Стіни закинутої станції метро покриті вологою. Деінде стара плитка повідпадала, всі стіни були покриті різнокольоровими написами школярів. Двоє повільно ступали по сходах. Побиті лампи майже не давали світла. Під ногами тріщало бите скло.
— Ти впевнена, що це те місце? Мені тут не подобається.
— Той страшний хлопець сказав, що це тут.
Високий худорлявий чоловік поправив куртку.
— І ти йому повірила? — він озирався, вдивляючись у темні кутки.
— Дідько, Стен, якщо боїшся, зачекай нагорі.
Жінка дістала телефон і ввімкнула ліхтарик.
Промінь ліхтаря осяяв брудну підлогу.
З іншого боку станції почувся шум, рука хлопця швидко схопила холодне руків'я.
— Там хтось є... — клацнув запобіжник.
З темряви почулися кроки.
Жовта лампочка ледь освітлювала людину.
— Ви принесли гроші? — прозвучав хриплий голос чоловіка.
— Так, так... А що у вас? — жіночка питалася із-за спини свого напарника.
Таємнича постать дістала жовтий пухкий конверт.
— Ось... — він тряхнув конвертом.
Пролунав постріл, на секунду оглушивши всіх. Груди незнайомця вибухнули червоним туманом, він просто впав назад, не промовивши ані слова.
Жінка вскрикнула, інстинктивно присівши, прикриваючи голову. Хлопець швидко розвернувся, наставляючи пістолет до сходів, по яких вони спускалися хвилину назад. Три постаті швидко наближалися. Він штовхнув жіночку в укриття, за колону.
Постріл, ще, і ще один. Один з нападників упав, двоє інших поховалися в укритті.
Стен сховався за колоною, мало не наступивши на жіночку. Постріл, біля його обличчя осипалася настінна плитка.
Він одним оком виглянув з укриття, перший незнайомець швидко наближався, виставивши пістолет. Другий прикривав його, третій качався по брудній підлозі, лишаючи чорні плями. У вухах дзвеніло від луни у закритому просторі.
Знову швидкий погляд на противника, він швидко наближався. Палець трохи спітнів, рука з пістолетом визирнула із-за колони, постріл. Чоловік похитнувся і схопився за бік, під його пальцями з'явилася чорна пляма. Ще постріл, руку пробив страшний біль, мало не вибивши зброю. Нападник потроху сповільнював кроки, його ноги підкосилися, і він упав обличчям у підлогу.
Десь ховався ще один. Швидкий погляд на руку — мізинець відірвало рикошетом.
— Дідько... Мій улюблений палець...
Рука тремтіла, кров бруднила рукав куртки.
Жіночка прикрила рот руками, дивлячись на його руку.
Пістолет наче не вміщався у долоню.
Від крові руків'я стало липким і слизьким. Почулися швидкі кроки. Стен виглянув — останній нападник біг на вихід. Рука сама злетіла, мало не викинувши пістолет. Палець від крові прилип до спускового гачка, декілька разів спустив його. Останній нападник схопився за ногу, нахилився і впав на сходи.

https://t.me/FantasyAndHorror