Ішов Великий Цар, щоби страждати.Йшов не велично, як Могутній Бог.Сидів Він, як людина, на осляті.Так радо зустрічав Його народ.Стелили в захваті під ноги одежини,Лягало віття на дорогу перед Ним.Одні стелили, бо Його любили,А інші – бо Він мертвих воскресив.Усі, навкруг, так радо величали:«Благословен будь Цар, що в Боже йде ім’я!»«Осанна! Слава в вишніх!» - всі кричали,Бо думали поставить за Царя.А Він ішов не в царських жить палатах,Хоча достойним був Він царювать.А Він ішов людей землі спасати.А Він ішов за грішних помирать.Він з радістю рукою не махав їмТак як вітають весь народ царі,Коли усі їх радо зустрічаютьІ славу їм приносять на землі.А Його очі, сповнені сльозами,Що не прийняв Його Єрусалим.«Як птах, під крила свої, вас хотів узятиТа ви Мене, чомусь, не прийняли.Тепер – Осанна! Потім – розіп’яти!О, це усе як можна зрозуміть?»Він міг відмовитись, Голгофу не обрати…Та хто, як Він, ще може так любить?Все створено навкруг Його любов’ю.То «Слава!!!» - то в лице уже плюють…Що гріх зробив, людино, із тобою?За всі гріхи свої – Святого розіпнуть.А зараз – «Слава!», зараз всі – «Осанна!»Не знали нащо Він тоді ішов.А Він ішов за них всіх помирати.Вела велика до людей любов.Чи маєм ми таку любов до Нього,Покласти щоб до ніг своє життя?А Він ногами не пройде по ньому,Візьме на руки, як Своє дитя.І понесе через усі незгодиДо Царства Свого там у небесах.Коли Христа зустрінеш на дорозі,Впади до ніг, як до свого Отця.Тримай не гілку – серце у долонях,Йому віддай, його Він збереже.Чи молодий, чи сивина на скронях…Обійме, як дитя Своє, тебе.Л.Шпак😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/NqpmvIzUVv4
НА БЛАГОВІЩЕННЯ...На славний прихід Вічного Месії,Народ єврейський довго так чекав,І в місто галилейське до Марії ,Бог Ангела одного дня послав. Заручена для чоловіка Діва,Така як всі , та зовсім не проста ,Доручене було святе їй діло,У світ привести Господа Христа. Збентежена вітанням незбагненним,Вона почула , сповнена надій :"Господь з тобою! Ти- благословенна,Між іншими, отож тепер радій.."Небесний Посланець звіщав новину:"Не бійся, бо знайшла ти благодать,І ось зачнеш в утробі, родиш Сина,Його Ісусом зможеш ти назвать.Йому престол Давида буде даний І царюватиме повік над домом Він,"-Великий, Неосяжний, Первозданний,Початок в Ньому для великих змін."Як статись цьому?"- і на те питання Готова в Бога відповідь одна,Записана на сторінках Писання,І до сьогодні ще звучить вона:"Сам Дух Святий на тебе щедро злине,Всевишня Сила душу огорне.Бо що є неможливим для людини,Без сумніву, можливе Богу те.."Для тих людей, хто нині в хвилюванні,Ця звістка птахом радості летить..."Як буде це?" - турбує знов питання ,"Як буде це?" - всередині болить...Коли душа складає власні крила, Коли тривога віднімає сон ..Боротися порою вже несила,Прийшов в життя дощів сумний сезон. І вся картина до кінця не ясна,А в грудях щось і давить, і пече, У безнадії навіть сонце гасне,Тягар важкий лягає на плече ..."Як буде це?" - а відповідь єдина:Для Бога неможливого нема!Як Дух Святий на бідну душу злине,Пройде весь біль і вся печаль німа. На Бога покладай, душе, надії,Його Святого завжди величай. Ще милість й благодать сьогодні в дії,"Як буде це?"- ти відповідь приймай. Господь з тобою. Ти не одинока,За кожним кроком і твоїм життям,Спостерігає пильно Боже Око,Він проведе через скорботи Сам.Не дасть тобі випробувань над міру,Це благовістя в серці заховай,Не загуби в Господнє Слово віру,Ім'я Ісуса щиро прославляй.Автор Наталія Мартинюк😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/X4LwuKEJgGI
