Кузьміна каже

Паралельно зі стражданням редагуванням першої частини трилогії я пишу другу частину.І якщо перша це переважно пригоди та драми, то друга це переважно драми та політика. Королівський двір, інтриги, замахи, суди, великі палкі промови та нескінченні двозначні діалоги. Пасивна агресія, павутиння брехні, купа відкритих та завуальованих протистоянь, зваблення та зради.І це все настільки незвичне для мене як для людини. Уже багато років я будую для себе максимально здорове коло спілкування: з повагою до кордонів, з розуміння та цінуванням своїх та чужих емоцій, з довірою та турботою. Перериваю все, що видається токсичним та виснажливим. І я вже тупо забула, як це, коли інакше. Усі інтриги та мотивації в мене детально розписані в плані, але ямаю хоча ж трошечки відчувати емоційний стан своїх персонажів, щоб зробити текст живим. Іноді зависаю надовго над тою чи іншою реплікою. Іноді відчуваю себе безмежно тупою, бо не можу придумати елегантну підйобку. Іноді зʼявляється бажання передивися перші сезони «Гри престолів».Але як же ж цікаво. Це виклик і його я здолаю теж. #Кузьміна_пише

❓ Чому бути у відчаї щодо своїх навичок — це добре?Тому що існує таке класне явище, як ефект Даннінга-Крюгера.Це крива, яка показує цікаву залежність упевненості від досвіду та знань.Як це виглядає — картинка в наступному дописі. І цей графік пояснює, чому бути у відчаї та зневірюватися в своїй роботі — це насправді на краще. Чим менше в людини досвіду, тим впевненіше й категоричніше вона почувається в професії чи певній справі. Наприклад, студенти_ки з графічного дизайну після кількох місяців навчання можуть охоче критикувати роботи колег. Новачки в тренажерному залі — пропонувати іншим показати техніку виконання вправ. Люди, які попрацювали пів року, — кидатися запускати власні курси та вести експертний блог. На кривій цей стан називається промовисто — пік дурості. У мене пік дурості в письмі прийшовся на перші місяці після виходу першої книжки. Усе йшло відносно добре, тож я жваво записувала випуску подкасту, вважаючи, що маю достатньо компетенцій для створення власних навчальних матеріалів і можу наводити власні тексти як приклад. Ох💔До прірви я почала котитися приблизно через пів року, під кінець 2022, коли співпали і затримка виплат за дебют, і хвиля негативних відгуків, і курс антидепресантів.З того моменту я не почувалася впевненою в своєму місці в літературі жодного разу. Звісно, були щасливі миті, якісь успіхі, але глобально сумніви залишалися.Зараз я десь у долині відчаю (принаймні, сподіваюся, що нижче котитися вже немає куди й це вона), бо я сумніваюся в кожному своєму рішенні та споживаю освітній контент тоннами. Що ж тут доброго? Те, що цей стан відчаю означає відхід від хибної самовпевненості та ріст знань і навичок. Нехай він і супроводжується не найприємнішими емоціями, але за ним почнеться повільний перехід до більшої впевненості. У дизайні я переживала плюс-мінус те саме. Перші місяці ходила набундючена, повчала клієнтів та роботодавців, робила посередні (м’яко кажучи) проєкти. Потім сталося болісне прозріння, кілька років бовталася на дні. А далі поступово крок за кроком збудувала справжню експертність та досягла бажаних результатів. Сподіваюся, що й в письмі пройду той самий шлях.

