Літкіт

​sard hex?лежачи в обкуреній від думок кімнаті,і дивитись, як ти сидиш навпроти.. знаєш, я вже давно цього не проти —бачити тебе в одному халаті,бо ти розділась догола головою,коли вдихала мій парфум у волоссі,твій же парфум я чую і досіти залишила його тут,за собою,і знаєш, я вже давно не кохаю,бо ти своїми думками менепогубила,обійняла, послала, вернула — убила,і тепер ти все, що в мене є, і що я маютепер ти сидиш на моїх колінах,мої очі від твоїх руками ховая,я нічого не роблю із цим, бо я знаю,що стою на твоєму полі і мінахтож я цілуватиму кінчики пальців,спираючись на звук, бо не бачу,а ти палаєш і мовчиш, неначе,боїшся цих запланованих танців,боїшся всього, що з нами буде,всього, чого бажає душа і тіло— це називається ніжність, моя мила,це ніжність, яку придумали люди.— як красиво розказують поети..— а хіба я лише язиком тріпаю?хіба я замало тримаю,чекаю, кохаю?і шукаю всюди лише твої силуети?ти цілуєш одразу, я одразу підхопляю,і сам у думках роздягаюсь я цілий— я люблю тебе, мій улюблений милий— скажи це ще раз, прошу, благаю..#поезія #Яр_Лей(тґк автора)

в приступах судомної, творчої чорної хворі,в купі несмáчних, гірких пігулок,в нездорових тенденціях та солоному моріпочулось "розлюбив, good bye, алілуя" не дивлячись, що за твій погляд...так!за твої карії очі!я б точно убила!вбила, розмазала, перетерпіла цей смрадале попри цемене добили ці кляті слова остаточно.може, все-таки пригадаєш мене, як кохану?ти б за мій поглядніза мої карії очіти б, можливо, якщо б хотів та й убив,але покинув мої лупаї, а душу мою – як зґвалтовану.пишучи це в істерикі, то нию, або тихо плачу мене повнісю дьоргає, крутить, потрясуєсвою епілепсію і чуттєвість до звуків я не звинувачу,а ти нагадаєш, що хміль, нікотинмені не пасує не личить до діагнозів, ліків і стану "про смерть не жартуй, леза – в смітник"як пропонуєш мені справитись з біллю? фізичною та в голові?здорові шляхи(іронічно з фамілією)ти вже не покажешмоє здоров'я у тебе не визивало страхив перші біди проблеми мої не торкаєшне згадуєшнавіть погляд і карії очі мої?! розповідав, обіцяв, що заради мене ти зробиш усе! що ми маємо в кінці?!за мій погляд ти б ніщо і не зробивза твої очі і душуя б, схиливши голову,я б і себе заради тебе убив.#поезія#аноннія (тгк автора)

ТехнотеїзмТехнотеїзм — це філософсько-теологічний напрям та уявлення, згідно з яким стрімкий розвиток техніки не спростовує релігійні уявлення, а трансформує їх. містозагубило назву серед тисячі інших міст«промисловий район»три тисячі триста третій рікурбаністичний по лі гон…Ябачу мутантів техногенних — Новий Олімп тепер без Деметрисеред міріад голограм,реклама глибше від центру, подалі від хай-тек-розваг…подалі від кіберкуртизанок…я бачу захват і страх:сотні конвеєрних підприємств,де роботами виготовляють роботіва далі — гіганти:великі мазутні чапліклюють землю до чорної кровія живу у нетрях,в пащі величезного аніматроніка-левасеред купи e-wasteпростягається мій район-геттотутне видно ні дахів,ані вершиндистриб’ютних хмарочосівв аскетичному приміщенні,біля вікнамоя дружина вимірює небесні алгоритми;аналізує сонячну систему;тьмяно сяє фосфорисцентним світлома замість А-Т, Г-Ц — у неї 0-1, 1-0:цифровий кодвона — придбаний декоря б хотів розтанутиу її синтетичності,але вона — привидповз вікно пролетить сапсан —патрульна машинаженеться за неоновим дивергентом,черговим токсикантом суспільстваз токсином зневіриі тоді,в черговий раз повернувшись з роботи,де я тестую реплікантів,я задаюсь питанням:хто я?чи вірю я в Олімп?чи всі правдиві мої спогади? як довго я посіпака неоновий дивергент, зневірений волоцюгаі я зустрічаю новий день,женучись за успіхом роботів,спотикаюсь, доки не ліквідуютьбо тепер кров і плотьнічого не значать.#поезія#Ніколь_Арден_Фенікс(тґк авторки)

