Кузьміна каже

7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт третій (сумний): Тінерія, друга вигадана країна у цій історії, натхнення естетикою мавританської Іспанії, палацом Альгамбра та Гранадським еміратом. Але, на жаль, я ніколи не була в Іспанії, а працювала над цим текстом у розпал повномасштабки без шансу на довгу подорож. Я дуже зараз потерпаю через брак вражень, мені важко даються описи, які я не можу підкріпити бодай дрібною власних досвідів. Мені потрібно проживати різні сенсорні деталі, щоб видавати якісніші тексти. Але уже давно обставини такі, що впевнено я можу описувати тільки ревет генераторів, дзижчання шахедів за вікном, ріки сліз і кави й усі відтінки пітьми. Щоб бодай десь набратися вражень, поки працювала над першою чернеткою, майже щодня ходила в Ботсад, біля якого тоді жила. Тінерія складалася з саду в’юнких рослин та оранжереї з азаліями. Фрейра — частково з розарію. А найобразливіше, що минулого року я просрала дедлайн і не подала заявку на письменницьку резиденцію… в Гранаді.Сподіваюся, вона щорічна і в 2026 я все ж бодай спробую.

7️⃣днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт другий: Одна з вигаданих країн у цій історії, Фрейра, натхнена вайбом Балтії. Понад десять років тому я вчила естонську, планувала переїзд і прожила півтора дуже щасливі місяці в Таллінні. Мені подобалося в Естонії все (спойлер: крім клімату, бо більшу частину часу там я прожила з запаленням легень). Кольори, запахи, атмосфера. Сосни довкруж свинцевого моря. Нескінченні порожні простори. Холодна краса, іронічність і замкненість місцевих (а дурний міф про їхню повільність — ще одна спроба совєтів знецінити інші народи, так само як і міф про інтелект чукч абощо).І головне — мова. Вона з біса складна, дуже багато відмінків, слова в ході відмінювання часто втрачали все, крім кількох букв, відсутність майбутнього часу, суфікси замість прийменників. Мій мозок просто палав, поки я її вивчала. На жаль, не мрія не втілилася, але я залишилася назавжди закохана в цю холодну природу й похмуру естетику. Подорожі в Латвію й Литву тільки довели мені, як сильно мені подобається усе балтійське. Тому всі власні фрейрські назви мають довкола-естонське звучання, наголоси ставляться виключно на перший склад (імена головних героїв звучать саме Емріс і МАріт, а не ЕмрІс і МарІт). І, сподіваюся, невеличкі описи локацій у першій частині створять той самий похмурий вайб, який я свого часу так полюбила.

7️⃣днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжку.До мене дійшло, що тут можна просто писати розгорнуту версію факту з тредс.Тому ловіть факт перший:Ця історія зʼявилася завдяки моїй найкращій подрузі (Аліно, привіт ❤️‍🔥). Вона бачила, як мені погано після виходу дебютного роману, і запропонувала придумати легку ненапряжну історію з пригодами й коханням, щоб повернути мені радість від письма.Це було восени 2022.На той момент мене не цікавило нічого, крім рецепту на антидепресанти й думок про смерть, але я вирішила довіритися. Аліна пропонувала згадати, які пари мені колись подобалися й від цього вже відштовхуватися. Нічого не лізло в голову, але я так-сяк згадала про Леголаса й Тауріель і вичавила з себе, що подумаю про прекрасного принца, охоронницю й драматичний мезальянс. Я тоді дуже заліпала на акаунт Стюарта, тому подумала, що він — ідеальне натхнення для прекрасного принца. Бо він тоді ще не пофарбувався в рудий 😅Утім, миттю в моїй голові ожила й охоронниця, вилаяла мене й повідомила, що давно в щасливому шлюбі й не подивиться навіть у сторону тої халепи. Тому вже в першому розділі ви знайдете маленьку комічну сцену між ними, і це все, що залишилося від ідеї цієї пари. Ну і ще в назвах розділів є згадки прекрасного принца й прекрасної принцеси, але також іронічні. А слідом нізвідки виник персонаж (який згодом став моїм улюбленим у трилогії) і забрав принца собі. А далі історія дуже швидко перетворилася на політичну, усі ці лінії відійшли на другий план, але це вже наступні факти.

