Latest Messages
ОЛЕНА ШУЛЯК
🏗 Більшість українських міст досі живуть за генеральними планами, розробленими у 1990-х роках. А деякі документи своїм корінням сягають ще часів епохи радянського застою.Що це означає на практиці?Приблизно те саме, якби сьогодні ми користувалися не інтернетом і GPS-навігацією, а орієнтувалися за зірками та попутним вітром.Звучить як анахронізм. Але саме з такою реальністю щодня стикаються громади, інвестори та девелопери, які хочуть розвивати території, будувати житло та створювати нову інфраструктуру.Про це говорили сьогодні під час панельної дискусії на конференції «ЛУН Місто 2026».Проблема застарілої містобудівної документації давно перестала бути виключно професійною темою архітекторів, проєктантів чи девелоперів. Вона безпосередньо впливає на те, як розвиваються наші міста, чи приходять у громади інвестиції, чи будуються нові житлові квартали, школи, садочки та інша необхідна інфраструктура.Ще кілька років тому Верховна Рада ухвалила рішення про перехід до нової системи планування територій через комплексні плани просторового розвитку громад. Саме вони мають замінити практику точкових рішень і забезпечити зрозуміле бачення розвитку територій на роки вперед.На жаль, повномасштабна війна суттєво вплинула на темпи цієї роботи. Саме тому парламент був змушений перенести окремі строки до 1 січня 2028 року.Водночас сьогодні ми бачимо, що найбільші труднощі часто пов’язані не з відсутністю законодавства чи інструментів. Проблема полягає в тому, що багато громад досі не поспішають оновлювати свою містобудівну документацію.Маленькі громади добре розуміють просту залежність: немає плану — немає розвитку, немає інвестицій, немає нових можливостей для людей. Саме тому багато з них рухаються вперед значно швидше.Окремо під час дискусії говорили про житло. Сьогодні це один із головних пріоритетів держави. Ми маємо створити умови для будівництва доступного та соціального житла для українців, які постраждали від війни, насамперед для ВПО. Для цього потрібні не ситуативні рішення і не чергові винятки з правил. Потрібні зрозумілі та прозорі механізми, які враховуватимуть інтереси громад, держави, мешканців і бізнесу.А ще важливо відмовлятися від стереотипів щодо девелоперської галузі. В Україні працює багато відповідального бізнесу, який створює робочі місця, розвиває інфраструктуру, будує житло і навіть у найважчі моменти війни підтримував країну та громади.Наше спільне завдання — сформувати зрозумілі правила гри без корупційних ризиків, де рішення ухвалюються не в ручному режимі, а на основі якісного планування розвитку територій.Так формуються комфортні міста для людей і створюються умови для відновлення України. 🇺🇦
Наше Місто Дніпро
🎞Зйомки фільму «Аврора» у Дніпрі9 травня на станції метро «Металургів» зняли фрагмент повнометражного художнього фільму «Аврора» — драматичної історії з елементами наукової фантастики про ветерана, який після війни намагається повернутися до життя через взаємодію зі штучним інтелектом.У центрі сюжету — художник Ігор, який після фронту втрачає сенс життя та талант. Постійні кошмари, психологічні травми та залежності поступово руйнують його зсередини, а шансом на порятунок стає експериментальна технологія реабілітації та ШІ на імʼя Аврора.Фільм поєднує драму, трилер і наукову фантастику та досліджує тему післявоєнної адаптації, пошуку ідентичності та відповідальності за власне життя.Зйомки повністю проходять у Дніпрі, який у стрічці постає окремим персонажем — простором між минулим і майбутнім, де сучасна архітектура поєднується з індустріальними пейзажами та атмосферою постіндустріального мегаполіса. До проєкту залучена переважно місцева команда, що покликана розвивати дніпровську кіноіндустрію, до якої входять:🎥 Продюсер та режисер — Денис Борисовський🎬 Режисер — Олег Стахурський📷 Оператор — Вадим Задорожний🎭 "Аврора" — Ольга Козина🏙Наше місто Дніпро
Запекла книгожерка
Цей відгук буде трохи спойлерним, хоча я намагатимусь не зачіпати нічого критично важливого — проте без спойлерів він вийшов би надто абстрактним і загальним.Та все ж, якщо ви дуже чутливі до такого, краще читайте дуже обережно.На цю книгу я перш за все звернула увагу як поціновувачка канонічних слешерів, яких серед сучасної української літератури критично мало.Ще менше у нас хоча б більш-менш якісних слешерів, які не були б сліпою калькою з західних канонів, були б притомно написані і адекватно адаптовані під українські реалії, бо у своєму чистому вигляді цей жанр не дуже вписується в наш контекст — я вже якось писала, чому.І я вважаю, що «Зубри» — досить непоганий взірець того, яким може бути український слешер.Бо хоча з одного боку — це майже дурний тон, коли письменники пишуть трилери про письменників, бо це і про ліниву зручність такого сюжету, і часто про зайву і надмірну романтизацію цієї професії, і загалом доволі затасканий прийом, з іншого — авторка підійшла до цього з певною іронією, якщо не сарказмом, і вийшла за рамки стандартного наративу, заграючи з ідеєю, де письменники самі стають персонажами, а сюжет міняється і підлаштовується просто у процесі.У сюжеті переважає трилер, але тональність детективна — без надриву, без надмірного психологізму, без нагнітання, скоріше спокійна, мʼяка і лампова.Місцями це було надто буквально і прямолінійно, місцями інтрига таки закручувалась.Мені не вистачило певної відвертості і сміливості, трохи глибшої деконструкції героїв, емоційності і справжньої напруги.Але було захопливо, динамічно, з деякими дійсно цікавими прийомами, які я б охарактеризувала роботу з читацькою аудиторією на випередження, бо авторка вигадливо обіграла типовий закид від читачів про сюжетні діри.В якомусь сенсі, мені здалося, що книга написана спеціально під ту книжкову аудиторію, що активна у соцмережах — тобто під блогерів, письменників (особливо письменників-початківців) і звичайних читачів, що активні в книжкових онлайн спільнотах.Мабуть, це правильний хід з точки зору розкруту — я певна, що всі ці категорії читачів багато говоритимуть і писатимуть про книгу, бо в тому чи іншому сенсі, вона їм відгукнеться.📖 «Зубри»✍️ Катенина ЗіновʼєваВидавництво Yakaboo Publishing
