Воскресіння - Божа благодать!Божа ласка з Його дарами!Він збіднів був заради нас,Щоб в небі ми багатство мали.Народився в яслах чужих,І у місті Він жив язичницькім.У чужому плавав човні,На осляті чужому їхав.І коли помер на хресті,Був в чужому похований гробі.Був на цій землі не своїм,Не приймали в своєму домі...Не приймав свій Його народ.Йшли, щоб користь від Нього мати.Бо зціляв людей від хвороб,Міг і хлібом нагодувати.Лиш раділи, як помирав,На хресті як був - насміхались.За гріхи їх, муки приймав,Його ранами й далі зцілялись.Не повірили, як і воскрес!Не повірили навіть друзі.Це не стало чудом з чудесІ для учнів усіх Ісуса.Поки їм не з'явився СамУ Своєму новому тілі.Коли дав доторкнутись до ран,Тоді кожен із них повірив.Воскресіння...що є для нас -Просто свято, чи милість Божа?Чи приймають серця благодать,Розуміючи ласку Божу?Чи потрібно також, як тоді,Пальця в рани Його вкладати?Щоб повірити назавжди,Що живий Він, що поруч завжди.Скрізь лунає: "Христос воскрес!"А чи радість та є у серці?А чи віра в те, понад все,У серцях завжди зостається?Вічна радість - Христос воскрес!Вічне щастя - з Ним в небі бути!І найбільше є чудо з чудес -Ним спасенним назавжди бути! Л. Шпак
Віслюк до мами радісно прийшов.Мамусю, о як би ти тільки знала,Як мене в місті зустрічав народ,Коли мене Ісусу доручили!Кричали: Слава! Слава і хвала!Одежі навіть під ноги стелили.Раділа вся, навкруг мене, юрба,Коли ввійшли ми до Єрусалиму.Переді мною дорогу встелялиГілками, що з дерев усі зрізали.Та мама лиш сказала: почекай,Піди но сам на теє місце завтра.Другого дня пішов уже він сам.Як віслючок додому повернувся,Печальний був він дуже і нещасний...Тихо до мами зразу потягнувся.О, мамо, та цього не може бути!Мене ніхто там навіть не помітив.Я довго там по місту так ходив,Та так ніхто мене і не примітив.Коли ж побачили, що так я там ходжу,То геть із міста вже мене прогнали.А як тоді, коли сидів Ісус,Велику славу всі мені давали?Мати поглянула на нього ніжно так.Сказала: ти, синочку, хто без Бога?Без Господа ти, любий, лиш осля.Вся слава лиш Йому була готова.А чи не так сьогодні є у нас -Здається нам, що так нас величають...Духовними такими є не раз,Як порох є лиш вся духовність наша.А слава вся належить лиш Христу!Він через нас працює в цьому світі.І Він Один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили.І якщо славу приписав собі,Згадай, мій друже, в цім житті є хто ти?Якщо б Ісус не був би при тобі,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак
Єрусалиме, о Єрусалиме, Скільки разів хотів Я вас зібратьТак, як дітей Своїх, під Свої крила,Щоб піклуватися за вас і захищать.Та ви відкинули, та ви не захотіли.Тепер ваш дім залишиться пустим...Ви у Мені не бачили Месію.Тепер іду страждать в Єрусалим.Не лишиться тут каменя на камені.Усе зруйноване навкруг лише буде.І відтепер Мене ви не побачите,Аж скажете: "Благословен, хто у Ім'я Господнє йде"Отак казав Господь перед стражданням.Та все одно не вірили Йому.А незадовго вже кричали всі: "Осанна! "А після слави - на Голгофі розіпнуть...Не прийняли...як світ цей не приймаєЙого і зараз, лиш коли біда,До Господа кричать, Його шукають.А Він приходив, щоб життя всім дать.А Він прийшов, найперше, до народу,Який один Господнім лише був.Відкинули...