Сила молитвиЯкби не молитва, я думаю часто, Якби не молитва, де б бути прийшлося, І де б я ходила, з яким ішла б гаслом? Не знаю, як жити тоді довелося б... Не знаю, хто б душу мою потішав би, Хто міг би розвіять тугу і печаль? Можливо, вже камінь могильний лежав би І ім'ям моїм сповіщав би печаль... Батьки мої часто ночами не спали, Забувши у час цей турботи свої, Молитви до Бога за мене складали, Щоб щастям світилися дні всі мої. Напевно тому, і живу ще сьогодні, Що сила молитви є більш над усе, Це сила, що їжу душі дасть голодній, Розбитому серцю - життя принесе! Життя вже не раз мене в відчай кидало І небо темніло від безлічі хмар, Та сонце знову світить починало,- Молитва знімала гнітючий тягар. Здавалось, приходить остання хвилина, І крок мій останній уже на землі... Молитва стелила у гірких стражданнях Із квітів килим під ноги мої! Вона помагала прощати докори, Не зраджувать тілу за славу земну, Рівняла сумнівів високії гори, Давала в безсилі опору міцну. Можливо, у вас хтось не має вже сили І думає: " Ось, я уже упаду..." - Це ворог бажає вам тільки могили, Моліться, Бог щастям замінить біду. Можливо, хтось бачить одні лиш страждання, Хвороби і скрути не день і не два, І рідко приходиться бути в зібраннях, Послухай, Ісусові сильні слова! Він дасть, обіцяв Він, хто з вірою скаже, Відкриє скарбницю сердечних бажань; Усе залишайте, приносьте моління, Їх більше бажає почути Ісус! Можливо, за добрі учинені справи Дарують у відповідь вам тільки зло, Тоді поспішіть за це Бога прославить, Бо з нашим Спасителем теж так було. Можливо, ви зраду почули від когось, То серце скорботне схиліть перед Ним. Хто вірний, заплату одержить від Бога, Земне ж все пройде мов туман, немов дим. А може, вам щастя приємно сміється, То тоді не забудьте коліна схилить, Подякуйте Богу, бо Ним все дається, За це Він кров був повинен пролить. О друзі, можливо, чекають нас битви, Життя ще багато чого принесе... Підносьмо бо Бога гарячі молитви, А Він допоможе пройти через все!!Автор Юлія Каблуковаhttps://youtu.be/NxzP51JbDA8
БЛАГОСЛОВЕН ТОЙ ДІМБлагословен той дім в котрім Христа пізнали,Де Він всім Друг, і радість і любов.Серця блаженні, що Його прийняли,І Він до них Господарем ввійшов.Благословен той дім де Бог усе в усьому,Благословен бо в нім премудрість і любов.Неправда й зло гнізда не звиють в ньому,Бо на нього дверях Святого Агнця кров.Благословен той дім, де старість поважають,Шанують кволих дідусів, бабусь.Де слави Господа та істини шукають,І не бажають прикрощів комусь.Благословен той дім, в котрім батьки в пошані,А п'ята Божа заповідь в серцях.Шануй батьків, бо в цьому шануванні,Щасливим буде твій життєвий шлях.Благословен той дім, де в жінки з чоловіком,І радість і печаль - все ділиться навпіл.Вони одне бо їх серця навіки з'єднав,Всевишній Бог Господь Еммануїл.Благословен той дім, в котрім дітей привчають,До праці, милосердя, співчуття.Де не травмують їх,де їх не зневажають,Де і в суворості є ніжні почуття.Благословен той дім, котрий любов'ю світить,Де злагода і мир розквітли на вустах.В котрім народженні з гори батьки і діти,В серця прийняли благодать Христа.https://youtu.be/4iSyPwBfPc0
