Архісюжет та мінісюжетАбо як я нарешті зрозуміла, що не так з моїми книжкамиБожечки, ну чому книжка Роберта Маккі «Оповідь» не трапилася мені 5 років тому? Роберт Маккі водить 3 великі набори принципів побудови оповіді:1️⃣ Архісюжет — оповідь будується довкола активного протагоніста, який бореться насамперед із зовнішніми силами. Плин часу послідовний, причинно-обумовлений. Кінцівка закрита. Зміна абсолютна й незворотня. 2️⃣ Мінісюжет звужує елементи класичного архісюжету — внутршіній конфлікт, пасивний протагоніст, декілька протагоністів. Відкрита кінцівка.3️⃣ Ще є антисюжет, який повертає архісюжет у зворотному напрямку, але сьогодні не про нього. Архісюжет — це відправна точка всього мистецтва оповіді. Тоді як мінісюжет залишає питання, на які мають відповісти самі глядачі (або читачі, але Маккі пише для сценаристів). І після нього залишається деякий осад. Мінісюжет може завершиться смисловою та емоційною недомовленістю. Оповідач-мінімаліст свідомо дає критичний шматок роботи глядачам. Класичний архісюжет є відображенням людської свідомості. Є моделлю нашої пам'яті та передбачення. Переважна більшість людей не сприймає мінісюжети та антисюжети як метафори свого життя й втрачає інтерес до таких історій. Так, у цих форм є аудиторія. Але вона значно менша. І значно вибагливіша. Починати кар'єру варто саме з класичного архісюжету. Ще Маккі пише, що фентезі взагалі за замовчуванням має бути саме з архісюжетом. То що не так з моїми книгами?Увсе, що я робила до трилогії: і «Лабіринт», і «Морок», і попередні невидані романи, і малі форми — це були спроби в мінісюжети. Бо мінісюжети подобаються мені як людині, як читачці, як авторці.Але. Алееее. Треба спочатку навчитися працювати з архісюжетами, бо це відправна точка. І зрозуміти його можна не подивишивсь/прочитавши багато архісюжетів, а створивши його. Трошки сумно. Попереду багато роботи, але, принаймні, я хоч зрозуміла напрямок.