і дарував свободуУсім, хто Його слово лиш почув.Помер у муках і пішов у небо.Та на землі лишив Своїх дітей,Які відкриють правду всім про небо.Як із небес Месія знов прийде.Прийде, тоді земля уся заплаче,За Тим, Кого вони не прийняли.Бо прийде Він уже, щоб не страждати.Прийде до Себе взять дітей Своїх.Тепер говорить нам: "Єрусалиме,Ідіть усі під крила ви Мої.Ніхто у світі цьому не загине,В кого на тілі рани є Мої.Ті, що обмиті кровію Моєю,Ввійдуть у Мій новий Єрусалим.І їх веду рукою Я СвоєюВесь час обходжу поглядом Своїм. Л. Шпак
Даруй вогонь, щоб путь в темряві бачить.У темряві життєвих всіх доріг.Даруй вогонь, в житті щоб не блукати,Щоб бачити сліди Христових ніг.Щоб слід кривавий, що по ДоларосаЙшов на Голгофу, в серці був завжди.Щоб на очах завжди були лиш сльози,Коли ставала на Його сліди.Даруй вогонь Твоєї лиш любові,Що так горів завжди в Твоїх грудях.І поведе мене він за Тобою,По Твоїх, на оцій землі, путях.Вогню такого у житті так не хватає.А без нього з дороги я зіб'юсь.Порою віра навіть вже згасає,Без Тебе я лише впаду, Ісус.Мене Своєю підтримай рукою.Факела віри мені запали.Лиш Твій вогонь зігріє, заспокоїть.Вогонь Твоєї, Господи, любові лиш.Не може так людська любов горіти.Її не раз так гасить вітер злий.І знову йдеш знеможений у світі,На Твою, Господи, любов лише в надії.Не зрадить, не засудить, зрозуміє.Простить, в житті де оступилась знов.Таку любов у людях не знайти нам.Немає вірності тут на землі такої.І ось тому прошу вогню, Спаситель.Не лиш зігрітись, інших зігрівать.Вірність Тобі, щоб берегти, Учитель.Щоб відчувати Божу благодать. Л. Шпак
Судьбу від Бога неможливо обманути,Додати щось до неї, чи відняти.Чи зупинити, назад все повернути,Або по-своєму у ній щось поміняти...Зашкодити лиш можна Божим планамДати тобі Його благословіння.Бо коли ми грішити починаєм,Тоді Господь нас ставить на коліна.Але для того, щоби зупинити,Не дати зруйнувати Божі наміри.А в Божих планах - щоб міг вічно жити,Благословіння Свої виливати.Та часто хочем скінути одежу,І іншого одежу зодягнути.Упізнавати мене будуть менше,Я за його ім'ям простим ховатись буду.І ось вже сумніви ворог посіяв,За ними вже приходить і невір'я.За ним - непослух також вже спішить,Як поміняти одяг поспішив ти.Щоби в них тебе ворог не розпізнав,Одежу вирішив ти взяти чуть простішу.Щоб непомітним в цьому світі стать,І ворог нападати вже покине.А він лукавий, дуже хитрий він,В одежі всякій він тебе впізнає.І так лукаво зможе підійти,І свої стріли все ж він посилає.Хай збудеться вже Божа доля лиш,В чужеє не спіши ти одягатись.В твоїх одежах буде Бог спасать,В них ти від інших будеш відрізнятись.Нехай керує долею Господь,Її на кращу ти не переміниш.Усе найкраще нам дає наш Бог,Невже в житті ти цього не оціниш? Л. Шпак
Ісус лозинами із храму виганяв,Що в храм Господній внесли для торгівлі.Бо це мав бути для молитви храм,Храм Божої присутності та сили.Яким сьогодні є молитви храм?Там повстає, буває, брат на брата...Христос у храмі рани врачував,Брат, іноді, там батогом махає.Все намагається нечистеє прогнати З братів, сестер махаючи лозиною.Ісус приходить душі врачувати,На прощення дає для всіх надію.Ми - храм Святого Духа, друзі, є.Давайте в нім ми наведем порядок.Тоді в Домі Молитви люблячи лише,Будемо говорити до сестри і брата.