Учасник 6у молодості, як у повінь, йди прямопогляди навколо чіплятимуть тебе,немовби кітвицями: "Не руш!"сім разів відміряне та відрізанесаме так, як треба, і саме тоді, коли треба,щодня набиває оскомину,і щодня ти вибухаєш тисячами "ні!",упертішими за будь-якого мула,безпораднішими за яскраву папужку перед сачком звіролова,відчайдушнішими за самогубцяі ось ти виходиш на вулицю,де перед тобою міріади можливостей,і кожна готова стати твоєю,віддатися найрозпуснішою з коханок:скажи, візьми, стань, зажадай!а ти сором'язливо стоїш на окрайчику безвісті –бідний родич на чужому весіллі –і кліпаєш величезними від здивування очима: "Це все... Мені?"так! Тобі, чорт забирай!саме для тебе усі можливі шляхи: від пекла до раю;саме для тебе усі можливі плоди: від успіху то пізнання;саме тебе дев'ять місяців (чи близько того) носила мати, аби подарувати цей світ,хотіла воно того чи ні,і хочеш цього тичи ніти обережно торкаєшся першої з незвіданих дорігі оступаєшсяяк і раніше, коли ти вчився ходити,дорога не одразу стає твоєю,але насправді вона твоя –тобі лише треба навчитися ходити нею,як і раніше,пара синців, пара падінь,пара спроб кинути це все і почати спочатку, і ось ти не йдеш – летиш!і раптом розумієш, що десь поручбув провулок у ще кращі місцини,так само твоїі ти починаєш спочаткубо саме у цьому протистоянні між твоїми страхами та подарованим світомі твориться твоя юністьне згуби її у кітвицях чужого "не"йди прямо