💀Фантастика та Жахи👽

"Хто там?" 🚪2.Батько вийшов з кімнати, його обличчя було трохи рожевим, мабуть все ж таки випивав з дядьком Сергієм.— Що тут сталося, ви хто? — він водив головою як сова, то на матір то на мене.— Катю, хто це? — він дуже рідко звертався до мами на ім'я.— Та я не знаю, він сам зайшов, я думала він до тебе?— мати кліпала очима на батька.— Агов, ви чого, це я...— мої очі наливалися сльозами.— Мабуть п'яньчуга якийсь заблукав, або наркоман? — мати стала в дверях кухні, схрестивши руки на грудях.— Так, давай на вихід придурок, наїдяться своїх пігулок, потім хату свою не знайдуть!Батько йшов на мене, з дуже грізними очима, він з силою виштовхував мене з квартири.— Так його, дурня, скажи дякую, що чоловік мій тобі голову не відкрутив! — мати підбадьорювала батька.— Тату, та ти чого, що я накоїв, мамо...? — з очей покотилися срібні сльозинки.— Вали звідси ідіот! — батько могутньою рукою випхав мене за двері, я перечипився через поріг. Голова дуже забилася об підлогу.— Ти подивись, воно ж на ногах не стоїть! — мати кричала на мене, вона схопила моє взуття і викинула його у коридор.Двері з гуркотом зачинилися, останнє, що я побачив як мама дуже ніжно обіймає батька. Я чув їх голоси, мати хвалила батька за хоробрість. Я підвівся, стоячи у шкарпетках на холодній бетонній підлозі, мої очі дивилися на такі рідні двері мого дому.https://t.me/FantasyAndHorror

"Робоча зміна" 👨‍🔧— Агов Томі, Томі щоб тебе, бігом у сьомий кабінет, захопи відро швабру, там навіть зі стелі крапає!Молодий хлопчина, що дрімав біля сходів, підхопився, побіг в комірчину. За декілька хвилин він вискочив з відром та ганчірьям, і побіг вздовж коридору. Він важко дихав, ріденькі вуса змокли від поту. Підбігши до дверей з мідною табличкою "№7", він перевів дихання, і ввічливо постукав.— Вибачте, ви вже скінчили ? — відповіді не було, рука сама лягла на ручку, двері зі скрипом відчинилися.Очям відкрилася огидна картина, кров, нутрощі, залишки кінцівок, в ніс вдарив важкий запах заліза та випорожнень.— Трясця твоїй матері..!Молодий прибиральник стояв на вході, вагаючись, заходити йому, чи звільнитися.— Джонсон, гей Джонсон! — молодий хлопчина кликав бородатого менеджера.— Чого волаєш, що там!? — товстенький бородань показався із-за повороту.— Ти бачив, що тут, це ж кривава баня, я сам тут не впораюсь! — кричав прибиральник.— Ну тоді поквапся, якщо хочеш піти звідси засвітла, мені і самому моторошно тут у ночі!Молодий хлопець стояв і не знав з чого йому почати.— Джонсон! — знову закричав хлопчина.— Та щоб тебе чорти забрали! Що ти хочеш!? — відповідав йому товстунчик зі свого місця.— Так тут мадам Розалія... Он вона, у кутку, а ще під столом, і здається це вона крапає зі стелі...— Ага, стара шкапа, буде тепер знати, сиділа б розкладала б свої карти, ні поперлася, грошей заробити. Все не відволікай мене малий, роби те за що тобі платять!Хлопчина важко видихнув, зробив два кроки у кімнату без вікон, нудота підступила до горла, але він стримався, не хотілося ще і за собою прибирати.Кров і бруд були повсюди, ганчірка не збирала кров, а ще більше розмазувала її. Залишки тіл сочилися кров'ю у плетених мішках.Старі меблі були цілі, але брудні, жодна хімія не відчистить це. Малий водив із сторони в сторону брудною шваброю, намагаючись мити підлогу, або робив вигляд. Раптом двері легенько скрипнули. За двері не зазирало світло від лампочки, але там щось було, якийсь шурхіт, і майже невловимі рухи. Страх скував його, за дверима майже не було місця, але там точно хтось був, промайнуло дві сяючі цятки. Несподівано із-за дверей вискочила голісінька дівчина і побігла у коридор, все що він встиг розгледіти, це спокусливі сідниці...і роги, здоровенні козлячі роги!Він декілька секунд стояв як прибитий, а потім холодний піт виступив на обличчі.— Боже мій...Його шепіт ледь долітав до його власних вух.Ноги відмовлялися йти, наче соломою набиті. Крок, ще крок, він тремтячою рукую схопився за двері і повільно виглянув. В коридорі нікого, десь зі сторони менеджера, доносилися звуки музики, і все.Може привиділося, голова повільно крутилася в різні боки. Коли він майже повірив що то була примара, очі уловили сліди на паркеті, криваві відбитки ніг.Ноги тремтіли, руки побіліли від напруги, знову підступила нудота.— Треба щось робити... — мозок відмовлявся вірити. Декілька разів вдихнув, стало трохи легше, але нутрощі все одно стискали холодні руки. Ноги самі пішли за кривавими слідами, але зупинилися.— Треба повідомити Джонсона.Не в силах повернутися спиною до коридору прийшлося йти навпомацки, аж до стійки адміністратора.Джонсон спокійно дрімав у своему кріслі, над його головою співало радіо.На секунду з'явилася думка, може не будити його, може все таки це примара.— Джонсоне, прокинься будь ласка... — рука ніжно доторкнулася до його плеча.— Що, що таке малий, ти вже скінчив? — він перевів погляд на малого, протираючи очі.— Джонсоне, там таке, там ... ось це — все тіло малого намагалося передати те, що він бачив. Джонсон спочатку дивився на прибиральника як на придурка, але потрохи очі адміністратора почали розширюватися. Він відкрив рота хапаючи повітря як риба, не відводячи очей від німого виступу. Руки потяглися до телефону, зняли слухавку і набрали номер, який він набирав лише раз у житті, але мозок нашкрябав той номер на внутрішній частині черепа.https://t.me/FantasyAndHorror