І палкою не будемо махати,Щоб вигнати із кожного недоліки,Коли свої будемо помічати В тім храмі, що є храм Духа Святого.А скільки непотрібного всього,Що у цей храм назносили зі світу...Духу Святому тісно від того,Що вигнати із себе не змогли ми.А хочемо щоб Бог нас врачував,Щоби зціляв нам і тіла, і душі.Він палиці нам в руки не давав,Щоб нею бити в церкві хто не слухає.Очистьмо же ми свій сердечний храм,І даймо Духові Святому в нім свободу.Домом молитви щоб у нас він став -Прийде любов до Божого народу. Л. Шпак
Підкріпіть знесилені коліна.В бій вступайте воїни Христові.Щоб перемагати в цьому світі,Битву маєм виграти духовну.Вас на зміїв наступать поставив –Піднебесних духів скорпіонів.І над силою ворожою, дав владу.Сила у крові Моїй сьогодні.Виграти духовні битви треба,Перемога прийде і в земних нам.Бог підніме Ангелів на небіПо Христових воїнів молитвах.Здійснювать нічого Бог не може,Як нема гарячої молитви,Що заступить задуми ворожі,Щоб вони ніколи не здійснились.По молитвах – мертві воскресали.По молитвах – грішники спасались.І молитви хворих підіймали.По молитвах – війни зупинялись.Покаяння – зближення із Богом,Що несе відділення від світу,Щоби буть посвяченим для Бога.Прославляти Господа в молитвах.Це і є велика сильна зброя,Що ворожі стріли відбиває. І за краще є, спасіння шолом,Ніж корона світу золота є.Підкріпи знесилені коліна.Встань на них в молитві своїй твердо.Перед Богом поклонись смиренно,Хай помре в тобі вся людська гордість.Підіймайтесь, воїни Христові,Бо іде війна в духовнім світі.Небеса відкриті і готовіВже приймать гарячі всі молитви.І коли, у війні духовній вашійВже прийде бажана перемога,Виллються з небес на вас ті чаші –Що є вам благословення Бога. Л. Шпак
Я хотіла побачить Господь Твої очі,Та мої застиляє туман лиш із сліз.А вони то, звичайно, на небо є схожі,Мій єдиний у світі, прекрасний Христос.Що побачу у погляді тому з Голгофи?Там, за кожного біль, там є прощення в них.Там лиш слово: " не плач, за тебе тече кров тут...Я тобі відповім, тільки ти потерпи"Але сльози течуть по щоках не втихаючи,Серце погляд шукає Ісуса Христа.А в очах я своїх є маленька й слабкая,Як дитя, що хапає за руку Отця.І за руку Його хочу взяти я міцно,Щоби поруч іти, в очі все заглядать.Та навкруг миготять лиш знайомі обличчя,Погляд любий не можу ніяк відшукать."А блаженні всі ті, хто не бачить, а вірить..."І тримаючись вірою йду по житті.Іноді відкрива Бог небеснії двері,Щоб зв'язок я не втратила з Богом моїм.У важких самих рішеннях твердо стою я.Можу я помилятись - ніколи Бог мій.Що мій Бог допускає, ціль те свою має,Зпозуміть часом важко, та Бог вірний завжди.А обставини душать все з новою силою.Від невір'я ти серце лише бережи.Від емоцій земних ти його бережи лиш,Щоб на рішення всі не впливали вони.І на тіло ніколи своє не надійся,У людей ти підтримки собі не шукай."Міцність ваша уся у тиші і надії"Богу тихо довір всі проблеми свої. Л. Шпак