БЛАГОВІЩЕННЯБлаговіщення - добра новина!Я усіх вас вітаю з цим святом!Й хочу з вами в цю радісну днинуТу подію святу пригадати.Назарет... Галілейське містечко, -Проживала там діва Марія,Яка Бога любила сердечноЙ покладала на Нього надію.Богобійна і духом смиренна,Непорочна і совістю чиста.З нею сталася річ незбагненна -Ангел Божий звістив їй врочисто:"Бог з тобою! Радій, благодатна!Ти знайшла у очах Його милість,Бо тебе поміж інших обрати Зволив Він..." - А вона розгубилась...І подумала: "Що все це значить?"Ангел каже: "Не бійся, Маріє!Бог твоє чисте серце побачив,Ти зачнеш і народиш і Месію...Йому ім'я - Ісус мусиш дати, Сином Господа Він наречеться,Й над Ізраїлем всім царюватиБуде вічно, і світ Ним спасеться..."А Марія у відповідь каже:"Як це станеться? Не розумію...Народить Дитя, мужа не знавши?...Як відбудеться вся ця подія?""На тебе зійде Дух Святий з небаТа обгорне Всевишнього силаІ, Дитя, що народиться в тебе,Буде зватись святим Божим Сином.Поділюся з тобою секретом:Неможливого в Бога немає!Й твоя родичка ЄлизаветаВ своїй старості сина чекає..."І Марія промовила знову:"Я - Господня раба! Хай же станеМені згідно з твоїм святим словом..."Й відступився від неї враз ангел...З року в рік християни всі радоВідзначають цю славну подію.Разом з ними і я у це святоУтішаюсь і щиро радію.Як Марія, скажу я сьогодні:Величає душа моя Бога,Бо й мене врятував Він з безодні,В світ пославши до нас Сина Свого.За Спасителя дяку і шануЩиросердну Творцеві приношу,І в святкову цю днину веснянуДля Вкраїни я миру попрОшу...Боже! Глянь на мій край, на руїни!Скільки крові невинної ллється!Підніми з тих руїн Україну,Я прошу Тебе щиро, від серця.В це величне і радісне свято,Отче! Вчуй усі наші моління!Хай прийде спокій, мир в кожну хату!Хай настане в серцях воскресіння!Автор Катерина Бойко😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/0oiukRHgtnw
Мій дорогий Господь,Молитви чуєш Ти усі мої.Буває, я томлюся порою тут,І сили покидають далі йти.Я падаю, немов мала дитина,Та Ти — найкращий Лікар є моїм.Ти підіймаєш ніжно, наставляєш,Як далі йти — Ти направляєш.Я тут така слабка, Господь,Не в силі я змінить щось у житті.Тобі вручила я життя своєІ знаю: Ти поведеш шляхом, який бажаєш Ти.Довірила Тобі я все, що мала —Життя моє і плани всі мої.Керуй життям моїм, як Ти цього бажаєш,Щоб я корисною була тут, на землі.Я падала — і віра погасала,Я плакала, я й мовчала.Я знаю: чув Ти і бачив Ти усе,На все свій час Ти промовляв так ніжно до мене.Я тут слабка, слабка, о мій Господь,Слабка, бо я лише людина.Я мандрівник тут, на цій землі,Мій справжній дім — у небесах святих.О мій Господь, я є посудина в Твоїх руках,Я хочу бути корисною в житті.Я хочу так прожить життя своє,Щоб увійти в святі Твої оселі.Щоб як найкраще на землі прославити Твоє святе Ім’я,Щоб в моїх ділах і словахЛюди побачили Христа.Допоможи, Господь, мені в життіПройти усе, що Ти назначив для мене,І, як би важко не було,Бути вірною завжди Тобі.😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/ozCW-7XLsDY