Ну то що, як пройшов рік? Нової сольної книжки в 2025 не вийшло, але маю:✅ повість «Сімейна справа» у збірці роментезі «Час тіней». У відгуках часто бачу, що моя секс-сцена — найкрінжовіша, тому ходіть почитайте й поржіть. ✅ оповідання про Донецьк у збірці «Гарний день аби жити 2». Дуже сумне. ✅ Отримала «так» від Vivat на першу частину «Змієвих дітей». Чекала цього 11 місяців і 3 дні, пройшла декілька раундів структурного редагування, витримала відгуки анонімних бет і анонімну рецензію. Це було важко. Але я змогла й отримала досвід шикарної та глибокої роботи з шикарною редакторкою, за який вдячна безмежно❤️✅ Дописала другу частину «Змієвих дітей» і почала третю.Другу редагую (нині вночі завдяки свої шикарні беті Владі придумала рішення, як викрутитися з проблем з композицією, але поки не впевнена, чи зацінить його моя шикарна редакторка). ✅ написала оповідання в збірку трилерів. Цікавий і незвичний досвід, уперше працювала в цьому жанрі.✅ Придумала ще кілька ідей для сольний текстів (трилера й відьомського фентезі), приквел до «Змієвих дітей» і приквел до «Сімейної справи». А продовження «Лабіринту» досі ніт. ✅ Написала 2 бльорби — до похмурої «Різанини» Валентина Поспєлова й сонячної «Не закохуйся, Єво» Альони Рязанцевої.✅ Бета-рідерила тексти Анастасії Нікуліної, Альони Рязанцевої та Наталі Кош. А зараз читаю неможливо круте фентезі Влади Марі й вже просто втомилася кричати від захвату. І досі вважаю рішення обмінятися текстами одним з найкращих за рік. ✅ Уперше отримала оплату як бета-рідерка. Дякую авторкам, які довірили мені свої тексти (і серця)!✅ Провела декілька консультацій по синопсисам. Авторка одного з них — це Веста, яка вже знайшла видавця (пишаюся й чекаю!)✅ Уперше отримала оплату за письменницькі лекції:4️⃣ лекції для Litosvita3️⃣ власні практикуми, на яких зібрала понад 230 учасників та учасниць1️⃣ лекція для Textoria.✅ написала 58 анотація для «Віхоли» (і прочитала всі ці чудесні книжки). Пишаюся дуже цією співпрацею❤️Мала значно менше подій (воно й не дивно, бо не мала нових книжок) і значно менше модерувала (воно й не дивно, бо вирішила з цього року брати гроші за модерацію). Прихитрилася досить багато вчитися й дивитися лекцій та відео за своїми запитами. Курс зі структурного редагування від «Ранку» — скарб. Тішуся, що завдяки нашій письменницькій конференції від «Своєї полиці» Ліза та Валерія знайшли свої видавництва. Чекаю в 2026 багато шикарних дебютів і книжок від уже знаних авторок. А найбільше чекаю новий рукопис моєї любої Анастасії, щоб знову зануритися в цей безум робити над текстами разом. Дякую вам, незмінно тішуся, коли бачу, як канал поволі росте. Сподіваюся в 2026 тішити вас корисним і цікавим контентом. З прийдешнім!P.S. Побажала собі спокійного та навіть нудного 2026 та щойно подала анкету на другий сезон «Зрадників»😂

