Я б там хотіла бути тої днини,Коли Ісус – Син Божий умирав.Коли Він змучений, скривавлений на спину,З хрестом важким людські гріхи поклав.Я б стежкою Христу під ноги впала,Щоби полегшити Йому хоч крок.Краплиною води живої стала,Щоб Спраглому вологи дать ковток.Була б я тим камінням при дорозі,Що, дивлячись на беззаконня ті,Кричало й плакало, мовчать не в змозі.Серця ж людей – жорстокі та пусті.Я б піднялась в розпеченеє небоІ, мов стривожений бідою птах,Я б закричала: « Люди, о, не треба!Не смійте, люди, розпинать Христа! »І я була б гарячою сльозою,Що на каміння гробу впала там.Я стала б тою ранньою росою,Що бачила Воскреслого Христа!І я хотіла б радість ту відчути,Коли вона злетіла до небес!Із краю в край звіщали диво люди:« Христос воскрес! Воістину воскрес!»Як те було давно, та ще й дониніМи згадуємо той Голгофський хрест.І до Ісуса ми душею линемТуди, де Він вмирав, де Він воскрес.А часом ми Голгофу забуваєм,І знову, знову ллється кров свята!Ми вчинками Ісуса розпинаєм,Гріхом святі долоні пробиваєм!Нехай же в серці нашому лунає:« Не треба, люди, розпинать Христа!»У Великдень, в цю радісну годинуМене вітають з святом друзі всі...Мені ж спокою не дає та днина,Коли страждав Спаситель на хресті.Ми будемо радіти і співатиІ славити те чудо із чудес!І кожної хвилини пам’ятати: Христос воскрес! Воістину воскрес!Хай в кожнім серці воскресá Спаситель,Він нам любов і вічну радість дав!І все ж я хочу, люди, вас просити:Не треба більше розпинать Христа!😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/gRrAn1wgFY8