Учасник 4У час, коли літо в пекельних лещатах стискає,Та ласує стиглим розмаєм гостинних садів,Я подругу Юність покличу на чай або каву. І жодна морока нехай не хвилює тоді. Ми майже однакові носимо ще сарафани,І справжні проблеми і досі ті самі на двох. І віримо, що почуття не приходять зарано. А стрілки годинника змотують миті в клубок. Замовимо яблучний штрудель і кульку пломбіру. Гармонію ззовні буває простіше знайти,Ніж внутрішній спокій, бо юнка не завжди помірна. Для пошуку щастя згодиться їй берег крутий. Та рухи із нею легкі у хіп-хопі чи вальсі,І вруниться шлях, що немає, здається, кінця. Навчилися разом іти до мети, не здаватись. Зупинки, коли перепона проколе як цвях. За кухликом кави заглянемо в книгу історій,З якої гукають і друзі, і сонячний Крим. Згадаються ті, що за обрій помчали заскоро. Та подруга скаже: "Тепер і за них теж гори". Упевнена, вік — це умовність, хоч іноді кігтіЧаси висувають і дряпають все навкруги. Хоч як і колись на трамвай зараз можу підбігти. Але додалася вага до звичайних справ-гир. Хоча календарні роки промайнули зненацька,Зітхати — заняття даремне. Тому навпакиПродовжу долати вершини, бо за‌пал юнацький,А досвід при ньому тримає життя наче кит.