Храм поезії (🖤)

🍊▸ МандаринкаЗнаєш, тримаючи у руках мандаринку, завжди переживаю чи не буде закисладля мене.                  (Як я для світу)Та, звісно, хай краще матиме смак,ніж приховану прісність.Просити про більше не можу — обійду(сь)навколо осі своєї планети, шукаючи місце,де народилися тініта в чорне дозріли.Часом здається, що вони — більш щасливі,ніж ми.               Ало, чи можна записатися                         на сеанс терапії?Бо без неї я розчинюся,втечу, спіткнусь, скам’янію.                 Тобі це знайомо?Вмить включатися в дію,бігти, шукати, губити, не помічаючи щік,що дарма червоніють, аж поки не дістанешся власногозриву.           От би стати листком, що відірвався й сміливоспускається вниз, де загине й, можливо,стане мозаїкою, з’єднавшися з іншими:червоними,                         жовтими,гарними!                   Зниклими…Алемоє місце не там, хоч як тиснули,благали, лякали, доводили істини.Тож, вибач, навіть стоячи перед прірвою,  із серця не вирву,     залишаючи вирву,                 власну планету.Дощ стікатиме ринвою та в руках інша книга, бо      історія маленького принца           для мене чужа та далека.          Однак я поставлю ліхтар, щоб зменшити залежність від сонця,і його світлом домалювати зірки,спинити втечу яких не вдалося.А далі…        Слухатиму їх муркотіння про вакуум, потяг та крила.      Про баобаби та капелюх, в якому схована мрія.І проситиму чарівника подовжити ніч на годину,бо скуштувавши казкополину,               боюсяАби словакарета не розсипалася на деталі-літери,Адже те, що поєднує світ не маєрозсипатисярозлетітисястихнути.Вибач, поки думки невпинно з'являлись та тліли,мандаринка в руках, на жаль, лишилася ціла...─ ──────────↷ #yrboo_вірші@liliums_swamp

Справжній Із попелу, крайнощів, крихтЗбери мою долю, Господе... ...я - справжній, із плоті та крові, та важіль прокльонів колись переважив.І смертний, а стертих від скверни, воскреслих від смерті немає, аякже.Забуто-роззутий, давно безкоронний, та птахом на волю так проситься слово.Бо що для нащадків залишиться спадком, як не промінці оцих рим? Отже знову Беру відчайдушно вольфрамову нитку, хапаюсь за міну,Це шанс, щоб палати чи згаснуть навіки, каліку замінять.Ніхто не стрічає блукальця у танці, як важко почати,Коли вже сокира вітала від ката і партія патом. Коли кожен день видається останнім, "таблетки пив, Ваня?",Коли ясні зміни лупатимуть стіни, нехай і востаннє?Нехай роздеруть манускрипт на частинки для буднього вжитку,Слова вириваються з брану душі, їм немає спочинку. Не вистачить клею мій світ відновити, упавшим не стелять,Бо пазурі долі награлись зі мною, забутим плебеємВ свої "кішки-мишки". Без лишку вкладаю життя в писанину,Не ради пошани, я ж знов в споришах, як рослина. Для сина. Без щастя та стану, та не перестану корить лабіринти,Хай мазі не стане, образи застануть, та похапцем вийтиЗуміють ці вірші, які ти розтопчеш чи викинеш, хлопче,Ці тексти - це хрест мій. В них вмру чи воскресну. Простіть мене, Отче. Простіть, читачі, не судіть, палачі, що буває, зникаю,А, може, цей твір - це мій попіл, й насправді мене вже немає?І хтось ненавмисне рядки ці розкислі відкриє незвиклоІ взнає: була тут маленька людина, коли я вже зникну. І зорі згасають, і люди вмирають, що лишиться після?Чутки та прольони, борги, забобони. І вірш або пісня.Щодня зустрічаю лещата болячки: відкрила знов пащу,Пропащий, та хай у цих віршах невтішних залишуся справжнім.Іван Добруцький (@real_dobrutskiy)#добруцький#поезія