Поклич Христа коли шторми і бурі,якщо сирени виють,в серці страх,Лиш Він твоє серденько заспокоїть,Не бійся ! Скаже, ти в Моїх руках!Поклич Христа в часи випробування,Коли ідеш пустелею один,Пошле він поміч у твоїх стражданнях,Лиш в Ньому ти знайдеш спокій і мир!Поклич Христа якщо ти знемагаєш,Не розумієш, жити далі як?З ним біль зникає, з Ним ти воскресаєш,І як орел париш з ним в небесах.Поклич Христа, коли душа ридає,І здається тобі небо лиш мовчить,І в серці сум ніяк не полишає,Нехай твоя душа до Господа кричить.Кричить до Того Кому все підвладно,Земля і небо все що Він створив,З ним перемога прийде, хоч все складно,Бо Відкупитель твій вовік живий!Поклич Христа як смуток огортаєІ душу ріже біль гостріш ножа,Поклич Його, твою журбу Він знає,Прославить ще Христа твоя душа.І в ніч і вдень взивай до Свого Бога,Схились перед Голгофою в сльозах,Лиш тільки з Ним твоя у рай дорога,І буде радість там велика в небесах.Поклич Христа,серед земних печалей,Не запізниться Він, вчасно прийдеІ погляд підіймай в синії далі,З тобою сам Господь в дорозі йде!Марина Візнюк.https://youtu.be/bPRB6zXVQr4
ЯКОГО КОЛЬОРУ НЕБО?Далеко на сході, в країні однійВ простій небагатій та добрій сім'їЧекали дитину. І мрія здійснилась --Чудова дитинка у них народилась.Малюк Вартимей! Він був милий такий,Все мамину руку тримав у своїй.А щічки рум'яні! А вії -- густі!Хіба ж це не диво? -- казали усі.Та був лиш недолік у нього один --Не міг оченятками бачити він...Ні татових рук, що його обіймали,Ні мами очей, що так ясно сіяли.Ні скель тих високих, ні птАшок малих,Ні різних облич -- а чи добрих, чи злих,Ні гусок малесеньких біля ставка --Не бачив ніколи, бо доля така.Питав він матусю:" Як сонечко сяє?Листочок весною як сам виростає?А небо -- як море? А море прозоре?А цвітом яким розсипаються зорі?''Я не розумію -- як вітер гуляє?І ''вітер без кольору'' що означає?Який він той захід, і що таке схід?А колір - предмет він? Напевно, що ні''...Йшов час і малюк Вартимей підростав,Чим більше він ріс, тим сильніше страждав.Із друзями в м'яч він хотів би пограти,Але не хотіли його там приймати.Дівчатка дражнити і хлопці сміялисьІ, навіть, сусіди над ним глузували...Так дні проминали і тижні летіли,Батьки юнака дуже швидко старіли.Самі вони геть незаможні були,Йому помагати не завжди могли..Звичайно ж не міг він, як всі, працювати,Доводилось десь край дороги сідатиІ цілими днями від когось чекати,Хто міг хоча б щось би для нього подати.І люди давали, та тільки так мало, Що навіть на їжу там не вистачило.І не уявити, куди б все скотилось,Якби в один день усе те не змінилось!Сидів при дорозі в той день Вартимей,Та шум враз почув і розмови людей.''А звідки й куди оцей натовп людей?''І кажуть йому: " За Ісусом іде''."Ідуть за Ісусом?"-- підскочив сліпий,"Тим самим, що стільки Він див сотворив?За тим це Ісусом, що всіх вздоровляв,І тим , що не чули, Він слух повертав?За Тим, що співали Йому і німі?За тим, що калікам дав ноги прямі?І(коли звичайно то правду казали),Що навіть і мертві в Його оживали?"Йому відказали:"За Тим, але стій,Не зможеш пробратись крізь натовп такий!"Та він оживився, ''Ні, я проберусь!Спаситель!-- кричав він -- Христо-ос!!! Ііс -у-ус!!!''У натовпі раптом: ''Ей, ти, не кричи!Ти не надривайся, а краще мовчи!Замовкни, Спасителю не до тебе!"Та він все сильніше:" Помилуй мене!"Всі кажуть йому:"Заспокойся, ти чуєш!?"А він все своє, він як ніби не чує.