Прекрасні Вірші🌸 | МИЛІСТЬВ снігу, немов у вибитій мережці,Стара хатина край села стоїть,...

МИЛІСТЬВ снігу, немов у вибитій мережці,Стара хатина край села стоїть,До неї по вузькій, не рівній стежці,З тривогою у змученому серці Додому жінка втомлена спішить.А за плечима оберемок хмизу,Зима надворі, вдома ж дров нема,Думки, як павуки до серця лізуть,Вона під ними ж хилиться до низу:«Діток аж п’ятеро, вона ж сама…»Згадалось, як ввійшло до хати лихо,Прийшли й сказали: «Вікторе, збирайсь!»Збирався мовчки, тільки важко дихав,А потім взяв за плечі й мовив тихо:«Ти з Богом остаєшся, не лякайсь.»Коли ж повернеться вона не знає,Прийшла без нього друга вже зима,А вісточки немає і немаєТай біль за діток душу всю проймає,Вона ж вкотре пита себе сама:«Що знову дітям буду у я казати,Коли спитають, що принесла їм,Як в їхні оченята заглядати,Що на вечерю їм сьогодні дати,А завтра ранком годувати чим?О, Господи, на Тебе лиш надія..» Ковтнула сльози і скоріш пішла,Ось вже хатина в сутінках біліє,Свіча горить, а серце мліє,Зітхнула і до хати увійшла.Не встигла навіть на стілець присістиЗлетілись діти: «Що ти принесла?»«Принесла хмизу, діточки,» - « А їсти?»Та вже хотіли до кишені лізти,Вона лиш погляд в бік свій відвела.«Не плачте, дітки, краще заспіваймо»І посміхнувшись тихо завелаПро місто в небесах, про вічне сяйвоПро радість, що Спаситель обіцяв,Про те, що Божа милість їх спасла.Глухе ридання пісню обриває:«Матусю, вже животик мій болить,Чи ж є щось їсти?» - відповідь: «Немає..»І знов питання: «А буде коли?»«О, діточки,» - відказує їм ненька, -«Молімося, а Бог благословить,За все Йому подякуймо гарненько,Все буде добре, о мої маленькі,»А у самої серце так щемить.Молились ревно, милості благали,Жалілись, що не їли вже три дні,І знов молились, знов іще співали,А потім зморені позасинали,Згубивши голод у тривожнім сні.А мати їхня на коліна впала,Піднявши свої руки над дітьмиІ перед Богом плакала, ридала,До ніг Йому усю печаль складала,Гіркими проливаючи слізьми.«Тобі лиш, Боже, можу довірятиІ вірю, що звільниш нас від біди,Допоможи, дай сили не зламатись,Щоб вірною Тобі, Господь, лишатисьІ серцем, і душею назавжди!»І ось минула ніч, зажеврів ранок,Сплять діти, поруч долі жінка спить,Чи сниться їм, чи хтось ступа на ганок,Чи виглядаючи свій ранок Шибкою вітер-пустунець бринить?Аж ні, хтось єВона звелась на ноги і чує голос:«Сестро, відчини. бо я іду з далекоїІ от, дійшов нарешті, слава Богу,Старий я, важкувато вже мені.»Посхоплювались дітки: «Хто це, мамо?»Дідусь заходить, хату огляда:«Чи ж це хатина, де дітей чимало,Що їстоньки вже три дні не мали?»І теплим поглядом їх огорта.«Сестричко мила, славні в тебе діти» -Старий промовив, сівши на стілець -«Чом голови схилили, наче квіти?» -Сказав і вийняв з торби буханець.«О, диво» - лиш прошепотіла жінка,Ледь розтуливши з подиву уста,А той дідусь вийма крупи торбинку,Картоплі, сала, цукру, ще хлібину..«Прийми, сестричко, це в І’мя Христа! Ввісні мені з’явився Ангел БожийСказав: «Господь велить скоріш вставай,Голодні діточки, а це негожеЗбери торбинку, що донести можешВдягайся і чим швидше вирушай!»І я негайно вирушив в дорогуА ангел Божий путь мені вказавТай сили десь з’явились, слава Богу,Дістатися до вашого порогуІ от нарешті путь я цю здолав.»Червони щоки діда, мов печеніТрояндами в усмішці розцвілиІ опустивши руку до кишеніВін витягнув цукерок повну жменюТай порівно між ними розділив.О, скільки радості в очах дитячих,Немов проміння в літку виграє,А мати не спиняється, все плаче,Бо те, що сталося їй сниться начеІ вже не від печалі сльози л’є.Як добре, що є Той, що не покине,Не зрадить, не залишить в час лихий,То хай хвала Йому звучить невпинноВ небесну синь до ніг Христа хай лине,Бо Він святий, Він вічний, Він живий!Автор невідомийhttps://youtu.be/MdN-kScfYnQ