Переплітаються міфи з реальністю,Спільно верстаючи дивні скрижалі,Доля в них з кожним по-своєму грається.Та чи несхожість на інших похвальна?Бо полювання на відьом триває.Часом початок у чарів із імені.Чи сперечатися з ним? Ваша справа.Та Тінатін із найменням отримала"Сонячний відблиск". Тож весело й жвавоТінка промінчиком сонця стрибала.Бавилась барвами в гарному настрої,Навіть у хмарні часи як заграваРухалась поміж людей, попелястимиЙ досить нещасними ті виглядали.Їх і погожими днями чимало.Стрічка життя в нас притрушена, справді-но,Попелом смутку то трохи, то густо.Часто батьки залюбки свої прагненняВ мрії дитини вкладають із хрустом.Муляє всім своє ложе Прокруста.Інколи Тінка тьмяніла від роздумів:"Стільки іскринок у мене! Що ж марноСяю собі та не взмозі ще жодномуДопомогти. Недарма ж сонце жарить!Як же ділитися рідкісним даром?"Сонячні Усмішки в неї монеткамиСтали. Хоч пустощі, та пурпурові,Жовті, брунатні, рожеві подекуди,Радісну ватру живили чудово.Досить багато знайшлося замовлень.СУ Тінка купу створила. Та щупальцяЗаздрощів завжди знаходять успішних.Темні від світлих століттями щуряться.Магія? Швидше! Не сталося б гірше.Взяти під варту — найкраще із рішень.Стрімко втікала вона пізно ввечері, СУ Тінки падали — обрій світлішав,Хмари летіли, багрянцем обпечені.Ледве доносився шепіт крізь тишу:"Звідки ненависть до радості інших?"*Тінатін - ім'я, яке з грузинської мови означає "відблиск сонця".@literospletinnia#приходченко

Ні. Під віями — хижий Вій.Не розкопуй безвихідь-злості.Не скарби в ній — кораблетрощі,Стікс гойдає провини й прощі.В пекло дозвіл мені одній,А наївним, як ти, не можна.Не розбрунькуй спокус-надій.Всолоди. Підсоли. Розвійсь.Просто тисни на букву G, Як на дзвоник дверної межі.Я міцніше заплющу мозок:Сажа-проза, чадні вірші,Там циклопи на огорожах,В більмах їх руйносвіт дрижить.Ти? На дайвінг? В зіниці? Скажи,Віриш, що чорнота — мімози,Не згорілі гіркі коржі?В недоречних ластах, смішний...Безборонний в аду корозій...Адаптований бог в безбожжі?Ні. Не випливеш. Не сміши.Глибина — лом війни в бездонні.Поверхнево. Секс. Без душі.Я тебе захистити зможу.Не тягни акваланг, тривожний.Не заводь у гріх. Не гріши.Просто руханка в різних позах.Враз пірнаєш беззасторожноУ пухнасті кримські мімозиНа чернігівськім спориші.Знахар-вогоньПальпує брудні щоденники.Страта-любовНамацує комином виходи.Думо-димарДає алфавітами вирії.З губ тебе випущуДовгим глибоким видихом.Кóлько-мурашкиПо тілу нахабно приручені.Хвилі-метеликиЖар-язиком тавровані.Шпари-СезамиДолонями з повнями встелені.Вибач. Кохаю.Іди. Відпускаю. Ми волю п'є-Мо...(в)же...Ірина Білик#ірина_білик#білик

Присвячується Мурці.ну що я маю тобі сказати?у когось - Марія, чи хоч Олена,а в мене - ні хати, ні рим піздатих,я так, пересічно-паралельнийдо наративів благої долі - непристосований застосунок.пельмені, кола та анаболик.ну й трохи zoom-у.дивись, я без схем,             махінацій,                            кланів —плекаю тишу, щоб жити звукомхтось рве харизму, щоб вирізнятись,хтось пише плани, збирає cookie, та вище неба підбори тягне —асфальт відлунює металево.на фоні міста гливкої магмия наче стяг без герба та левана фоні кольору плям лексичнихстатично граю в плейофф-неймдропінг —так іронічно палю(сь).в "по-лічном" —кульгаві кроки.та кожен ріст має дивне значення, стрибати в воду  - як в тій задачці, де з точки А в точку Б є начебточи жовтий потяг за фібоначчі, чи тільки крок - нескінченно вартийслизьких парабол та гострокутихсистем, горінь, реформ.і начхатина скутки.тож паралелюсь під власний вимір,тримаю коло найближчих. середлистів загубленого поколінняя майже вижив, бо ще не вмер, аживу — зодягнений не по стандарту.сміється доля, як моріарті, як клята курва десятибальна,бо точки змішано, наче карти, на фоні неба все маргінально.і недоречна моя відвертістьна фоні лиха, сирен і вирв. тана фоні загальнолюдської смерті —я ще живий.@viknapoetry#верле