Коли я завершила першу чернетку «Брехухи», я була впевнена, що це дуже слабкий і «брудний» текст, з яким буде багато мороки на редагуванні.Коли відредагувала першу половину, то зловила легку ейфорію. Не могла зрозуміти, за що себе так сварила, була задоволена більшістю сцен, та й бети (переважно) тільки підтверджували ці відчуття.Зараз я на другій половині другого акту і я уповні розумію, що хуєсосила себе заслужено. Найбільша моя проблема — два deep POV не дають мені передати весь масштаб історії. Я була впевнена, що справлюся, бо коротка дистанція з читачами й читачками і повне занурення в думки персонажів-оповідачів — мій улюблений прийом. І він завжди працював раніше.У камерних історіях, ага. Бо я ніколи не робила нічого масштабного. Тепер до мене дійшло, чому в багатьох циклах така кількість оповідачів і що це їм дає. Плюс, обоє персонажів-оповідачів досить пасивні порівняно з третім героєм, чиї дії лишаються переважно за кадром, бо він брехливий і закритий, а обоє оповідачів до нього дуже упереджені. Вони захлинаються в рефлексіях, поки третій герой бере й робе. Та й політичні інтриги — це теж не мій коник. А ще по тексту чітко видно момент, коли в мене стався нервовий зрив і я кінець-кінцем у собі зневірилися. До нього якість тексту більш-менш рівна, після — починаються стрибки. Я все це виправлю, бо все ж маю певні зобов'язання щодо строків. І я вже не зміню композицію й не додам інші POVи, бо перша частина зверстана й її не можна переписувати. Передивлюся пів ютуба, але знайду рішення. Але як же це буде важко. #Кузьміна_пише

Тішуся, що обрала на свій практикум для аналізу саме «Фамільяра» Лі Бардуґо. Хотіла взяти книжку, яку я сама буду читати вперше, щоб враження й розбір вийшов максимально неупередженим. І мені повезло, бо дуже сподобалася ця історія. ⭐️ Сеттинг і атмосфераЦю історично епоху в медіа частіше висвітлюють через призму британського досвіду. А тут ми маємо Іспанію, яка вже втратила свою Непереможну Армаду, на чолі з королем, якого Єлизавета І відшила і який тепер ненавидить її. Один з ключових антагоністів — це реально існуюча історична постать, опальний секретар короля Антоніо Перес. Насправді, у тексті немає якихось історичних інфодампів чи переобтяження деталями. Усе це подається натяками, які за бажанням можна й ігнорувати й читати без занурення в контекст. Дуже круто змальовані дрібні побутові деталі — тканини, смаки, запахи. Це той рівень створення атмосфери, якого я би хотіла колись досягнути. ⭐️ ПерсонажіЗдавалося б, історію про юну й бідну дівчину, яка володіє неймовірно сильною магією, та багатосотрічного знудженого безсмертного мужика ми вже бачили сто разів. Але. Я вважаю персонажів найсильнішою сторону Бардуґо. І залишилися від них у захваті. Люсія — це сильна головна героїня здорової людини. Бо вона має недоліки. Багато. Справжні людські недоліки. І ці недоліки їй справді заважають. Вона заздрізна, жадібна й непомірно амбітна. Груба, бо все життя пропрацювала посудницею. Справді негарна, але шикарно використовує свою єдину перевагу в гарячій сцені (якщо ви не мали фетіша на волосся до цієї історії, ризикуєте його отримати). Їй бракує освіти, хоча вона й вміє читати й має гострий розум, їй бракує життєвого досвіду, вона відчайдушно прагне любові, прагне отримати все найкраще, але водночас боїться ризикувати. Вона живе в патріархальному світі — і потерпає від нього, а не нагинає світоустрій в одну мить. Вона хоче гарні сукні й коштовності, смачно їсти, не працювати. Гьорл, це дуже рілейтбл. Сантанхель (чиє ім’я я не можу вимовити в голос і весь час подумки називаю його Сатаною) — справді круто змальований як уже давно не-зовсім-людина (чи зовсім не людина). Він знуджений і втомлений, бо уже все бачив і все робив, він не шукає кохання на все життя, він не хоче закохуватися в людину, яку збирається використати для власної мети. Другорядні персонажі шикарні. Особливо мені сподобалося, як поступово вибудовувалися стосунки між господинею Люсії Валентиною та головною героїнею. Валентина проживає свою арку й її лінія мені сподобалася навіть більше, ніж лінія Люсії.⭐️ СюжетЛюсія має взяти участь у магічному турнірі — це, здавалося б, теж розповсюджений у фентезі хід подій. Але як же добре зроблено кожне випробування, як пропрацьовані стосунки між усіма конкурентами, скільки гарних твістів на нас чекає. Магічна системаМ’яка на всі сто відсотків. Я більше люблю тверді магічні системи, в яких є чіткі правила й обмеження. А тут, по суті, ніщо не обмежує магію Люсії, крім її досвіду та вправності. Я не дуже люблю такий підхід, але є спойлерна теорія що вона свята, тому так. Я взагалі в якись момент почала думати, що вона боженька. Бачила багато нарікань на фінал, але після свого дебютного роману я зарікаюся бодай колись комусь щось погане сказати про фінали😅 Фінал ну… щасливий. Цього достатньо. А ще окраса книжки — це розкішна жінка, драматургиня, яка сяє як ясна зірочка протягом усього тексту, читайте бодай заради неї. #Кузьміна_читає

