в приступах судомної, творчої чорної хворі,в купі несмáчних, гірких пігулок,в нездорових тенденціях та солоному моріпочулось "розлюбив, good bye, алілуя" не дивлячись, що за твій погляд...так!за твої карії очі!я б точно убила!вбила, розмазала, перетерпіла цей смрадале попри цемене добили ці кляті слова остаточно.може, все-таки пригадаєш мене, як кохану?ти б за мій поглядніза мої карії очіти б, можливо, якщо б хотів та й убив,але покинув мої лупаї, а душу мою – як зґвалтовану.пишучи це в істерикі, то нию, або тихо плачу мене повнісю дьоргає, крутить, потрясуєсвою епілепсію і чуттєвість до звуків я не звинувачу,а ти нагадаєш, що хміль, нікотинмені не пасує не личить до діагнозів, ліків і стану "про смерть не жартуй, леза – в смітник"як пропонуєш мені справитись з біллю? фізичною та в голові?здорові шляхи(іронічно з фамілією)ти вже не покажешмоє здоров'я у тебе не визивало страхив перші біди проблеми мої не торкаєшне згадуєшнавіть погляд і карії очі мої?! розповідав, обіцяв, що заради мене ти зробиш усе! що ми маємо в кінці?!за мій погляд ти б ніщо і не зробивза твої очі і душуя б, схиливши голову,я б і себе заради тебе убив.#поезія#аноннія (тгк автора)