Бета-рідерство — це дуже інтимний процес Це мій головний інсайт після того, як я отримала перші коментарі від анонімної бети. Багато моїх острахів справдилися. Тепер я намагаюся відійти від емоцій та піти в конструктив. А з вами поділюся правилами, за якими я надалі планую працювати з бетами:1️⃣ я маю сама обирати людей, які будуть давати коментарі 2️⃣ якщо це письменники_ці , то в ідеалі це мають бути колеги, чиї тексти мені подобаються 3️⃣ мені потрібні бети, начитані в жанрі, з яким працюють. Які знаються на кліше, тропах, технічних прийомах4️⃣ мені потрібні уважні бети (банально, але), які вміють гуглити й користуватися пошуком по тексту5️⃣ бети мають дотримуватися строків (або завчасно повідомляти, що не матимуть змоги дотриматися їх). Звісно, бувають форс-мажори, всі ми живі люди, але хотілося б так🙏6️⃣ я завжди маю давати ТЗ: конкретні запитання та моменти, яким прошу приділити увагу 7️⃣ і найголовніше: як каже мій гуру Сандерсон бети мають бути descriptive, not prescriptive: детально й розлого описувати свої враження, питання й сумніви, а не пропонувати власні рішення.А ще мені потрібні гроші, щоб колись почати за цю роботу платити💔Насправді, емоційно мене рознесло так, що я сьогодні так і не змогла заснути. О шостій ранку сіла опрацьовувати коментарі, щоб скинути редакторці. О сьомій вже допитувала колегу-письменника та судмедексперта, який мене консультує по всіх медичних питаннях, щоб переконатися, що одна сцена реалістична. Додала тону посилань, скріни з лекцій, картинку будови арбалету. Відправила редакторці. На черзі обговорення і друга бета👌#Кузьміна_пише

Я дочитала «З-імли-народжених» і окрім шаленого задоволення отримала завдяки цьому тексту кілька важливих інсайтів про своє письмо. Перший — не обовʼязково експериментувати, щоб писати добре. У мене десь дуже глибоко в несвідомому сиділо переконання, що неможливо побудувати гарну історію, якщо в ній є класичні/розповсюджені елементи.І що мені обов’язково треба з чимось експериментувати, інакше я не зможу зацікавити. Так зʼявилися: 🤯 інвертований троп діва в біді — хлопак, якого треба весь час рятувати («Лабіринт»)🤯 зміна місць у сюжеті між типовою героїнею фентезі та її непомітною подружкою («Морок»)🤯 чуйний, відкритий та балакучий хлопець замість sassy female character в якості оповідача в роментезі («Сімейна справа»)У трилогії-в-якої-змінилася-назва теж купа таких штук, але тут поки не буду спойлерити. А ще я дуже боюся вводити антагоністів і лиходіїв, бо вони всі мені здаються шаблонним. І частіше я фокусуюсь на конфліктах з природою або глобально з суспільством. Але якщо дуже утрувати сюжет «З-імли-народжених», то в ньому є:✅ Сирітка з неймовірними магічними здібностями, яка ну така not like the other girls✅ Класичне зле зло, тиран, який володіє нездоланною магією✅ Харизматичний персонаж-наставник, доля якого… мʼяко кажучи, визначена «Шляхом героя». Більш, ніж класичні образи. Але чи вони зробили для мене історію гірше? Ні, бо історія дуже добре написана. І ці персонажі теж.Чи варто мені трошки попустися зі своїм бажанням експериментувати завжди? Так. Зараз потихеньку дивлюся матеріали про те, як створювати лиходіїв і буду пробувати додавати їх у свої тексти, не слухаючи самонадіяні думки про те, що це кліше. Я хочу навчитися розказувати добрі історії. А експерименти потребують більшого досвіду й навичок.#Кузьміна_пише

Останнім часом помічаю тенденцію, яка мене засмучує. Складається вона з двох компонентів:1️⃣ вважати всі фантастичні тексти, де є любовні лінії та/або сцени сексу, роментезі;2️⃣ вважати роментезі за замовчуванням слабшим піджанром, ніж решта фантастичних.Далі суто мої спостереження та думки з цього приводу:1️⃣ якщо в історії багато дорослих персонажів (і тим паче якщо це цикл, який охоплює довгий проміжок часу), буде трошки дивно, якщо жоден з них ні в кого не закохається. Це треба якось дуже добре виправдати в сюжеті.У трилогії «Перший закон» є декілька любовних ліній і декілька сцен сексу. Але ніхто не називає її роментезі. У «Безночі» є любовна лінія і багато сцен сексу. І її не називають роментезі. У «З-імли-народжених» прекрасна й значима любовна лінія. І тут теж саме. Та навіть у «Маковій війні», де герої проживають велику війну та максимально страшні випробування, є крихітна лінія про почуття.Я для себе визначаю так: якщо з сюжету видалити всі любовні лінії, а конфлікти й розвиток персонажів усе одно залишиться, то це вже не роментезі. А наявність певного елементу ще не визначає піджанр. 2️⃣ У кожному піджанрі є сильніші та слабше пропрацьовані історіі. У кожному піджанрі є «мої» та «не мої» історії. А хороших та поганих піджанрів не існує, тож не варто будувати собі ієрархію штибу темне якісніше за пригодницьке, пригодницьке якісніше за роментезі, тощо. Підсумовуючи, для мене любовна лінія сама по собі не робить текст гірше або краще, як не впливає на його якість колір очей головного героя або пора року, в яку відбуваються події.