І до новин про рукописи. Сьогодні віддала верстку «Батьковбивці» з невеличкими правками (я не перечитувала її від початку й до кінця, чесно). Залишається тільки фіналізувати обкладинку й родоводи. І чекати. І зараз потроху розбираю фідбеки від бета-рідерів та рідерок до першої половинии «Брехухи» й формую собі пул правок. Деякі моменти уже чітко розумію, де правити, що додавати. Доведеться розібратися з історію одягу в довкола-вікторіанській епосі та погуглити походження цигарок. Але. Бета-рідер 1: чудова політична лінія, її зовсім трошки, вона не відмовлікає від основного сюжету.Бета-рідерка: політична лінія цікава, але її багацько, деякі сцени можуть сприйматися як інфодампи. Бета-рідер 3: політична лінія не працює, бо реальних загроз не відчувається, тільки слова. Я:👀Утім, почекаю ще думок від двох інших, потім покажу всім другу половину, а тоді сяду думати, як цю лінію пофіксити та яких сцен додати. Зате саме виловила смішну помилку, я забула, що між двома персонажами майже 30 років різниці й прописала, що вони разом вчилися😅#Кузьміна_пише

Топ прочитаного за 2025 рік📖Спочатку пройдемося по перекладній літературі📚💕Пісня Ахілла, Мадлен Міллер — найочікуваніша мною книжка, яка повністю виправдала всі мої сподівання і трапила в топ найкращого прочитаного взагалі🥹💕Відьми з Варде, Аня Берґман — відкриття року, дуже класно передана скандинавська атмосфера і міфологія, стиль авторки дуже зайшов✨ з нетерпінням чекаю на її «Ворожку на таро з Версалю» (так-так, вже відповіли Лізі в коментарях як адаптували назву) 💕Мідноголовий Демон, Барбара Кінґсловер — так, мені подобаються скляні книжки, я не перестаю проповідувати про цю книжку, в саме серденько❤️💕 Червоне Повстання, Пірс Браун — я піймала гіперфікс на цю книгу на два місяці, і так, я визнаю, що там є проблеми, мені вони не заважають. З нетерпінням чекаю на Золотого сина. Кажуть, там ще більший розйоб🙂‍↕️💕 Нефритове місто, Фонда Лі — я сама не очікувала, що ця книжка трапила в топ, бо я максимально не по азійцях. Я думала за Макову війну, але ж ви знаєте мою любов до сімейних саг, тому тут опинилося Нефритове місто🤩💕 Піранезі, Сюзанна КларкБез коментарів, я таке люблю, буду читати інші книги авторки👌🌟УКРАЇНСЬКІ АВТОРИ🌟Виношу їх у списку окремо, бо, ну, це любов. Почнемо з книг, які вже вийшли друком:✨Замок із Кришталю, Ірина Грабовська — фінальна книга з трилогії, розрив всього, якість на висоті, моя улюблена історія. Обожнюю, захоплююся Іриною, бо для мене це топ сучасного українського фентезі і обганяє Деревʼянка (я його дочитаю, щоб нічо там не казали, що я тільки першу прочитала) А тепер про книги, які увійшли в мій топ, але вийдуть друком тільки у 2026‼️💟 Батьковбивця, Олена Кузьміна — перша книга з трилогії «Змієві діти», і я хочу щоб ви прочитали її всі, і всі сказали яка це чудова робота🤌 я обожнюю читати авторів, на яких я рівняюсь і спостерігати за їхнім професійним зростом. Повірте, це найкраща робота Олени на даний момент і дуже видно, що все, про що вона говорить на своїх практикумах вона використовує і сама🙂‍↕️💕 Ехо з Небуття, Валерія Іноземцева — перша частина дилогії готичного фентезі у вікторіанському сеттингу🎀дуже смачний текст! Один з найкращих прочитаних мною, як бета-рідеркою, і я чесно кайфонула від історії🥰💕 Обитель втрачених надій (робоча назва, буде змінено) Єлизавети Монастирної — перша частина дилогії темного фентезі, дуже зайде поціновувачам днд👌 я в цьому взагалі не шарю, зате я шарю в текстах, тому рекомендую😁❤️Окремо хочу зауважити про ще одну книгу, яка вийде у 2026 році❤️Ми буквально проходили і продовжуємо нога в ногу шлях до дебюту, просто я прочитала цей рукопис ще у кінці 2024І мова про Ferrum volentatis Ріни Есмерай❤️‍🔥 я дуже не люблю гучні заяви, але ця книжка точно буде вирізнятися з-поміж інших на українському ринку🤌Пішла готувати топ найгіршого, а ви пишіть в коментарях ваші топи🙌🏻

