ВІЛЬШАНИЙ ПАНХто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер?Це батько із сином, малюк — його витвір;Тримає хлоп'ятко він міцно рукою,В обіймах маленького гріє собою.Мій сину, чому ти сховався в жупані?— Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана?Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами?— Мій сину, то тільки туман над лісами.«О, милий мій хлопчику, йди-но до мене!Я маю для тебе забави шалені.Барвисте цвітіння тут є край водойми,А мати моя має шати коштовні».— О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш,Що він мені тихо на вухо шепоче?— Спокійно, дитино, нічого не бійся, То вітер вирує у жовтому листі.«Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною?Дівчатка мої будуть гратись з тобою;Зведуть хороводи з тобою ці діви,Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи».— О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять,Дівчатка від пана у темнім тумані?— Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні,То верби старі, у пітьмі вони сірі.«Ти милий для мене, люблю твою вроду;Якщо сам не підеш, то викраду згодом».— О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою!Вільшаний король вже завдав мені болю!І батько жахається, мчить світ-заочі,Дитину стискає, що вмерти не хоче,До двору дістався крізь страх перед смертю —Та в нього в обіймах дитя було мертве.#Йоганн_Вольфганг_фон_Ґете#переклад by #Мирослав_Манюк(Тґк автора)