди 🎲 Шахи ♟️ Доміно 🧩 Лото +380731226009 - мене...

Telegram community logo — UXPUB 🇺🇦 Дизайн-спільнота
UXPUB 🇺🇦 Дизайн-спільнота
@ux_pub

🇺🇦 Українська дизайн-спільнота. Блоги дизайнерів та компаній.https://ux.pubЗ пит...