Я хочу завершити рукопис другої частини трилогії до 25 квітня. Але стикнулася з низкою неочікуваних проблем, які мене гальмують 1️⃣ Брак вражень Найкращі описи в мене виходять, коли я підкладаю під вигадані локації та події щось з реального життя, найчастіше з подорожей. Локації, в яких зараз діють мої персонажі, натхненні мавританською Іспанією. Але взяти й поїхати туди за враженнями я не можу. Дивлюся фото та відео Гранади, але це не те. Мені потрібні запахи, звуки, відчути щось екзотичне тілом.Найекзотичніше, що я бачила останнім часом — це оранжерея в Ботсаду. Тому деякі речення виходять порожніми, штучними і це дуже мене засмучує.2️⃣ Ефект Даннінга-Крюгера Чим більше досвіду та знань я збираю, тим важче стає писати. Я вже бачу, скільки сцен треба буде редагувати, і це зжирає радість від процесу.3️⃣ НевизначеністьЯк би я не любила цю історію, важко працювати над другою частиною, допоки не визначена доля першої. І чим ближче до 26 березня, коли я буду нагадувати про себе, тим важче концентруватися на рукописі.4️⃣ Проблеми з оргією 😅Зазвичай перед лінійною роботою над першою чернеткою я пишу 2-3 яскраві розділи, щоб налаштуватися на текст. У випадку з цим рукописом одним з таких був розділ з оргією. За планом його вже пора додавати в сюжет, але герой мені розказує, що не хоче туди йти. Не на часі йому, ну. Каже, має більш важливі справи. А розділ хороший, смішний, я не хочу його викидати. Поволі намагаюся вийти з цього стану й писати далі. Бо треба. #Кузьміна_пише