🍊▸ МандаринкаЗнаєш, тримаючи у руках мандаринку, завжди переживаю чи не буде закисладля мене.                  (Як я для світу)Та, звісно, хай краще матиме смак,ніж приховану прісність.Просити про більше не можу — обійду(сь)навколо осі своєї планети, шукаючи місце,де народилися тініта в чорне дозріли.Часом здається, що вони — більш щасливі,ніж ми.               Ало, чи можна записатися                         на сеанс терапії?Бо без неї я розчинюся,втечу, спіткнусь, скам’янію.                 Тобі це знайомо?Вмить включатися в дію,бігти, шукати, губити, не помічаючи щік,що дарма червоніють, аж поки не дістанешся власногозриву.           От би стати листком, що відірвався й сміливоспускається вниз, де загине й, можливо,стане мозаїкою, з’єднавшися з іншими:червоними,                         жовтими,гарними!                   Зниклими…Алемоє місце не там, хоч як тиснули,благали, лякали, доводили істини.Тож, вибач, навіть стоячи перед прірвою,  із серця не вирву,     залишаючи вирву,                 власну планету.Дощ стікатиме ринвою та в руках інша книга, бо      історія маленького принца           для мене чужа та далека.          Однак я поставлю ліхтар, щоб зменшити залежність від сонця,і його світлом домалювати зірки,спинити втечу яких не вдалося.А далі…        Слухатиму їх муркотіння про вакуум, потяг та крила.      Про баобаби та капелюх, в якому схована мрія.І проситиму чарівника подовжити ніч на годину,бо скуштувавши казкополину,               боюсяАби словакарета не розсипалася на деталі-літери,Адже те, що поєднує світ не маєрозсипатисярозлетітисястихнути.Вибач, поки думки невпинно з'являлись та тліли,мандаринка в руках, на жаль, лишилася ціла...─ ──────────↷ #yrboo_вірші@liliums_swamp