ВОСКРЕС МЕСІЯ...Христос Воскрес! Воскрес Месія!Радіє нині небо і земля,Для всіх людей з'явилася надіяЗустріти Бога в синіх небесах.Христос Воскрес! Лунає всюдиУ церкві спів хвали бринить."Воістину Воскрес!" – відповідають люди,Для кожного є радісна ця мить.Усі ми згадуємо, як все це відбувалось:Яким шляхом Христу потрібно було йти,Як виповнилось все те, що Богом планувалось,Щоб для людей спасіння принестиІ ми прийшли сьогодні на зібрання,Всі прославляєм вічності ЦаряЗа те, що Він одного разу на світанніСмерть переміг, із мертвих встав.Сьогодні вдягнені усі святково,На лицях радість, смутку вже нема…Але давайте запитаєм себе знову:Чому прийшли в Дім Божий до Христа?Прийшли ми по обряду, чи так просто?Сьогодні ж Свято, і потрібно в Церкву йти!..Чи ми прийшли, бо жаждем Слово Бога, Своїй душі, щоби підкріплення знайти?А що для мене й тебе Пасха означає?Задумувався ти про це чи ні?Якщо ні, то прошу я сьогодніПодумай ти над цим в ці дніБо Пасха це не просто таке слово,Це не обряд, не звичай якийсь в цей час.Це є Христос, принесений у жертвуЗа всіх людей, включаючи і нас!Ісус Христос прийшов на грішну землюЩоб дарувати милість, прощення й життяЩоб кожен, хто живе на цій планетіОтримав з Богом вічне майбуттяАле, на жаль, таких є небагато,Які всім серцем прийняли ХристаХотілось би й мені всім людям розказатиЯка велика є любов Отця.Бо часу залишилось не багато —Прийде в великій славі БогДавайте будемо всі жити свято,Хоча багато зараз так тривог. Цінуймо тим, що ми сьогодні маєм:Що в нас є їжа, одяг і житло,А хтось це Свято в бідноті стрічаєВ підвалі, де є темно й холодноА ми зібрались тут у цьому ДоміВ теплі, добрі й не знаючи біди…Тож пам'ятаймо всі сьогодніЩо так не буде, як було завжди…Христос Воскрес! Воскрес Месія!Радіє нині небо і земля,Нехай у серці непохитна буде віра,Що ми зустрінемо Воскреслого Царя!😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/teFKvKI9yqs
Я б там хотіла бути тої днини,Коли Ісус – Син Божий умирав.Коли Він змучений, скривавлений на спину,З хрестом важким людські гріхи поклав.Я б стежкою Христу під ноги впала,Щоби полегшити Йому хоч крок.Краплиною води живої стала,Щоб Спраглому вологи дать ковток.Була б я тим камінням при дорозі,Що, дивлячись на беззаконня ті,Кричало й плакало, мовчать не в змозі.Серця ж людей – жорстокі та пусті.Я б піднялась в розпеченеє небоІ, мов стривожений бідою птах,Я б закричала: « Люди, о, не треба!Не смійте, люди, розпинать Христа! »І я була б гарячою сльозою,Що на каміння гробу впала там.Я стала б тою ранньою росою,Що бачила Воскреслого Христа!І я хотіла б радість ту відчути,Коли вона злетіла до небес!Із краю в край звіщали диво люди:« Христос воскрес! Воістину воскрес!»Як те було давно, та ще й дониніМи згадуємо той Голгофський хрест.І до Ісуса ми душею линемТуди, де Він вмирав, де Він воскрес.А часом ми Голгофу забуваєм,І знову, знову ллється кров свята!Ми вчинками Ісуса розпинаєм,Гріхом святі долоні пробиваєм!Нехай же в серці нашому лунає:« Не треба, люди, розпинать Христа!»У Великдень, в цю радісну годинуМене вітають з святом друзі всі...Мені ж спокою не дає та днина,Коли страждав Спаситель на хресті.Ми будемо радіти і співатиІ славити те чудо із чудес!І кожної хвилини пам’ятати: Христос воскрес! Воістину воскрес!Хай в кожнім серці воскресá Спаситель,Він нам любов і вічну радість дав!І все ж я хочу, люди, вас просити:Не треба більше розпинать Христа!😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/gRrAn1wgFY8