І раптом із натовпу чує слова:''Він кличе тебе, тож не бійся, вставай!"Він скинув плаща, і, як вітер, помчав,За мить біля ніг вже Ісуса стояв.І руки трясуться й коліна дрижать,А в натовпі хтось так почав ось казать:''Дивіться, дивіться, невже Він це зможе, Калік вздоровляв, і цьому допоможе?"Та він їх не чує, бо саме в цю митьВін боязко перед Ісусом стоїть!Схвильований дуже, у мороці ночі...І раптом почув:" Що від мене ти хочеш?"Не бачачи Спаса, він відповідає:''Мій Господи, Вчителю -- бачить бажаю!".. Ой, якби в той час це побачили ви,То стримати сльози навряд чи б змогли!Великий Ісус і сліпий Вартимей,Що в диво повірив всією душею.Завжди пам'ятатиме голос Христа:''Іди вже, тебе твоя віра спасла".І в тую ж секунду, відразу в ту мить Сліпий Вартимей вже прозрівшим стоїть.І , очі піднявши до неба в ту мить,Побачив він хмари і неба блакить.І сонце й повітря, і десь вдалиніЛазурове море, на нім кораблі.Він радо дививсь на квітки і траву,Обличчя людей він вивчав на ходу.Стрибав він від щастя і плакав й сміявся,І жадібно все навкруги роздивлявся!Й повторював часто, немов уві сні:''О, Господи Боже, спасибі Тобі!"Ось нічка настала, всі сплять вже давно,Лише Вартимей все дивився в вікно На гори далекі і яснії зорі,На свіже повітря, що входило з двору,В будинках сусідніх на темні покрівліНа гори далекі, їх схили похилі.Все спить до світанку. Навкруг тишина.Лиш місяць великий на небі сія.І чується шепіт у ночі тиші:''Я дякую, Господи Боже,Тобі..."С П А С И Б І Т О Б І...С П А С И Б І Т О Б І...Автор Ірина ОрловаПереклад з рос Оксани К.https://youtu.be/GWXlYQlpXC0
МИЛІСТЬВ снігу, немов у вибитій мережці,Стара хатина край села стоїть,До неї по вузькій, не рівній стежці,З тривогою у змученому серці Додому жінка втомлена спішить.А за плечима оберемок хмизу,Зима надворі, вдома ж дров нема,Думки, як павуки до серця лізуть,Вона під ними ж хилиться до низу:«Діток аж п’ятеро, вона ж сама…»Згадалось, як ввійшло до хати лихо,Прийшли й сказали: «Вікторе, збирайсь!»Збирався мовчки, тільки важко дихав,А потім взяв за плечі й мовив тихо:«Ти з Богом остаєшся, не лякайсь.»Коли ж повернеться вона не знає,Прийшла без нього друга вже зима,А вісточки немає і немаєТай біль за діток душу всю проймає,Вона ж вкотре пита себе сама:«Що знову дітям буду у я казати,Коли спитають, що принесла їм,Як в їхні оченята заглядати,Що на вечерю їм сьогодні дати,А завтра ранком годувати чим?О, Господи, на Тебе лиш надія..» Ковтнула сльози і скоріш пішла,Ось вже хатина в сутінках біліє,Свіча горить, а серце мліє,Зітхнула і до хати увійшла.Не встигла навіть на стілець присістиЗлетілись діти: «Що ти принесла?»«Принесла хмизу, діточки,» - « А їсти?»Та вже хотіли до кишені лізти,Вона лиш погляд в бік свій відвела.«Не плачте, дітки, краще заспіваймо»І посміхнувшись тихо завелаПро місто в небесах, про вічне сяйвоПро радість, що Спаситель обіцяв,Про те, що Божа милість їх спасла.Глухе ридання пісню обриває:«Матусю, вже животик мій болить,Чи ж є щось їсти?» - відповідь: «Немає..»І знов питання: «А буде коли?»«О, діточки,» - відказує їм ненька, -«Молімося, а Бог благословить,За все Йому подякуймо гарненько,Все буде добре, о мої маленькі,»А у самої серце так щемить.Молились ревно, милості благали,Жалілись, що не їли вже три дні,І знов молились, знов іще співали,А потім зморені позасинали,Згубивши голод у тривожнім сні.