—Це що?—Перечень.—Чого?—Що треба піти купити.—До того магазу?—Все вірно.—Може, я сходжу куплю?—Ось перечень.—Так, так... Від себе додам ще?Мені треба купити хату Купити треба машину Трохи сенсу, солодку вату Я собі куплю іншу дружину Куплю слухняних дітей Я куплю собі другу машину Я куплю пакет старих речей Я куплю кішку біля під'їзду Веселого пса во дворі Я куплю дитинство щасливе Я куплю вдосконалість мрій Я куплю собі білу лікарню Дуже ввічливих лікарів Я куплю собі поряд пекарню Кав'ярню, та перукарню Та куплю трохи сірників Я куплю собі яркі спогади Я куплю собі щастя людське Я куплю собі перше кохання Я куплю платівку пісень Я куплю непривітний соціум Я куплю депутата собі Я куплю президента країни Я куплю собі гарні сни Я куплю собі кілограми Найрозумнішого ай кью Я куплю собі діагроми Я куплю собі трохи тиші Я купить зобов'язен море Я куплю собі мандарин Я купить зобов'язен пінгвінів Я куплю собі апельсин Я куплю собі свою країну В ту країну прапор куплю В ту країну куплю я щастя В ту країну куплю комарів Я куплю нескінченне літо Я куплю коротеньку зиму Я куплю найтеплішу осінь Я куплю чудову весну Я куплю собі більше часу Я куплю собі пластелину З пластелину я зроблю світ весь В котром зможу знов купувать Я куплю собі нескінченністьЯ куплю гуманойдів собі Я куплю собі телебачення Я куплю свої думки Треба також купити гроші Щоб на них я міг купувать Я куплю магаз, не забути... —Не забудь про перечень.—Так, купити сіль.—Так.#поезія#Генрі_Крадієць_Сенсу(тґк автора)

Пускают кров мені пиявки Картонні люди - контролери Вони з'їдають плоть і шкіру Не залишають навіть лапок Коли від мене не зостанеНі крил, ні вовчего хвоста Тіктемо кров по моїм венам У чорную весняну землю І серця стукіт до кінця - Біжить трамвай в моїї крові І вздовж, і вниз, і поперек Він венами проходить шкірой І насищає стукіт ритмом Трамвай - звучить весняний дзвін Трамвай - він їде вздовж пустель І группа крові - номер ходу І резус - електричні сходи Трамвай - біжить артерієї, качаєтся по вені Його комар хотів схопить за рейку Трамвай - в моїй крові. Трамвай... То тільки моя кров І мій трамвайІ тільки номер мій. Трамвай.Кров... Кров. Кров. Пускают кров мені пиявки Картонні люди - контролери Вони з'їдають плоть і шкіру Не залишають навіть лапок Коли від мене не зостанеНі крил, ні вовчего хвоста Тіктемо кров по моїм венам У чорную весняну землю І серця стукіт до кінця - Електрошок. Картон. Папір. Електрошок. І кров. І чорнозем. Чумацький шлях - Трамвай. І кров - Біжить трамвай в моїї крові І вздовж, і вниз, і поперек Він венами проходить шкірой І насищає стукіт ритмом Трамвай - звучить весняний дзвін І разом з кров'ю насищає землю він І квіти,Сніг зимовий... Електрошок. Картон. Папір. Електрошок. І кров. І чорнозем. Чумацький шлях - Трамвай. І кров...Кров.#поезія#Генрі_Крадієць_Сенсу(тґк автора)

SisterOh, dear sister,I’m sorry that you probably have witnessedMy very inappropriate behaviour.I’m sorry I could not take it all back then.Oh, dear sister,Apologies that you have seen the mixtureOf signs. And holy—yes, I did have symptomsWhich they all just decided not to see.And all my hands are in blood;They’re dirty, and they are foodFor all of the devils behind me.And all my instincts so foolish,And no, I’m not good here Enough to see me safeOh, dear sister,I’d love to love the right one man,But if love’s a pure-hearted thing,Why do they judge me then?It’s almost easyTo hope that I will change, that man’s hands’ll change me,But still, I’m not enough to be in heaven.And I don’t really care if I will suffer,And whether I’ll see God or will meet Satan.But truly, I can’t hide it anymore,Because I want to have you as my home.I’m vulnerable to really protest…Either my heart will stop or bump in chest,But honestly, my mind’s ‘bout to explode,Because not ready to face it alone.So, dear sister, won’t see you again,And I don’t think you should be sad or pray,Because I chose you over the Bible or God,And by the time I die, I’ll smile a lot.Call me a bizarre idiot…#поезія#Ніколь_Арден_Фенікс (тґк авторки)

