Бувало до Бога ми кликали все:" Тебе не залишу, Господь мій! Я душу свою покладу за Тебе..."" Ти, тричі на день, відречешся..."Можливо ж таке, мій Господь дорогий? Коли Тобі вірно стараюсьСлужить я всім серцем, всією душею. Скажи мені, чим відрікаюсь? Ось тяжко тобі і долина прийшлаДуші біль торкнулась і тіла. Втомилася ти в цьому світі страждатьІ смерті у смутку просила. Здавалося б що тут такого, Господь? Я просто вже хочу до Тебе. А просто мене затомила вже плоть. Додому скоріше уже би... А Я доручив тобі труд на землі,Де душі скорботнії гинуть. Ти кидаєш труд, що довірив тобі,Не будь ти слугою лінивим. А не цілий день ще трудилася ти,Покинуть роботу бажаєш. А лиш, до кінця, йшов по цій Я землі,Відкрить щоб обителі раю. А то є зречення твоє від труда. Апостоли не відрікались. А в болях, скорботах пройшли до кінця. І душі нові все спасались. Бо кожен непослух щоденний ось твійІ є від Мене відрікання. І ось кажеш ти: " Ти пробач мені все,Положення це я поправлю"Своїм тільки"я" не поправиш ніяк,А знов будеш ти спотикатись. І ворог вже знов буде тобі шептать,Як сили Моєї зрікатись. Скажи лиш: "Без Тебе, Господь, не пройду. Не поворушу і рукою"І Я не залишу, лиш Я проведуІ душу твою заспокою. Лише в твоїй немочі сила Моя. Я Сам поведу як потрібно. Життя тобі дав, бережу його Я. Трудись й нагороду отримай. Л. Шпак