А мати їхня на коліна впала,Піднявши свої руки над дітьмиІ перед Богом плакала, ридала,До ніг Йому усю печаль складала,Гіркими проливаючи слізьми.«Тобі лиш, Боже, можу довірятиІ вірю, що звільниш нас від біди,Допоможи, дай сили не зламатись,Щоб вірною Тобі, Господь, лишатисьІ серцем, і душею назавжди!»І ось минула ніч, зажеврів ранок,Сплять діти, поруч долі жінка спить,Чи сниться їм, чи хтось ступа на ганок,Чи виглядаючи свій ранок Шибкою вітер-пустунець бринить?Аж ні, хтось єВона звелась на ноги і чує голос:«Сестро, відчини. бо я іду з далекоїІ от, дійшов нарешті, слава Богу,Старий я, важкувато вже мені.»Посхоплювались дітки: «Хто це, мамо?»Дідусь заходить, хату огляда:«Чи ж це хатина, де дітей чимало,Що їстоньки вже три дні не мали?»І теплим поглядом їх огорта.«Сестричко мила, славні в тебе діти» -Старий промовив, сівши на стілець -«Чом голови схилили, наче квіти?» -Сказав і вийняв з торби буханець.«О, диво» - лиш прошепотіла жінка,Ледь розтуливши з подиву уста,А той дідусь вийма крупи торбинку,Картоплі, сала, цукру, ще хлібину..«Прийми, сестричко, це в І’мя Христа! Ввісні мені з’явився Ангел БожийСказав: «Господь велить скоріш вставай,Голодні діточки, а це негожеЗбери торбинку, що донести можешВдягайся і чим швидше вирушай!»І я негайно вирушив в дорогуА ангел Божий путь мені вказавТай сили десь з’явились, слава Богу,Дістатися до вашого порогуІ от нарешті путь я цю здолав.»Червони щоки діда, мов печеніТрояндами в усмішці розцвілиІ опустивши руку до кишеніВін витягнув цукерок повну жменюТай порівно між ними розділив.О, скільки радості в очах дитячих,Немов проміння в літку виграє,А мати не спиняється, все плаче,Бо те, що сталося їй сниться начеІ вже не від печалі сльози л’є.Як добре, що є Той, що не покине,Не зрадить, не залишить в час лихий,То хай хвала Йому звучить невпинноВ небесну синь до ніг Христа хай лине,Бо Він святий, Він вічний, Він живий!Автор невідомийhttps://youtu.be/MdN-kScfYnQ
НЕДОЛАМАНА ТРОСТИНАЗламалася тростина на вітру,І сил немає, щоб уже піднятись.Несе мовчання крізь густу імлу,Де хочеться від світу заховатись.Тростині важко, серце так болить,Вона проплакала не тільки днину,Про допомогу більше не кричить,А тільки плаче, мов мала дитина.Вона все думає про своє життя:Про те, що зроблено,Про те, що ще не встигла,Їі життя проходить мов танок,В якому герої не зовсім щасливі.Вона втомилась вірити й чекати,І сил нема з надії знов творить.Лиш спогади приходять обійняти,Та тиша, що не вміє говорить.Втомилась… Сіла просто край дороги,І вже не хоче більше йти, кричать.Але із неба, поміж тишини й тривоги,Прийшов до неї Той, Хто вміє ждать.Не з грому — ні… У подиху веснянім,У світлі дня, що крізь імлу упав,Він прихилився ніжно, без докору,І тихо мовив: «Я тебе чекав.Чекав, коли ти схилиш серце,Коли дозволиш працювать Мені.Я все чекав і стукав в твої дверці,Хоча й здавалось тобі, що мовчав.Я був з тобою в кожному падінні,Коли мовчала — Я тоді все чув.Я бачив сльози, плакав із тобою,Й від тебе погляд Свій не відвернув.Я не забув… Ти досі — Моя доня.Твоє ім’я — написане в Мені.І навіть якщо світ тебе зневолив —Я визволю. Довірся лиш Мені.Цей світ шепоче, що ти не потрібна,Не варта й крапельки тепла.Моя рука тримає тебе, Доню,Не доламаю, підніму з багна.Ти цінна перла у Моїх долонях,Ти цінна Доню, ти Мені повір.