Мчу модерувати дискусію Своя полиця про міфологію в жанровій літературі й думаю, що в багатьох міленіалів любов до певної міфології зашита в базових налаштуваннях.Особливо тих, чиє дитинство припало на безінтернетні часи. Я росла з книжками про Шлімана, стосом збірок грецьких міфів та ілюстрованими дитячими енциклопедіями. Настільки фанатіла, що тероризувала всіх довкола (найчастіше бабусю) опитуваннями штибу «богиня полювання в греків? А у римлян?».У дитинстві мене більше вражали історії про богів та заздрість: Афіни, яка перетворила Арахну на павука, бо нещасна Арахна була вправнішою прялею, чи Аполона й Артеміди, які перестріляли всіх дітей цариці Ніоби, яка конкурувала з їхньою мамою. По мірі дорослішання я розуміла й дивовижні історії про те, як Зевс і Посейдон займалися сексуальним харасментом й діймали все, що рухається. Трошки згодом я почала фанатіти по скандинавській міфології, бо масштабний й невідворотній кінець світу вражав десятирічну мене й вражає досі. Але до чого я веду. Усі ці історії відчуваються й досі як щось дуже щемке й важливе (за виключенням історій про харасмент). І я тішуся, що й досі триває хвиля популярності рітелингів у літературі. А ви маєте якийсь улюблений міф чи міфічну істоту?

Хобі, яке не треба монетузиватиПобочна дія багатьох моїх творчих професій — на кожну нову творчу діяльність я дивлюся як на потенційну професію. Важко дозволити собі робити щось без думок про карʼєру, контент чи нові проєкти. Десь років десять тому я намагалася бути комерційною ілюстраторкою. Згадую цей період як суцільне знущання над собою. На воркшопі з дуже відомим ілюстратором за божевільні на той момент гроші, я почула від нього замість фідбеку:— Бачу, малювати ми не вміємо. За 8 годин воркшопу нічого путнього він мені так і не сказав.І наступні кілька років не могла малювати взагалі: ні для себе, ні тим паче за гроші. Після довгої роботи в психотерапії я дозволила собі взяти матеріали, які колись любила. Уже кілька років я малюю аквареллю для себе. Займаються з художницею, яка мені близька за світоглядом. Без думок про портфоліо, замовлення, монетизацію, прогрес. І це таке щастя.Думаю, людям, які мають творчі професії, варто лишати собі простір і для іншої творчості. Суто для кайфу.

Обіцяний допис про мовні карткиХотіла зробити відпустку, але непомітно відредагувала пряму мову в 12 розділах «Північ-Південь» (до слова, нову назву трилогії вже придумала, узгоджу з редакторкою й вам розкажу).Мовні картки для ключових персонажів та для країн — це один документ, в якому я зібрала всі особливості, слова-паразити, тон, зміни мови персонажа протягом арки. Спочатку я погуглила, але вдалих прикладів структури картки не знайшла, тому попитала чат gpt. Це допомогло мені прописати вже власні картки, їх також додаю. Їх я вже узгодила з редаторкою.Обрала кольори для мови кожного з героїв, яку мала виправити. Ще чистила русизми та моменти out of character. Бо, наприклад, неосвічений персонаж скаже не «спеції», а «зілля», а тривожний принц скаже не «що ти верзеш», а «що ти маєш на увазі». «Не тобі мелеться» звучить краще, ніж «не твоє діло», а «буча» краще за «заварушку». Тепер чекаю зідзвону з редакторкою, щоб узгодити це все, й переключаюся на правки бет до роментезі. #Кузьміна_пише