Справжній Із попелу, крайнощів, крихтЗбери мою долю, Господе... ...я - справжній, із плоті та крові, та важіль прокльонів колись переважив.І смертний, а стертих від скверни, воскреслих від смерті немає, аякже.Забуто-роззутий, давно безкоронний, та птахом на волю так проситься слово.Бо що для нащадків залишиться спадком, як не промінці оцих рим? Отже знову Беру відчайдушно вольфрамову нитку, хапаюсь за міну,Це шанс, щоб палати чи згаснуть навіки, каліку замінять.Ніхто не стрічає блукальця у танці, як важко почати,Коли вже сокира вітала від ката і партія патом. Коли кожен день видається останнім, "таблетки пив, Ваня?",Коли ясні зміни лупатимуть стіни, нехай і востаннє?Нехай роздеруть манускрипт на частинки для буднього вжитку,Слова вириваються з брану душі, їм немає спочинку. Не вистачить клею мій світ відновити, упавшим не стелять,Бо пазурі долі награлись зі мною, забутим плебеємВ свої "кішки-мишки". Без лишку вкладаю життя в писанину,Не ради пошани, я ж знов в споришах, як рослина. Для сина. Без щастя та стану, та не перестану корить лабіринти,Хай мазі не стане, образи застануть, та похапцем вийтиЗуміють ці вірші, які ти розтопчеш чи викинеш, хлопче,Ці тексти - це хрест мій. В них вмру чи воскресну. Простіть мене, Отче. Простіть, читачі, не судіть, палачі, що буває, зникаю,А, може, цей твір - це мій попіл, й насправді мене вже немає?І хтось ненавмисне рядки ці розкислі відкриє незвиклоІ взнає: була тут маленька людина, коли я вже зникну. І зорі згасають, і люди вмирають, що лишиться після?Чутки та прольони, борги, забобони. І вірш або пісня.Щодня зустрічаю лещата болячки: відкрила знов пащу,Пропащий, та хай у цих віршах невтішних залишуся справжнім.Іван Добруцький (@real_dobrutskiy)#добруцький#поезія

Ми жили вдвох у кімнатіплощею дев’ять квадратів.Це була наша вітальня,кухня і спальня,зала прийому гостей.Все було дуже просте.Столи із хиткими ніжками,шафа, двоповерхове ліжко.У шафі — по дві полички,і на вішаку одні плічкатримали багато речей.Ну і що, що кран знову тече.Гості приходили без попередження,приносили тістечка і черешню,і ми пили чай — не з пакетиків! —як справжні англійські естети.Таргани нахабніли, бувало;ми на них полювали і знали,де проходять ворожі доріжки.А з другого поверху ліжкадо стелі рукою подати,і до неба рукою подати,хоч вікно було зовсім маленьке.Ми поклеїли разом шпалери:я хотіла білі, Маша — фіолетові,а купили білі у фіолетові квіти:сон-трава, медуниці і горицвіти. Перед сном я дивилась на них і тодідумала, що у мене колись буде дім,просторий і весь у квітах,там буде багато світла,і кожна річ — на окремих плічках.і вода тепла, а не одразу з річки.А тарганів там не буде. Жодного.І тепер я від жовтня до жовтняу великій кімнаті пастельній;вікна в ній — від підлоги до стелі.І я думаю про людей,що живуть у просторих оселях,елегантних, але невеселих,і до них не приходять гості,не порушують їх власний простір,і їх дім — як маленький острів,майже безлюдний.І тоді мені раптом хочеться поїхати за шпалерами,паперово-сніжними, з медуницями і лілеями,і ходити квартирами, наче свідок Єгови.І у кожній великій кімнаті, де обмаль любові,де бежеві стіни — непорушні, як мур, і порожні,поклеїти фіолетові квіти — по смужці для кожного,щоб вони проросли прямо в серце,по одній смужці хоча б.А тоді ще, можливо, лишитись на чай.@buryanpoetry#хопта