Хоч часто йшла стежками ти не тими,Та я кохана поруч завжди був.Я полюбив тебе не за заслуги,Не за красу, чи добрі ще діла.Я вибрав ще до того як родилась —І в Моїх очах ти завжди була дорога.Твоя тростина ще розквітне, мила,Бо Я — Господь, що вміє все зцілить.Я — Бог Надії, втомленим дає крила,Я Той, хто може серце воскресить.Тож підведись, не бійся більше болю,Я — поряд. Крок за кроком — не сама.Твоя дорога знов веде до волі,Де більше не панує самота.Я твій початок і твоя опора,Я — ціль і тиша, Я — твій новий шлях.Зцілю Я рани, змию кожну втому,Й тебе тримаю в люблячих руках.»І щось тоді в середині здригнуло —Немов весна зворушила зиму.І серце, що мов камінь вже заснуло,Заплакало… та більше — не в пітьму.Бо зламану тростину не забуто.І Той, Хто знає кожен біль земний,Прийшов не засудити, а піднятиЗцілити рани, душу оживить.Він вміє — навіть попіл оживляти,І в найтемнішій ночі засвітить.Бо хоч тростина зламана у бурях,Та не забута — Бог її трима.І втомлена душа лиш усміхнулась,Заплакане обличчя піднялаІ мовила з надією у серці:«Я хочу жити… Тільки вже в Тобі».Автор Гелич Даринаhttps://youtu.be/FvpE6sZ4ZPM
Як біль твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно болить,Не спіши ти каміння кидатиУ того, хто наніс тобі біль.Не спіши пліткувати про ньогоІ за спиною щось тихо казать,Не кажи ти зло на свого брата,А лиш в молитві ти умій прощать.Тоді в молитві, на колінах,Прийми ти рішення простить,Нехай в ту мить тобі він стане братом,Любов'ю лиш покрий ти біль.І не дивись, як боляче зробив він,Як безжалісно грязю обливав,Лише тоді поглянь ти на Голгофу,Де наш Спаситель на хресті вмирав.Він теж невинно, боляче страждав,Мовчав, коли плювали у лице,Коли кричали "Розіпни"І дали нести тяжкого хреста.Тоді Він все простив, не думав, як би відімстить.Лише із жалістю казав: "Прости їм, Отче..."Пройшов усе, без нарікання,Нікому не старався злом за зло платить.Не легка боротьба, я знаю,Простить того, хто боляче зробив,Того, хто кинув камінь у тебеІ там, де була рана, ще більшою зробив.Та я прошу...Впади ти на коліна, і все Ісусу розкажи.Віддай Йому ти біль свою,В ту мить Він полікує твою душу.І залікує рани всі твої.Як біль твоє серце стискає,Як у грудях нестерпно болить,Не спіши ти каміння кидати,На колінах лиш прийми ти рішення простить. 02.04.2026р.Радчук Оленаhttps://youtu.be/qJdeQfdyZpU
Скільки коштує одна хвилина часу?Чи задумувались ви колись над тим? Хочу притчу на цю тему розказати Нехай стане вона прикладом усім.Жив на світі чоловік багатий Величезний він достаток мав Грошей не мільйони а мільярди За життя він вдало назбирав Часу все у нього бракувало Він торговцем вправним завжди був Бо спокою гроші не давали Навіть про сім'ю свою забув Не було часу з дітьми побути Вдома дуже рідко він бував Справи, бізнес лиш про це і чутиІнше зачекає - так казав Час проходив, діти підросталиЗмін ніяких досі не було І життя сильніш завирувалоВ круговерть роботи занеслоТа одного дня він зупинився Рішення для себе вмить прийняв Все! Напевне досить! Захопився!