"Побутовий сон" 💤В мене була дуже не спокійна ніч, я ніяк не міг заснути, я зміг задрімати тільки під ранок. Але навіть сон не дав мені спокою. Мене розбудив чийсь шепіт. Я підняв голову озираючись по кімнаті, але нікого не було. Я встав з ліжка дуже злим. Я підійшов до вікна, відкрив, я повільно роздивлявся подвір'я, але там нікого. Я закрив вікно, але шепіт не зник. Я потроху став розбирати шепіт, він кликав мене, кликав до туалету. Я тихенько вийшов в коридор, там нікого. Я підкрався до дверей туалету. Я сів, став прислухатися до голосу, там щось булькало.— Гей, агов ти там, ти там!? — хтось кликав. Я потихеньку відкрив двері а там...— Ти, так ти козел, ану підходь сюди — я зайшов і встав перед своїм унітазом.— Чуешь ти, ти знаєш, що після себе потрібно змивати, чи ти клята тварина!? — на мене кричав унітаз.— А ну швидко натисни на кнопку, бо я вже не можу, тут смердить, чоловіче, що ти таке їси, здорова людина не може так смердіти!Це сон, подумав я, іншого не могло бути. Я натиснув на кнопку змиву, зашуміла вода і унітаз замовк. Я здивований вийшов у коридор. Здивований але спокійний, я зрозумів що це сон. Я повернувся в кімнату і знову ліг. Який цікавий сон подумав я, і такий правдоподібний. Я заплющив очі, але знову почув шепіт.Десь в кімнаті знову хтось зашепотів — псс... гей ти, я тут.Я знову підвівся з ліжка, та пішов на голос, голос йшов десь з під дивану. Я встав навколішки вдивляючись у темряву.— Оо, дякувати Богу, ти знайшов мене, так простягни руки і забери мене звідси.Я простягнув руку, намацав щось і дістав на світло.То була шкарпетка з діркою, але вона більше не говорила зі мною. Я тримам її у руці, вона мовчала.— Ти це мені казала? — я боягузливо тикнув її пальцем.Але вона мовчала. Так, щось сон затягнувся.Знову почувся голос, він йшов десь з кухні. Я притиснув шкарпетку до серця, і поплівся на кухню. Я обережно, маленькими кроками зайшов на кухню.Я тримався однією рукою за стіну, а в іншій руці міцно тримав шкарпетку.— Любий я тут, підійди до мене — я побачив що до мене говорить буханка хліба, котру я залишив декілька днів тому.— О, сховай мене хочаб у пакет, я вже така суха та тверда.Буханка продовжувала говорити до мене, з коридору почувся ще голос. Там кричали мої брудні черевики. Буханка не замовкала, з ванної кімнати почувся голос зубної щітки, на балконі верещала одна лижа. Я взявся обома руками за шкарпетку, і почав молитися. Моя квартира з'їхала з глузду. На полиці загомоніли книги, каструлі загрюкали на плиті.— Боже мій...! — я вскрикнув, розбудивши самого себе, я лежав весь мокрий, серце калатало. По телевізору показували якийсь фільм, я встав пішов в коридор ввімкнув світло у туалеті. Я стояв і дивився на унітаз, я натиснув на кнопку змиву, зашуміла вода, я видихнув і пішов знову спати.— Агов ти ...! — почувся голос з кухні від якого я здригнувся.https://t.me/FantasyAndHorror