Квітне весна, співають птахи дзвінкоІ хочеться згадати так про жінку.Про ту, що нам життя подарувала,Що через нас ночей не досипала.Про маму, мудру, ніжну і терплячу,Господу вірну, серцем своїм вдячну.Що прикладом для своїх діток сталаІ про сімʼю з любовʼю піклувалась.Дякую Господу за вас, рідненька мамо,Ми вашими спасенні молитвами.І через це усі наші дорогиБули завжди благословенні Богом.Я дякую вам щиро за турботу,За руки, що болять вже від роботи.За серце ваше любляче, гаряче,Що витерпіли горе, біль, невдачу.Спасибі, мамо, за утіхи слово,За ваші такі мудрі настанови.Бо вам усю я душу відкривала,Ви ж слухали і ніжно так навчали.А ми дітьми вас часто зневажали,Ми думали, що ми багато знали. Ми думали, що вже умієм жити,І непотрібно нас постійно вчити.Пробачте нас за нашу неуважність До ваших скарг, потреб чи зауважень.За те, що неслухняними бувалиІ вас, рідненька наша, ображало.А ви завжди в усьому нас прощалиІ вибачень ви наших не чекали.Та ми росли, ми у життя летіли,Лиш мама все старіла і сивіла.О, як сиріт на світі є багатоІ не вернути їхньої вже втрати.Я ж Богу дякую, що Він до цього часуОберігає тата і маму наших.Погляньте, мамо, ми повиростали,Такі дорослі і самостійні стали.Ваше життя не прожито даремно,Воно було Творцем благословенне.Ви віру свою дітям передалиІ як любити Господа навчали.На долю вміли ви не нарікати І надію всю лиш на Христа складати.А поки на дорозі ми до неба,Хай Бог поповнить ваші всі потреби.Додасть здоровʼя, справить серце миром,Зміцняє віру, підкріпляє сили.Я вірю перед Господа престоломКолись зіллємось ми з небесним хором.Вінець нетлінний там одержить мама,Відкуплена Христом і небесами.Автор Оксана Булік😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/C_kxfXUbthU?si=bEr2taYXRo5njtK0
Я бачу Бога в усіх порах року.--------------------Я бачу Бога в пролісках несмілих,Що крізь холодний сніг ідуть до світла.Він — та весна, що в пелюстках біліє,І в кожній бруньці, що уже розквітла.Я бачу Бога в ранішній росі,Що на траві діамантами застигла.Він — у пташиному дзвінкому голосі,В землі, що після сну нарешті віджила.Я бачу Бога в сонячнім промінні,Що пестить колос у липневу спеку.Він — у високім, чистім небосхилі,І в журавлях, що летять далеко.Я бачу Бога в грозах і в дощах,Що напувають спраглу ниву влітку.Він — у полях, де пахне свіжий мак,І в кожній миті, що дарує квітку.Я бачу Бога в золоті лісів,Коли осінь розфарбовує вітрила.Він — у багатстві щедрих врожаїв,І в полі і в садах уже, що поспіли.Я бачу Бога в стиглих плодах саду,В червоних гронах пишної калини.Він дарує нам спокій і розраду,В плодах земних для кожної людини.Я бачу Бога в шелесті листя,Що під ногами килимом лягає.У цім я бачу вічне відкриття,Що Бог у всьому шлях свій прокладає.Я бачу Бога в перших холодах,Коли туман заковує всі плеса.Він — у замерзлих на склі пелюстках,І в небі, що торкається серця.