Грошей я багато назбирав Відкладу усі важливі справи І хоч рік спокійно поживу Дітки вже мої попідростали Хоч потішусь ними наяву Відвезу сім'ю на відпочинок Більше часу приділяти їйКожну вільну мить а той хвилину Присвячу тепер своїй сім'ї Помилуюсь сонечком яскравим Надивлюсь на небо голубе Бо завжди занурений у справи Я не бачив цю красу навкруг себе Та не сталось так як загадалось Вночі, пізно, тільки він заснув Вирок в небесах для нього склали Ангел смерті до нього прибувДосить вже! Вставай скоріш, збирайся!За тобою Я прийшов Швидше-швидше з ліжка підіймайсяЧас твій вичерпано назавжди Зачекай! Не поспішай, благаю.Дай мені всього лише три дніЯ з сім'єю з'їжджу по прощаюсь Половину своїх грошей дам тобі Ні! - почув у відповідь і щиро Знов благати ангела почав Забери всі гроші, о, помилуйЯ прошу щоб день один лиш давПомилуюсь сонечком яскравимНадивлюсь на небо голубе Бо завжди занурений у справиЯ не бачив цю красу навкруг себеНі! - мов грім ударив в ту хвилину Три хвилини я даю тобі Напиши листа своєму сину Попрощайся швидко, і ходімСльози наверталися на очі Біль і страх в ту мить його стискав І останні декілька рядочків Він для Сина Свого написав Час цінуй! О дорогий мій синку Бо за зібрані мільярди всі свої Не купив я навіть ні хвилинки Щоб продовжити тут дні своїВичерпався час і закінчилосьТут життя Його на цій землі Друзі! а над нами Божа милість Ми сьогодні в Домі Божім і живі.Дякуєм Творцю за рік минулий Що він щедро нас благословляв Ми турботу Його всі відчули Бо достаток кожен в домі мав Бог дарує час нам для єднання, Дорого цінуймо ми його Бо уже можливо день останній На землі цій грішній живемоБоже, просим В рік новий вступивши Поможи нам цінувати час З притчі нині висновок зробивши Научай і мудрість дай для нас Щоб як прийде смерть і гляне у вічі Впевнено без сліз сказати їй Я готовий, Господа зустріти До Його неси мене мерщій!https://youtu.be/x9Amdo2Uras
Сонна бабусяІде служіння. Брат ще зовсім юнийГосподнє слово з кафедри читає.Всі слухають уважно. Лиш одна бабуняЗакриє очі і весь час дрімає. На це він намагався не зважати,Враховуючи вік сестри і втому,А потім це почало дратувати,-Невже не можна виспатися вдома?Минули дні і брат цей занедужав.Два тижні він не міг із ліжка встати. І коли врешті-решт трохи одужав, То знову вийшов проповідь читати.Та проповідь чомусь читалась важко .Її ,здавалось,церква не сприймає.Погляд його упав на задню лавку…Бабуся сонна… Чом її немає?У голові думки заворушилисьІ серце з біллю стислось й застогнало.Сумні передчуття в душу вселились.Чому він знав про цю сестру так мало?Він знав одне:як тільки він устане,Як тільки Слово Боже відкриває,Бабусі так,неначе ніч настане,Закриє очі й миттю засинає.Він запитав сестру, що бабцю знала:«Що сталось з нею,де ж вона поділась,Ота бабуся,що в зібранні спала?»«Ти кажеш спала?Ні!Вона молилась!Вона молилась, щоб ти був здоровийДушею й тілом. Ти й твоя родина.На її сина чимось ти був схожий.Війна давно забрала її сина.Вона за тебе Господа благала,Тому і проповідь твою всі так любили.Пройшло два тижні, як сестри не стало.Вона померла… Вже й похоронили.»І він відчув, підтримки вже немає,Неначе в нього крила відібрали.Хоч він всі сили в проповідь вкладає,Молитви все-одно невистачало…А що про нас запам’ятають інші?Коли помрем,чи це відчують люди?Чи може ворог розкрада молитви,Бо ми в думках не в зібранні,а всюди?Христос учив нас увесь час молитись За друзів,ворогів і за служіння.І з вірою у небеса дивитись,Ми без молитви не знайдем спасіння!https://youtu.be/gZulGWCkvDs