Ми завершили прийом романів на цьогорічну премію «Своя полиця». Уже фіналізуємо розподіл текстів між журі першого етапу і незабаром надішлемо їм романи на оцінювання. А поки ділимося з вами цифрами про цьогорічну премію:1️⃣6️⃣4️⃣ романи подали цього року (для порівняння минулого року ми отримал 117 романів, а в 2023 лише 51)З них 70 романів подали в категорію «Ілюзіоністи», а 85 в категорію «Реалісти». 1️⃣ Найбільше романів подало видавництво «НК Богдан — цілих 182️⃣ Майже стільки подала «Віхола» — 17 романів3️⃣ На третьому місці Tempora з 16 романамиЦікаво, що минулого року найбільше романів ми отримали також від цих трьох видавництв і саме в такій же послідовності (16 від «НК Богдан», 11 від «Віхоли» і 10 від Tempora)4️⃣8️⃣ цього року подали в жанрі фентезі. Минулого року фентезі так само було найпопулярнішим жанром, але тоді подали 25 романів. Також ми отримали 38 психологічних романів, 19 любовних, 13 детективів. 12 історичних романів, 11 трилерів та 11 текстів у жанрі наукової фантастики. Решта жанрів представлені 7 і менше романами. А минулого року на другому місці були детективи, а на третьому психологічні романи.

Як до вас приходить ідея тексту? У голові виникає питання «а що якщо»? До вас говорить якась вигадана людина? Чи ви бачите низку яскравих подій? ▶️ Трикутник історії — це інструмент, який складається з 3 частин: персонажів, сюжету й світобудови (і так, цей компонент важливий не тільки для фантастичних жанрів), які поєднує спільна тема. І мені здається, що кожен із нас приходить до своєї історії через одну зі сторін трикутника. Хтось іде від персонажів, хтось — від припущення, на якому будується світоустрій, хтось від пригод, в які хоче жбурнути вигаданих людей. Звісно, це не чиста 100-відсоткова класифікація, але корисно знати, з чого ви схильні починати, а яку сторону трикутника оминаєте. Це дозволить балансувати свої тексти й робити їх ціліснішими. Детально про цей інструмент я буду розказувати завтра на практикумі «Тема й трикутник історії: як збалансувати свій текст», де будемо розбирати на молекули «Фаміліяр» Лі Бардуґо й на практиці помічати, як працює кожна зі сторін трикутника історії. Долучайтеся⬇️https://secure.wayforpay.com/payment/sd85d73ac95e6