Прекрасні Вірші🌸 | ЯКОГО КОЛЬОРУ НЕБО?Далеко на сході, в країні однійВ простій небагатій ...

ЯКОГО КОЛЬОРУ НЕБО?Далеко на сході, в країні однійВ простій небагатій та добрій сім'їЧекали дитину. І мрія здійснилась --Чудова дитинка у них народилась.Малюк Вартимей! Він був милий такий,Все мамину руку тримав у своїй.А щічки рум'яні! А вії -- густі!Хіба ж це не диво? -- казали усі.Та був лиш недолік у нього один --Не міг оченятками бачити він...Ні татових рук, що його обіймали,Ні мами очей, що так ясно сіяли.Ні скель тих високих, ні птАшок малих,Ні різних облич -- а чи добрих, чи злих,Ні гусок малесеньких біля ставка --Не бачив ніколи, бо доля така.Питав він матусю:" Як сонечко сяє?Листочок весною як сам виростає?А небо -- як море? А море прозоре?А цвітом яким розсипаються зорі?''Я не розумію -- як вітер гуляє?І ''вітер без кольору'' що означає?Який він той захід, і що таке схід?А колір - предмет він? Напевно, що ні''...Йшов час і малюк Вартимей підростав,Чим більше він ріс, тим сильніше страждав.Із друзями в м'яч він хотів би пограти,Але не хотіли його там приймати.Дівчатка дражнити і хлопці сміялисьІ, навіть, сусіди над ним глузували...Так дні проминали і тижні летіли,Батьки юнака дуже швидко старіли.Самі вони геть незаможні були,Йому помагати не завжди могли..Звичайно ж не міг він, як всі, працювати,Доводилось десь край дороги сідатиІ цілими днями від когось чекати,Хто міг хоча б щось би для нього подати.І люди давали, та тільки так мало, Що навіть на їжу там не вистачило.І не уявити, куди б все скотилось,Якби в один день усе те не змінилось!Сидів при дорозі в той день Вартимей,Та шум враз почув і розмови людей.''А звідки й куди оцей натовп людей?''І кажуть йому: " За Ісусом іде''."Ідуть за Ісусом?"-- підскочив сліпий,"Тим самим, що стільки Він див сотворив?За тим це Ісусом, що всіх вздоровляв,І тим , що не чули, Він слух повертав?За Тим, що співали Йому і німі?За тим, що калікам дав ноги прямі?І(коли звичайно то правду казали),Що навіть і мертві в Його оживали?"Йому відказали:"За Тим, але стій,Не зможеш пробратись крізь натовп такий!"Та він оживився, ''Ні, я проберусь!Спаситель!-- кричав він -- Христо-ос!!! Ііс -у-ус!!!''У натовпі раптом: ''Ей, ти, не кричи!Ти не надривайся, а краще мовчи!Замовкни, Спасителю не до тебе!"Та він все сильніше:" Помилуй мене!"Всі кажуть йому:"Заспокойся, ти чуєш!?"А він все своє, він як ніби не чує.І раптом із натовпу чує слова:''Він кличе тебе, тож не бійся, вставай!"Він скинув плаща, і, як вітер, помчав,За мить біля ніг вже Ісуса стояв.І руки трясуться й коліна дрижать,А в натовпі хтось так почав ось казать:''Дивіться, дивіться, невже Він це зможе, Калік вздоровляв, і цьому допоможе?"Та він їх не чує, бо саме в цю митьВін боязко перед Ісусом стоїть!Схвильований дуже, у мороці ночі...І раптом почув:" Що від мене ти хочеш?"Не бачачи Спаса, він відповідає:''Мій Господи, Вчителю -- бачить бажаю!".. Ой, якби в той час це побачили ви,То стримати сльози навряд чи б змогли!Великий Ісус і сліпий Вартимей,Що в диво повірив всією душею.Завжди пам'ятатиме голос Христа:''Іди вже, тебе твоя віра спасла".І в тую ж секунду, відразу в ту мить Сліпий Вартимей вже прозрівшим стоїть.І , очі піднявши до неба в ту мить,Побачив він хмари і неба блакить.І сонце й повітря, і десь вдалиніЛазурове море, на нім кораблі.Він радо дививсь на квітки і траву,Обличчя людей він вивчав на ходу.Стрибав він від щастя і плакав й сміявся,І жадібно все навкруги роздивлявся!Й повторював часто, немов уві сні:''О, Господи Боже, спасибі Тобі!"Ось нічка настала, всі сплять вже давно,Лише Вартимей все дивився в вікно На гори далекі і яснії зорі,На свіже повітря, що входило з двору,В будинках сусідніх на темні покрівліНа гори далекі, їх схили похилі.Все спить до світанку. Навкруг тишина.Лиш місяць великий на небі сія.І чується шепіт у ночі тиші:''Я дякую, Господи Боже,Тобі..."С П А С И Б І Т О Б І...С П А С И Б І Т О Б І...Автор Ірина ОрловаПереклад з рос Оксани К.https://youtu.be/GWXlYQlpXC0