Я бачу Бога в білім полотні,Яким зима вкриває сонне поле.Він — у святій, величній тишині,Що заспокоїть серце в мить недолі.Я бачу Бога в іскрах кришталю,Що на деревах інеєм іскриться.Я за красу цю Господа молю,Вона — як чиста, божа таємниця.Я бачу Бога в затишку оселі,Коли метелиця лютує за вікном.Ми під опікою Його — живі й веселі,Зігріті вірою, надією й добром.Я бачу Бога в кожній зміні дня,У кожнім русі вічного припливу.Він — мудрість, сила, світло і знання,Що робить кожну пору року дивом.Я бачу Бога всюди і в усьому,Він — джерело і сенс нашого буття.Від весен ніжних до зими —Нового року.Він веде нас у світле майбуття.Оля Снігурук😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/uo0UPR626IQ
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУПомилуй, Боже, нашу Україну!Нехай закінчиться жорстока ця війна,Прости нам, Батьку, всі наші провини,І де гнівили ми Тебе не раз...Ти зглянься над народом українським, Що так багато натерпівся він, Де сліз і крові проливають ріки,Багато стало так сиріт і вдів...Аж серденько порою завмирає Від цих жорстоких і страшних подій,Як шкода тих людей,що постраждали,Лишились лиш руїни з їх домів.. Помилуй, Боже, бідну сиротинуЩо в світі залишилася одна,Ракета вбила всю її родину,О, Господи,як доля та гірка...А скільки є батьків, що гірко плачуть, Бо втратили умить усіх дітей,Як можна пережити таку втрату,Ти, Господи,Один лиш знаєш це.Ти бачиш тих, хто там стоїть на варті,Удень, вночі, в морози і снігиВ окопах, в холоді, і в голоді терплячеТам за свободу боряться вони.Це наші воїни, які так мужньо,Ціною власного життя боронять нас,Їм дуже важко там, Ісусе любий,Ти будь їм захистом і скелею всяк час... Всіх зранених і тілом і душею, Я прошу, полікуй, мій Боже, Сам,Зміцни їх сили , віру і надію На рани злий цілющий Свій бальзам Який оживлює і душу й тіло,І сили додає в нелегкий час;Відчути дай любов Твою безмірну,Яка велика є до кожного із нас...Прости провини нашому народу,Дай зрозуміти, що в Тобі ОднімЄ справжє щастя , воля й перемога,І мир нам дати можеш Ти один...Помилуй Боже, нашу УкраїнуІ землю нашу рідну порятуй,Схиляємось перед Тобою на коліна, Молитви наші, Господи, почуй ...І зупини війну, розрухи, горе, Всі сльози витри з змучених очей, Пошли для краю нашого свободу,Потіш Ти милістю Своєю всіх людей.В гріхах своїх ми каємось, Владико!І щиро так благаємо Тебе:Під мирним небом хай зростають наші діткиІ краща доля Україні хай прийде!А ворогам усім пошли прозріння,Щоб зрозуміли вчинки всі свої,Щоб в страсі з нашої землі побіглиІ помисли злі їхні зупини!!!Хай милість і любов Твоя безмірна Спочине над Вкраїною в цей час,З небес Твої святі благословінняРясним дощем проллються на наш край...І оживе хай рідна Україна,Підніметься із тих страшних руїнПрославить Господа Ім'я величне ,І благодать Твоя спочине хай на ній!!!Автор Лілія Фаб'янчук😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/Wo_QMx5hTg0?si=jdy317Sx6jJDbTbs
