Що питимеш?

Привіт, хочу царівну спрагозникаючим ледь пригостити. Вип'єш зілля у втомлений розніжений вечір? Зорі за хмарами, а я чую звуки трембіти. У вухах з краси, що чую і бачу, заклало до речі. Як зорі зникають за хмарами, не ховай ідентично стривожений погляд. І не рівняй вироком чашедарця із хамами,що роздягають орлиним зором цей фешенебельний вигляд. То що, вип'єш зі мною,Тільки не багряної крові. У збурених жилах нектару небагато весною,пішов на добрії справи – пожертвою сил заради вічного, звісно любові. Щось на мій вибагливий смак? Я би – поцілунок з мурашиним наскоком. Будеш царівно, із пристрастю, як? Зарано ще? Стій! Знову ангельські зорі ідуть у пітьму ненароком. Може, келих збродженого в криках епох терпкого вина? Але ні, цей напій не для тебе, міледі. Надто простий, не його тут розпусна вина. Думаєм далі, кажеш, що вже напрошуюсь в хами, я - третій? Ні, роздивись, будь уважна – тільки перший. Такого не було ще біля  контурграційних білозасніжнених ніг, точно-точно... Бачу, з кубка прозорого кришталя потягуєш херші. Без алкоголю, якось пісочно... Гаряче та градус емоцій всередині не підіймає. Хочеш напій, який доречний заспокоїти  душу? Стривай, стривай, знаю. Запропоную склянку, хм...теплого пуншу. Хімія – сік літа і спеції далекого Сходу. Знаєш? Зовнішньо наче відображає красу що зараз бачу: соком налита і на вигляд гаррряча. Хоча стоп, поглядом за вибір недбалий пронизуєш серце і ображаєш. Зараз буде потрібний напій і поетична подача:Бармен! Склянку води! Цій чарівній небесній істоті. Так, саме простої води! Я маю ще повторяти? Чистої, кришталевої рідини,Що дарує життя, відроджує справжні бажання. Не спокушає, але втамовує спрагу – і не п'яновідроджує весну, холодить життя, дає зрозуміти – де справжнє кохання. Будете трохи води зранку зі мною в палких обіймах? Після годинних цілунків,Після задоволення в суміші з болем,Що ніч із еротичним відвертим поривомніколи більше не прийде,Однозначний вердикт: фіксуємо ковтком –водним жагучим паролем.#Kaiser_A#Kaiser_A_official#поезія