А колись життя було прекрасним Були зорі яскравіше, було все.Все про що я зараз тільки мрію. Годі війн проклятих годі прошу світе. Ґанок, наступив ранок, капельки роси на траві. Добрий настрій, безтурбот і переживань Ескімо собі в магазині лиш купи і живи. Є такі мрії у мене заповітні, та на жаль то є мрії. Життя жорстоке іноді буває, що хочеться ревти Зорі лиш мене рятують від цієї сіризни. І не хочу думати про інше коли є вони. Їжачок, пробігши в кущах, злякався моєї ноги.Й тихо усміхючись я проводжав його очима. Кулею він біг від мене на інший вулиці кінець. Літак у небі прогудів я, задираючи доверху очі, Мріяв полетіти хоч раз на ньому в далечінь. Ноги йшли все далі й далі по вулиці моїй. О, світе, скажи чи буду знову йти так безтурботноПо власній вулиці і не гадаючи, що буде далі Радіти хочу я щодня й щоночі, але не можу, жаль. Сонце вже не так яскраво світить угорі Так шкода, що колись було все краще. У минулому я вірив, що далі буде лише щастя. Фантазії мої завжди були ворогом моїм. Хочу знов відчути себе малим і ніжним Цукерки їсти кожен день. Чарівні фантазії, коли вони є справжні Шкода, що все не так, Ще не всі вражі сили полягли в степах. Юрта їх стоїть у наших ріднесеньких краях. Я лиш дитиною знов стати хочу, але то лиш в моїх думках. #поезія#рупор

Вгору й до земліУ пустелі із відзвуків шириться гомін,Огорне течією, кольору спраги.Відлуння із темряви давить на скроню -Цей мрійник, також мріяв літати...Нас таких тут мільйони. Кілометри пастеллю,Застелює небо майбутній наш кат.Все хороше і зле, він змішав з аквареллю:Сірим по світлу, червоне навзнак.Рутина стягує шкіру, як дротом.          Тіло поплавить кислотна роса.Світло закриє брила бетонна,          Незмінна тиша викликає маразм.Серце клекоче від спогадів штучних,          Кольорових людей серед сірих нема.В дитинстві не думав, що зможу так влучно          Описати буденність словом - "нудьга".Кроки зливаються в пісню кварталів,Звуки "нормальності" заплямовують дні.Жага до справжнього шле по спіралі:       Сірий - червоний - знову на дні.Течія забирає цю думку з собою,В забутій пустелі кожне слово - вода.Кат у воду поклав ще одного герояСіре, червоне, по тілу - іржа.Крапка майбутньому, передає естафету.Сплітаються течії жадань та реалій.Сіре тривожно досягне апогею І сонце защемить між ребер знущально.За виступ хапаючись смакувати поразку.          Каміння затерте, мазолі на пальцях.В пустелі, у темряві чекати антракту          Згоріти й відчути себе врешті живим...#поезія#Черкун_К (Тґк автора)

ВІЛЬШАНИЙ ПАНХто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер?Це батько із сином, малюк — його витвір;Тримає хлоп'ятко він міцно рукою,В обіймах маленького гріє собою.Мій сину, чому ти сховався в жупані?— Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана?Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами?— Мій сину, то тільки туман над лісами.«О, милий мій хлопчику, йди-но до мене!Я маю для тебе забави шалені.Барвисте цвітіння тут є край водойми,А мати моя має шати коштовні».— О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш,Що він мені тихо на вухо шепоче?— Спокійно, дитино, нічого не бійся, То вітер вирує у жовтому листі.«Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною?Дівчатка мої будуть гратись з тобою;Зведуть хороводи з тобою ці діви,Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи».— О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять,Дівчатка від пана у темнім тумані?— Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні,То верби старі, у пітьмі вони сірі.«Ти милий для мене, люблю твою вроду;Якщо сам не підеш, то викраду згодом».— О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою!Вільшаний король вже завдав мені болю!І батько жахається, мчить світ-заочі,Дитину стискає, що вмерти не хоче,До двору дістався крізь страх перед смертю —Та в нього в обіймах дитя було мертве.#Йоганн_Вольфганг_фон_Ґете#переклад by #Мирослав_Манюк(Тґк автора)

За пару карих очейЯ глянув на нього а він на менеІ сотні бур пробирали обохМиттю подумав про себеЩо молодий він, хоч порослий як мохІ ніщо не відвернуло той поглядХай рейвах довкола, спів чи бійки, От тільки...Вкривали підлогу, просили медогляд,молились, ридали, усякі пиякиІ я помолився, перехрестивсяі рушив по головахЯка ж прекрасна, похмільна бійка,Чекає нас, мій враг!Спинилися ми упершись лобамиі чернець під ногами благословивВраже мій, яка ж то радість,за твій погляд,ніза тії карії очіЯ б убивІ як я його ненавидів, мій Боже,З усієї любові, як Каїна брат!Я вмазав по пиці, у брови убогіА той глипав - все гляд та глядВчепилися тоді за шиюВін вперто розминав судини моїА я дивився, відволікся, знав, що зомліюТа карі очі так нагадували її...Опісля волокли нас фараониСидів я в камері із нимЗа нас комусь світили вже нові погониА він очми у темряві світивІ відблиск карий був інакший(Чи то вже я украй протверезів)І враг, мені здалося, трохи кращийХоча й "врагом" не здався вже таким#Саарлайнен#поезія