"Робоча зміна" 👨‍🔧— Агов Томі, Томі щоб тебе, бігом у сьомий кабінет, захопи відро швабру, там навіть зі стелі крапає!Молодий хлопчина, що дрімав біля сходів, підхопився, побіг в комірчину. За декілька хвилин він вискочив з відром та ганчірьям, і побіг вздовж коридору. Він важко дихав, ріденькі вуса змокли від поту. Підбігши до дверей з мідною табличкою "№7", він перевів дихання, і ввічливо постукав.— Вибачте, ви вже скінчили ? — відповіді не було, рука сама лягла на ручку, двері зі скрипом відчинилися.Очям відкрилася огидна картина, кров, нутрощі, залишки кінцівок, в ніс вдарив важкий запах заліза та випорожнень.— Трясця твоїй матері..!Молодий прибиральник стояв на вході, вагаючись, заходити йому, чи звільнитися.— Джонсон, гей Джонсон! — молодий хлопчина кликав бородатого менеджера.— Чого волаєш, що там!? — товстенький бородань показався із-за повороту.— Ти бачив, що тут, це ж кривава баня, я сам тут не впораюсь! — кричав прибиральник.— Ну тоді поквапся, якщо хочеш піти звідси засвітла, мені і самому моторошно тут у ночі!Молодий хлопець стояв і не знав з чого йому почати.— Джонсон! — знову закричав хлопчина.— Та щоб тебе чорти забрали! Що ти хочеш!? — відповідав йому товстунчик зі свого місця.— Так тут мадам Розалія... Он вона, у кутку, а ще під столом, і здається це вона крапає зі стелі...— Ага, стара шкапа, буде тепер знати, сиділа б розкладала б свої карти, ні поперлася, грошей заробити. Все не відволікай мене малий, роби те за що тобі платять!Хлопчина важко видихнув, зробив два кроки у кімнату без вікон, нудота підступила до горла, але він стримався, не хотілося ще і за собою прибирати.Кров і бруд були повсюди, ганчірка не збирала кров, а ще більше розмазувала її. Залишки тіл сочилися кров'ю у плетених мішках.Старі меблі були цілі, але брудні, жодна хімія не відчистить це. Малий водив із сторони в сторону брудною шваброю, намагаючись мити підлогу, або робив вигляд. Раптом двері легенько скрипнули. За двері не зазирало світло від лампочки, але там щось було, якийсь шурхіт, і майже невловимі рухи. Страх скував його, за дверима майже не було місця, але там точно хтось був, промайнуло дві сяючі цятки. Несподівано із-за дверей вискочила голісінька дівчина і побігла у коридор, все що він встиг розгледіти, це спокусливі сідниці...і роги, здоровенні козлячі роги!Він декілька секунд стояв як прибитий, а потім холодний піт виступив на обличчі.— Боже мій...Його шепіт ледь долітав до його власних вух.Ноги відмовлялися йти, наче соломою набиті. Крок, ще крок, він тремтячою рукую схопився за двері і повільно виглянув. В коридорі нікого, десь зі сторони менеджера, доносилися звуки музики, і все.Може привиділося, голова повільно крутилася в різні боки. Коли він майже повірив що то була примара, очі уловили сліди на паркеті, криваві відбитки ніг.Ноги тремтіли, руки побіліли від напруги, знову підступила нудота.— Треба щось робити... — мозок відмовлявся вірити. Декілька разів вдихнув, стало трохи легше, але нутрощі все одно стискали холодні руки. Ноги самі пішли за кривавими слідами, але зупинилися.— Треба повідомити Джонсона.Не в силах повернутися спиною до коридору прийшлося йти навпомацки, аж до стійки адміністратора.Джонсон спокійно дрімав у своему кріслі, над його головою співало радіо.На секунду з'явилася думка, може не будити його, може все таки це примара.— Джонсоне, прокинься будь ласка... — рука ніжно доторкнулася до його плеча.— Що, що таке малий, ти вже скінчив? — він перевів погляд на малого, протираючи очі.— Джонсоне, там таке, там ... ось це — все тіло малого намагалося передати те, що він бачив. Джонсон спочатку дивився на прибиральника як на придурка, але потрохи очі адміністратора почали розширюватися. Він відкрив рота хапаючи повітря як риба, не відводячи очей від німого виступу. Руки потяглися до телефону, зняли слухавку і набрали номер, який він набирав лише раз у житті, але мозок нашкрябав той номер на внутрішній частині черепа.https://t.me/FantasyAndHorror