Мій останній вірш Коли я вмруТи відчуєш мій подих у дотиках вітруЦей сум я ніколи не витруОмиє мжичкою твою вже звичну сірістьЯк цей дощМої останні сльози, барви площОкроплять, прополощать душіЩо й досі не відмились від брехніТак потускнівСьогодні світ, та знаєш, не помітятьКоли помре один загублений, магнітомТак вабить ця вода стрибнути внизЦе озеро печалі — мій маршрут.Я тут...й ніде...і скрізь... Втомився щось доводити, казатиРозкрили пащі ґрати, не здолатиМені ніколи їхХоч не за мною гріхА як і був, то ненавмиснийТа на мені клеймо тепер "нечистий"Пожав плодів... І жар ножів зустрівВ дорозі, бо не в змозі я боротисьНадіюсь, ця вода і злива вмилиХоч трішки грішний світІ щось в тобіНехай на мить, та забринитьБо цей кришталь... ця злива... і ця ти...Мене убили У краплях суму й озері печаліТвої ножі із болю і зі сталіФатальний ніж — це мій останній вірш Коли я вмруКолись таки помруА може вже давно або теперЯ вмерПоглянь, як озера свічадо забринитьЗа митьВ твоїх очах.© Іван Добруцький22.10.2024#вірш