Горить зоря Святого Воскресіння,Ісус Христос смерть Смертю подолав,Щоб дати душам спокій і прозріння,Невинно Агнець на хресті страждав! Там в тихій Гефсиманії молився,За тих, кого безмірно полюбив,Кривавим потом і сльозами вмився,З Отцем Своїм Небесним говорив. Слова Його мов чисті-чисті роси,Так близько став останній муки час,А там і зрада...Віа Долароса,Гора Голгофа, Він помер за нас. Але не в силі пекло подолати,Того, Хто Вічним є Творцем життя,Христос Воскрес! І смерть немає влади,Христос Воскрес! Дає всім майбуття!Розсіяв жах і знищив чорне жало,Він - Переможець, Пастир, Добрий Цар,Без Нього ми надії б і не мали,А Він прийшов, дав світлу віру в дар. Живий Христос! Сидить праворуч Бога,І дивиться сьогодні на людей,На бідних тих, хто гине тут без Нього,До Себе закликає, мов дітей. Хто сам на сам зустрівся із бідою,Кому не милий нині білий світ,У кого доля стала прегіркою,Поглянь сьогодні на кривавий слід. Кому життя мов чорна домовина,Втомився хто від розпачу й гріхів,Лиш на Голгофі є Любов Єдина,Яка дарує спокій від вітрів. Мій друже дорогий! Поглянь у Небо,Там воскресіння світиться зоря,Христос повстав із гробу ради тебе,Прийми у серце Вічного Царя.Ти у житті своїм розчарувався,Мов бідний птах з надломленим крилом,Колись літав, від радості сміявся,А нині ти поранений гріхом.Послухай тихий клич Христа Ісуса,Є прощення, є мир і є тепло ,Він не допустить на шляху спокуси,Не підмішає в чашу долі зло..Іди до Нього, Бог тебе чекає,Не прожене від Себе, а прийме,Покаятись сьогодні Він благає,Любов Його є вища понад все,Ще не закриті двері до спасіння,Ще Голос Ніжний Господа не стих,Візьми святії ліки для прозріння,Щоб увійти у брами райські встиг.Для Бога не чужий, своя дитина,Зійди скоріш з неправедних доріг,Душа злетить так легко і незримо,Бо прощений Христом їй всякий гріх.Простягнуті Пробиті Добрі Руки,А ти стомився, друже, в боротьбі,Щоб не настало вічної розлуки,Нехай Ісус воскресне у тобі!(2017 р)Автор:Наталія Мартинюк
А ти поплач, рідненька, Я послухаю.А ти поплач, схились Мені на груди.Своєю підкріплю тебе присутністю,Щоб в морі сліз тобі не потонути.Хай не побачиш ти Мене очима,Хай не почуєш ти Мої слова,Та ти відчуєш, як крізь сльози гіркії,Стає спокійною твоя душа.А будуть сльози то лише очищенняНе тільки від гріхів, але й від бід.Навчишся ти, дитя Моє, терпінню лишЙ багато буде перемог тоді.Над болями, скорботами, спокусами.Над тим, де встояти ти не змогла.Де часто не могла ніяк ось рішенняТи правильнеє, мудреє прийнять.Як іноді так хочеться поплакатись,Щоб обійняв тебе хтось в тишині...Щоб просто розказать проблеми різніїКомусь, хто би тебе міг зрозуміть.Хай навіть промовчав з тобою поруч лиш.Слів співчуття не став би говорить.Та так тоді буває серцю солодкоКомусь-то душу у біді відкрить...Дитя, не бійся, навіть у мовчанніЯ з твоїм серцем також говорю.Не обійшов Своєю Я увагою.Допомогти бажанням Я горю.І біль піде, коли терпіть научишсяЯк Я колись тут на землі терпів.В випробуваннях всіх набравшись мудрості,Ввійдеш дитя в небесний уділ Мій.А через сльози, всьому ти научишся.А через сльози, переможеш плоть.Я заспокою, вчасно дам Я мудрості.Бо Я завжди - твій люблячий Господь.Де жив Я легко? Проходив без труднощів?Я Бог, та це також проходив Я.Щоб розуміти людську біль, премудростіСам Бог Отець завжди Мене навчав.Без нарікань пройшов земную путь Я.Я це також усе в житті пройшов.Пройшовши труднощі, в кінці прийняв Я муки,Вам всі проходити, Я біди, силу дав.А ти поплач, не стримуй ти ридання.Там, в Гефсиманії душею плакав Я.Пригорну, потішу...так душа поранена...Ще трохи і затихне біль твоя. Л. Шпак