Війна вириває з мене спогадипаленькі пазли, з яких складаєтся пам'ятьмозаїка сиплеться з мокрих очейбільше її не складеш, не намагайсяМалий товстощокий Ярик з дитсадочку"Будеш ковбаску? В мене ще є"Його тато валютчик, тому він при грошахЗа двадцять п'ять років я пам'ятаю йогоМ'який помаранчевий светр із цифрою 59Сім'я його виїхала десь у четвертому класіМи зустрілись через дванадцять років І я злякалась його татуйованих рукХто ж знав, що скоро я теж вся заллюся чорниломМама дзвонила,каже — пам'ятаєш Ярика, який тебе годував ковбасою?Кажуть, вернувся із-за кордону, коли почалася війнаКажуть сказав "а шо про мене подумають пацани?"Кажуть, загинувКруглощокий Сашко був закоханий в мою подругу АнюСмішний і вертлявий, ми у восьмому класіПили втіхушку пиво після школина Танковому мостуМама дзвонила,каже — а пам'ятаєш Сашу? Кажуть загинув. Мама дзвонила,каже — а ти знаєш...?І в мене холоне усе всередині,Бо кажуть загинув той, з ким ходили гуляти і одне одного недолюблювализараз би так не булозараз би сиділи за цигаркою в баріділились би болемі розуміли б одне одногоале вже не будемо Війна вирвала в мене дитинство,коли загинули ті, кого я зналаВійна вирвала в мене юністьколи загинули ті, кого я любилаВійна назавжди забрала мою щасливу старістьПокуримо?Оленямка

++на літературних фестивалях часто запитують: де ваші українські ремарки та гемінґвеї?їм відповідають: вони на позиціях, в окопах десь у Бахмуті чи біля Авдіївки.їм відповідають: вони на плацдармі лівого берега, вони штурмують посадки, сміються на заправках ОККО поїдаючи хот-доги, запиваючи сосиску фантою або спрайтом. але ніхто насправді не знаєде вони геніальні поети? де вони геніальні прозаїки?де, насправді, вони?а вони в чистилищі на землі. човгають ногами в болоті, йдуть крізь дощі,копають, збивають, чекають.вони засинають на небесах,засинають кладучи голову на мрії свої ніби на подушку. вони дихають та прислухаються ховаючись в лисячих норах в тріщинах-окопах. вони кладуть небо на свої плечі й всю важкість землі, своєї землі, несуть далі. і ніхто не називає їхні імена. поки вони живі вони нікому не потрібнікрім друзів та рідних,крім волонтерів та побратимів.і коли запитують: де ваші Нобелівські лауреати?відповідь очевидна: мертві. вони в землі за яку воюють поети з великими серцями, вони в землі дихають і відчувають той зв'язок поколінь де ворог один і той самий вже чотири сотні літ. лиш би не зупинився часу лік. лиш би вижив хоча б один. хоча б до весни. а там літо - там буде легше, як мінімум не так холодно. і коли небо стирає почерк, коли слова зникають, коли не пишеться, а лише відчувається,коли наближається…великі серця зупиняються. час зупиняється. в небі імена їхні називаються. Валерій Пузік#пузік

* * *Опусти косу — нехай з них росте трава.Пам’ять — це щось просте, як перші слова,це щось із глибоких кишень, із старих шуфляд,щось, що саме в сòбі життя, ніби ліс чи сад.Відійди тепер — їх уже без сенсу кудись нести,їх забрали до тебе. З оглушливої пустоти,із якої все ще намагаються видертися вони,їхні душі тепер, як рибалка, давай, тягни.Що твій образ їм, безликий, темний, тонкий —страх насправді вбраний в дешевий солдатський стрій,напівп’яний; не човен, не чорний крук, не сліпий тунель —справжня смерть виносить речі з чужих осель. Де ти була, коли їм заради розваги стріляли у лобове?Їхня кров в підземних ріках тепер пливе.Вітер носить їхнє відлуння поміж спалених хатмолитвою з уст старечих, лепетом немовлят.Що ти знаєш про те, як в долонях топити сніг,як збирати слова прощання із вуст чужих,як складати списки полеглих, як складати полеглих в сховища дальній кут,як вдихати останню надію як наміцнішу з усіх отрут,як не долічитися днів чи хвилин до кінця цієї зими?Смерте, ти нічого не знаєш, вклякни й оплач, перепроси, прийми.Катерина Бабкіна#бабкіна