Прекрасні Вірші🌸 | НЕДОЛАМАНА ТРОСТИНАЗламалася тростина на вітру,І сил немає, щоб уже пі...

НЕДОЛАМАНА ТРОСТИНАЗламалася тростина на вітру,І сил немає, щоб уже піднятись.Несе мовчання крізь густу імлу,Де хочеться від світу заховатись.Тростині важко, серце так болить,Вона проплакала не тільки днину,Про допомогу більше не кричить,А тільки плаче, мов мала дитина.Вона все думає про своє життя:Про те, що зроблено,Про те, що ще не встигла,Їі життя проходить мов танок,В якому герої не зовсім щасливі.Вона втомилась вірити й чекати,І сил нема з надії знов творить.Лиш спогади приходять обійняти,Та тиша, що не вміє говорить.Втомилась… Сіла просто край дороги,І вже не хоче більше йти, кричать.Але із неба, поміж тишини й тривоги,Прийшов до неї Той, Хто вміє ждать.Не з грому — ні… У подиху веснянім,У світлі дня, що крізь імлу упав,Він прихилився ніжно, без докору,І тихо мовив: «Я тебе чекав.Чекав, коли ти схилиш серце,Коли дозволиш працювать Мені.Я все чекав і стукав в твої дверці,Хоча й здавалось тобі, що мовчав.Я був з тобою в кожному падінні,Коли мовчала — Я тоді все чув.Я бачив сльози, плакав із тобою,Й від тебе погляд Свій не відвернув.Я не забув… Ти досі — Моя доня.Твоє ім’я — написане в Мені.І навіть якщо світ тебе зневолив —Я визволю. Довірся лиш Мені.Цей світ шепоче, що ти не потрібна,Не варта й крапельки тепла.Моя рука тримає тебе, Доню,Не доламаю, підніму з багна.Ти цінна перла у Моїх долонях,Ти цінна Доню, ти Мені повір.Хоч часто йшла стежками ти не тими,Та я кохана поруч завжди був.Я полюбив тебе не за заслуги,Не за красу, чи добрі ще діла.Я вибрав ще до того як родилась —І в Моїх очах ти завжди була дорога.Твоя тростина ще розквітне, мила,Бо Я — Господь, що вміє все зцілить.Я — Бог Надії, втомленим дає крила,Я Той, хто може серце воскресить.Тож підведись, не бійся більше болю,Я — поряд. Крок за кроком — не сама.Твоя дорога знов веде до волі,Де більше не панує самота.Я твій початок і твоя опора,Я — ціль і тиша, Я — твій новий шлях.Зцілю Я рани, змию кожну втому,Й тебе тримаю в люблячих руках.»І щось тоді в середині здригнуло —Немов весна зворушила зиму.І серце, що мов камінь вже заснуло,Заплакало… та більше — не в пітьму.Бо зламану тростину не забуто.І Той, Хто знає кожен біль земний,Прийшов не засудити, а піднятиЗцілити рани, душу оживить.Він вміє — навіть попіл оживляти,І в найтемнішій ночі засвітить.Бо хоч тростина зламана у бурях,Та не забута — Бог її трима.І втомлена душа лиш усміхнулась,Заплакане обличчя піднялаІ мовила з надією у серці:«Я хочу жити… Тільки вже в Тобі».Автор Гелич Даринаhttps://youtu.be/FvpE6sZ4ZPM