Зелень Шеєле, 1821Кохання вбиває? Чи губить гонитва за фальшемтенденцій? Що ж всіх недолугих так вабить свій статус піднести в гнилому поспільстві? Ці люди дзеркал щенаставлять мільйони — надмірністю любо їм гратись......Смарагдова леді пливе серед сірості вулиць Парижу — адептка зеленої моди так надить всіх ігриків свіжістю образу. Юнка хитнулась:знов світ потемнів — від хвороби немає пощадивже місяць. Їй жрець Авіценни пропише поїздкуна води, хоч доктор напевне не знає чи зцілить...Та як же лишити любові шалені рої тут?Коханий піде до Харона без рідного тіла...Є вихід. Прибуде художник до пишного дому."Я хочу портрет. Не подоба проста — щоб стискавсяаж дух." Тихо дякує Шéєле майстер відомий."Я ж наче жива! І чудесне зелене волосся..."...Іконою став цей шматочок паперу — моливсящоночі (зав'яз у болоті залежності-леді).Кохав її образ дріади ще дужче величчяживого єства: до розради поставить стілець чизахопить з собою у ліжко й цілує їй пасмоза пасмом... Щось милий так швидко заслаб: то зривавсявід спазмів колючого кашлю, то просто упав, тостраждав у вбиральні, то страшно від болю кричав, яккрилата в сильці. Він молився зеленоволосійбогині: "Слабую без млості побачень..." Четвер. Іще сонна служниця жахливо кричить. У тривозізастиг. На дріаду дивились смарагдові склери.© Ірен Нокс (@yapenumbra)#вірші