Паперовий літачокЧим тобі я можу послужити?Чим я принесу тобі дари до ніг?Господи , я немічна, не вмію і ходити ,Я в безнадії ,як прожить цей вік?Так собі жила одна сестричка , хвораЗ народження в візку життя ішло.Ноги не ходили , та була в неї покора-Перед Богом , хоть так тяжко їй було.І все так молилася вона щоденно ,І просила в Бога вирішити це.Щоб служіння дав їй , так нужденне,І поміг підготувать для цього все.Так у неї зародилася ідея,Що несла в собі насмішкуватий зміст :,,А я буду із вікна кидати літачків моделі,Створені з паперу,як у дитинстві тато вчив!’ʼА на папері я писатиму про Світло!Я там писатиму про надзвичайну суть.Вірші із Біблії, вибрані всі наосліпноБо всі вони лиш правду й зміст життя несуть .І ще писатиму я ,певне, там свою адресу,Щоби у випадку , як хтось візьме листа,Змогли прийти, я розкажу їм більш про ТебеПро тебе вірного , розпʼятого Христа.І почала вона, здавалось, безнадійний труд.Та все робила щиро і в смиренні .Щодня з вікна кидала ті листівки в люд,Й надіялась на чудо і спасіння .Так день у день в її квартирі йшла робота .Кипіла у руках, в думках вірші, слова.А там, внизу , людей жива піхота,Топтала слово і далі собі ішла .Та серед них, похмура постать, сіраЛеть тягне ноги й не спішить як всі;Пливе мов у болоті, й в очах картинка чорнобілаСьогодні в нього скінчено усе в житті .Він йде туди , де скінчаться всі болі.Іде туди ,де прийде темрява і смерть .Цей хлопець йде на смерть по своїй волі,Сьогодні він скінчить життя своє.В його житті вже скільки всього сталося ,Усе йшло проти нього, й лиш йому на біль .Він вже втомився скрізь шукать розради,Він більш не бачить сенсу далі жить.Й до цілі ще лишилось не багато:Ця вулиця і ще одна , а там…ріка.Як раптом ,,шурх,, у нього під ногами ,А там , маленький біленький літак .Він навіть здивувався ,що в таку погоду,Маленький літачок і навіть не промок!Він був білий-білий ,хоч і впав у воду.Хлопчина взяв його ,почав читати і…замовк.,,Якщо читаєш ти це , то на мить подумай:Що більшим є ,як та любов Отця?Що сина свого, любого, віддав на хрест у мукахЩоб ти тут жив, радів ,а не вмирав!ʼʼА нижче там :адреса і імʼя ,,СвітланаʼʼЯкого Сина ? І що він там зробив?А шо як це все може буть якась омана?Чи може ,все таки, туди мені сходить?Адреса вказувала місце десь тут поряд.За 2 хв він стояв перед дверми .Постукав й довго-довго так чекать прийшлось ,Аж відчинились двері і почулось ,,Слава Богу!’’між квартир.,,Я так чекала ,брате, вас ,мій Бог почув мене!Заходьте, капці ось в кутку, і йдіть за мной,Я теплий чай тут налила ,десь 2 хвилини тому ,Й чекала вас , чекала серцем і душой!’’Ця зустріч вирішила декілька питань життя :Хлопчина у той день прийшов до Бога.Він і не думав ,що в кінці ще буде майбуттяТам в небі дім його , і спадщина є нова.Господь питає в тебе так як тую жінку:,,Що ти даси мені , дитя, чим ти живеш?’’Чи може ти ,як той похмуренький хлопчина ,У безнадії й темряві життя ведеш?Не має того випадку, щоб ти не мав що дати!Господь дав все тобі, і навіть Сина не жалів.А ти сьогодні вибираєш лінуватись,І кажеш Богу ,, Я хотів ,але не вмів,,Не треба мати голос золотий , дзвінкий,Аби прославити Отця і виконати волю !Достатньо кинути з вікна той літачок крихкий,Який спасе людину й дасть надію нову.Тож ти подумай ,друже , і візьми сьогодні в серце:Чим можеш послужити ти Христу?Що ти даси йому , коли постукає у серця дверці,І запитає:,, Ти готовий йти на труд?,,Автор:Сад Діана (30.01.24)😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ⤵️https://youtu.be/sDRa8MrZfKo
